Постанова № 53686782, 18.11.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" листопада 2015 р. Справа№ 910/9919/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорної Л.В.

суддів: Кропивної Л.В.

Смірнової Л.Г.

при секретарі судового засідання Громак В.О.

від позивача - Півторак Т.О.,

від відповідача - Чубар С.В.,

від третьої особи - Півторак Т.О.,

від прокуратури - не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення господарського суду міста Києва від 25.06.2015 р.

по справі № 910/9919/15 (суддя - Ломака В.С.)

за позовом заступника військового прокурора Дарницького гарнізону Центрального регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України

до державного підприємства «Київський бронетанковий завод»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Управління організації і супроводження ремонту озброєння та військової техніки Міністерства оборони України

про стягнення 5 545 258,67 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 25.06.2015р. по справі № 910/9919/15, враховуючи збільшення розміру позовних вимог, позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з державного підприємства «Київський бронетанковий завод» на користь Міністерства оборони України 79 180,14 грн. пені за порушення терміну надання послуг, 48 096,27 грн. штрафу за порушення терміну надання послуг, 143 518,13 грн. пені за ненадання звітності щодо використання коштів попередньої оплати. По решті відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Міністерство оборони України звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить господарського суду міста Києва від 25.06.2015р. по справі № 910/9919/15 скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.08.2015р. апеляційну скаргу Міністерства оборони України прийнято до провадження.

Державне підприємство «Київський бронетанковий завод» заперечує проти апеляційної скарги та просить залишити рішення господарського суду міста Києва від 25.06.2015р. у справі №910/9919/15 без змін, з підстав викладених у письмовому відзиві.

Розпорядженням заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 21.10.2015 р. змінено склад колегії суддів у зв'язку з перебуванням судді Кропивної Л.В. у відпустці, для розгляду даної справи сформовано колегію у складі: головуючий суддя Чорна Л.В., судді Сітайло Л.Г., Смірнова Л.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.10.2015р. апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження у визначеному складі суду.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 18.11.2015р., у зв'язку з виходом суддів Кропивної Л.В. та Смірнової Л.Г. з відпустки, а також формування постійного складу судових колегій Київського апеляційного господарського суду, для розгляду даної справи визначено колегію у складі: головуючий суддя Чорна Л.В., судді Кропивна Л.В., Смірнова Л.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.11.2015р. апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження у визначеному складі суду.

Прокурор Дарницького гарнізону Центрального регіону України своїх представників в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

При цьому слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1 підпункту 3.9 цього пункту постанови.

За таких обставин, справа розглядається за відсутності представників прокуратури, яка належним чином повідомлена.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, апеляційний господарський суд встановив наступне.

10.12.2014р. між Міністерством оборони України (замовник) та державним підприємством «Київський бронетанковий завод» (виконавець) було укладено Договір про закупівлю послуг за державні кошти №294/14/110, за умовами якого виконавець зобов'язався у 2014 році надати послуги замовникові ремонтування та технічне обслуговування машин і устаткування спеціальної призначеності (33.12.2) (заводський ремонт за технічним станом з доробкою Т-64Б (Б1) до виду Т-64БВ (Б1В) за номенклатурою, у кількості, і терміни та за цінами, які зазначені у календарному плані надання послуг (Додаток 1 до Договору), що є невід'ємною частиною цього Договору, а замовник зобов'язався прийняти та оплатити ці послуги. /а.с. 32, т.1/.

Заводський ремонт за технічним станом згідно ДСТУ В 3576-97 «Експлуатація та ремонт військової техніки» - Ремонт під час якого контроль технічного стану виконується з періодичністю та в обсязі, встановленими в нормативній документації, а обсяг і момент початку ремонту визначаються технічним станом виробів військового призначення. (п. 1.1 Договору).

За цим договором ремонту підлягають 15 од. виробів (15 од. танків Т-64Б (Б1) (п. 1.2 Договору в редакції Додаткової угоди № 2 від 10.12.2014р. до Договору). /а.с. 57, т.1/.

Згідно з п. 1.4. договору вироби (вузли, блоки, агрегати, комплектуючі), які отримані виконавцем для їх ремонту, є військовим майном та власністю держави. Виконавець несе повну матеріальну відповідальність визначену законодавством України, за передане йому військове майно до моменту належної передачі його замовнику.

Сторони встановили, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладання (п. 1.5 Договору).

Згідно п. 3.1 Договору (в редакції Додаткової угоди від 10.12.2014 до Договору), його ціна становить 22 275 000, 00 грн., у тому числі ПДВ 3 712 500, 00 грн.

Пунктом 3.3 Договору було встановлено, що обсяги закупівлі зазначені в Календарному плані наданих послуг (Додаток 1 до Договору) можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків замовника, з відповідним зменшенням суми договору. Замовник у 10-ти денний термін письмово повідомляє виконавця про зменшення обсягів, на підставі цього сторони вносять відповідні зміни до Договору, підписуючи додаткову угоду, в якій визначаються порядок та строки відшкодування фактично понесених виконавцем витрат.

Ціна договору не може бути перевищена виконавцем. Таке перевищення оплаті не підлягає. (п. 3.4 Договору).

У пункті 4.1. договору сторони погодили, що замовник здійснює розрахунки з виконавцем за фактично надані послуги протягом 30 банківських днів з дати підписання замовником Акту приймання наданих послуг, який є невід`ємною частиною цього Договору, відповідно до наданих виконавцем рахунків, за умови надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України.

Відповідно до п. 4.4 Договору (в редакції Додаткової угоди № 2 від 10.12.2014 до Договору), за письмовим погодженням між сторонами, відповідно до належним чином оформленого Рішення Міністра оборони України, замовник має право здійснювати попередню оплату в розмірі 90 відсотків від суми договору на строк до 28 грудня 2014 року згідно абзацу 2 пункту 2 постанови КМУ від 23.04.2014 р. №117 «Про здійснення попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти» (зі змінами).

Виконавець у строк до 28 грудня 2014 року, після отримання попередньої оплати, повинен надати замовнику документи, що підтверджують фактичне надання послуг або повернути невикористані кошти на рахунок замовника.

Згідно п. 5.1 Договору, термін надання послуг: до 28.12.2014. Дострокове надання послуг дозволяється за письмовою згодою сторін.

Передбачені за цим Договором послуги надаються у відповідності до вимог діючої документації визначеної в п. 2.1 цього Договору.

Термін проведення ремонту виробів встановлюється календарним планом надання послуг (додаток 1 до Договору) (п. 5.2 Договору).

Пунктом 5.16 Договору було визначено, що приймання наданих послуг замовником здійснюється спільною комісією замовника, військової частини (отримувача виробів) та виконавця на території виконавця. При прийманні наданих послуг комісія керується вимогами документації визначеної в п. 2.1 Договору і умовами цього Договору. За результатами приймання наданих послуг комісія складає та підписує Акт приймання наданих послуг (додаток 4 до Договору), який надається на адресу замовника та виконавця для затвердження. Зобов'язання виконавця по наданню послуг за Договором вважається виконаним в повному обсязі після підписання комісією Акту приймання наданих послуг (додаток 4 до Договору)

Згідно п. 6.3.1 Договору виконавець зобов'язаний, забезпечити надання послуг у терміни згідно з Календарним планом надання послуг (додаток 1 до Договору), якість яких відповідає умовам, установленим розділом 2 цього Договору. Нести всі ризики та витрати під час надання послуг, забезпечити збереження виробів та усунення несправності у разі оформлення рекламаційного акту (п. 6.3.2 Договору).

Відповідно до п. 6.3.5 Договору виконавець зобов'язаний забезпечити своєчасне надання звітних документів, що підтверджують факт надання послуг на суму отриманої попередньої оплати.

11.12.2014р. Міністерству оборони України було виставлено рахунок на оплату №389. /а.с. 28, т.1/.

Платіжним дорученням №297 від 12.12.2014р. позивач сплати відповідачу 20 047 500,00 грн., в якості попередньої оплати. /а.с. 27, т. 1/.

06.02.2015р. по акту приймання-передачі та згідно довіреності №71 від 03.02.2015р. відповідачем було передано у відповідну військову частину перші 4 військові машини, що пройшли ремонт та технічне обслуговування. /а.с. 228, 230, т. 1/.

25.03.2015 р. відповідач передав у відповідну військову частину решту 11 військових машин, що пройшли ремонт та технічне обслуговування, що підтверджується відповідним актом. /а.с. 229, т.1/.

23.04.2015 р. сторони підписали акт приймання наданих послуг з заводського ремонту за технічним станом виробів відносно 11 військових машин на суму 5 222 393, 84 грн. /а.с. 113, т.1/.

24.04.2015 р. сторони підписали акт приймання послуг з заводського ремонту за технічним станом виробів на суму 1 648 501, 32 грн./а.с. 111, т.1/.

14.05.2015 р. сторони підписали акт звіряння розрахунків, за яким станом на 12.05.2015 р. заборгованість складає 13 176 604,84 грн./а.с. 237, т.1/.

Таким чином, відповідач допустив порушення умов договору в частині строків передачі військової техніки та надання звітності про використання коштів.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно з пунктом 7.2. Договору за порушення терміну виконання зобов'язання з виконавця стягується пеня в розмірі 0, 1 відсотка вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості. У випадку неповернення попередньої оплати (її частини) або ненадання в зазначений термін звітних документів, що підтверджують факт виконання послуг, виконавець сплачує штрафні санкції в розмірі однієї облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення від суми невикористаних коштів.

Відповідно до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

До стягнення заявлено 2 294 325,00 грн. пені за порушення терміну надання послуг, 1 559 250, 00 грн. штрафу за порушення терміну надання послуг понад 30 днів, 1 691 683,67 грн. за ненадання звітності щодо використання коштів попередньої оплати.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - всі вони є видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. (постанова Верховного Суду України від 09.04.2012 р. № 3-88гс11).

Перевіряючи правильність нарахування штрафних санкцій, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність заявлення пені за порушення терміну надання послуг у розмірі 791 801,44 грн., штрафу за порушення терміну надання послуг у розмірі 480 962,65 грн. та пені за ненадання звітності щодо використання коштів попередньої оплати у розмірі 1 435 181, 30 грн., оскільки нарахування відповідно до умов договору має відбуватись на вартість послуг, з яких допущено прострочення виконання.

Київський апеляційний господарський суд погоджується із таким висновком, так як він узгоджується з умовами договору.

Разом з цим, в процесі розгляду справи судом першої інстанції відповідачем було заявлено клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України суд має право на зменшення розміру неустойки, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

У відповідності до п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Пунктом 3.17.4 постанови Вищого Господарського суду України від 26.12.2011 №18 «Про деякі питання застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» передбачено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Задовольняючи клопотання про зменшення розміру позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач має особливий статус та роль у забезпеченні Збройних Сил України та Національної гвардії України справною бронетехнікою для виконання ними покладених на них завдань щодо захисту територіальної цілісності України, правопорядку і безпеки громадян. Наразі відповідач виконує термінові замовлення по ремонту та обслуговуванню бронетехніки для потреб Збройних Сил України та Національної гвардії України в час, коли останні задіяні в антитерористичній операції, а стягнення штрафних санкцій в повному обсязі може призвести до погіршення фінансового становища та наступного прострочення виконання ним своїх зобов'язань за іншими державними замовленнями, а відповідно й завдання шкоди обороноздатності нашої країни.

Крім того, судом прийнято до уваги той факт, що відповідач повністю виконав взяті на себе за договором зобов'язання з ремонту військової технічки, тобто хоча і з порушенням, але вжив заходи щодо належного виконання умов договору.

Таким чином, враховуючи особливий статус відповідача для країни, оцінивши всі надані сторонами докази неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань, причини неналежного виконання зобов'язання, надмірно великі порівняно із збитками кредитора штрафні санкції та факт сплати, Київський апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції щодо зменшення розміру штрафних санкцій до 90 % від суми, яка підлягає до стягнення.

Дослідивши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд доходить до висновку, що господарським судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, повно з'ясовано та доведено обставини, що мають значення для справи, зроблені висновки відповідають дійсним обставинам справи.

Доводи наведені в апеляційній скарзі Київським апеляційним господарським судом до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

За наведених у даній постанові обставин, Київський апеляційний господарський суд доходить до висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення господарського суду міста Києва від 25.06.2015р. у справі № 910/9919/15.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду міста Києва від 25.06.2015р. у справі №910/9919/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Матеріали справи №910/9919/15 повернути до господарського суду міста Києва.

3. Копію постанови надіслати сторонам у справі.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Л.В. Чорна

Судді Л.В. Кропивна

Л.Г. Смірнова