Рішення № 53687418, 18.11.2015, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/17397/14-ц Провадження № 22-ц/773/1634/15 Головуючий у 1 інстанції: Кирилюк В.Ф. Категорія: 27 Доповідач: Здрилюк О. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 листопада 2015 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Здрилюк О.І. ,

суддів - Стрільчука В.А., Русинчука М.М.,

при секретарі - Концевич Я.О.,

з участю позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», ОСОБА_3 про визнання договору поруки припиненим за апеляційною скаргою відповідача - Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29 вересня 2015 року,

В С Т А Н О В И Л А :

28 жовтня 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, який, мотивує тим, що 05 жовтня 2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №014/1102/74/38964, відповідно до якого банк надав позичальнику кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії в сумі 352000 грн. зі сплатою 10% річних. Позичальник зобов'язався належним чином використати та повернути кредитору суму отриманого кредиту, а також сплатити проценти за користування кредитом та виконати всі інші зобов'язання в порядку та на умовах, визначених кредитним договором.

В забезпечення виконання зобов'язання за вказаним кредитним договором 05 жовтня 2007 року між банком та позивачем було укладено договір поруки № 014/1102/74/38964/П1, за умовами якого позивач взяв на себе зобов'язання солідарно відповідати за виконання всіх зобов'язань позичальника за кредитним договором.

У 2014 році позивачу стало відомо, що в грудні 2013 року банком в односторонньому порядку було внесено зміни щодо підвищення відсоткової ставки по кредиту на 5%. Внесення змін до кредитного договору відбулося без укладення додаткової угоди, без повідомлення про це його, як поручителя та призвело до збільшення обсягу відповідальності та настання несприятливих наслідків для поручителя.

Враховуючи наведене, уточнивши позовні вимоги (а.с.18-20), просив визнати припиненим з 01 листопада 2013 року договір поруки, укладений 05.10.2007 року між ним та банком по кредитному договору, укладеному між відповідачами.

Після скасування Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 15.07.2015 року попереднього рішення суду першої інстанції від 22.12.2014 року та ухвали апеляційного суду від 10.02.2015 року останнім рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29 вересня 2015 року позов задоволено частково.

Визнано припиненим з 01 листопада 2013 року договір поруки №014/1102/74/38964/П1 від 05 жовтня 2007 року, який укладений між ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» по кредитному договору №014/1102/74/38964 від 05.10.2007 року, укладеному між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_3.

В решті позову відмовлено.

Стягнуто з ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на користь ОСОБА_1 535 грн. 92 коп. судових витрат.

В апеляційній скарзі відповідач - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» просить скасувати це рішення та ухвалити нове - про відмову в позові.

Вважає, що допущено невідповідність висновків суду обставинам справи та недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими.

Відповідач, будучи належним чином повідомлений про день та годину розгляду справи, в судове засідання свого представника не направив.

Позивач у судовому засіданні апеляційну скаргу заперечив та просить її відхилити.

Заслухавши позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, а рішення суду - до скасування з ухваленням нового рішення про відмову в позові з наступних підстав.

Згідно ч.4 ст.338 ЦПК України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Разом з тим, відповідно до вимог ст.ст.213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає.

Задовольняючи позов про припинення договору поруки із передбачених ч.1 ст.559 ЦК України підстав, суд першої інстанції виходив з того, що збільшення банком процентної ставки за кредитним договором в порушення умов договору відбулося без згоди позивача, внаслідок чого відбулося збільшення обсягу його відповідальності як поручителя.

Проте, такі висновки суду не відповідають обставинам справи та зроблені з порушенням норм матеріального права.

Як вбачається із укладеного 05.10.2007 року між банком і ОСОБА_1 договору поруки № 014/1102/74/38964/П1 (а.с.8-9) поручитель на добровільних засадах взяв на себе зобов'язання перед банком відповідати по боргових зобов'язаннях боржника, що зазначені в п.1.3 даного договору та виникають з умов кредитного договору, вказаного в п.1.2 даного договору, а також виконувати всі інші умови кредитного договору в повному обсязі (п.2.2).

Відповідно до п.1.3 вказаного договору поруки, борговими зобов'язаннями є всі зобов'язання боржника перед банком по сплаті останньому будь-яких сум, що виникають згідно з положеннями кредитного договору, як це визначено кредитним договором, в т.ч. щодо повернення суми кредиту, а саме 352000 грн., сплати процентів за його користування, комісійної винагороди, неустойки (пені, штрафів) в розмірі, строки та у випадках, передбачених кредитним договором, а також відшкодування можливих збитків та виконання інших умов кредитного договору в повному обсязі.

Поручитель ознайомлений з положеннями кредитного договору, цілком розуміє його зміст та згоден виступати поручителем за борговими зобов'язаннями. Будь-яке посилання в тексті цього договору на положення кредитного договору є достатнім для виявлення волі кожної сторони щодо змісту такого посилання (п.2.5.1).

Як вбачається із кредитного договору № 014/1102/74/38964, укладеного 05.10.2007 року між відповідачами (а.с.47-49), за виконання умов якого поручився позивач, за користування кредитом позичальник зобов'язаний сплачувати кредитору плату у вигляді процентів за процентною ставкою 10% річних (п.1.4).

Разом з тим, як зазначено у п.1.6 кредитного договору сторони домовились, що процентна ставка за користування кредитом збільшується на 5% річних від ставки, вказаної в п.1.4 договору при настанні таких умов: несвоєчасне надання кредитору договору (полісу) страхування застави/іпотеки та/або життя (або страхування від нещасного випадку позичальника та документів, що підтверджують повну сплату страхового платежу (якщо страхування передбачено умовами п.4.1 договору); невиконання позичальником зобов'язань, передбачених розділом 5 цього договору; невиконання або неналежне виконання умов договорів, які укладені з метою забезпечення зобов'язань позичальника за договором (п.п.1.6.1., 1.6.2., 1.6.3.)

Таким чином, при укладенні договору поруки поручитель був ознайомлений із умовами кредитного договору, в тому числі і в частині випадків для збільшення процентної ставки за користування кредитом на 5% річних, тобто поручався і за виконання умов кредитного договору, зазначених у п.1.6.

Крім того, згідно п.2.4 договору поруки поручитель зобов'язався самостійно контролювати дотримання та своєчасне виконання боржником своїх зобов'язань перед банком.

У судовому засіданні позивач ствердив, що причиною збільшення з листопада 2013 року процентної ставки на 5% стало невиконання боржником свого обов'язку щодо надання кредитору договору (полісу) страхування та документа, що стверджує повну сплату страхового платежу.

Також позивач підтвердив, що в подальшому, через декілька місяців позичальник надав банку зазначені документи і процентна ставка була повернута до 10% річних.

Зміст договору як угоди (правочину) складає сукупність визначених на розсуд сторін та погоджених ними умов, в яких закріплюються їх права і обов'язки, що складають зміст договірного зобов'язання (ч.1 ст.628 ЦК України).

Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ч.3 ст.509 ЦК України, п.6 ч.1 ст.3 ЦК України).

Статтею 553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (ч.1 ст.554 ЦК України).

Отже, порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання. Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов'язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов'язання боржника та кредитором боржника. Обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель (ч.ч.1, 2 ст.553 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.559 України порука припиняється, зокрема, у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Тобто, закон пов'язує припинення договору поруки зі зміною основного зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови, що така зміна призведе до збільшення обсягу відповідальності поручителя, а не із зміною будь-яких умов основного договору.

Зміна договору - це трансформація будь-якої або декількох умов, які складають зміст договору.

Згідно з п.2 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання.

Дійшовши до висновку про відсутність згоди поручителя на збільшення відсоткової ставки, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що умови збільшення обсягу відповідальності поручителя визначаються як за умовами договору поруки, так і за умовами кредитного договору.

Погодження позивача, як поручителя зі збільшенням процентної ставки на 5% річних при невиконанні певних умов кредитного договору позичальником не є змінами процентної ставки одноосібно банком, при яких має братися згода поручителя, а є умовою кредитного договору, яка визначає конкретні умови, порядок та обсяг збільшення відповідальності позичальника та відповідно і поручителя, як солідарного боржника, з якою погодився позивач шляхом підписання договору поруки, а тому не потребує додаткової згоди поручителя на збільшення відповідальності.

Разом з тим, згідно п.2.4 договору поруки поручитель зобов'язався самостійно контролювати дотримання та своєчасне виконання боржником перед банком усіх своїх зобов'язань за кредитним договором.

Враховуючи, що умовами договору поруки передбачено можливість зміни розміру процентів та строків їх сплати в порядку, визначеному кредитним договором, в забезпечення якого надана порука, то підстави для її припинення, передбачені ч.1 ст.559 ЦК України, відсутні.

Колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції неправильно застосував норми ч.1 ст.559 ЦК України та помилково прийшов до висновку про необхідність задоволення позову ОСОБА_1 із наведених у заяві підстав.

Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам справи та зроблені з порушенням норм матеріального права, то згідно зі статтею 309 ЦПК України це є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення.

Покликання позивача на те, що банк 02.02.2015 року без погодження з ним уклав із позичальником додаткову угоду - не заслуговує на увагу, оскільки дана додаткова угода укладена після звернення позивача в суд із даним позовом, не була предметом спору в суді першої інстанції, позовних вимог позивач не збільшував і не змінював і яким чином дана додаткова угода впливає на збільшення обсягу відповідальності позивача - суду не доведена.

У зв'язку із задоволенням апеляційної скарги понесені апелянтом витрати по оплаті судового збору підлягають відшкодуванню позивачем.

Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу відповідача - Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» задовольнити.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29 вересня 2015 року в даній справі скасувати та ухвалити нове рішення.

В позові ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», ОСОБА_3 про визнання договору поруки припиненим - відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий

Судді