Ухвала суду № 53686919, 23.11.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

УХВАЛА

"23" листопада 2015 р. Справа №910/8960/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сухового В.Г.

суддів: Мальченко А.О.

Жук Г.А.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Міністерства оборони України

на рішення господарського суду міста Києва від 06.10.2015

у справі № 910/8960/15 (суддя Маринченко Я.В.)

за позовом Військового прокурора Київського гарнізону в інтересах держави в особі

1) Міністерства оборони України

2) Квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Проксіма"

2) Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункове)

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів:

1) Київська обласна державна адміністрація

2) Дмитрівська сільська рада

3) Києво-Святошинська районна державна адміністрація

про визнання недійсним договорів та застосування наслідків недійсності правочину

ВСТАНОВИВ:

Військовий прокурор Київського гарнізону звернувся в господарський суд міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Проксіма" та Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункове) про визнання недійсним договорів про пайову участь у будівництві та застосування наслідків недійсності правочинів.

26.08.2015 від Військового прокурора Київського гарнізону надійшла заява про зменшення позовних вимог, відповідно до якої прокурор просив визнати недійсним з моменту укладення договір № 31/12-04п на пайову участь у будівництві житла від 31.12.2004.

Рішенням господарського суду міста Києва від 06.10.2015 у справі № 910/8960/15 у позові відмовлено. Стягнуто з Міністерства оборони України та Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України в дохід Державного бюджету України по 609 грн. витрат

Не погодившись з даним рішенням, Міністерство оборони України подало апеляційну скаргу на рішення господарського суду міста Києва, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 06.10.2015 у справі № 910/8960/15 скасувати та прийняти нове, яким позов військового прокурора Київського гарнізону задовольнити у повному обсязі.

Вивчивши матеріали апеляційної скарги, суд встановив, що остання підлягає поверненню скаржнику з наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 ГПК України до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.

Згідно з п.п. 4 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" N 484-VIII від 22.05.2015, який набрав чинності 01.09.2015) за подання апеляційної скарги на рішення суду встановлено ставку в розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Відповідно до п.п. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції станом на день подання позовної заяви) за подання в господарський суд позовної заяви майнового характеру встановлено ставку 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Відповідно до п.п. 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції станом на день подання позовної заяви) за подання в господарський суд позовної заяви немайнового характеру встановлено ставку в розмірі однієї мінімальної заробітної плати.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" розмір мінімальної заробітної плати станом на 01 січня 2015 становив 1 218,00 грн.

Відтак, ставку судового збору слід обраховувати виходячи від мінімальної заробітної плати у розмірі 1 218,00 грн.

Згідно з ч.3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Оскільки при подані позовної заяви було заявлено немайнову вимогу (визнати договір недійсним) та майнову вимогу (застосувати наслідки недійсності правочину), судовий збір при поданні позову у даній справі підлягав сплаті за кожною з таких вимог.

Норми Закону України "Про судовий збір" прив'язують розмір ставок судового збору за подання апеляційної скарги саме до ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Проте, за подання апеляційної скарги скаржником сплачено 1 339,80 грн. згідно з платіжним дорученням № 248/907 від 28.10.2015, що є сплатою лише за немайновою вимогою.

Доказів сплати судового збору за майновою вимогою скаржником не подано. Суд першої інстанції в своєму рішенні зазначив про відшкодування судового збору лише за немайновою вимогою з огляду на заяву прокурора про зменшення позовних вимог, проте, згідно з Законом України "Про судовий збір" (в редакції чинній на час подання скарги) визначальним при сплаті судового збору є ставка, що підлягала сплаті при поданні позову, яка визначається змістом зазначених саме у позові вимог.

Отже, судовий збір не сплачено у встановленому розмірі відповідно до Закону України "Про судовий збір".

Чинне законодавство не надає господарському суду права достягувати недоплачений судовий збір на стадії прийняття апеляційної скарги.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.97 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Допущені скаржником порушення є підставою для повернення апеляційної скарги.

Згідно з ч. 4 ст. 97 ГПК України після усунення обставин, зазначених у пунктах 1, 2 і 3 частини першої цієї статті, апеляційна скарга може бути подана повторно.

У зв'язку з викладеним, слід дійти висновку, що апеляційна скарга Міністерства оборони України не може бути прийнята до розгляду і підлягає поверненню.

Керуючись ст. 86, п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення господарського суду міста Києва від 06.10.2015 у справі № 910/8960/15 з доданими до неї документами повернути скаржнику.

2. Копію ухвали надіслати (вручити) учасникам судового розгляду.

Головуючий суддя В.Г. Суховий

Судді А.О. Мальченко

Г.А. Жук