Рішення № 53670600, 30.10.2015, Галицький районний суд м. Львова

Справа №1304/11140/12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2015 року м.Львів

Галицький районний суд м.Львова

в складі:

головуючого судді Юрківа О.Р.

при секретарі Бориславському Р.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту спільного проживання однією сімєю без реєстрації шлюбу, визнання спільною сумісною власністю майна, поділу майна, набутого за час проживання однією сімєю без реєстрації шлюбу, -

В С Т А Н О В И В :

позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту спільного проживання однією сімєю без реєстрації шлюбу, визнання спільною сумісною власністю майна, поділу майна, набутого за час проживання однією сімєю без реєстрації шлюбу. В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що проживала з відповідачем однією сімєю без реєстрації шлюбу в період з 2002 року по 2008 рік та вели спільне господарство. У вересні 2008 року позивач припинила фактичні шлюбні відносини з відповідачем та переїхала проживати окремо. За час спільного проживання позивача із відповідачем було придбано: автомобіль НОМЕР_1, автомобіль НОМЕР_2, напівпричіп марки «SCHWARZMULLER SPA 3/E», д.н.з. НОМЕР_3, тягач марки «RENAULT» моделі «PREMIUM», д.н.з. НОМЕР_4. Уточнивши позовні вимоги, просить суд встановити факт спільного проживання однією сімєю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з березня 2001 року до серпня 2008 року; визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2, майно, яке було наявним станом на серпень 2008 року: автомобіль марки «Ssang yong» моделі «Kyron M200XDI», 2008 року випуску, д.н.з. НОМЕР_5, вартістю 20 9721,00 грн., автомобіль марки «ЗАЗ» моделі «110247» д.н.з. 62358, вартістю 20500,00 грн., напівпричіп марки «SCHWARZMULLER SPA 3/E», 1998 року випуску, д.н.з. НОМЕР_3, вартістю 102501,00 грн., тягач марки «RENAULT» моделі «PREMIUM», 2001 року випуску, д.н.з. НОМЕР_4, вартістю 124578,00 грн., загальною вартістю 457300,00 грн.; поділити майно, набуте за час проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сімєю без реєстрації шлюбу, виділивши ОСОБА_2М: автомобіль марки «Ssang yong» моделі «Kyron M200XDI», 2008 року випуску, д.н.з. НОМЕР_5, вартістю 20 9721,00 грн., автомобіль марки «ЗАЗ» моделі «110247» д.н.з. 62358, вартістю 20500,00 грн. на загальну суму 230221,00 грн., стягнувши з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію ? частини вартості спільного майна у розмірі 228650,00 грн.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, дали суду пояснення, аналогічні мотивам позовної заяви.

Позивач та представник позивача в останнє судове засідання не зявились. Представник позивача подала суду заяву про завершення розгляду справи у її відсутності, просить позов задовольнити.

Відповідач та представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечили. Пояснили, що відповідач заперечує факт проживання із позивачем однією сімєю оскільки сторони спільно не проживали, не були повязані спільним побутом, не вели спільного господарства, в них не було спільних прав та обовязків. Автомобіль марки «Ssang yong» моделі «Kyron M200XDI», придбаний за кредитні кошти та знаходиться в заставі банку. Кредит не сплачений, відповідач несе грошові зобовязання по виплаті кредиту. Автомобіль марки «ЗАЗ» моделі «110247» д.н.з. НОМЕР_6 придбаний за кошти отримані внаслідок продажу автомобіля марки «Audi» який перебував у володінні відповідача з 1994 року. Тягач «RENAULT» моделі «PREMIUM», д.н.з. НОМЕР_4 та напівпричіп марки «SCHWARZMULLER SPA 3/E» придбані за кредитні кошти фізичної особи підприємця. Просять у позові відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши інші матеріали справи, суд вважає, що у позові слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що сторони проживали однією сімєю без реєстрації шлюбу в період з 2002 року до 2008 року. Автомобіль марки «Ssang yong» моделі «Kyron M200XDI» придбаний відповідачем за кредитні кошти та знаходиться в заставі банку, відповідач несе грошові зобовязання по виплаті кредиту. Автомобіль марки «ЗАЗ» моделі «110247» д.н.з. НОМЕР_6 придбаний відповідачем за кошти отримані внаслідок продажу автомобіля марки «Audi» який перебував у володінні відповідача з 1994 року. Тягач «RENAULT» моделі «PREMIUM», д.н.з. НОМЕР_4 та напівпричіп марки «SCHWARZMULLER SPA 3/E» придбані за кредитні кошти фізичної особи підприємця. В даний час відчужені.

Дані обставини справи стверджуються наступними доказами.

Свідок ОСОБА_3, в судовому засіданні пояснила, що сторони тривалий час проживали разом, однією сімєю на вул. Стефаника 7/6 у м. Львові.

Свідок ОСОБА_4, в судовому засіданні пояснила, що позивач, протягом 2001-2008 років проживала разом із відповідачем однією сімєю.

Згідно довідки ЛКП «Цитадель - Центр» від 28.03.2013 року, на вул. Стефаника,7/6 у м. Львові зареєстровані ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, та ОСОБА_2

Рішенням Сихівського районного суду м.Львова від 13.11.2013 року, позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1, Галицького відділу державної реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції, за участю третьої особи органу опіки та піклування Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради, про визнання батьківства, зобовязання внести зміни до актового запису про народження задоволено частково. Визнано ОСОБА_2 батьком дитини ОСОБА_8 Ухвалено внести зміни до актового запису № 3120, вчиненого 10.06.2005 року МВРАЦС ЛМУЮ про народження дитини ОСОБА_8, та у відомостях про народження дитини вказано батьком дитини ОСОБА_2, вилучено відомості про ОСОБА_9, як батька дитини.

Рішенням даного суду встановлено факт проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 однією сімєю з 2001 року до 2008 року, що не заперечував відповідач в судовому засіданні. Рішення не оскаржено та вступило в законну силу.

Згідно ч.3 ст.61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права і обов'язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов'язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім'ї та родичів визначеніСімейним кодексом України(стаття 1 Сімейного Кодексу України).

Відповідно до частини 2статті 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Відповідно до частини 1статті 21 СК Українишлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.

При цьому, проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.

Якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положенняглави 8 цього Кодексу(стаття 74 СК України).

Однак, пунктом 20Постанови Пленум Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»судам роз'яснено, що при застосуванністатті 74 СК України, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Крім того, для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставіст. 74 СК України, суд повинен встановити факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно.

Згідно з вимогами ч. ч. 1, 4ст. 60 ЦПК Україникожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановленихст. 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу є, зокрема: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із «подружжя»; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з господарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.

Як роз'яснено в п. 24Постанови Пленуму Верховного суду України від 21 грудня 2007 року №11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто; речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя; кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, що належала особі, а також як відшкодування завданої їй моральної шкоди; страхові суми, одержані за обов'язковим або добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою власністю кожного з них. Що стосується премії, нагороди, одержаних за особисті заслуги, суд може визнати за другим з подружжя право на їх частку, якщо буде встановлено, що він своїми діями сприяв її одержанню.

Відповідно до п.3 ч. 1ст. 57 Сімейного кодексу Україниособистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Частиною ж сьомою цієї статті встановлено, що якщо у придбання майна вкладені крім спільних коштів і кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною власністю.

Судом встановлено, що спірний автомобіль НОМЕР_1, придбаний відповідачем за кредитні кошти та знаходиться в заставі банку, оскільки кредит за нього на даний час не сплачений. Відповідач самостійно несе грошові зобовязання по виплаті кредиту.

Вказані обставини доводяться Довідкою №14/25561 від 18.10.2013 року, витягами по рахунках в ПАТ «Фольксбанк», договором застави від 04.06.2008 року, договором купівлі-продажу автомобіля №160 від 03.06.2008 року з додатком, рахунком-фактурою №СФ-0000203 від 29.05.2008 року, видатковою накладною №РН-0000099 від 03.Об.2008 року, платіжними дорученнями №23 від 03.06.2008 року та №2 від 04.06.2008 року.

Згідно ч.4 ст.65 СК України, у разі поділу вказаного автомобіля слід враховувати і боргові зобовязання на його придбання, а саме: заборгованість яку необхідно ще сплатити по кредиту та відсотках та кошти, які були сплачені відповідачем від 2008 року, а не шляхом поділу запропонованого позивачем.

Щодо автомобіля НОМЕР_2, то в судовому засіданні встановлено, що автомобіль придбаний відповідачем за кошти, які він отримав від продажу автомобіля марки «Audi» 80 д.н.з. Н95980Н, що підтверджується відповіддю ВРЕР ДАІ від 25.10.2013 року, згідно якої автомобіль зареєстрований за відповідачем 15.10.1994 року та пізніше знятий з обліку для реалізації.

Оскільки, згідно п.3 ч.1. ст.57 СК України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто, автомобіль НОМЕР_2, не може бути визнаним спільним майном подружжя.

Судом встановлено, що напівпричіп марки «SCHWARZMULLER SPA 3/E д.н.з. НОМЕР_3, тягач марки «RENAULT» моделі «PREMIUM», д.н.з. НОМЕР_4 придбані ОСОБА_2 як фізичною особою-підприємцем для здійснення підприємницької діяльності, та за кредитні кошти фізичної особи-підприємця, а отже не можуть вважатись спільною сумісною власністю.

Факт придбання ОСОБА_2 транспортних засобів, як фізичною особою підприємцем доводиться: біржовими угодами №038034 та №038035 від 06.09.2007 року, платіжним дорученням від 06.09.2007 року, виписками по банківському рахунку підприємця ОСОБА_2 за 06.09.2007 року, кредитним договором від 05.09.2007 року, свідоцтвами про державну реєстрацію, про сплату СП, платника ПДВ продавця вказаних транспортних засобів - ОСОБА_10 та свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

Крім того, тягач марки «RENAULT», згідно відповіді ВРЕР ДАІ з обслуговування м. Львів та Пустомитівського району при ГУМВСУ у Львівській області від 30.01.2013 року зареєстрований за відповідачем 03.04.2012 року, тобто після припинення спільного проживання сторін.

Пунктом 29 Постанови Пленуму Верховного суду України від 21 грудня 2007 року №11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", відповідно до положень статей 57, 61 СК України, ст. 52 ЦК України, майно приватного підприємства чи фізичної особи - підприємця не є об'єктом спільної сумісної власності подружжя. Інший із подружжя має право тільки на частку одержаних доходів від цієї діяльності.

Згідно ст. 369 ЦК України, співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. У разі вчинення одним із співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена. Співвласники мають право уповноважити одного з них на вчинення правочинів щодо розпорядження спільним майном. Правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень.

Проте, позивачем не надано суд доказів, що вона користувалась майном, яке просить визнати спільною сумісною власністю.

Крім того, відповідно до ст. 322 ЦК України, власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Проте, як встановлено в судовому засіданні, позивач не брала участі в утриманні майна, яке на її думку є спільною сумісною власністю.

Крім того, судом встановлено, та підтверджується сторонами, що позивач припинила проживати із відповідачем у 2008 році, а із позовною заявою звернулась до суду 05.12.2012 року.

Тобто з моменту припинення проживання до подання позивачем позову сплинуло більш ніж чотири роки.

Згідно статті 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 72 СК України, позовна давність не застосовується до вимог про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, якщо шлюб між ними не розірвано. До вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки. Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.

Відтак позивачем, всупереч вимогам наведених норм, пропущено строк звернення до суду із позовом, оскільки їй було відомо про належне відповідачем майно у 2008 році.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити, оскільки позивачем в судовому засіданні доведено лише факт проживання з відповідачем, однією сімєю. У задоволенні позовних вимог про визнання майна спільною сумісною власністю та його поділ, слід відмовити, оскільки позивачем не спростовано, що автомобіль марки «Ssang yong» перебуває у заставі банку, і відповідачем по сьогоднішній день виплачується кредит за його придбання, автомобіль марки «ЗАЗ» придбаний відповідачем за його власні кошти, отримані ним до проживання із позивачем, а напівпричіп марки «SCHWARZMULLER SPA 3/E», та тягач марки «RENAULT» придбані відповідачем як фізичною особою підприємцем для здійснення господарської діяльності. Крім того, позивачем не доведено суду факту користування, утримання нею зазначених транспортних засобів.

Таким чином, позовні вимоги не знайшли свого ствердження в судовому засіданні.

Показання свідків ОСОБА_7, ОСОБА_11, ОСОБА_12 про те, що їм невідомо про спільне проживання сторін однією сімєю, суд відхиляє оскільки вони є неконкретними, спростовуються іншими обєктивними доказами в справі.

Оцінюючи докази у їх сукупності, суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 4, 10, 60, 88, 212, 215 ЦПК України, ст.ст. 356, 369, 372 ЦК України, ст.ст. 57, 69, 70, 71, 72, 74 СК України, суд ,-

В И Р І Ш И В :

у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту спільного проживання однією сімєю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю, поділ майна, набутого за час проживання однією сімєю без реєстрації шлюбу відмовити за безпідставністю позовних вимог.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Львівської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя О.Р.Юрків