Постанова № 53686630, 03.06.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" червня 2013 р. Справа№ 5011-70/18005-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ропій Л.М.

суддів: Кондес Л.О.

Калатай Н.Ф.

за участю представників сторін:

від позивача: не викликався та не з'явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином;

від відповідача: Стипанець О.А. - представник, дов. б/н від 09.04.2013;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги

Товариства з обмеженою відповідальністю "Асстра Україна",

Приватного підприємства "Акрілат-Хімконтракт"

на рішення Господарського суду міста Києва від 25.02.2013

у справі № 5011-70/18005-2012 (суддя Капцова Т.П.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Асстра Україна"

до Приватного підприємства "Акрілат-Хімконтракт"

про стягнення 50 011,54 грн.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2013 у справі № 5011-70/18005-2012 змінено склад колегії суддів.

На підставі ст. 77, 99 ГПК України ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 22.04.2013 та від 13.05.2013 розгляд апеляційних скарг у справі № 5011-70/18005-2012 відкладався на 13.05.2013 та 03.06.2013, відповідно.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.02.2013 у справі № 5011-70/18005-2012 позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 16 420,70 грн. пені, 1 252,05 грн. витрат від інфляції, 3 350,21 грн. 3% річних, 760,79 грн. судового збору; в задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що з огляду на положення п.4.4 договору, відповідач повинен був провести оплату рахунку № J-11139032 від 03.01.2012 в термін до 28.03.12, однак, у цей термін рахунок оплачений не був, мало місце прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання; у період з 27.12.11 по 27.03.12 мало місце прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання по оплаті за рахунком № J-11139014 від 09.12.2011; у період з 10.01.12 по 16.02.12 мало місце прострочення відповідачем грошового зобов'язання по оплаті рахунку № J11139027 від 13.12.20011; у період з 10.01.12 по 12.04.12 мало місце прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання за рахунком № J-11239008 від 16.12.2011; відповідачем допущено прострочення оплати за рахунком № J-11239024 від 03.02.2012 у період з 15.02.12 по 21.05.12; по оплаті за рахунком № J-11139029 від 03.02.2012 допущено прострочення виконання грошового зобов'язання у період з 15.02.12 по 08.05.12; з огляду на ч.2 ст.550 ЦК України проценти на неустойку не нараховуються; враховуючи положення ч.1 ст.534 ЦК України, суд приходить до висновку, що сумою, перерахованою відповідачем в оплату заборгованості за рахунками, в першу чергу погашалася сума нарахованих позивачем штрафних санкцій, у зв'язку з чим, сума оплати, що надходила від відповідача, зменшується на відповідну суму нарахованих позивачем штрафних санкцій за кожен рахунок окремо; згідно із перерахунком суду, позовні вимоги у частині стягнення 3% річних підлягають частковому задоволенню, у розмірі 3 350,05 грн.; загальний розмір інфляційних втрат за перерахунком суду становить 1 338,43 грн.; за перерахунком суду в межах шестимісячного строку для нарахування пені, пеня становить суму 16 420,70 грн.; в матеріалах справи відсутні докази того, що між сторонами було погоджено умови, обсяги (розмір) та порядок відшкодування експедитору додаткових витрат.

В апеляційній скарзі позивач просить рішення Господарського суду міста Києва від 25.02.2013 у справі № 5011-70/18005-2012 в частині відмови у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача витрат, здійснених в інтересах відповідача на загальну суму 20 579,80 грн., скасувати з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги про стягнення 20 579,80 грн. задовольнити.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовані наступними доводами.

Позивач вважає, що послуги із внутрішньо-портового експедирування вантажів, що надані відповідачу, є окремим правовідношенням сторін, що виникло на підставі окремого правочину - доручення відповідача № 528 від 13.12.2011, а не договору транспортно-експедиторського обслуговування № AUZ013.11 від 23.02.2011; доручення не пов'язане із договором та до нього не можуть бути застосовані положення договору.

Як стверджує позивач, замість застосування до відносин із внутрішньо-портового експедирування вантажів лише положень ЦК України - ст.ст.929, 932 та Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", суд застосував положення договору - п.3.8 та Закону - п.3 ч.1 ст.10.

Посилаючись на положення ч.1 ст.929 ЦК України та ч.1 ст.9 Закону, позивач заявляє, що ТОВ "Сма Сі Джи Ем Шиппінг Едженсіз Україна", - це інша особа (підрядник), яка була залучена позивачем для виконання своїх обов'язків.

На думку скаржника, та обставина, що сторонами не погоджено порядок та конкретний розмір витрат, не може бути підставою відмови у задоволенні вимог про відшкодування витрат, посилаючись на положення ч.2 ст.12 Закону; також в момент узгодження доручення, сторони не могли знати розмір можливих витрат; враховуючи, що в дорученні (договорі транспортного експедирування вантажів в порту) не був передбачений порядок відшкодування витрат, позивач, керуючись ч.2 ст.530 ЦК України, звертався з відповідною вимогою до відповідача.

Відповідач в апеляційній скарзі просить рішення Господарського суду міста Києва від 25.02.2013 у справі № 5011-70/18005-2012 скасувати з підстав недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, порушення норм матеріального та процесуального права і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Скаржник посилається на те, що оплачував рахунки позивача в межах, терміну передбаченого договором та не порушував умов договору.

Як стверджує скаржник, відповідач не отримував рахунок № J-11139032 від 03.01.2012 на суму 156 820,87 грн. та не здійснював оплати на підставі цього рахунку; копія гарантійного листа відповідача від 20.03.2012 містить посилання на рахунки, про які не йдеться в позовній заяві, крім того, даний лист підписаний не директором, а керівником відділу, хоча відповідно до п.7.10 Статуту відповідача право виконувати дії без довіреності від імені підприємства має лише директор; довіреність на підписання гарантійних листів не надавалась, тому лист від 20.03.2012 згідно з ч.1 ст.34 ГПК України не може розглядатися як належний і допустимий доказ.

Скаржник вважає безпідставним та необґрунтованим висновок суду про одержання відповідачем рахунків-фактур № J-11139027 від 13.12.2011, № J11239008 від 16.12.2011 не пізніше 02.01.2012 та посилається на те, що 31.12.2011, 01.01.2012, 02.01.2012 були вихідними днями, отже, відповідач отримати рахунки не міг.

На виконання ухвали Київського апеляційного господарського суду від 22.04.2013 у справі № 5011-70/18005-2012 позивачем надано копію коносаменту DNFF 036699 без відміток з підстав, зазначених у листі від 29.04.2013 № 645, та повідомлено, що відповідачем одержані факсимільним зв'язком рахунок № J 11139027 від 13.12.2011 -17.02.2012 та № J1239008 від 16.12.2011 - 10.04.2012.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач вказує на те, що направляв відповідачу рахунки за допомогою факсимільного зв'язку в день їх оформлення, а оригінали досилав поштовим зв'язком й позивач обґрунтовує свої вимоги поштовими повідомленнями про отримання відповідачем відповідних рахунків оскільки довести факт направлення відповідачу рахунків за допомогою факсимільного зв'язку неможливо довести; в листі-гарантії мова йде саме про рахунок J11139032 від 03.01.2012 на 156 820,87 грн., оскільки іншого рахунку на зазначену суму позивач відповідачу не виписував, а наявність вкінці номеру рахунку цифри "1" є опискою; у справі № 5011-23/12808-2012 відповідач не ставив під сумнів дійсність листа-гарантії; судом першої інстанції було допущено помилку та неточність, оскільки згідно із наявними у справі поштовим повідомленням рахунки № J11139027, № J11239008 були отримані відповідачем 03.01.2012.

Розглянувши апеляційні скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, враховуючи доводи відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів встановила наступне.

Позивач звернувся до суду першої інстанції про стягнення з відповідача 23 195,44 грн. пені, 3% річних у розмірі 4 316,57 грн., 1 919,73 грн. інфляційних втрат, 20 579,80 грн. втрат, здійснених в інтересах відповідача.

У порядку ст.22 ГПК України 11.02.2013 позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог, згідно із якою позивач просить стягнути з відповідача 19 116,64 грн. пені, 3 572,02 грн. 3% річних, 1 252,05 грн. інфляційних втрат, 20 579,80 грн. втрат, здійснених в інтересах відповідача.

Як вбачається із матеріалів справи, 23.02.2011 між сторонами укладено договір транспортно-експедиторського обслуговування AUZ 013.11 (далі - договір 013.11), згідно з п.1 якого позивач, за договором виконавець, зобов'язується від свого імені та за рахунок відповідача, за договором замовника, укласти один або декілька договорів перевезень в міжнародному автомобільному сполученні, тим самим, організувавши та забезпечивши транспортування вантажів відповідача відповідно до його письмових вказівок, а відповідач, в свою чергу, зобов'язується сплатити позивачу винагороду за виконання згаданого доручення.

Згідно з п.2.5 договору 013.11 для цілей даного договору належним документом, що підтверджує виконання своїх обов'язків позивачем, буде вважатися завірена печаткою перевізника копія товарно-транспортної накладної (CMR) з відміткою відправника вантажу, перевізника, одержувача вантажу та митних органів на шляху прямування вантажу.

Відповідно до п.п.3.8, 4.2 договору 013.11 відповідач зобов'язався сплатити узгоджені сторонами вартість конкретного перевезення, винагороду позивачу за договором, з розрахунку за кожне завершене перевезення, а також, відшкодувати додаткові, узгоджені сторонами, витрати виконавця; за кожне завершене перевезення виплачувати позивачу винагороду, розміри якої сторони визначають у додатках до договору, а також здійснювати оплату вартості такого перевезення у розмірі, раніше узгодженому сторонами, та, додатково, відшкодовувати узгоджені витрати позивача.

В п.4.3 договору 013.11 встановлено, що підставою для розрахунків за договором є рахунок позивача, а також, завірена печаткою позивача, копія товарно-транспортної накладної (CMR) з відмітками відправника вантажу, перевізника, одержувача вантажу та митних органів на шляху прямування вантажу, що відправляються відповідачу факсимільним зв'язком.

Згідно із коносаментом DNFF036699 для відповідача у порт м.Одеса прибув вантаж у контейнерах 2179121, 1085372, 1770870, 1146988, 1378836, 3746158.

Відповідно до CMR,CMR №№ 8836, 0870, 9121 вантаж було перевезено із м.Одеси до м.Києва та видано відповідачу.

У зв'язку з наданням транспортно-експедиторських послуг, пов'язаних із доставленням вантажу у контейнерах 2179121, 1085372, 1770870, 1146988, 1378836, 3746158, позивачем виставлено відповідачу рахунок-фактуру № 11139032 від 03.01.2012 на сплату вартості: 107 930,36 грн. транспортних послуг по території України, 8 087,03 грн. - транспортно-експедиторських послуг та 17 600,00грн. штрафних санкцій за простій автомобіля; всього на загальну суму - 156 820,87 грн.

У позовній заяві позивач стверджує про надсилання відповідачу рахунку № 11139032 від 03.01.2012 - 03.01.2012 за допомогою факсу разом із копіями CMR. Однак, докази одержання відповідачем зазначеного рахунку 03.01.2012 у матеріалах справи відсутні.

Разом із тим, відповідач у листі від 20.03.3012 (а.с.22) повідомив позивачу про готовність погашення заборгованості за погодженим графіком, у тому числі за рахунком 111390321 на суму 156 820,87 грн. протягом 13-го тижня.

Отже, зазначений лист свідчить про одержання відповідачем рахунку № 111390321 на суму 156 820,87 грн. станом на 20.03.2012.

Згідно з п.4.4 договору 013.11 термін проведення розрахунків за договором, тобто за кожне здійснене перевезення, складає 7 календарних днів з моменту отримання рахунку, при цьому відповідач повинен сплатити позивачу всі суми, що належать йому за договором без відрахувань на рахунок будь-якої претензії чи контрпретензії чи заліку.

Таким чином, одержавши рахунок № 111390321 - 20.03.2012, відповідач повинен був його оплатити до 28.03.2012. Докази своєчасної оплати рахунку у матеріалах справи відсутні.

У подальшому позивач роз'єднав склад рахунку-фактури № 11139032 від 03.01.2012 на три рахунки та надав відповідачу рахунок-фактуру № 11139732 від 01.05.2012 на загальну суму 52 273,61 грн. щодо контейнерів 1378836, 3746158, рахунок-фактуру № 11139832 від 01.05.2012 на загальну суму 52 273,63 грн. щодо контейнерів 1770870, 1146988; рахунок-фактуру № 11139932 від 01.05.2012 на загальну суму 52 273,63 грн. щодо контейнерів 21719121, 1085372.

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В ч.2 ст.193 ГК України встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

В ч.1 ст.546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

В п.5.8 договору 013.11 сторони передбачили, що за порушення термінів розрахунків, понад зазначених в п.4.4 даного договору, чи додатково узгоджених сторонами строків у транспортному замовленні на конкретне перевезення, нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із реєстром кредитових платежів від 07.07.2012, 09.07.2012, 30.08.2012, 05.09.2012, 06.09.2012 та 24.10.2012 відповідачем сплачено позивачу згідно із рахунком-фактурою № 11139032 від 03.01.2012 (№ 11139732 від 01.05.2012, № 11139832 від 01.05.2012, № 11139932 від 01.05.2012) 26 000,00 грн., 26 273,61 грн., 15 000,00 грн., 15 000,00 грн., 22 273,63 грн. та 52 273,63 грн., відповідно.

Згідно із ст.534 ЦК України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором: у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання; у другу чергу сплачуються проценти і неустойка, у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Як вбачається із ухвали Господарського суду міста Києва від 20.11.2012 у справі 5011-23/12808-2012 та копії позовної заяви у цій справі, відповідачем сплачено за рахунком позивача № 11139032 від 03.01.2012, але з простроченням.

Перевіривши, апеляційна інстанція вважає суми пені та 3% річних у розмірі 8 841,61 грн. та 1 880,57 грн., відповідно, правильними та такими, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача за прострочення оплати рахунку № 11139032.

Також, протягом періоду з грудня 2011р. по лютий 2012 позивачем були надані відповідачу транспортно-експедиторські послуги по доставці із м.Одеси до м.Києва вантажів у контейнерах 3279861, 2151960, 1150674, 3227678 за CMR № 9861 та 0674; у контейнері 1393522 за CMR № 3522; у контейнерах 1868428, 1453133, 1124575, 1240783 за CMR,CMR 4575, 0783; у контейнері 3941387 за CMR № 3522; у контейнерах 1151464, 1182579 за CMR № 1464.

Позивачем на оплату були виставлені відповідачу рахунки-фактури: № 11139014 від 09.12.2011 на суму 79 369,10 грн., № 11139027 від 13.12.2011 на суму 24 406,80 грн., № 11239008 від 16.12.2011 на суму 76 178,90 грн., № 11239024 від 03.02.2012 на суму 16 999,63 грн., № 11139029 від 03.02.2012 на суму 30 155,44 грн.

Зазначені рахунки-фактури разом з копіями CMR були направлені поштовим зв'язком та одержані відповідачем 19.12.2011 - рахунок-фактура № 11139014 від 09.12.2011, 03.01.2012 - рахунки-фактури № 11139027 від 13.12.2011 та № 11239008 від 16.12.2011, 07.02.2012 - рахунки-фактури № 11239024 від 03.02.2012 та № 11139029 від 03.02.2012 відповідно, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення (рекомендованого) за №№ 14783224, 14783887 та 15080049.

Як підтверджено матеріалами справи, відповідач розрахувався із позивачем з порушенням строку, встановленого пунктом 4.4 договору 013.11.

Згідно з витягами із особового рахунку позивача, відповідачем рахунки-фактури позивача № 11139014 від 09.12.2011, № 11139027 від 13.12.2011, № 11239008 від 16.12.2011, № 11239024 від 03.02.2012, № 11139029 від 03.02.2012 були оплачені відповідачем 28.03.2012, 17.02.2012, 13.04.2012 (остаточно), 22.05.2012 та 08.05.2012, відповідно.

Перевіривши, апеляційна інстанція погоджується із тим, що згідно з повідомленнями про вручення поштового відправлення (рекомендованого) за №№ 14783224, 14783887 та 15080049 рахунки позивача буди одержані відповідачем 19.12.2011, 03.01.2012 та 07.02.2012, відповідно, у зв'язку із чим за цими рахунками прострочення платежу почалося з 27.12.2011, 11.01.2012 та 15.02.2012, відповідно.

Оскільки рахунки фактури № 11139027 від 13.12.2011, № 11239008 від 16.12.2011 були одержані відповідачем 03.01.2012, то прострочення обов'язку відповідача їх оплатити почався з 11.01.2012, а не з 10.01.2012, як вказано в оскаржуваному рішення та на що звертає увагу відповідач в апеляційній скарзі та позивач у відзиві на апеляційну скаргу, тому, апеляційна інстанція не погоджується із судом першої інстанції у частині висновку про період прострочення сплати за вказаними рахунками-фактурами.

Здійснивши перерахунок, апеляційний господарський суд вважає, що обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення 7 930,07 грн. пені, 1 252,05 грн. інфляційних втрат, 1 548,26 грн. 3% річних за прострочення платежів по рахунках-фактурах №№ 11139014, 11139027, 11239008, 11239024, 11139029, враховуючи положення ст. 534, ч. 2 ст. 550 ЦК України, ч. 6 ст. 232 ГК України.

13.12.2011 за № 528 відповідачем надана позивачу довіреність, згідно із якою відповідач довіряє позивачу здійснювати від імені відповідача всі необхідні дії, пов'язані із внутрішньо портовим експедируванням, одержанням і доставкою вантажу по коносаменту № DNFF 036699, прибувшого в Одеський морський торговий порт в контейнерах 2179121, 1085372, 1770870, 1146988, 1378836, 3746158; довіреність видана з правом передачі третім особам.

Позивачем пред'явлена відповідачу вимога від 14.09.2012 про сплату понесених витрат на загальну суму 84 540,77 грн., у тому числі суми за зберігання контейнерів 1378836, 3746158, 1770870, 1146988, 2179121, 1085372 в порту в розмірі 828,39 грн. та суми витрат за використання інфраструктури порту, оформлення документів та локальні портові витрати всього на 19 751,41 грн.

Згідно із копіями опису вкладення у цінний лист та фіскального чеку, зазначена вимога надіслана відповідачу 16.09.2012.

Статтею 12 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" від 01.07.2004 № 1955-1У клієнт зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

В п.3.8 договору 013.11 сторони передбачили, що відповідач зобов'язаний сплатити узгоджені сторонами - вартість конкретного перевезення, винагороду виконавцю за договором з розрахунку за кожне завершене перевезення, а також відшкодувати додаткові, узгоджені сторонами витрати позивача.

Згідно із п.4.2 договору 013.11 відповідач, зокрема, додатково відшкодовує узгоджені витрати позивача.

Матеріалами справи не підтверджено узгодження сторонами додаткових витрат позивача у вигляді сплати 828,39 грн. за зберігання вищезазначених контейнерів та 19 751,41 грн. витрат за використання інфраструктури порту, оформлення документів та локальні портові витрати.

У письмовому поясненні від 21.02.2013, наданому суду першої інстанції, позивач вказує, що сума 20 579,80 грн., - це витрати по сплаті агенту морської лінії - ТОВ "Сма Сі Джи Ем Шиппінг Ендженсіз Україна", які були спрямовані на отримання контейнерів.

Як вбачається із матеріалів справи, Товариством з обмеженою відповідальністю "Сма Сі Джі Ем Шиппінг Едженсиз Україна" (далі - товариство) виставило позивачу рахунок UAIM0209921 від 15.12.2011 на сплату суми з ПДВ 19 751,41 локальних портових витрат, оформлення документів, використання інфраструктури порту.

За платіжним дорученням № 1683 від 16.12.2011 позивачем оплачено зазначений рахунок № 209921, про що свідчить витяг із особового рахунку позивача за 16.12.2011.

Зазначені послуги на суму 19 751,41 грн. товариство передало, а позивач прийняв згідно із актом № UAIM0209921 виконаних робіт від 15.12.2011.

Також товариством виставлено позивачу рахунок № UAIM0210013 від 16.12.2011 на оплату 322,15 грн. № UAIM0210168 від 20.12.2011 на суму 506,24 грн. за зберігання контейнерів. Між товариством та позивачем складено акти виконаних робіт за № UAIM 0210013 від 16.12.2011 та № UAIM 0210168 від 20.12.2011, згідно із якими товариство надало, а позивачем прийнято послуги на зберіганню на суми 322,15 грн. та 506,24 грн., відповідно.

На підтвердження оплати зазначених рахунків позивачем до матеріалів справи надано витяг із особового рахунку від 20.12.2011.

Однак, акти передання-прийняття виконаних робіт та наданих послуг на суми 19 751,41 грн., 322,15 грн., 506,24 грн., які складалися б між позивачем та відповідачем, у матеріалах справи відсутні, хоча згідно із п.3.15 договору 013.11 позивач зобов'язався у встановлені даним договором строки готувати, підписувати та передавати відповідачу акти виконаних робіт.

Також, як вбачається із змісту вищезгаданої вимоги від 14.09.2012, зазначені акти приймання-передання робіт, послуг не були додані й до цієї вимоги.

Таким чином, оскільки сторонами ані в договорі 013.11, ані в довіреності № 528 від 13.12.2011, ані іншім способом не погоджено умови, обсяги, розмір, порядок відшкодування позивачу додаткових витрат, апеляційна інстанція погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовним вимог про стягнення 20 579,80 грн. витрат.

Із вимогами апеляційних скарг позивача та відповідача немає підстав погодитись, зважаючи на викладене та наступні обставини.

Згідно із ст. 316 ГК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу; договором транспортного експедирування може бути встановлений обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних з перевезенням; договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту, документів, виконання митних формальностей тощо).

Така ж норма закріплена й в ст.929 ЦК України.

Статтею 10 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" передбачене право експедитора, зокрема, на відшкодування в погоджених з клієнтом обсягах додаткових витрат, що виникли в нього при виконання договору транспортного експедирування, якщо такі витрати здійснювалися в інтересах клієнта.

Однак, як вже зазначалось, сторонами не погоджено розмір додаткових витрат, що виникли при виконання договору транспортного експедирування 013.11.

Та обставина, що обсяг, найменування, розмір додаткових витрат погоджено позивачем з іншою особою, із якою у позивача укладено договір № 115 від 01.01.2011, не звільняє сторін за іншим договором - 013.11 від обов'язку дотримання вимог ст.10 зазначеного Закону, в тому числі погодження обсягів додаткових витрат.

Оскільки додаткові витрати стосуються саме вантажу, який доставлений у порт Одеса за коносаментом № DNFF 036699 та щодо якого позивачем організоване автомобільне перевезення до м. Києва за CMR, CMR №№ 8836, 0870, 9121 відповідно до укладеного сторонами договору транспортного експедирування 013.11, то відсутні підстави для висновку, що додаткові витрати не стосуються цього договору транспортного експедирування, а є предметом іншого договору.

При цьому слід вказати, що навіть положення зазначених скаржником в апеляційній скарзі ст.ст.929, 932 ЦК України та Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" не передбачають обов'язку клієнта оплачувати додаткові послуги без погодження безпосередньо між сторонами правочину щодо обсягів, розмірів, вартості додаткових послуг.

Згідно із ст.32 ГПК України доказами у справі є буд-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як вже зазначалось, у гарантійному листі відповідача від 20.03.2012 зазначено про готовність оплатити, зокрема, рахунок № 111390321 на суму 156 820,87 грн., що свідчить про наявність зазначеного рахунку у відповідача станом на дату складання цього листа. Про наявність вказаного рахунку у відповідача свідчить і факт здійснення останнім у подальшому оплати суми рахунку 156 820,87 грн. Заперечуючи наявність у особи, якою підписано згаданий лист від 20.03.2012, відповідач не надає доказів того, що зазначений рахунок одержано після 20.03.2012.

Також, немає підстав, через наявність у зазначеному в листі від 20.03.2012 в номері рахунку зайвої цифри: "1", вважати, що у листі йдеться про інший рахунок, тим більше відповідачем не надано доказів про існування іншого рахунку із таким номером.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав, встановлених нормами чинного законодавства та відповідно до матеріалів справи, для задоволення апеляційних скарг позивача та відповідача, і наявність підстав для часткового скасування рішення господарського суду першої інстанції із прийняттям нового рішення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю "Асстра Україна" та Приватного підприємства "Акрілат-Хімконтракт"відмовити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.02.2013 у справі № 5011-70/18005-2012 скасувати частково.

3. Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Акрілат-Хімконтракт" (04212, м. Київ, Оболонський район, вулиця Богатирська, будинок 3Г; ідентифікаційний код юридичної особи 24744461) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Асстра Україна" (04073, м. Київ, Оболонський район, проспект Московський, будинок 9; ідентифікаційний код юридичної особи 32493177) 16 771,68 грн. пені, 1 252,05 грн. інфляційних втрат, 3 428,83 грн. 3% річних, 829,88 грн. судового збору.

В решті позову відмовити.

4. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

5. Справу № 5011-70/18005-2012 повернути до Господарського суду міста Києва

Головуючий суддя Ропій Л.М.

Судді Кондес Л.О.

Калатай Н.Ф.