Ухвала суду № 53672377, 22.10.2015, Франківський районний суд м. Львова

465/6916/15-ц

2-з/465/174/15

У Х В А Л А

про відмову в забезпеченні позову

"22" жовтня 2015 р. м. Львів

Суддя Франківського районного суду м. Львова Лозинський Б.М. розглянувши заяву Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» про забезпечення позову Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором кредиту, -

в с т а н о в и в:

ПАТ «ВіЕс Банк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором кредиту.

Крім того, позивач звернувся до суду з клопотанням про забезпечення позову, в якому зазначав, що відповідачі навмисно не здійснюють виконання зобовязань за Кредитним договором щодо погашення суми боргу, процентів за його користування; є недобросовісними боржниками, оскільки у будь-який спосіб ухиляються від виконання обовязків, покладених на них Кредитним договором, в тому числи не відповідають на телефонні дзвінки працівників банку, вимикають мобільні телефони, не реагують у встановлений чинним законодавством та умовами вищезазначеного кредитного договору термін на письмові звернення банку; користуються даним майном та не дають можливість перевірити стан в якому перебуває заставлене майно; мають намір здійснити відчуження належного їм майна та, з метою уникнення виконання своїх зобовязань перед позивачем, планують взагалі покинути територію України, що зробить неможливим виконання рішення суду в майбутньому у випадку задоволення позову. З урахуванням наведеного, просив вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти та належне відповідачам нерухоме майно та обмеження відповідачів у праві виїзду за межі України шляхом відмови їм у видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон, тимчасового затримання або вилучення паспорта, якщо він був виданий раніше.

Вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що заява не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Відповідно до положень ч. 1, 3ст. 151 ЦПК Українисуд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно з вимогамист. 152 ЦПК Українипозов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб, забороною вчиняти певні дії. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно дост. 153 ЦПК Українизаява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб які беруть участь у справі.

З матеріалів позову вбачається, що позивач просить стягнути з відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2 Ярославовичаок заборгованість за кредитним договором в розмірі 261361,54 грн.

У відповідності до п. 4Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

З заяви про забезпечення позову не вбачається підстав, з яких позивач дійшов висновку про існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду по даній справі та настання для нього незворотних негативних наслідків, а також не зазначено причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов.

Згідно зіст. 33 Конституції Україникожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлені законом.

Відповідно до п. 2 ч. 1ст. 6 Закону України «Про порядок в'їзду з України і виїзду в Україну»громадянинові України у випадку, якщо діють неврегульовані договірні зобов'язання, то до виконання зобов'язань або розв'язання спору може бути відмовлено у видачі паспорта для виїзду за кордон.

Враховуючи вищевикладене, вважаю, що оскільки відсутня правова підстава застосування такого виду забезпечення позову на стадії розгляду справи про стягнення заборгованості та вирішення судом питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон можливе тільки у порядку, визначеномуст.377-1 ЦПК Україниза поданням державного виконавця у зв'язку з ухиленням боржника від виконання судового рішення чи рішення іншого органу, що перебуває на виконанні, у зв'язку із чим приходжу до висновку, що уданій вимозі заяви про забезпечення позову необхідно відмовити.

Вважаю, що мотиви заяви не дають підстави суду вирішити таке питання, оскільки позивачем не зазначено, інформації про вартість майна, не вказано на яких рахунках розміщені грошові кошти. Авідтак,накладення арешту на невизначене коло майна відповідача може спричинити шкоду їх інтересам, що з огляду на обставини справи є необґрунтованим, не доцільним та може порушити права відповідачів.

Крім того, суд позбавлений можливості оцінити співмірність заявлених вимог та заходів забезпечення позову, які просить вжити позивач.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість заяви про забезпечення позову та необхідності відмови у її задоволенні.

Керуючись ст.ст.151-154,208-210,293 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» про забезпечення позову Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором кредиту - відмовити.

На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга в строки і порядок передбачені ст.294 ч.2 ЦПК України до Апеляційного суду Львівської області через Франківський районний суд м. Львова.

Суддя Франківського

районного суду м. Львова: ОСОБА_3