Постанова № 53686794, 16.11.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" листопада 2015 р. Справа№ 910/18969/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Гончарова С.А.

Шаптали Є.Ю.

за участю представників сторін:

від позивача: Пінчук-Ніколайчук Ю.В. - дов. б/н від 17.06.2015р.

від відповідача: Полєжаєва К.О. - дов. б/н від 10.01.2015р.

від третьої особи: Пінчук-Ніколайчук Ю.В. - дов. б/н від 02.12.2013р.

розглянувши апеляційну скаргу Фірми «Т.М.М.» - Товариство з обмеженою відповідальністю на рішення Господарського суду міста Києва від 15.09.2015р.

у справі № 910/18969/15 (суддя Селівон А.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мега Торг ЛТД»

до Фірми «Т.М.М.» - Товариство з обмеженою відповідальністю

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг»

про стягнення 73 505, 77 грн.

В судовому засіданні 16.11.2015р. відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

В липні 2015р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Мега Торг ЛТД» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Фірми «Т.М.М.» - Товариство з обмеженою відповідальністю про стягнення 73 505, 77 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на неналежне невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором фінансового лізингу №1123/12/2007 від 18.12.2007р. (в редакції додаткової угоди №1123/12/2007/R від 30.07.2009р.), укладеного між ТОВ «Ласка Лізинг» та Фірмою «Т.М.М.» - ТОВ, в частині сплати лізингових платежів, в зв'язку з чим рішенням Господарського суду міста Києва від 10.02.2014р. у справі №910/16250/13 позов ТОВ «Ласка лізинг» до Фірми «Т.М.М.» - ТОВ задоволено повністю, стягнуто з останньої на користь ТОВ «Ласка лізинг» 131 609, 22 грн. заборгованості (за договором фінансового лізингу №1123/12/2007 від 18.12.2007р. (із змінами та доповненнями), 6 047, 43 грн. неустойки, 1 249, 39 грн. процентів річних, 109,63 грн. інфляційного збільшення суми боргу. Відстрочено виконання рішення строком на два роки до 10.02.2016р.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.06.2014р. скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2014 р. у справі №910/16250/13 в частині відстрочення виконання даного рішення на 2 (два) роки до 10.02.2016 р. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2014 р. у справі №910/16250/13 залишено без змін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.03.2015р. здійснено заміну стягувача ТОВ «Ласка Лізинг» на його процесуального правонаступника - ТОВ «Мега Торг Лтд», до якого згідно договору відступлення прав вимоги (заміни сторони в зобов'язанні) №20/11-2013 від 05.12.2013р., укладеного між ТОВ «Ласка Лізинг» та Фірмою «Т.М.М.» - ТОВ, перейшло право вимоги виконання зобов'язання за договором фінансового лізингу №1123/12/2007 від 18.12.2007р. (із змінами та доповненнями).

Оскільки рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2014р. у справі №910/16250/13 було виконано в повному обсязі боржником, на думку позивача, лише 07.04.2015р., новий кредитор набув право на нарахування відповідно до ст. 625 ЦК України процентів річних та інфляційних втрат за період з 13.07.2013р. по дату фактичного погашення заборгованості, які просив стягнути в судовому порядку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.07.2015р. залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг».

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.09.2015р. у справі № 910/18969/15 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Фірми «Т.М.М.» - Товариство з обмеженою відповідальністю на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мега Торг Лтд» 6 847, 29 грн. процентів річних, 66 658, 48 грн. інфляційних втрат та 1 827,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про часткове задоволення позову, з урахуванням строків перерахування коштів на казначейські рахунки.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм процесуального та матеріального права, рішення прийнято з неправильним з'ясуванням фактичних обставин справи, зокрема, судом не взято до уваги те, що строк перебування коштів на казначейських рахунках не може вважатися таким, як користування коштами боржником, оскільки відповідно до виписки банку по рахунку від 26.01.2015р. кошти в сумі 140 736,17 грн. були передані фінансовій установі у відповідності до чинного законодавства. Таким чином, оскільки зобов'язання перед кредитором - було виконано боржником саме 26.01.2015р., відповідно розрахунок сум процентів річних та інфляційних втрат від простроченої суми (131 609, 22 грн.) слід нараховувати до 25.01.2015р.

Відповідно до автоматизованого розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Фірми «Т.М.М.» - Товариство з обмеженою відповідальністю 27.10.2015р. передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Шаптала Є.Ю., Самсін Р.І.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 29.10.2015р., у зв'язку з перебуванням судді Самсіна Р.І. у відпустці, сформовано судову колегію у складі: головуючий суддя - Скрипка І.М., судді - Гончаров С.А., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.10.2015р. колегією суддів в зазначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 16.11.2015р.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 16.11.2015р. підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про часткове задоволення позову, з урахуванням строків перерахування коштів на казначейські рахунки.

Представник позивача та третьої особи в судовому засіданні апеляційної інстанції 16.11.2015р. заперечував проти доводів відповідача, вкладених в апеляційній скарзі, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Відповідно до частини 1 статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно статті 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення підлягає частковому скасуванню виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Судом встановлено, що 18.12.2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг» (теретя особа, лізингодавець за основним договором) та Фірмою «Т.М.М.» - Товариство з обмеженою відповідальністю (відповідач, лізингоодержувач за основним договором) укладено договір фінансового лізингу №1123/12/2007 (далі - основний договір), відповідно до якого лізингодавець зобов'язувався передати без надання послуг по управлінню та технічній експлуатації, а лізингоодержувач прийняти в тимчасове володіння та користування за плату предмет лізингу - вантажний автомобіль ISUZU NQR 71 борт-тент (три одиниці), 2007 року випуску, загальною вартістю 103 011,00 доларів США (в тому числі ПДВ в розмірі 20% - 17 168, 50 доларів США).

Розділами 2-7, 11 основного договору сторони погодили порядок придбання майна, його приймання - передачу та балансовий облік, реєстрацію транспортного засобу, яке є майном, строк лізингу та строк дії договору, права на майно, загальну суму лізингових платежів та порядок розрахунків, поточну заборгованість лізингоотримувача, умови використання майна, технічного обслуговування та ремонту тощо.

Додатком №1 до основного договору сторонами погоджено Графік внесення лізингових платежів.

В подальшому, 30.07.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг» (третя особа, лізингодавець за основним договором) та Фірмою «Т.М.М.» - Товариство з обмеженою відповідальністю (відповідач, лізингоодержувач за основним договором) укладено додаткову угоду №1123/12/2007/R до основного договору, відповідно до якої були внесені зміни до основного договору, зокрема, до Графіку внесення платежів (Додаток №1 до основного договору).

За своєю правовою природою договір №1123/12/2007 від 18.12.2007р. є договором фінансового лізингу.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів; залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів - фінансовий чи оперативний.

Виходячи з положень ст. ст. 1, 2 Закону України «Про фінансовий лізинг» та ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачу) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

В силу п. 3 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Згідно ст. 16 Закону України «Про лізинг» сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Відповідно до п. 7.7. основного договору лізингоодержувач зобов'язаний вносити всі грошові суми в рахунок оплати лізингових платежів в розмірі і в строки, встановлені в Графіку внесення платежів, незалежно від виставлення або отримання рахунків лізингодавця, а також незалежно від фактичного використання предмета Лізингу, в тому числі в період технічного обслуговування ремонту, втрати предмета Лізингу, протягом строку фінансового лізингу або до моменту дострокового припинення договору.

В порушення умов основного договору відповідач чергові лізингові платежі за 59-64 періоди згідно Графіку внесення платежів (Додаток №1 до основного договору, в редакції додаткової угоди №1123/12/2007/R від 30.07.2009р.) належним чином не сплатив, внаслідок чого станом на 11.07.2013р. у останнього виникла заборгованість в сумі 131 609, 22 грн.

У зв'язку з неналежним виконанням Фірмою «Т.М.М.» - Товариство з обмеженою відповідальністю своїх зобов'язань за основним договором в частині сплати чергових лізингових платежів за 59-64 періоди згідно Графіку внесення платежів (Додаток №1 до основного договору, в редакції додаткової угоди №1123/12/2007/R від 30.07.2009р.), Товариство з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг» звернулось до Господарського суду міста Києва за захистом своїх майнових прав.

Вищезазначені обставини були об'єктом дослідження Господарським судом міста Києва у справі № 910/16250/13, предметом спору якої було стягнення з Фірми «Т.М.М.» - Товариство з обмеженою відповідальністю заборгованості у зв'язку з порушенням своїх зобов'язань за основним договором в частині сплати чергових лізингових платежів за 59-64 періоди згідно Графіку внесення платежів, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість на загальну суму 131 609, 22 грн., за наявності якої було нараховано неустойку в сумі 6 047,43 грн., три проценти річних в сумі 1 249,39 грн. та інфляційне збільшення суми боргу в сумі 109,63 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.02.2014р. у справі №910/16250/13 позов ТОВ «Ласка лізинг» до Фірми «Т.М.М.» - ТОВ задоволено повністю, стягнуто з останньої на користь ТОВ «Ласка лізинг» 131 609, 22 грн. заборгованості (за договором фінансового лізингу №1123/12/2007 від 18.12.2007р. (із змінами та доповненнями), 6 047, 43 грн. неустойки, 1 249, 39 грн. процентів річних, 109,63 грн. інфляційного збільшення суми боргу та судовий збір в розмірі 1 720, 50 грн.. Відстрочено виконання рішення строком на два роки до 10.02.2016р.

На виконання вказаного рішення Господарським судом міста Києва видано наказ від 07.03.2014р. про примусове виконання рішення суду у справі №910/16250/13.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.06.2014 р. рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2014р. у справі №910/16250/13 скасовано в частині відстрочення виконання даного рішення на 2 (два) роки до 10.02.2016р., а клопотання Фірми «Т.М.М.» - Товариство з обмеженою відповідальністю про відстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2014р. у справі №910/16250/13 залишено без задоволення. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2014р. у справі №910/16250/13 залишено без змін.

Так, рішенням Господарського суду міста Києва від 10.02.2014р. у справі №910/16250/13 встановлено факт невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за основним договором щодо сплати чергових лізингових платежів з 59 по 64 періоди та наявності простроченої заборгованості Фірми «Т.М.М.» - Товариство з обмеженою відповідальністю перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг» в розмірі 131 609, 22 грн., відповідно обов'язок боржника (лізингоодержувача за основним договором) сплатити кредитору боргу та неустойки за прострочення виконання грошового зобов'язання, а також процентів річних та інфляційних втрат.

Частиною 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до п. 2.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Судом встановлено, що 05.12.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг» (первісний кредитор/кредитор за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мега Торг Лтд» (новий кредитор/набувач за договором) укладено договір відступлення права вимоги (заміни сторони в зобов'язанні) №202/11-2013 (далі - договір), відповідно до якого кредитор передає, а набувач приймає на себе право вимоги виконання зобов'язань, які виникли на підставі договору фінансового лізингу №1123/12/2007 від 18.12.2007р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг» та Фірмою «Т.М.М.» - Товариство з обмеженою відповідальністю (боржник).

Згідно п. 1.2. договору набувач отримує всі права та обов'язки, які належать кредитору по відношенню до боржника, а саме право вимагати від боржника належного виконання зобов'язань за договором фінансового лізингу №1123/12/2007 від 18.12.2007р., в тому числі: сплати лізингових платежів, пені, штрафів, викупної вартості, інших платежів, які підлягають сплаті на підставі умов договору фінансового лізингу №1123/12/2007 від 18.12.2007р. та чинного законодавства України.

Згідно ст. 510 Цивільного кодексу України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Приписами ст. 514 Цивільного кодексу України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з доданих до матеріалів справи копій описів вкладення в цінні листи від 10.01.2014р. № 0303909560155, № 0303909560201 та фіскальних чеків УДППЗ «Укрпошта» від 10.01.2014р. № 5557, № 5585 Товариство з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг» цінним листом з описом направило боржнику - Фірмі «Т.М.М.» - Товариство з обмеженою відповідальністю повідомлення про заміну кредитора в зобов'язанні та докази прав нового кредитора (копію договору відступлення права вимоги (заміни сторони в зобов'язанні) №202/11-2013 від 05.12.2013р.).

Місцевим господарським судом вірно встановлено, що відповідно до ч. 1 ст. 517 Цивільного кодексу України первісний кредитор передав новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, та згідно ч. 2 ст. 518 Цивільного кодексу України боржник був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.03.2015р. у справі №910/16250/13 здійснено заміну стягувача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг» на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Мега Торг Лтд», якому були передані всі права та обов'язки відповідно до договору відступлення права вимоги (заміни сторони в зобов'язанні) №202/11-2013 від 05.12.2013р. щодо договору фінансового лізингу №1123/12/2007 від 18.12.2007р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг» та Фірмою «Т.М.М.» - Товариство з обмеженою відповідальністю.

Таким чином, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Мега Торг Лтд» отримало право вимоги до відповідача - Фірми «Т.М.М.» - Товариство з обмеженою відповідальністю щодо сплати лізингових платежів, пені, штрафів, викупної вартості, інших платежів, які підлягають сплаті на підставі умов договору фінансового лізингу №1123/12/2007 від 18.12.2007р. та згідно законодавства України.

Задовольняючи позов в повному обсязі, місцевий господарський суд виходив з обґрунтованості вимог позивача про стягнення з відповідача 6 847, 29 грн. 3% річних за період з 13.07.2013р. по 06.04.2015р. та 66 658, 48 грн. інфляційних втрат за період липень 2013р. - березень 2015р., оскільки грошові кошти в розмірі заборгованості за договором фінансового лізингу №1123/12/2007 від 18.12.2007р. (із змінами та доповненнями) згідно рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2014р. у справі №910/16250/13 надійшли на рахунок нового кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю «Мега Торг Лтд» лише 07.04.2015р., відповідно рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2014р. по справі № 910/16250/13 фактично було виконано лише 07.04.2015р.

Однак, колегія суддів не погоджується з такими висновками місцевого господарського суду, вважає їх помилковими, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 26.01.2015р. Фірмою «Т.М.М.» - Товариство з обмеженою відповідальністю на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2014р. у справі № 910/16250/13 на розрахунковий рахунок Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції м. Києва було сплачено 140 736, 17 грн., що підтверджується банківською випискою від 26.01.2015р. по рахунку відповідача (а. с. 84).

Однак, ДВС здійснила переказ вказаних коштів позивачеві лише 07.04.2015р. (а. с. 74).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Проведення відповідачем оплати всієї суми заборгованості 26.01.2015р. на виконання наказу № 910/16250/13 на рахунок ДВС в порядку виконавчого провадження є належним виконанням зобов'язання зі сторони відповідача. При цьому відповідач не може нести відповідальність за дії ДВС по утриманню грошових коштів, належних стягувачам (зокрема, позивачу), оскільки час сплати коштів цією державною установою не залежить від вольових дій саме відповідача. Тому покладення на нього фінансової відповідальності за невиконання зобов'язання після 26.01.2015р. є неправомірним.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 08.10.2015р. у справі № 910/27148/14.

Згідно пп. 4.1. п. 4. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до п. 1.9. вказаної постанови пленуму Вищого господарського суду України день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Здійснивши власні розрахунки 3% та інфляційних втрат за період з 13.07.2015р. по 25.01.2015р. включно, нарахованих на заборгованість в розмірі 131 609, 22 грн., колегія суддів дійшла висновку про те, що сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, складає 6 079, 26 грн., а сума інфляційних втрат - 38 326, 17 грн., відповідно в іншій частині вимог про стягнення 768, 03 грн. 3% річних (6 847, 29 грн. - 6 079, 26 грн.) та 28 332, 31 грн. інфляційних втрат (66 658, 48 грн. - 38 326, 17 грн.) слід відмовити.

Місцевий господарський суд не звернув увагу на вказані обставини справи, а тому дійшов помилкового висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Згідно ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Фірми «Т.М.М.» - Товариство з обмеженою відповідальністю з підстав, викладених у ній, підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 15.09.2015р. підлягає частковому скасуванню з підстав, викладених вище, у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням резолютивної частини рішення в редакції постанови Київського апеляційного господарського суду.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку із частковим задоволенням позову, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1 103, 69 грн. судового збору за подання позовної заяви пропорційно задоволеній частині позовних вимог, та у зв'язку із задоволенням апеляційної скарги відповідача, з позивача на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 809, 37 грн., сплачений позивачем за подання апеляційної скарги.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 49, 85, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фірми «Т.М.М.» - Товариство з обмеженою відповідальністю на рішення Господарського суду міста Києва від 15.09.2015р. № 910/18969/15 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.09.2015р. №910/18969/15 скасувати частково, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

«1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фірми «Т.М.М.» - Товариство з обмеженою відповідальністю (04116, м. Київ, вул. Г.Тимофєєвої, буд. 3, код ЄДРПОУ 14073675) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мега Торг Лтд» (01042, м. Київ, вул. Академіка Філатова, буд. 22/8, офіс 402, код ЄДРПОУ 38952030) 6 079, 26 грн. 3% річних, 38 326, 17 грн. інфляційних втрат та 1 103, 69 грн. судового збору за подання позову.

3. В іншій частині позову відмовити.»

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мега Торг Лтд» (01042, м. Київ, вул. Академіка Філатова, буд. 22/8, офіс 402, код ЄДРПОУ 38952030) на користь Фірми «Т.М.М.» - Товариство з обмеженою відповідальністю (04116, м. Київ, вул. Г.Тимофєєвої, буд. 3, код ЄДРПОУ 14073675) 809, 37 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази.

5. Матеріали справи № 910/18969/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді С.А. Гончаров

Є.Ю. Шаптала