Рішення № 53687128, 19.11.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 754/8634/15 Головуючий у 1 - й інстанції: Саламон О.Б.

№ апеляційного провадження: Доповідач - Ратнікова В.М.

22-ц/796/13806/2015

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2015 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду місті Києва в складі:

головуючого судді - Ратнікової В.М.

суддів - Соколової В.В.

- Гаращенка Д.Р.

при секретарі - П'ятничук В.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_3 на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 02 вересня 2015 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення 3% річних та інфляційних збитків за весь час прострочення виконання рішення суду в частині стягнення судових витрат, -

в с т а н о в и л а:

Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 02 вересня 2015 року ОСОБА_3 відмовлено в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_4 про стягнення 3% річних та інфляційних збитків за весь час прострочення виконання рішення суду в частині стягнення судових витрат.

Не погоджуючись з таким рішенням суду 1-ї інстанції, ОСОБА_3 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Деснянського районного суду міста Києва від 02 вересня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для розгляду справи. Зазначає, що ОСОБА_4 рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 25.04.2014 року в частині сплати на її користь судових витрат в сумі 11148,70 грн. виконано лише через рік з моменту його ухвалення. Тобто, має місце прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, а тому, відповідно до приписів ст.625 ЦК України, ОСОБА_4 має сплатити на її користь 3% річних та інфляційні втрати за прострочку виконання грошового зобов'язання. Проте, судом 1-ї інстанції не взято до уваги дані обставини справи та положення закону та ухвалено необґрунтоване рішення.

В судовому засіданні ОСОБА_3 повністю підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити.

ОСОБА_4 в судове засідання повторно не з'явився, про день та час слухання справи судом повідомлений у встановленому законом порядку, причини неявки суду не повідомив, а тому колегія судів вважає можливим слухати справу за його відсутності.

Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення позивача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з слідуючих підстав.

Судом встановлено, що рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 25.04.2014 року позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про встановлення батьківства задоволено.

Визнано ОСОБА_4 батьком ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судові витрати в сумі 11148,70 грн.

На підставі даного рішення суду 19.06.2014 року Жмеринським міськрайонним судом Вінницької області було видано виконавчий лист №130/3754/13-ц про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судових витрат в сумі 11148,70 грн.

03 липня 2014 року держаним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції в м.Києві було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судових витрат в сумі 11148,70 грн. (ВП №43841246).

21 серпня 2015 року держаним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції в м.Києві було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв'язку з повним виконанням боржником виконавчого документу, згідно платіжного доручення №5151 від 21.07.2015 року (ВП №43841246).

12.06.2015 року ОСОБА_3 звернулась до Деснянського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_4 та просила суд стягнути з відповідача на її користь 9030,45 грн. - інфляційних втрат за час прострочення виконання грошового зобов'язання, 355,53 грн. - 3% річних.

Відмовляючи ОСОБА_3 в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_4 про стягнення 3% річних та інфляційних втрат за весь час прострочення виконання грошового зобов»язання по сплаті судових витрат за рішенням суду, суд 1-ї інстанції виходив з того, що позовні вимоги є необгрутованими, не підтверджені належними та допустимими доказами, а тому правових підстав для їх задоволення немає.

Проте, з такими висновками суду 1-ї інстанції колегія суддів погодитись не може з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 5 статті 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Встановлено, що рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 25.04.2014 року стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судові витрати в сумі 11148,70 грн.

Таке зобов'язання зводиться до сплати грошей, а відтак, є грошовим зобов'язанням.

Рішення суду від 25.04.2014 року ОСОБА_4 виконано лише 21.07.2015 року.

Згідно із частиною 2 статті 625 ЦК України, в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 14 листопада 2011 року у справі №3-116гс11, від 01 жовтня 2014 року у справі №6-113цс14.

Зі змісту позовної заяви позивача вбачається, що ОСОБА_3 просить суд стягнути на її користь 9030,45 грн. інфляційних втрат за час прострочення виконання грошового зобов'язання, 355,53 грн. 3% річних за період з квітня 2014 року по 07 травня 2015 року.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 25.04.2014 року про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судових витрат в сумі 11148,70 грн. набрало законної сили 23.05.2014 року.

Статтею 11 ЦПК України встановлено, що суд розглядає цивільні справи на інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

З урахуванням встановлених обставин справи та положень закону, колегія суддів приходить до висновку, що з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 підлягають стягненню 3% річних в сумі 320,72 грн. за період з 24.05.2014 року (з наступного дня після набрання рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 25.04.2014 року законної сили) по 07.05.2014 року;

та інфляційні втрати за час прострочення виконання грошового зобов'язання в сумі 6131,78 грн. за період з 24.05.2014 року (з наступного дня після набрання рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 25.04.2014 року законної сили) по 07.05.2014 року.

Оцінивши в сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги про неправильність висновків суду та про порушенням судом першої інстанції норм матеріального права є обґрунтованими. Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 02 вересня 2015 року про відмову ОСОБА_3 в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_4 про стягнення 3% річних та інфляційних втрат за весь час прострочення виконання рішення суду в частині стягнення судових витрат підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 3% річних в сумі 320,72 грн. та інфляційних втрат за час прострочення виконання грошового зобов'язання в сумі 6131,78 грн. та про відмову в задоволенні інших позовних вимог.

На підставі ст.88 ЦПК України з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в сумі 243,60 грн.

Керуючись ст.. 625 ЦК України, ст.ст. 88, 303, 307, 309, 313, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 02 вересня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту.

Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення 3% річних та інфляційних збитків за весь час прострочення виконання рішення суду в частині стягнення судових витрат задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь ОСОБА_3 (адреса проживання АДРЕСА_1) 3% річних в сумі 320,72 грн. та інфляційні втрати за час прострочення виконання грошового зобов'язання в сумі 6131,78 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь ОСОБА_3 (адреса проживання АДРЕСА_1) витрати по сплаті судового збору в сумі 243,60 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Судді: