Вирок № 53691144, 23.11.2015, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Кримінальне провадження № 629/2662/15-к

Номер провадження 1-кп/629/282/15

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.11.2015 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі:

головуючого - судді Мішуровської С.Т.,

при секретарі судових засідань - Шеіної О.М.,

за участю прокурора - Решетняк В.О.,

захисника - адвоката Остапенко С.Ю.,

обвинуваченого - ОСОБА_3, законного представника неповнолітнього - ОСОБА_4, представника служби у справах дітей Лозівської РДА - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Лозова Харківської області матеріали кримінального провадження за підозрою:

неповнолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Чернігівське Лозівського району Харківської області, громадянина України, з неповною середньою освітою, учня 11 класу Чернігівського НВК, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України,

у с т а н о в и в:

В ході судового слідства установлено, що неповнолітній ОСОБА_3 01 грудня 2014 року знаходився в гуртожитку Лозівського професійного ліцею, який розташований за адресою: АДРЕСА_2. Близько 16 год. 30 хв. ОСОБА_3 зайшов до кімнати № 55 зазначеного гуртожитку, оскільки захотів запросити мешканців вказаної кімнати вийти спільно із ним на вулицю. Коли ОСОБА_3 зайшов до вказаної кімнати, то її мешканців в кімнаті не було. Знаходячись в приміщенні зазначеної кімнати, ОСОБА_3 побачив чужий мобільний телефон марки «Lenovo A 369 і", який належить потерпілому ОСОБА_6 У ОСОБА_3 виник умисел на таємне викрадення даного мобільного телефону. ОСОБА_3, діючи з прямим умислом, спрямованим на таємне викрадення чужого майна, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, скориставшись тим, що мешканців кімнати № 55 гуртожитку Лозівського професійного ліцею, в тому числі власника мобільного телефону, в кімнаті не має і за його діями ніхто не спостерігає, з корисливого мотиву, з метою наживи, таємно викрав мобільний телефон марки «Lenovo A 369 і" вартістю 872 гривні, чим завдав матеріальний збиток потерпілому ОСОБА_6 на вказану суму.

З місця вчинення злочину ОСОБА_3 зник, викраденим майном розпорядився за власним розсудом.

Обвинувачений ОСОБА_3 винним себе визнав повністю та пояснив, що дійсно скоїв інкримінований йому злочин при зазначених обставинах. Пояснив, що 01.12.2014 року він зайшов в кімнату № 55 в гуртожитку, де проживає і сам, щоб позвати хлопців на вулицю. В кімнаті нікого не було, але він побачив мобільний телефон, який таємно викрав. В скоєному щиро розкаявся.

Враховуючи показання обвинуваченого, а також те, що учасники судового провадження не оскаржують фактичні обставини справи, які вказані в обвинувальному акті, правильно розуміють зміст цих обставин, не наполягають на дослідженні інших доказів у справі, розуміють неможливість в подальшому оскаржити дані фактичні обставини в апеляційному порядку, у суду не має сумнівів в добровільності та істинності їх позицій.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України дослідження доказів відносно фактичних обставин справи визнано судом недоцільним, тому суд обмежив їх дослідження допитом обвинуваченого та дослідженням даних, які характеризують його особистість.

Суд вважає, що дії ОСОБА_3, які виразилися у викраденні мобільного телефону гр. ОСОБА_6, правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка).

При призначенні покарання відповідно до статей 65-69 КК України суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, сукупність усіх обставин, що його характеризують (форма вини, мотив, спосіб і характер вчиненого діяння, ступінь здійснення злочинного наміру, тяжкість наслідків тощо), особу винного й обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до ст. 103 КК України при визначенні покарання неповнолітньому суд, крім обставин, передбачених у статтях 65-67 цього Кодексу, враховує умови його життя та виховання, вплив дорослих, рівень розвитку та інші особливості особи неповнолітнього.

Дослідженням даних про особу неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_3 встановлено, що він громадянин України, раніше не судимий, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, учень 11 класу Чернігівького НВК, виховується в повній сім'ї, за місцем проживання та навчання характеризується позитивно.

Відповідно до ст. 66 КК України обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3, суд визнає щире каяття, скоєння правопорушення неповнолітнім, притягнення до кримінальної відповідальності вперше.

Відповідно до ст. 67 КК України обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Підстав для застосування до обвинуваченого ОСОБА_3 ст. 69 КК України суд не вбачає.

Із врахуванням ступеня тяжкості скоєного злочину, даних про особу обвинуваченого, обставин, які пом'якшують покарання, та обставин, які обтяжують покарання, суд приходить до висновку, що виправлення ОСОБА_3 можливе без ізоляції від суспільства, із застосуванням ст. 75 КК України - звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Підстав для обрання запобіжного заходу обвинуваченому суд не вбачає.

Цивільний позов по справі не заявлений.

У кримінальному провадженні є судові витрати за проведення судово-товарознавчої експертизи № 2641 від 19.06.2015 року в сумі 184,14 грн., які суд вважає за необхідне стягнути з законного представника неповнолітнього обвинуваченого - ОСОБА_4, оскільки неповнолітній самостійного заробітку не має.

Долю речових доказів суд вирішує в порядку ст. 100 КК України.

Керуючись ст.ст. 370, 374 КПК України, ст.ст.103,104 КК України, суд -

з а с у д и в:

неповнолітнього ОСОБА_3 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 185 КК України та призначити покарання - 1 (один) рік позбавлення волі.

Відповідно до ст.ст.75,104 КК України, звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 1 (один) рік не скоїть новий злочин та виконає покладені на нього судом обов'язки.

На підставі ст.76 КК України покласти на ОСОБА_3 обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання; періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Запобіжний захід ОСОБА_3 не обирався.

Стягнути з законного представника засудженого ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця м. Лозова Харківської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, не працюючого, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1, на користь держави судові витрати в сумі 184,14 (сто вісімдесят чотири грн.. 14 коп.) грн. за проведення судово-товарознавчої експертизи № 2641 від 19.06.2015 року, перерахував на р/р 31419544700005 в УДКС України в Комінтернівському районі м. Харкова, код доходів 24060300, код банку 37999680, МФО 851011.

Після набрання вироком законної сили речові докази: мобільний телефон марки «Lenovo A 369 і", який належить ОСОБА_6 - вважати повернутими потерпілому.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст.394 КПК України до апеляційного суду Харківської області через Лозівський міськрайонний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.

Суддя С.Т.Мішуровська