Постанова № 53686579, 18.11.2015, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.11.2015 року Справа № 904/5824/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Антонік С.Г. (доповідач)

суддів: Чоха Л.В., Чимбар Л.О.

при секретарі судового засідання: Мудрак О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, представник, дов. № б/н від 10.07.15

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Царичанський завод Мінводи" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.08.2015р. у справі № 904/5824/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТНС", (смт. Васищеве, Харківський район, Харківська область)

до Приватного акціонерного товариства "Царичанський завод Мінводи", (смт. Царичанка, Царичанський район, Дніпропетровська область)

про стягнення 189 242,04 грн.

ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням секретаря судової палати від 16.11.2015р. апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Царичанський завод Мінводи" передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Антонік С.Г., суддів Чимбар Л.О., Чоха Л.В.

Ухвалою суду від 18.11.2015р. даною колегією суддів апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Царичанський завод Мінводи" прийнято до свого провадження.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 03.08.2015р. ( суддя Дубінін І.Ю.) позов задоволено.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Царичанський завод мінводи" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТНС" 189 242 грн. 04 коп. основного боргу, 3 784 грн. 85 коп. витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду мотивовано не виконанням зобовязання відповідачем перед позивачем щодо повної та своєчасної оплати за отриманий товар.

Не погодившись з рішенням, відповідач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом принципу диспозитивності та змагальності сторін, просить скасувати рішення господарського суду від 03.08.2015р. та відмовити в задоволені позову.

В апеляційній скарзі заявник заперечує щодо факту здійснення поставки за наданою позивачем видатковою накладною, так як відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні " в первинних та зведених облікових документах повинні бути відображені назва документу; дата і місце складання, назва підприємства, установи, він імені якої складений документ; зміст, обсяг та підстава для здійснення господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції; посади осіб, відповідальних для здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вважає, що довіреність на одержання цінностей є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначені перелік та кількість цінностей. Без довіреності не може бути створено інший первинний документ - накладну, який є дозволом для здійснення господарської операції з відпуску цінностей. Позивачем не надано суду довіреність, виписану ПрАТ "Царичанський завод мінводи" на одержання товару за накладною, що надано позивачем як підставу своїх вимог.

Без довіреності не може бути створено інший первинний документ (накладну-вимогу, товарно-транспортну накладну), який є дозволом для здійснення господарської операції з відпуску цінностей. А тому, при виникненні фінансових спорів факт отримання товару саме покупцем або уповноваженими ним особами продавець повинен підтвердити первинними документами, зокрема, довіреностями.

Таким чином, видаткова накладна № 176 від 27.02.2015р., на яку посилається позивач як на підставу своїх вимог, не містить посилання на будь-яку довіреність, яка уповноважує певну особу на отримання товару, таким чином зазначена видаткова накладна не може бути доказом здійснення господарської операції - поставки товару, у зв'язку із чим, просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Відповідач у судовому засіданні підтримав доводи, що наведені в апеляційній скарзі.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу та його представник в судовому засіданні вказали, що позивач поставив товар відповідно до видаткової накладної № 176 від 27.02.2015р. на суму 189 242,04 грн. Відповідач здійснив часткову оплату у розмірі 100 000грн. Позивач не має можливості надати основний договір № П-31 від 06.01.2015р., на якій міститься посилання у видатковій накладній № 176 від 27.02.2015р., але є підписана сторонами специфікація № 176 від 27.02.2015р. до зазначеного договору, що свідчить про погодження сторонами всіх істотних умов. Також позивач зазначив, що між сторонами 23.09.2014р. було укладено договір відповідального зберігання № 15 від 23.09.2014р. ОСОБА_2 цим договором 23.12.2014р. позивач передав, а відповідач прийняв на зберігання преформу ПЕТ 39 грам прозора у кількості 187,200 тис. штук. 27.02.2015р. за актом приймання-передачі зберігач передав з відповідального зберігання позивачу преформу ПЕТ 39 грам у кількості 117,979 тис. шт. на загальну суму 289 242,04 грн. В цей же день за видатковою накладною № 176 позивач передав відповідачу преформу ПЕТ 39 грам у кількості 117,979 тис. шт. на загальну суму 289 242,04 грн. На момент розгляду справи в апеляційній інстанції відповідач надіслав позивачу підписаний акт звіряння взаємних розрахунків за період 1 півріччя 2015р., за яким визнає заборгованість в сумі 189 242,04р.. просять рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм чинного законодавства при винесенні рішення суду, встановила наступне.

23.09.2014р. між ТОВ «ТСН» (поклажодавець) та ПрАТ «Царичанський завод мін води» (Зберігач) укладено договір відповідального зберігання №15.

23.12.204р. за ОСОБА_2 приймання-передачі майна № 16 позивач передав, а відповідач прийняв на зберігання преформу ПЕТ 39 грам прозора у кількості 187,200 тис. шт., яка була доставлена на адресу відповідача 23.12.2014р. за товарно-транспортною накладною № Р16 (т.1 а.с.70, 71).

ОСОБА_2 приймання-передачі майна № 23 від 27.02.2015р. відповідач передав позивачу з відповідального зберігання преформу ПЕТ 39 грам прозора у кількості 117,979 тис. штук (т.1 а.с. 72).

Сторонами підписана Специфікація № 176 від 27.02.2015р. на постачання продавцем товару - преформа ПЕТ 39 грам прозора у кількості 117,979 тис. штук на суму 289 242,04 грн. та передбачено зобовязання покупця здійснити 100% оплату товару протягом 14 календарних днів з моменту одержання товару (т.1 а.с.73).

ОСОБА_2 видатковою накладною № 176 від 27.02.2015р. відповідач отримав від позивача преформу ПЕТ 39 грам прозора у кількості 117,979 тис. шт. на суму 289 242,04 грн.

Відповідачем оплата за товар здійснена лише в сумі 100 000, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 46 від 10.03.2015р. та банківською випискою від 10.03.2015р.

Позивач 28.05.2015 року звернувся до відповідача з грошовою вимогою про необхідність у семиденний строк сплатити на користь позивача грошових коштів у розмірі 189 242,04 грн.

Оскільки відповідач оплату своєчасно не здійснив, то позивач, звернувся до суду та просив стягнути з відповідача основний борг в сумі 189 242,04 грн.

Відповідно до ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України (ст..ст.525, 526 ЦК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобовязання, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобовязаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Факт поставки крім вищезазначеного підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків за період 1 півріччя 2015р., підписаним сторонами та скріплений печатками. З акту вбачається, що 27.02.2015р. відповідач отримав товар на суму 289 242,04 грн. 10.03.2015р. сплачено 100 000 грн., заборгованість відповідача 189 242,04 грн. (т.1 а.с.74).

Заборгованість відповідача в сумі 189 242,04 грн. підтверджується матеріалами справи. Господарський суд правильно задовольнив позовні вимоги.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що належним доказом поставки товару є видаткова накладна або акт приймання передачі, довіреність же не є таким доказом, що підтверджує факт здійснення господарської операції, оскільки лише підтверджує право зазначеної в ній особі на отримання товару.

Апеляційна скарга задоволенню не підлягає у звязку з вищенаведеним та з наступних підстав.

Представник відповідача в судовому засіданні, заперечуючи отримання товару, зазначав, що оплата в сумі 100 000 грн. була здійснена позивачу за інший товар згідно рахунків № 630 від 29.01.2015. та № 96 від 12.02.2015р.. З цією метою відповідача зобовязано було надати апеляційному суду письмові пояснення стосовно договорів, які укладалися в період 2014-2015 роках, по акту звірки письмові пояснення, за що виникла заборгованість в сумі 189 242,04 грн. за товар поставлений 27.02.2015р., про що було зазначено в протоколі судового засіданні від 19.10.2015р. В судове засідання 02.11.2015р. відповідач вимоги суду не виконав без поважних причин, у звязку з чим було оголошено перерву та відповідача повторно зобовязано надати письмове пояснення з зазначених питань. Однак відповідач в судове засідання 18.11.2015р. письмових пояснень не надав подав клопотання про розгляд справи без участі його представника за наявними у справі матеріалами.

Таким чином відповідачем не надано жодних доказів, які б спростовували або ставили під сумнів докази позивача на підтвердження поставки товару, за яким виникла заборгованість в сумі 189 242,04 грн.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право стягувати в дохід Державного бюджету України з винної сторони штраф у розмірі до ста неоподаткованих мінімумів доходів громадян за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону.

Для встановлення всіх обставин по справі, відповідача, у звязку з запереченням факту отримання товару та посиланням на те, що оплату було здійснено за інший товар, апеляційний господарський суд двічі зобовязував надати письмові пояснення стосовно договорів, які укладалися в період 2014-2015 роках, по акту звірки письмові пояснення, за що виникла заборгованість в сумі 189 242,04 грн., що за товар був поставлений 27.02.2015р., про що зазначалося в протоколах судового засідання 19.10.2015р., 02.11.2015р. З цих підстав розгляд справи двічі переносився. Однак відповідач ухилився від надання письмових пояснень з зазначених питань. Представник в судове засідання не явився, надавши клопотання про розгляд справи за наявними матеріалами.

У звязку з безпідставним ухиленням відповідача від вчинення дій, покладених на нього апеляційним господарським судом, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з відповідача, на підставі п.5 ч.1 ст.83 ГПК України, штраф у сумі 1 000 грн.

На підставі викладеного, керуючись п.5 ч.1 ст.83, ст. ст. 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Царичанський завод Мінводи" залишити без задоволення

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.08.2015р. у справі № 904/5824/15 залишити без змін.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Царичанський завод мінводи» на доход Державного бюджету України штраф у розмірі 1 000 грн.

Видачу наказу, з урахуванням необхідних реквізитів, доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Повний текст постанови складено 23.11.2015р.

Головуючий: ___ С.Г. Антонік

Судді: ___ Л.В.Чоха

___ ОСОБА_3