Рішення № 53685835, 10.11.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.11.2015Справа №910/17055/15

За позовом Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Славкіної Марини Анатоліївни

До Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРІНІТІ ІНВЕСТ КОМПАНІ"

Про стягнення 12 931 603,24 грн.

Суддя Прокопенко Л.В.

Представники:

Від позивача Лисенко В.О. - представник

Від відповідача не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Акціонерний Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Славкіної Марини Анатоліївни звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРІНІТІ ІНВЕСТ КОМПАНІ" про стягнення 12 931 603, 24 грн.

Ухвалою суду від 06.07.2015 за зазначеною вище позовною заявою порушено провадження у справі № 910/17055/15 та призначено розгляд справи на 07.08.2015.

В судове засідання 07.08.2015 представник позивача з'явився, підтримав позовні вимоги, представник відповідача не з?явився, вимоги ухвали суду від 06.07.2015 не виконав.

Ухвалою від 07.08.2015 розгляд справи відкладено на 21.10.2015.

Ухвалою суду від 26.10.2015 відкладено розгляд справи на 10.11.2015.

В судове засідання 10.112015 представник позивача з'явився, надав суду додаткові докази по справі, просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В судове засідання 10.112015 представник відповідача не з'явився.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 11.10.2015 р. відповідно до ст. 85 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

11.05.2007 між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір № 41 , кредитодавець надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти, на умовах визначених Договором та Додатковими угодами до нього, що складають невідємну частину Договору. Кредит надається в сумі 1785713,61 грн. Термін користування кредитом до 16 (шістнадцятої години) 10 лютого 2011. Процентна ставка за користування кредитом:12% річних.

Відповідно до п. 2.3 Договору, повернення кредиту здійснюється на позичковий рахунок № 2063530031951 в Перший Київській філії Відкритого акціонерного товариства Всеукраїнський Акціонерний Банк, МФО 321637, наступним чином:

Кожний транш кредиту повинен бути повернений не пізніше 30 календарного дня з дати надання такого траншу але, в будь якому випадку, не пізніше ніж в термін, зазначений в п. 1.1.2 Договору. В разі якщо до дати повернення всієї суми заборгованості за цим договором, зазначеної в п. 1.1.2 договору, залишилось менше 30 календарних днів та видача траншу здійснюється на строк, який залишився до настання дати зазначеної в п. 1.1.2.

Згідно до п. 2.6 Договору моментом ( днем) повернення кредиту вважається день зарахування на відповідні рахунки кредитодавця: суми кредиту, процентів, комісій та можливих штрафних санкцій, визначених Договором.

Порядок сплати процентів сторони визначили п. 2.7 до Договору.

Відповідно до п. 3.3.3 Договору позичальник зобов'язаний забезпечити повернення кредиту відповідно о до умов п.п 1.1.2, 2.3 Договору зі сплатою процентів та фактичний строк його користування та сплатою штрафних санкцій.

Згідно до п. 3.3.4 позичальник зобов'язаний сплачувати кредитодавцю проценти та комісії на умовах, визначених Договором.

Матеріалами справи також підтверджується, що відповідач свої зобов'язання по погашенню кредиту не виконав, грошові кошти згідно умов договору не виплатив.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі статями 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу положень ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України, позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів належних йому.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем порушені договірні зобов'язання в частині своєчасного повернення кредитних коштів, у зв'язку із чим, у відповідача виникла заборгованість за кредитом яка підлягає стягненню з останнього.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Відповідно до п. 4.3 Договору у разі несвоєчасного погашення кредиту, перерахування коштів на рахунок покриття по акредитиву, сплати процентів та комісій, визначених Договором, позичальник сплачує кредитодавцю пеню в розмірі подвійної процентної ставки, визначеної в п. 1.1.3 Договору, за кожний день прострочення виконання, за реквізитами, вказаними кредитодавцем.

Згідно зі ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Дослідивши матеріали справи та враховуючи приписи вище зазначених норм, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору в зв'язку із чим підлягають задоволенню вимоги позивача відносно стягнення заборгованості за кредитом в розмірі 5042300,00 грн., заборгованості за процентами в розмірі - 1 598 366,35 грн., пеня за несвоєчасне погашення кредиту в розмірі 1 079 466,64 грн., пеня за несвоєчасне погашення процентів в розмірі 304732,74 грн., 3 % річних за несвоєчасну сплату кредиту в розмірі 645276,26 грн., 3% річних за несвоєчасну сплату процентів у розмірі 132 779,41 грн., інфляційні збитки за несвоєчасне погашення кредиту в розмірі 3 288 119,78 грн., інфляційні битки за несвоєчасну сплату процентів у розмірі 840 562,06 грн.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРІНІТІ ІНВЕСТ КОМПАНІ" (04053, м. Київ, вул. Артема, 49, код ЄДРПОУ 23150908) на користь Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська 27 Т, код ЄДРПОУ 19017842) заборгованість за кредитом в розмірі 5042300 (п'ять мільйонів сорок дві тисячі триста) грн., заборгованість за процентами в розмірі 1 598 366 (один мільйон п'ятсот дев'яносто вісім тисяч триста шістдесят шість) грн. 35 коп., пеню за несвоєчасне погашення кредиту в розмірі 1079466 (один мільйон сімдесят дев'ять тисяч чотириста шістдесят шість) грн. 64 коп., пеню за несвоєчасну сплату процентів по кредиту у розмірі 304732 (триста чотири тисяч сімсот тридцять дві) грн.74 коп., три проценти річних за несвоєчасну сплату кредиту у розмірі 645276 (шістсот сорок п'ять тисяч двісті сімдесят шість) грн. 26 коп., три проценти річних за несвоєчасну сплату процентів у розмірі 132779 (сто тридцять дві тисячі сімсот сімдесят дев'ять) грн. 41 коп., інфляційні збитки за несвоєчасне погашення кредиту у розмірі 3 288 119 (три мільйони двісті вісімдесят вісім тисяч сто дев'ятнадцять) грн. 78 коп., інфляційні збитки за несвоєчасну сплату процентів у розмірі 840 562 (вісімсот сорок тисяч п'ятсот шістдесят дві) грн. 06 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРІНІТІ ІНВЕСТ КОМПАНІ" ( 04053, м. Київ, вул. Артема, 49, код ЄДРПОУ 23150908) до Державного бюджету України судовий збір у розмірі 73080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн..

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 16.11.2015.

Суддя Л.В. Прокопенко