Рішення № 53686513, 17.11.2015, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" листопада 2015 р. Справа № 918/1173/15

Господарський суд Рівненської області в складі судді Пашкевич І.О.,

при секретарі судових засідань Морозу С.Ю.,

розглянувши матеріали справи за позовом Приватного акціонерного товариства "КРАЙ КЕРАМА"

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про стягнення заборгованості в сумі 113 400,00 грн

за участі представників:

від позивача: Балан Д.Р., довіреність №118 від 30.06.2015 року;

від відповідача: не з'явився.

Статті 20, 22, 91 Господарського процесуального кодексу України позивачу роз'яснені.

Відводи з підстав визначених статтею 20 ГПК України відсутні.

Обставини справи: У жовтні 2015 року приватне акціонерне товариство "КРАЙ КЕРАМА" (далі Товариство) звернулось до господарського суду Рівненської області з позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі Підприємець) про стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору поставки №7 від 04.01.2012 року в сумі 113 400,00 грн, з яких: 62 640,00 грн основного боргу, 45 764,78 грн інфляційних втрат та 4 995,22 грн 3% річних.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 15.10.2015 року порушено провадження у справі, розгляд якої призначено на 27.10.2015 року.

Відповідач у жодне судове засідання не з'явився, відзиву на позов не подав. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку.

На адресу суду повернулись конверти, у яких відповідачу за адресами вказаними в позовній заяві, а саме: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, надсилались ухвали суду про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи з відмітками відділення поштового зв'язку "за закінченням терміну зберігання" (а.с. 41-46). Крім того, з метою перевірки адреси відповідача, судом зроблено спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, за яким Підприємець не перебуває в процесі припинення та зареєстровано за вищезазначеною адресою, вказаною в позовній заяві, а саме: АДРЕСА_1 (а.с. 37).

Статтею 64 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Пунктом 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З огляду на зазначене, оскільки судом вжито всіх можливих заходів стосовно повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд цієї справи за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача, оскільки його неявка не перешкоджає вирішенню спору.

Вивчивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення.

В результаті розгляду матеріалів справи господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

04 січня 2012 року між Товариством (Постачальник) та Підприємцем (Покупець) було укладено договір поставки № 7 (далі Договір, а.с. 10-13), відповідно до умов якого Постачальник зобов'язався поставляти на користь Покупця товари будівельної кераміки та керамограніту (товар), а покупець - приймати та оплачувати зазначений товар відповідно до умов договору. Поставка товару здійснюється на умовах DDP склад Покупця, якщо інше не передбачено замовленням Покупця (п. 1.1, 1.2, 2.1 Договору).

Згідно п. 2.8 Договору фактичний асортимент, кількість та ціна кожної партії товару зазначається в видаткових накладних, що є невід'ємною частиною договору.

У відповідності до п. 3.4 Договору Покупець зобов'язаний оплатити Постачальнику повну вартість поставленого товару протягом 120 календарних днів з дати поставки, вказаної в видатковій накладній, крім випадків передбачених п. 3.5 даного договору. Зобов'язання Покупця з оплати товару вважаються виконаними з моменту зарахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника (п. 3.6 Договору).

Договір діє з дати підписання сторонами до 31.12.2013 року. Зобов'язання, що лишились невиконаними (та/чи виконані неналежним чином) протягом терміну дії договору мають бути виконані незалежно від закінчення терміну дії договору.

Договір підписано уповноваженими представниками Постачальника та Покупця.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору позивач 3 та 10 жовтня 2012 року поставив відповідачу товар на загальну суму 93 437,64 грн, що підтверджується підписаними сторонами та наявними у справі видатковими накладними (а.с. 14-20).

Проте відповідач свої зобов'язання по оплаті вартості отриманого товару своєчасно та в повному обсязі не виконував, оплату провів частково в сумі 30 797,64 грн (банківські виписки на а.с. 21-31).

Таким чином, заборгованість відповідача по оплаті товару на момент звернення позивача до суду з даним позовом склала 62 640,00 грн.

Статтею 174 ГК України визначено, що господарські зобов'язання виникають, зокрема, безпосередньо з господарського договору, інших угод, передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 ЦК України).

Правовідносини сторін є господарськими, що виникли з договору поставки.

За договором поставки (ст.712 ЦК України), - продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 ГК України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 ЦК України).

Згідно з ст.612 ЦК боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Доказів сплати боргу відповідач суду не подав.

Проаналізувавши наведені вище правові норми та матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовна вимога Товариства про стягнення з Підприємця основної заборгованості за Договором в сумі 62 640,00 грн, стверджується належними та допустимими доказами, ґрунтується на законі та Договорі, не спростована відповідачем, тому підлягає до задоволення.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням своїх зобов'язань відповідачем, позивач на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України нарахував 4 995,22 грн 3% річних та 45 764,78 грн інфляційних втрат (розрахунки на а.с. 9).

За умовами ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наявний в матеріалах справи розрахунок 3% річних та інфляційних втрат наданий позивачем, перевірено судом та визнано вірним, а тому позовні вимоги про стягнення 4 995,22 грн 3% річних та 45 764,78 грн інфляційних втрат є обґрунтованими та підлягають до задоволення в вищезазначених розмірах.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

З врахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства до Підприємця є обґрунтованими, стверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а відтак підлягають до задоволення в повному обсязі.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись статтями 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_3, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь приватного акціонерного товариства "Край Керама" (08292, Київська область, м. Буча, вул. Заводська, буд. 2, ідентифікаційний код 25290826) 62 640 (шістдесят дві тисячі шістсот сорок) грн 00 коп. основного боргу, 45 764 (сорок п'ять тисяч сімсот шістдесят чотири) грн 78 коп. інфляційних втрат, 4 995 (чотири тисячі дев'ятсот дев'яносто п'ять) грн 22 коп. 3% річних та 1 701 (одну тисячу сімсот одну) грн 00 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 23" листопада 2015 року.

Суддя Пашкевич І.О.