Рішення № 53685626, 04.11.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.11.2015Справа №910/25154/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мед-Інвест"

до Державної установи "Науково-практичний центр ендоваскулярної нейрорентгенохірургії Національної академії медичних наук України

третя особа Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві

про стягнення грошових коштів

Суддя Цюкало Ю.В.

Представники сторін:

від позивача: Лятіфов - за довіреністю від 26.10.2015р.;

від відповідача: Кирієнко С.С. - за довіреністю від 18.09.2015р.;

від третьої особи: не з'явились.

В судовому засіданні 02 листопада 2015 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

У вересні 2015 року до канцелярії Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Мед-Інвест" (позивач) до Державної установи "Науково-практичний центр ендоваскулярної нейрорентгенохірургії Національної академії медичних наук України (відповідач) про стягнення 3 160 000,00 грн. основного боргу, 2 432 683,25 грн. інфляційних втрат, 183 959,21 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору про закупівлю товарів за державні кошти № 25-05 від 21.05.2013 року.

Відповідач звернувся до суду із відзивом, у якому за викладених підстав проти позову заперечував.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.09.2015р. суддею Цюкало Ю.В. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі №910/25154/15 та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві. Розгляд справи призначено на 26.10.2015р.

В судове засідання, призначене на 26.10.2015р., з'явився представники позивача та відповідача, надали усні пояснення, відповіли на запитання суду.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.10.2015р. розгляд справи відкладено на 04.11.2015р.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 811 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

21.05.2013р. між Державною установою «Науково-практичний центр ендоваскулярної нейрорентгенохірургії Національної академії медичних наук України» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мед-Інвест» (виконавець) (разом - сторони) укладено Договір про закупівлю товарів за державні кошти № 25-05 (надалі - Договір або Договір поставки), відповідно до п. 1.1. якого, виконавець зобов'язується у 2013 році поставити замовникові товари: інструменти і прилади медичні, хірургічні і стоматологічні код ДК 016-2010 - 32.50.1, зазначені в специфікації (додаток № 1), а замовник - прийняти і оплатити такі товари.

Ціна договору складає 7 086 600,00 грн. без ПДВ (п. 3.1. Договору).

Згідно з п. 4.1. Договору поставки розрахунки проводяться відповідно до ст. 49 Бюджетного кодексу України шляхом оплати замовником вартості товарів, зазначених в специфікації до договору, після їх отримання та згідно пред'явленої виконавцем видаткової накладної.

На виконання умов Договору позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 6 649 600,00 грн., що підтверджується видатковими накладними підписаними сторонами та скріпленими печатками останніх.

Відповідачем було здійснено часткову оплату поставленого товару на загальну суму 3 489 400,00 грн., що підтверджується банківськими виписками по рахунку.

Позивач стверджує, що через неналежне виконання відповідачем умов Договору про закупівлю товарів за державні кошти № 25-05 від 21.05.2013 року щодо оплати товару, у останнього виникло зобов'язання оплатити 3 160 000,00 грн. вартість неоплаченого товару, 2 432 683,25 грн. інфляційних втрат, 183 959,21 грн. 3% річних.

У відзиві відповідач зазначив за Договором про закупівлю товарів за державні кошти № 25-05 від 21.05.2013 року зобов'язання з оплати поставленого товару є бюджетним, у зв'язку із чим останній приймає рішення про оплату такого товару та надає доручення на здійснення платежу Головному управлінню Державної казначейської служби України у місті Києві, яким і здійснюється платіж.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

За ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи підтверджується, що заборгованість відповідача перед позивачем за Договором про закупівлю товарів за державні кошти № 25-05 від 21.05.2013 року складає 3 160 200,00 грн. (6 649 600,00 грн. (вартість поставленого товару) - 3 489 400,00 грн. (оплачено вартість поставленого товару)).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Згідно із частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи викладене, зважаючи на те, що строк оплати вартості поставленого товару згідно з п. 4.1. Договору про закупівлю товарів за державні кошти № 25-05 від 21.05.2013 року за всіма видатковими накладними настав, доказів оплати зазначеного товару у більшому розмірі станом на день розгляду справи відповідачем не надано, обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з останнього заборгованість в розмірі 3 160 200,00 грн.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, наданий позивачем, суд дійшов висновку про його арифметичну невірність.

За розрахунком суду, з урахуванням умов Договору, часткових оплат поставленого товару, фактичних обставин справи, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 172 579,43 грн. 3% річних та 2 431 208,74 грн. інфляційних втрат.

Щодо посилань відповідача на виникнення зобов'язання з оплати поставленого товару у Головного управлінню Державної казначейської служби України у місті Києві, суд зазначає наступне.

Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст. 179 Цивільного кодексу України) і сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Бюджетні установи, для свого нормального функціонування і здійснення передбаченої установчими документами діяльності, укладають договори, оплата за якими здійснюється за рахунок бюджетних коштів. При цьому, не зважаючи на залучення до відносин між бюджетними установами бюджетних коштів, зазначені відносини є не бюджетними, а господарсько-правовими.

Статтею 1 Цивільного кодексу України визначено, що однією із ознак майнових відносин є юридична рівність їх учасників, отже для таких господарсько-правових відносин характерна юридична рівність сторін, в тому числі й державних органів, організацій та установ, заснованих на державній власності, яким, зокрема, є відповідач.

Згідно з частиною першою ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Частина 2 ст. 218 Господарського кодексу України та ст. 617 Цивільного кодексу України передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Таким чином, обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, не виправдовують бездіяльність замовника та не заперечують обов'язку такого органу, який виступає стороною зобов'язального правовідношення, від його виконання належним чином. Тобто, у даному випадку, відповідач, як юридична особа, самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями за Договором, і така відповідальність не може ставитись у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб, у тому числі Державної казначейської служби України.

Згідно п. 5 оглядового Листа Вищого господарського суду України №01-06/374/2013 від 18.02.13 відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання.

Крім того, Європейським судом з прав людини у рішеннях у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" (від 18.10.05) та у справі "Бакалов проти України" (від 30.11.04) зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Аналогічна правова позиція щодо безпідставності звільнення від оплати зобов'язань за відсутності бюджетних коштів викладена і в Постанові Верховного суду України від 15.05.2012 № 11/446.

З урахуванням викладеного, саме відповідач, як замовник за Договором про закупівлю товарів за державні кошти № 25-05 від 21.05.2013 року несе відповідальність за належне виконання вказаного правочину перед позивачем, при цьому фінансування оплати поставленого товару з Державного бюджету України не звільняє відповідача від виконання такого договору.

Судові витрати, відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України пропорційно розміру задоволених позовних вимог покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Державної установи "НАУКОВО-ПРАКТИЧНИЙ ЦЕНТР ЕНДОВАСКУЛЯРНОЇ НЕЙРОРЕНТГЕНОХІРУРГІЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ" (04050, м. Київ, вулиця Платона Майбороди, будинок 32, корпус 5, ідентифікаційний код 24725044), з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕД-ІНВЕСТ" (08132, Київська обл., Києво-Святошинський район, місто Вишневе, вулиця Чорновола, будинок 1А, ідентифікаційний код 37756973), на будь-який рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: 3 160 200,00 грн. (три мільйони сто шістдесят тисяч двісті гривень) основного боргу, 172 579,43 грн. (сто сімдесят дві тисячі п'ятсот сімдесят дев'ять гривень 43 копійки) 3% річних, 2 431 208,74 грн. (два мільйони чотириста тридцять одна тисяча двісті вісім гривень 74 копійки) інфляційних втрат та 86 459,82 грн. (вісімдесят шість тисяч чотириста п'ятдесят дев'ять гривень 82 копійки) судового збору. Видати наказ.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Копію даного рішення направити третій особі у справі № 910/25154/15.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 16.11.2015р.

Суддя Ю.В. Цюкало