Постанова № 53686785, 16.11.2015, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" листопада 2015 р. Справа № 914/3396/15

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії :

Головуючого суддіДавид Л.Л.

суддівГалушко Н.А.

ОСОБА_1

при секретарі судового засіданняОштук Н.В.

розглянувши матеріали апеляційної скарги першого заступника військового прокурора Західного регіону України за вих. № 10/2/3-703 вих.15 від 08.10.2015 року (вх. № ЛАГС 01-05/4592/15 від 13.10.2015 року)

на ухвалу господарського суду Львівської області від 28.09.2015 року

у справі №914/3396/15 (суддя Цікало А.І.)

за позовом Заступника військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави в особі: Міністерства оборони України та Яворівської квартирно-експлуатаційної частини району

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Астеліт", м. Київ

про визнання договору недійсним

за участю представників сторін:

від позивача-1: ОСОБА_2 (довіреність №220/655/д від 04.09.2015 року);

від позивача-2: не зявились;

від відповідача: ОСОБА_3В.(довіреність №38/15-а від 30.01.2015 року);

від прокуратури: ОСОБА_4 (посвідчення №033493 від 18.05.2015 року).

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Львівської області від 28.09.2015 року позовну заяву заступника військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави в особі: Міністерства оборони України та Яворівської квартирно-експлуатаційної частини району до Товариства з обмеженою відповідальністю "Астеліт" про визнання договору недійсним повернуто без розгляду на підставі ст. ст. 54, 56, 57, 63 ГПК України.

Ухвала господарського суду Львівської області від 28.09.2015 року мотивована тим, що прокурором не надано підтвердження підстав звернення до суду з позовом в інтересах Позивачів, не подано доказів сплати судового збору, крім того, прокурором не подано доказів надіслання копії позовної заяви та доданих до неї матеріалів Міністерству оборони України та Яворівській квартирно-експлуатаційній частині району.

Не погодившись з прийнятою ухвалою, перший заступник військового прокурора Західного регіону України звернувся з апеляційною скаргою за вих. № 10/2/3-703 вих.15 від 08.10.2015 року (вх. № ЛАГС 01-05/4592/15 від 13.10.2015 року), в якій просить скасувати ухвалу місцевого господарського суду про повернення позовної заяви без розгляду та передати таку на розгляд господарському суду.

В обгрунтування доводів апеляційної скарги, прокурор зазначає, що місцевим господарським судом помилково зроблено висновок про відсутність підстав для здійснення представництва держави в господарському суді.

Міністерство оборони України, відповідно до ст. 3 Закону України «Про збройні Сили України» та п. 3 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 року №406/2011, є центральним органом виконавчої влади та головним органом у сфері оборони і військового будівництва, а Яворівська квартирно-експлуатаційна частина району є його структурним підрозділом та не є державною компанією. Відповідно, позовна заява підписана особою, яка має право її підписувати заступником військового прокурора Західного регіону України.

Також, на думку прокурора, місцевим господарським судом безпідставно не прийнято до уваги той факт, що ОСОБА_2 України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» прийнятий у травні 2015 року та набрав законної сили з 01.09.2015 року, у звязку з чим Державний бюджет України на 2015 рік не передбачає дані видатки та не може їх передбачати через формування його в другому півріччі 2014 року. В звязку з чим прокурор звернувся до суду з клопотанням про відстрочення сплати судового збору.

Щодо не надіслання позивачам копії позовної заяви, прокурор вважає, що дані обставини не є підставою для повернення позовної заяви без розгляду, оскільки це суперечить п. 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України.

Сукупність наведених вище обставин, прокурор вважає достатньою підставою для скасування ухвали господарського суду Львівської області від 28.09.2015 року у справі №914/3396/15 про залишення позовної заяви без розгляду з передачею справи на розгляд місцевого господарського суду.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу вих. №318 від 02.11.2015 року, заперечує доводи апеляційної скарги, вважає, що прокурором при зверненні з позовом не наведено причин неможливості звернення з відповідним позовом Позивачів у справі та не наведено належного обгрунтувння порушень або загрози порушень інтересів держави, а також нездійснення чи неналежного здійснення таких інтересів іншим субєктом владних повноважень, до компетенції якого вони віднесені.

Також Відповідач покликається на недотримання прокурором вимог ст. 56 ГПК України в частині не надіслання сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів та на відсутність визначених Законом підстав для звільнення прокурора від сплати судового збору.

З огляду на викладене, вважає, що місцевий господарський суд прийняв законну ухвалу, яку просить залишити без змін.

При зверненні з апеляційною скаргою прокурор заявив клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Львівської області від 28.09.2015 року у справі №914/3396/15 до прийняття апеляційним господарським судом постанови за наслідками розгляду апеляційної скарги.Клопотання мотивоване тим, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» видатків на сплату прокурорами судового збору не передбачено.

Автоматизованою системою документообігу суду справу №914/3396/15 розподілено до розгляду головуючому судді Давид Л.Л., суддів Гриців В.М. та Кордюк Г.Т.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 16.10.2015 року прийнято апеляційну скаргу першого заступника військового прокурора Західного регіону України за вих. № 10/2/3-703 вих.15 від 08.10.2015 року (вх. № ЛАГС 01-05/4592/15 від 13.10.2015 року) в інтересах держави в особі: Міністерства оборони України та Яворівської квартирно-експлуатаційної частини району, м. Яворів, Львівська область на ухвалу господарського суду Львівської області від 28.09.2015 року у справі №914/3396/15 та призначено до розгляду в судове засідання на 26.10.2015 року, зобовязано Скаржника подати докази сплати судового збору.

Враховуючи те, що сторони та прокурор не скерували уповноважених представників в судове засідання 26.10.2015 року, судова колегія ухвалила відкласти розгляд справи № 914/3396/15 в судове засідання на 05.11.2015 року в складі: головуючого судді Давид Л.Л., суддів Гриців В.М., Кордюк Г.Т. Крім цього, даною ухвалою задоволено клопотання Позивача про продовження строку розгляду спору в порядку ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

У звязку з перебуванням судді Гриців В.М. у відрядженні та тимчасовою непрацездатністю судді Кордюк Г.Т., розпорядженням в. о. голови Львівського апеляційного господарського суду від 05.11.2015 року у склад колегії внесено зміни, замість суддів Гриців В.М. та Кордюк Г.Т. введено суддів - Галушко Н.А. та Юрченка Я.О.

Відповідно до п.92 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 17.05.2011 року у разі зміни складу суду апеляційної інстанції розгляд ним справи починається заново, а отже, спочатку починається й визначений статтею 102 ГПК України строк розгляду апеляційної скарги; можливості продовження цього строку законом не передбачено.

28.10.2015 року в канцелярію суду від військового прокурора Західного регіону поступило клопотання за вих. №10/2/3-763вих15 від 28.10.2015 року про звільнення від сплати судового збору.

04.11.2015 року в канцелярію суду від представника ТОВ Астеліт поступив відзив на апеляційну скаргу за вих. №318 від 02.11.2015 року.

В звязку із зміною складу колегії суддів, судова колегія ухвалила відкласти розгляд справи на 16.11.2015 року в складі колегії: ОСОБА_5 (головуючий суддя), суддів Галушко Н.А. та Юрченка Я.О.

12.11.2015 року в канцелярію суду від прокурора поступило клопотання за вих.№10/2/3-810 вих-15 про відстрочення сплати судового збору.

16.11.2015 року в судове засідання прибули прокурор, представник ТОВ «Астеліт» та представник Міністерства оборони України, які підтримали свої доводи і заперечення з мотивів, наведених у апеляційній скарзі та відзиву на неї.

В судовому засіданні, колегія суддів, порадившись на місці, ухвалила задоволити клопотання прокурора про відстрочення сплати судового збору.

Вивчивши матеріали справи в сукупності з апеляційною скаргою та відзивом на неї, оцінивши зібрані докази, заслухавши пояснення представників сторін та прокурора, судова колегія прийшла до висновку про невідповідність ухвали господарського суду Львівської області нормам чинного законодавства, матеріалам та обставинам справи, виходячи з наступного.

Згідно ч.1 ст.2 ГПК України, господарський суд порушує справи за позовами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Частиною другою згаданої статті передбачено, що у позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, за відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень, зазначає про це у позовній заяві.

Як вбачається із позовної заяви, прокурор заявляє вимогу визнати недійсним договір № LV 1303/7 від 19.11.2009 року, який укладено між Яворівською КЕЧ району та ТОВ Астеліт та зобовязати ТОВ Астеліт усунути перешкоди в користуванні експлуатаційною частиною району нерухомим майном бетонною площадкою, розташованою на території військового містечка №25.

Підставою заявленого позову, прокурор вказує те, що оспорюваний договір про надання послуг укладено з порушенням законодавства. Як зазначає прокурор, фактично має місце встановлення базової станції мобільного звязку на території та на обєктах майна, що перебуває на балансі Яворівської КЕЧ району, тобто використання майна Міністерства оборони України для розміщення станції мобільного звязку.

Таке використання здійснюється відповідачем без погодження у встановленому законом порядку із власником нерухомого майна, без проведення будь яких конкурсів, здійснення експертної оцінки майна та отримання відповідного дозволу Фонду Державного майна України.

Оспорюваний договір про надання послуг є фактично договором оренди нерухомого майна, а отже удаваним і приховує інший правочин.

Відповідно до ст.10 ЗУ Про оборону Міністерство оборони України, як центральний орган виконавчої влади, забезпечує проведення в життя державної політики у сфері оборони, функціонування, бойову та мобілізаційну готовність, боєздатність і підготовку Збройних Сил України до здійснення покладених на них функцій і завдань.

Серед функцій вказаного органу згідно із Законом є здійснення управління переданим Міністерству оборони України військовим майном і майном підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління.

Оскільки підставою заявленого позову, прокурор вказує на те, що військове майно передано для використання без дозволу Міністерства оборони України, в порушення Закону України Про правовий режим майна у збройних Силах України, без проведення конкурсу, без погодження з Фондом Державного Майна України, то такий договір завдає шкоди інтересам держави в особі Міністерства оборони України.

Щодо визначення прокурором іншого позивача Яворівської КЕЧ району, то судова колегія зазначає, що відповідно до п.2.10 Постанови Пленуму ВГС України №11 від 29.05.11 Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними прокурор, звертаючись до господарського суду із заявою про визнання правочину недійсним, виступає позивачем або зазначає у ній позивачем державний чи інший орган або установу, організацію, уповноважені здійснювати відповідні функції держави у спірних правовідносинах, наприклад, управляти майном, що є предметом цього правочину, і визначає відповідачами, як правило, сторони за правочином (договором). Виняток можуть становити випадки, коли однією з сторін є названий орган (установа, організація); у такому разі відповідачем визначається друга сторона.

Як вбачається з договору №LV1303/7, який є предметом оскарження, виконувачем послуги (сторона договору) є Яворівська КЕЧ району, яка згідно свідоцтва про реєстрацію, є субєктом господарської діяльності у Збройних Силах України з ідентифікаційним кодом в ЄДРПОУ.

Отже, Яворівська КЕЧ району вірно визначена прокурором в позовній заяві позивачем, оскільки територія військового містечка №25, яка надається згідно умов договору відповідачу для розміщення майна, закріплена за КЕЧ згідно схеми розміщення майна.

Крім того, в позовній заяві прокурор зазначає, що позивачі не здійснюють захист інтересів держави, а тому дану обставину прокурором визначено як підставу для реалізації повноважень прокурора щодо предявлення позову в інтересах держави.

При перегляді ухвали місцевого господарського суду в апеляційному порядку судова колегія керувалась тим, що ст. 121 Конституції України на прокуратуру покладено представництво інтересів держави в суді у випадках визначених законом.

В рішенні Конституційного Суду України № 3-рп/99 від 08.04.1999р. "У справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді)" визначено, що інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Статтею 24 Закону України «Про прокуратуру» передбачено право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору України, його першому заступнику та заступникам, керівникам регіональних та місцевих прокуратур, їх першим заступникам та заступникам.

Право подання апеляційної чи касаційної скарги на судове рішення в цивільній, адміністративній, господарській справі надається прокурору, який брав участь у судовому розгляді, а також незалежно від участі в розгляді справи прокурору вищого рівня: Генеральному прокурору України, його першому заступнику та заступникам, керівникам регіональних та місцевих прокуратур, першим заступникам та заступникам керівників регіональних прокуратур.

У відповідності до вимог ст. 23 цього Закону, представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

В даному випадку прокурор вбачає порушення інтересів держави в неправомірному, на його думку, використанні державного майна.

Відповідно до статей 1 та 2 Господарського процесуального кодексу України прокурор має право звернутися до суду за захистом порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів держави, що відповідає також положенням статей 15 та 16 Цивільного кодексу України щодо способів судового захисту порушеного, невизнаного чи оспорюваного права особи, зокрема, шляхом визнання права власності та витребування майна.

Враховуючи наведене вище, судова колегія вважає хибним висновок місцевого господарського суду про невідповідність вимогам Закону звернення прокурора з позовною заявою в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Яворівської квартирно-експлуатаційної частини району.

Щодо покликань місцевого господарського суду на неподання прокурором доказів сплати судового збору, і як наслідок, повернення позовної заяви без розгляду на підставі п.4 ст.63 ГПК України, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно ст. 8 Закону України Про судовий збір, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

В обґрунтування клопотання про відстрочення судового збору прокурор посилався на те, що Законом України Про Державний бюджет України на 2015 рік видатків на сплату прокурорами судового збору не передбачено і відповідне фінансування органами прокуратури не здійснювалося. В підтвердження зазначеної обставини, прокурором подано довідку Військової прокуратури Західного регіону України №18/2-161вих15 від 17.09.15.

Разом з цим, відмовляючи в задоволення клопотання про відстрочення сплати судового збору, місцевим господарським судом не надано належної оцінки вказаному доказу, та не обґрунтовано, що такий не може вважатися належним доказом для підтвердження важкого матеріального становища особи заявника.

Крім цього, суд першої інстанції покликався на п.3 Постанови Пленуму №7 від 21.02.2013 року Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України, яким передбачено, що оскільки статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, отже в тому числі й органів державної влади, то самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що вказаний пункт стосується вирішення питання про звільнення від сплати судового збору. В даному випадку прокурором подано клопотання про його відстрочення.

Судова колегія погоджується з доводами прокурора про те, що відсутність коштів на сплату судового збору зумовлена обєктивними обставинами, а саме: не закладення в ОСОБА_2 України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» видатків на сплату прокурорами судового збору. Оскільки згідно вимог ст. 89 Закону України «Про прокуратуру» фінансування органів прокуратури здійснюється лише за рахунок коштів Державного бюджету України, відсутність таких на рахунку прокуратури, унеможливлює сплату судового збору.

За таких обставин судова колегія вважає, що місцевим господарським судом слід було керуватись п. 3.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 року у разі відстрочення або розстрочення сплати судового збору господарський суд повинен зазначити в ухвалі (про прийняття заяви чи скарги до провадження або в іншій) конкретний строк (строки) сплати судового збору, який (які) не може бути пізнішим за дату, на яку судом призначено розгляд заяви чи скарги. У разі перенесення цієї дати (в зв'язку з відкладенням розгляду справи або з інших причин) відповідно може бути продовжено й строк (строки), на які відстрочено або розстрочено сплату судового збору, про що господарським судом зазначається у відповідній ухвалі.

Щодо покликань місцевого господарського суду на невиконання прокурором вимог статті 56 ГПК в частині надсилання копії позовної заяви та доданих до неї документів сторонам у справі, судова колегія зазначає, що в матеріалах справи наявна копія квитанції №8254 від 24.09.2015 року (а.с. 73).

У відповідності до абзацу 3 п. 4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року N 7 «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України» розрахунковий документ встановленої форми, що підтверджує надання послуг поштового зв'язку (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), може вважатися належним доказом надсилання іншій стороні у справі копії апеляційної скарги і доданих до неї документів. Доданий до апеляційної скарги реєстр поштових відправлень, поданий в оригіналі або в належній чином засвідченій копії, також може вважатися належним доказом надсилання іншій стороні копії скарги; таким доказом може бути й асвідчений належним чином витяг з відповідного реєстру. Якщо ж у господарського суду з тих чи інших причин виникнуть сумніви у достовірності копії поштового реєстру або витягу з нього, він не позбавлений права і можливості у порядку підготовки до розгляду справи або у процесі її розгляду витребувати у скаржника не подані ним раніше касовий чек (розрахункову квитанцію), оригінал реєстру поштових відправлень з відбитком поштового штемпеля, за необхідності - відповідну довідку підприємства зв'язку тощо. Відсутність опису вкладення до листа не тягне за собою наслідків у вигляді повернення апеляційної скарги, оскільки законодавством не передбачено обов'язкового оформлення відправником такого опису (за винятком випадків, зазначених у пункті 60 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 N 270), і у господарського суду відсутні правові підстави спонукати відправників до обов'язкового оформлення описів кладення.

Пункт 6 ст. 63 ГПК України передбачає повернення позовної заяви без розгляду лише в разі не надіслання копії такої Відповідачу.

В даному випадку ця вимога Закону прокурором дотримана, про що свідчить поштова квитанція, додана до позовної заяви.

Оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про обгрунтованість доводів апеляційної скарги, а відтак ухвала місцевого господарського суду підлягає скасуванню.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що ухвалою апеляційного суду від 16.10.2015 року прокурору відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги, разом з цим відповідно до п.4.8 Постанови Пленуму ВГС України №7 від 21.02.2013 року Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу місцевого господарського суду з числа зазначених у частині сьомій статті 106 ГПК з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов'язаного з розглядом відповідних апеляційної та/або касаційної скарг, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи, згідно із загальними правилами статті 49 ГПК. Таким чином, розподіл сум судового збору, які підлягали сплаті під час подання апеляційної скарги та були відстрочені судом апеляційної інстанції належить розподілити місцевому господарському суду за результатами розгляду спору відповідно до вимог ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України,

Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Заступника військового прокурора Західного регіону України задоволити.

2.Ухвалу господарського суду Львівської області від 28.09.2015 року у справі №914/3396/15 скасувати.

3. Справу №914/3396/15 передати на розгляд господарського суду Львівської області .

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 23.11.2015 року.

Головуючий суддяДавид Л.Л.

СуддіГалушко Н.А.

ОСОБА_1