Рішення № 53671267, 17.11.2015, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 445/427/15 Головуючий у 1 інстанції: Постигач Б.А.

Провадження № 22-ц/783/6133/15 Доповідач в 2-й інстанції: Штефаніца Ю. Г.

Категорія: 50

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого: Штефаніци Ю.Г.

суддів: Берези В.І., Бойко С.М.,

за участі судового секретаря: Брикайло М.В.,

позивача ОСОБА_2 та відповідача ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Золочівського районного суду Львівської області від 22 липня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів, -

в с т а н о в и л а:

В березні 2015 року позивач ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_3 про стягнення на її користь аліментів на неповнолітніх дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4 у твердій грошовій сумі в розмірі по 1600 грн. щомісячно до досягнення дітьми повноліття.

Свій позов обґрунтовує тим, що з відповідачем вона перебуває в шлюбі з 17.11.1999 року, від якого у них народились четверо дітей. З весни 2012 року відповідач ніякої матеріальної допомоги на утримання дітей не надає. Вона є інвалідом 2 групи і коштів , які вона отримує від органів соціального захисту не вистачає для нормально забезпечення дітей. При цьому всі обов`язки по утриманні дітей несе вона. Після звільнення з місць позбавлення волі відповідач працює на тимчасових роботах, має нерегулярний і мінливий заробіток, який витрачає на погашення кредитів, які він понабирав для чужих людей.

Рішенням Золочівського районного суду Львівської області від 22 липня 2015 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Судом постановлено стягнути аліменти із ОСОБА_3 на утримання сина ОСОБА_4, дочки ОСОБА_5 сина ОСОБА_6, сина ОСОБА_7 в розмірі по 30 відсотків прожиткового мінімуму на кожну дитину такого віку щомісячно в користь ОСОБА_2

Вказане рішення оскаржив відповідач ОСОБА_3,який посилається на незаконність і необґрунтованість цього рішення, ухвалення такого з порушенням норм матеріального та процесуального права, вказує на те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом розглянуто його справу без участі позивачки ОСОБА_2, яка не з'явилась в судове засідання. Крім того, зазначає, що судом не взято до уваги подані ним заперечення, а також висновок служби у справах дітей Золочівської РДА від 30.03.2015 року № 2 та Розпорядження Золочівської РДА №121 від 30.03.2015 року, згідно яких, позивача зобов'язано забезпечити належні умови для спілкування відповідача з дітьми.

Просить рішення суду скасувати та на підставі п. 9 ч.1 ст.207 ЦПК України позовну заяву ОСОБА_2 залишити без розгляду (а.с. 46-47).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача ОСОБА_3 на обґрунтування доводів апеляційної скарги, який просить рішення суду скасувати та відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2, заперечення на скаргу позивача ОСОБА_2, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність оскаржуваного рішення з урахуванням як доводів апеляційної скарги так і заперечень на неї, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Однак рішення суду першої інстанції в повній мірі цим вимогам не відповідає, оскільки постановлене без врахування встановлених обставин справи та з порушенням норм матеріального права.

У відповідності до положень ст.180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За роз'ясненнями п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006р., за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

Частиною 3 статті 181 СК України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Згідно ч.1 ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч.1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Стягнення аліментів у твердій грошовій сумі допускається лише у випадках, передбачених ст.184 СК України, відповідно до положень якої суд визначає аліменти у твердій грошовій сумі, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення.

Судом безспірно встановлено, що сторони з 17.11.1999 року перебували в зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Золочівського районного суду Львівської області від 5.09.2013 року. Під час шлюбу у сторін народилось четверо дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.5,6,7,8).

Безспірно встановлена і та обставина, що діти проживають з позивачкою в селі Гологори Золочівського району Львівської області в домогосподарстві батька позивачки, що підтверджується довідкою Гологорської сільської ради та не заперечується відповідачем (а.с.11).

Судом встановлено також і те, що позивач ОСОБА_2 є інвалідом 2 групи загального захворювання і основним джерелом її доходів є отримувана нею державної соціальної допомоги (а.с.9, 40,41)

Відповідач ОСОБА_3, не заперечуючи самого факту необхідності надання ним матеріальної допомоги дітям та готовності таку надавати, зазначає, що на даний час не має постійного заробітку, оскільки після звільнення з місць позбавлення волі може працевлаштуватись лише на будівництві в приватному секторі. Після погашення судимості буде намагатись знайти постійну роботу.

При цьому, відповідач не надав жодних доказів які б свідчили про неможливість його працевлаштування за станом здоров'я, про наявність на його утримання інших осіб та неможливості надавати своїм дітям належну матеріальну допомогу.

Вирішуючи даний позов, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_3 грошових коштів в користь позивача на утримання їх неповнолітніх дітей до досягнення кожним із них повноліття.

В той же час, визначаючи розмір аліментів у 30 відсотків прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку, суд прийняв таке рішення без дотримання вимог ст.ст.181, 184 СК України, безпідставно визначивши грошові стягнення у відсотковому співвідношенні, замість у твердій грошовій сумі.

Стаття 309 ЦПК України передбачає, що підставами для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставини, що мають значення для справи, не доведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене рішення суду слід змінити та з врахуванням встановлених судом фактичних обставин справи, майнового становища дітей, які потребують грошового утримання, стану здоров'я позивача, працездатність та майновий стан відповідача, характер його доходів та кількість дітей, на утримання яких слід стягувати аліменти, колегія суддів вважає, що розмір аліментів, які підлягають стягненню з ОСОБА_3 на користьОСОБА_2 повинен становити 370 грн. на кожну дитину. В решті рішення суду слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст.303, 304, п. 2 ч. 1 ст.307, п. 1 ч. 1 ст.309, ч.2 ст.314, ст.ст.316, 317, 319 ЦПК України колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Золочівського районного суду Львівської області від 22 липня 2015 року в частині визначеного судом розміру аліментів, що підлягають стягненню на користь ОСОБА_2 на дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4змінити, визначивши такі стягнення на кожну дитину по 370 грн.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: Штефаніца Ю.Г.

Судді: Береза В.І.

Бойко С.М.