Рішення № 53671282, 16.11.2015, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 461/15521/14 Головуючий у 1 інстанції: Государський А.В.

Провадження № 22-ц/783/3930/15 Доповідач в 2-й інстанції: Кабаль І. І.

Категорія: 59

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого судді Кабаля І.І.,

суддів: Копняк С.М., Монастирецького Д.І.,

секретаря Юзефович Ю.І.,

з участю: представника апелянта - Пітецької Н.О.,

відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Галицької районної адміністрації Львівської міської ради на рішення Галицького районного суду м. Львова від 30 березня 2015 року у справі за позовом Галицької районної адміністрації Львівської міської ради до ОСОБА_3, третя особа ЛКП «Центральне» про зобов'язання до вчинення дій,-

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2014 року Галицька районна адміністрація Львівської міської ради звернулася з позовом до ОСОБА_3, третя особа ЛКП «Центральне» про зобов'язання до вчинення дій. Просить суд зобов'язати відповідачку за власні кошти привести квартиру АДРЕСА_1 до попереднього стану, а саме: закласти самовільно вибитий отвір між приміщеннями квартири № 2 та туалетом загального користування, демонтувати перегородку в туалеті загального користування.

Оскаржуваним рішенням в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду оскаржила Галицька районна адміністрація Львівської міської ради.

В апеляційній скарзі посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, ухваленні рішення при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду дійсним обставинам справи. Зазначає, що суд першої інстанції посилається на висновки будівельно-технічного дослідження, у якому вказано, що ремонтно-будівельні роботи було здійснено у період 13.08.2002 року по 02.2013 року, проте не зазначено на підставі яких документів експерт дійшов такого висновку. Згідно витягу про право з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 18.02.2014 року, загальна площа приміщення квартири, яка є у власності ОСОБА_3, становить 21,4 кв.м., туалет загального користування в площу квартири не входить, а для приєднання його до квартири необхідна згода усіх власників, співвласників та мешканців будинку, яка у відповідачки відсутня. Зазначає, що ОСОБА_3, здійснила самовільне перепланування і переобладнання квартири без отримання дозволу у встановленому законом порядку та нею не надано доказів, які б спростовували те, що перепланування та переобладнання квартири здійснювала не вона. З наведених підстав просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника апелянта - ОСОБА_2, відповідача - ОСОБА_3, перевіривши матеріали справи, межі та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, виходячи з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 292 ЦПК України передбачено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Відповідно до статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. ст. 15, 16 ЦК України, ст. 3 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних прав, свобод чи інтересів у спосіб, передбачений законом або договором.

Захист цивільних прав це передбачені законом або договором способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Частинами першою та другою ст. 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку, або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів (ст. 57 ЦПК України).

За загальними положеннями ЦПК України обов'язок суду під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Крім того, важливим є визначення правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин. Саме визначення цих правовідносин дає можливість суду остаточно визначитись, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Виходячи з вимог ст. ст. 10, 214, 215 ЦПК України, суд повинен сприяти всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснювати особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджати про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяти здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом, та встановлювати у рішенні обставини справи (в тому числі пропущення позовної давності), характер правовідносин сторін, правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин, навести мотиви прийнятого рішення: встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог.

Таким чином, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми.

Однак зазначеним вимогам закону дане рішення не відповідає.

Згідно ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позову, районний суд керувався ч. 2 ст. 383 ЦК України, ст. ст. 100, 152 ЖК України, п.п. 1.4.4., 1.4.6 Правил утримання житлових будинків та прибудинкових територій і посилався на те, що відповідачка не є особою, яка припустила самовільне переобладнання чи перепланування спірної квартири та туалету, в матеріалах справи відсутні докази порушень прав власників інших квартир у будинку на АДРЕСА_1, а також порушень санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

З такими висновками суду першої інстанції погодитися не можна, оскільки вони суперечать вимогам закону та не ґрунтуються на доказах, наявних у матеріалах справи.

Згідно з ч. ч. 1, 5 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, та не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності інших громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Зазначений обов'язок власника узгоджується із вимогами ч. ч. 2, 3 ст. 13 ЦК України, відповідно до яких при здійсненні цивільних прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб чи завдати шкоди іншим особам.

Відповідно до ч. 2 ст. 382 ЦК України власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.

Частиною 2 ст. 383 ЦК України передбачено, що власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

За положеннями ст. 152 ЖК України переобладнання та перепланування квартири, що належить громадянам на праві приватної власності, проводиться з дозволу виконавчого комітету місцевої ради народних депутатів.

Згідно ст. 179 ЖК України користування будинками державного й громадського житлового фонду, а також приватного житлового фонду та утримання їх здійснюється з обов'язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями.

Відповідно до п. п. 1.4.1-1.4.2, 1.4.4, 1.4.6. Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства № 76 від 17 травня 2005 року, переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень дозволяється робити після одержання дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів відповідно до законодавства. Перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень, що погіршує умови експлуатації і проживання всіх або окремих громадян у будинку або квартирі, не допускається. Власник, наймач (орендар) жилого будинку, жилого чи нежилого у жилому будинку приміщення, що припустив самовільне переобладнання або перепланування, що призводить до порушення конструктивних елементів або засобів протипожежного захисту, зобов?язаний за свій рахунок привести це приміщення до попереднього стану.

Згідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати від інших осіб усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Судом та матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_3 набула право власності на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1на підставі договору купівлі-продажу квартири від 18.02.2014 року, посвідченого державним нотаріусом Сулимою Н.Б., зареєстрованого в реєстрі за № 6-177 (а.с.26).

17.07.2014 року ЛКП «Центральне», на балансі якого знаходиться даний будинок, скерувало попередження ОСОБА_3 про зобов'язання приведення квартири АДРЕСА_1 до попереднього стану(а.с.10).

Згідно витягу із протоколу № 28 засідання міжвідомчої комісії Галицького району від 12.08.2014 року вирішено: зобов'язати ОСОБА_3- власника квартири № 2 за власні кошти привести квартиру № 2та туалети загального користування першого поверху на АДРЕСА_1до попереднього стану( а.с.11).

Розпорядженням в.о. голови Галицької районної адміністрації Львівської міської ради А.Зозулею № 331 від 18.08.2014 року «Про приведення квартири № 2та туалетів загального користування на АДРЕСА_1до попереднього стану», зобов'язано ОСОБА_3 привести квартиру № 2та туалети загального користування першого поверху на АДРЕСА_1до попереднього стану, а саме: закласти самовільно вибитий дверний отвір між приміщеннями квартири № 2 та туалетом загального користування, демонтувати перегородку в туалеті загального користування. Термін виконання - 10.09.2014 року (а.с. 12).

Як вбачається з постанови адміністративної комісії Галицької районної адміністрації Львівської міської ради № 42 від 22.05.2014 року, ОСОБА_3 здійснила самочинне перепланування та переобладнання жилого будинку та житлових приміщень, а саме: у лютому 2013 року завершено ремонтні роботи щодо вибиття дверного отвору у капітальній стіні будинку між приміщеннями квартири № 2 та приміщеннями туалету загального користування, приєднано частину приміщення туалету загального користування до квартири АДРЕСА_1(а.с.8).

Згідно з п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою КМУ від 08.10.1992 року № 572, власники, наймачі (орендарі) приміщень житлових будинків і гуртожитків зобов'язані не допускати виконання робіт та інших дій, що викликають псування приміщень, приладів та обладнання будинку, гуртожитку, порушують умови проживання громадян, а також повинні використовувати приміщення житлового будинку і гуртожитку за призначенням, забезпечувати збереження житлових і підсобних приміщень та технічного обладнання. Крім того, відповідно до п. 4 вказаних Правил власники, наймачі (орендарі) приміщень житлових будинків і гуртожитків мають право на переобладнання і перепланування житлових і підсобних приміщень, балконів і лоджій за відповідними проектами без обмеження інтересів інших громадян, які проживають у будинку, гуртожитку, з дозволу власника будинку (квартири), власника гуртожитку (житлового приміщення у гуртожитку) та органу місцевого самоврядування, що видається в установленому порядку.

Висновки суду першої інстанції, що відповідачка не є особою, яка припустила самовільне переобладнання чи перепланування спірної квартири і туалету, та що в матеріалах справи відсутні докази порушень прав власників інших квартир у будинку на АДРЕСА_1, а також порушень санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку, з посиланням на висновок будівельно-технічного дослідження по листу ОСОБА_3 № 01/15 від 26.01.2015 року, в якому зазначено, що у квартирі в період з 13.08.2002 року по 02.2013 року були здійснені ремонтно-будівельні роботи по пробиванню отвору в стіні, встановленню перегородки у приміщенні туалету (під літ.XIV), приєднанню частини приміщення данного туалету до квартири № 2 з метою поліпшення умов проживання, експлуатації квартири, часткового приєднання квартири у відповідності до діючих будівельних норм(а.с.28-41), спростовуються постановою адміністративної комісії Галицької районної адміністрації Львівської міської ради № 42 від 22.05.2014 року, якою встановлено, що ОСОБА_3 здійснила самочинне перепланування та переобладнання жилого будинку та житлових приміщень, а саме: у лютому 2013 року завершено ремонтні роботи щодо вибиття дверного отвору у капітальній стіні будинку між приміщеннями квартири № 2 та приміщеннями туалету загального користування, приєднано частину приміщення туалету загального користування до квартири АДРЕСА_1, яка набрала чинності та ніким не оскаржена (а.с.8).

Доказів, які б спростовували наведене у даній постанові, відповідачка не надала ні суду першої, ні апеляційної інстанцій.

Також районним судом не враховано, що згідно даного висновку будівельно-технічного дослідження, користування другою кабінкою в якості туалету не можливе у зв'язку із відсутністю сантехнічного приладу та використанням даної кабінки мешканцями будинку по АДРЕСА_1 не за призначенням, а в якості комори (а.с.28-41), та що інші співвласники двоквартирного будинку дозволу на таке переобладнання туалетів загального користування в даному будинку та приєднання до квартири відповідачки не давали.

Не було отримано відповідних проектів та дозволу на вибиття отвору в капітальній стіні між приміщеннями квартири № 2 та туалетом загального користування, встановлення перегородки в туалеті загального користування - власника будинку та органу місцевого самоврядування, що видається в установленому порядку.

Посилання апелянта на те, що самочинне будівництво за рішенням суду підлягає знесенню відповідачкою із відшкодуванням витрат особою, що здійснила таке самочинне будівництво, заслуговують на увагу та відповідають зазначеному вище п.1.4.6. Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, згідно якого власник, наймач (орендар) жилого будинку, жилого чи нежилого у жилому будинку приміщення, що припустив самовільне переобладнання або перепланування, що призводить до порушення конструктивних елементів або засобів протипожежного захисту, зобов?язаний за свій рахунок привести це приміщення до попереднього стану.

Виходячи з вищенаведеного, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог заявлених у суді першої інстанції, відповідно до ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції, як таке, що ухвалене при неповному з'ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права, підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

З відповідачки слід стягнути в користь Галицької районної адміністрації Львівської міської ради судові витрати - 243 грн. 60 коп. за подання позову та 121 грн.80 коп. за подачу апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307 ч. 1 п. 2, 309, 313, 314 ч. 2, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Галицької районної адміністрації Львівської міської радизадовольнити.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 30 березня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким:

Позов задовольнити.

Зобов'язати ОСОБА_3 за власні кошти привести квартиру АДРЕСА_1 до попереднього стану, а саме: закласти самовільно вибитий отвір між приміщеннями квартири № 2 та туалетом загального користування, демонтувати перегородку в туалеті загального користування.

Стягнути з ОСОБА_3 в користь Галицької районної адміністрації Львівської міської ради судові витрати - 243 грн. 60 коп. за подання позову та 121 грн.80 коп. за подачу апеляційної скарги.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції..

Головуючий: Кабаль І.І.

Судді: Копняк С.М.

Монастирецький Д.І.