Рішення № 53679926, 20.11.2015, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/21424/14-ц Провадження № 22-ц/772/3275/2015Головуючий в суді першої інстанції Венгрин О. О.Категорія 27 Доповідач Чорний В. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2015 року м. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі :

Головуючого : Чорного В.І.

Суддів : Медвецького С.К., Оніщука В.В.

при секретарі : Франчук О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 19 листопада 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про визнання договору поруки припиненим, -

в с т а н о в и л а :

У жовтні 2014 року ОСОБА_2 звернувся в суд з указаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 19 листопада 2007 року між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі - Банк) та сільськогосподарським відкритим акціонерним товариством «Птахокомплекс «Яришів» укладено кредитний договір № 11253501000 у формі поновлювальної кредитної лінії, за умовами якого товариству було надано кредит у розмірі 800 000 грн. строком до 18 листопада 2008 року із встановленим розміром відсотків за користування кредитними коштами: з 19 листопада 2007 року по 16 лютого 2008 року - 14% річних, з 17 лютого 2008 року - 16 % річних, а у випадку користування кредитними коштами понад строк, встановлений кредитним договором розмір відсоткової ставки становитиме з 18 листопада 2007 року по 16 лютого 2008 року - 21% річних, з 17 лютого 2008 року - 24 % річних. Того ж дня, з метою забезпечення виконання зобов'язань за цим договором, між ОСОБА_2 та Банком було укладено договір поруки. Посилаючись на те, що Банк з 19 вересня 2008 року збільшив відсоткову ставку до 28% річних на прострочену суму без його згоди, як поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг його відповідальності, просив визнати договір поруки припиеним з дати виникнення першого прострочення сплати кредиту, а саме з 19 вересня 2008 року.

Заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 19 листопада 2014 року позов задоволено. Припинено договір поруки від 19 листопада 2007 року, укладений між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 в забезпечення виконання кредитного договору від 19 листопада 2007 року, укладеного між АКІБ «УкрСиббанк» та сільськогосподарським відкритим акціонерним товариством «Птахокомплекс «Яришів», з 19 вересня 2008 року. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду ПАТ «УкрСиббанк» подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2., суд першої інстанції виходив з того, що Банк з 17 лютого 2008 року без згоди поручителя збільшив розмір відсоткової ставки за користування кредитними коштами понад встановлений кредитним договором строк до 28%, що призвело до збільшення обсягу відповідальності останнього, посилаючись при цьому на висновок судово-економічної екпертизи № 657/12-21 від 19 вересня 2012 року.

Проте погодитися з такими висновками суду не можна з таких підстав.

Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 214 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Судом встановлено, що 19 листопада 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» (правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк») та СВАТ «Птахокомплекс «Яришів» укладено кредитний договір № 11253501000, за умовами якого товариство отримало кредит у формі поновлювальної кредитної лінії в сумі ліміту 800 000 грн., з терміном остаточного погашення кредиту не пізніше 18 листопада 2008 року із встановленням розмірів відсотків за користування кредитними коштами : з 19 листопада 2007 року по 16 лютого 2008 року - 14% річних, з 17 лютого 2008 року - 16 % річних, а у випадку користування кредитними коштами понад строк, встановлений кредитним договором розмір відсоткової ставки становитиме з 18 листопада 2007 року по 16 лютого 2008 року - 21% річних, з 17 лютого 2008 року - 24 % річних.

Того ж дня, з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 158753.

За умовами п. 2.1 договору поруки кредитор не вправі без згоди поручителя змінювати умови основного договору з боржником, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя. Під «згодою поручителя» сторони розуміють візування поручителем змін до основного договору (шляхом проставлення підпису уповноваженої особи та печатки поручителя, якщо останній є юридичною особою) та/або отримання його письмової згоди з такими змінами та/або шляхом обміну листами, факсимільними повідомленнями та/або укладення поручителем додаткової угоди до цього договору щодо внесення відповідних змін.

Відповідно до ч.1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Згідно з ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, у вересні 2009 року ПАТ «УкрСиббанк» зверталося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, в тому числі, за кредитним договором № 11253501000, забезпеченим порукою.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 18 жовтня 2012 року, ухваленим за наслідками розгляду вище вказаної позовної заяви, з ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» стягнуто заборгованість за кредитним договором № 11253501000 від 19 листопада 2007 року в розмірі 138 745 грн. 36 коп., неустойку в розмірі 5 000 грн.; за кредитним договором від 07 жовтня 2008 року у розмірі 420 255 грн. 74 коп., неусойку в розмірі 5 000 грн.; за кредитним договором від 19.11.2007 року № 11253388000 у розмірі 1 534 392 грн. 59 коп., неустойку у розмірі 5 000 грн.

Рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 12 лютого 2014 року, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 червня 2014 року, рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості за кредитними договорами від 07 жовтня 2008 року та від 19 листопада 2007 року № 11243388000 скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. У решті рішення суду залишено без змін.

При розгляді зазначеної цивільної справи встановлювалися факти та правовідносини поруки, обставини припинення договору поруки № 158753 від 19 листопада 2007 року, викладені в позовній заяві ОСОБА_2 були предметом дослідження при розгляді справи, питання чинності договору вирішувалося.

Відповідно до ч. 2 ст. 223 ЦПК України після набрання рішенням суду законної сили сторони та треті особи із самостійними вимогами, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ту саму позовну вимогу з тих самих підстав, а також оспорювати в іншому процесі встановлені судом факти і правовідносини.

Позовну заяву про визнання припиненим договору поруки ОСОБА_2 подав після набрання законної сили зазначеними вище судовими рішеннями, якими раніще вирішувалося питання щодо чинності договору поруки.

Суд першої інстанції у порушення ст. 214 ЦПК України на зазначене уваги не звернув та, застосувавши положення ч. 1 ст. 559 ЦК України дійшов передчасного висновку про припинення договору поруки, укладеного 19 листопада 2007 року між Банком та ОСОБА_2

Разом з тим, вважаючи позовні вимоги доведеними, суд першої інстанції послався на висновок судово-економічної експертизи № 657/12-21 від 19.09.2012 року, проведеної експертами Вінницького відділення КНДІСЕ у господарській справі № 4/171/2011/5003 (за ухвалою Господарського суду Вінницької області від 05.04.2012 р.).

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів (ст. 57 ЦПК України).

Відповідно до ст. 59 ЦПК України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, висновок судово-економічної експертизи у господарській справі № 4/171/2011/5003 не можна вважати належним та допустимим доказом та не може слугувати обставиною, що має значення для вирішення даної цивільної справи, оскільки останню було проведено поза межами її розгляду по іншому господарському спору, в якому розглядалися інші вимоги щодо стягнення заборгованості.

Зазначене суд першої інстанції не врахував, помилково обгрунтував свої висновки на підставі цього доказу, чим допустив порушення норм процесуального права.

Таким чином, оскільки на викладене вище суд першої інстанції уваги не звернув, фактичні обставини для правильного вирішення справи не встановив, порушив норми матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового про відмову в задоволенні позову, а також про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ "УкрСиббанк" у відповідності до ст. 88 ЦПК України понесених та документально підтверджених судових витрат.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» задовольнити.

Заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 19 листопада 2014 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким в позові ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про визнання договору поруки припиненим відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» судові витрати в сумі 292 грн. 32 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: (підпис) В.І.Чорний

Судді: (підпис) С.К.Медвецький

(підпис) В.В.Оніщук

З оригіналом вірно: