Ухвала суду № 53665651, 17.11.2015, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/18420/15-ц

Ухвала

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" листопада 2015 р. м. Київ

Дніпровський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді САВЛУК Т.В.

при секретарях Костів Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за заявою ОСОБА_1, ОСОБА_2, заінтересована особа: Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк» про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 30 червня 2015 року по справі №985/15,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1, ОСОБА_2, звернулись до Дніпровського районного суду міста Києва, як компетентного суду, з заявою про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 30 червня 2015 року по справі №985/15 за позовом Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення боргу.

Представник заявників ОСОБА_1, ОСОБА_2 - адвокат Пілат Я.І. в судовому засіданні підтримала заяву та просила скасувати рішення третейського суду, мотивуючи тим, що 30 червня 2015 року Постійно діючим третейським судом при Асоціації українських банків ухвалено рішення, яким задоволено позов Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення боргу. Заявники ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не погоджуються з прийнятим рішенням, оскільки третейський суд розглянув справу, яка непідвідомча третейському суду, оскільки за умов, які викладено у п.14 ст.6 Закону України «Про третейські суди», третейські суди можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських відносин, за винятком справ у спорах про захист прав споживачів, тому враховуючи той факт, що між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 (Позичальник) було укладено договір споживчого кредиту, де поручителем виступає ОСОБА_2, тому спір між цими сторонами не підвідомчий третейському суду, що є підставою для скасування рішення третейського суду. Крім того, третейський суд вирішив справу за відсутності відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які не були своєчасно повідомлені про день та час розгляду справи, як і не отримували ухвалу про порушення третейського розгляду, чим були позбавлені можливості взяти участь у розгляді справи, висловити свої заперечення на позов та скористатись іншими процесуальними правами, як учасники третейського розгляду.

Представник заінтересованої особи - Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» Дяченко В.С. в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні заяви про скасування рішення третейського суду, вважає, що третейським судом на початок розгляду справи визнано наявність і дійсність третейської угоди між учасниками судового процесу, визнано компетенцію третейського суду на розгляд справи за позовом ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по кредитному договору, заявники ОСОБА_1, ОСОБА_2 належним чином повідомлялись про день та час розгляду справи, однак не скористались своїм правом взяти участь у розгляді справи в третейському суді, в той же час виключний перелік підстав для скасування рішення суду визначений у ст.389-5 Цивільного процесуального кодексу України, якою визначено як одну із підстав для скасування рішення третейського суду, коли третейський суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участі у справі, однак в даному випадку мова йде про склад осіб по справі, а не про розгляд справи без участі сторін, інших підстав для скасування рішення третейського суду заявниками не наведено.

Заслухавши думку сторін у справі, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази та наведені заявниками ОСОБА_1, ОСОБА_2 підстави для скасування рішення третейського суду, які викладені у заяві про скасування рішення третейського суду, суд приходить до наступного.

Одним із способів реалізації права кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань у сфері цивільних та господарських правовідносин є звернення до третейського суду.

Третейський суд це недержавний незалежний орган, що утворюється за угодою або відповідним рішенням заінтересованих фізичних та (або) юридичних осіб у порядку, встановленому цим Законом, для вирішення спорів, що виникають із цивільних та господарських правовідносин.

Відповідно до чинного законодавства підвідомчий суду загальної юрисдикції спір у сфері цивільних і господарських правовідносин може бути передано його сторонами на вирішення третейського суду, крім випадків, встановлених законом, зокрема статтею 6 Закону України "Про третейські суди".

30 червня 2015 року Постійно діючим третейським судом при Асоціації українських банків (третейський суддя Волошинович О.П.) ухвалено рішення, яким задоволено позов Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення боргу.

Присуджено стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2 солідарно на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» суму заборгованості в розмірі 24467,75 доларів США та витрати пов'язані з вирішенням спору третейським судом в розмір 5570,93 грн. (а.с.6-9)

Відповідно до положень ст.51 Закону України «Про третейські суди» передбачено, що рішення третейського суду може бути оскаржене сторонами, третіми особами, а також особами, які не брали участь у справі, в разі якщо третейський суд вирішив питання про їх права і обов'язки, у випадках, передбачених цим Законом, до компетентного суду відповідно до встановлених законом підвідомчості та підсудності справ.

Підстави для скасування рішення третейського суду визначені у статті ст.389-5 Цивільного процесуального кодексу України, якою передбачено, що рішення третейського суду може бути скасовано лише у випадках, передбачених цією статтею. Рішення третейського суду може бути скасовано, зокрема, у разі якщо справа, в якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону (п. 1 ч. 2 ст. 389-5 ЦПК України).

Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про третейські суди» (в редакції Закону України «Про внесення зміни до ст. 6 Закону України «Про третейські суди» щодо підвідомчості справ у сфері захисту прав споживачів третейським судам» від 03.02.2011 р.), третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

Наведене дає підстави для висновку про те, що положення пункту 14 частини першої статті 6 Закону України «Про третейські суди», які містять заборону на розгляд третейськими судами справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної установи), поширюються на правовідносини з питань виконання, зміни, розірвання договору споживчого кредиту.

Така правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 02.09.2015 р. у справі № 6-856цс15 та від 04.11.2015 р. у справі № 6-2074цс15, яка у відповідності до ч.1 ст.360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

При вирішенні питання щодо підстав для скасування рішення третейського суду, суд враховує, що рішення третейського суду, яке є предметом оскарження, ухвалено після внесення зазначених змін до Закону, а виходячи з характеру спірних відносин, що були предметом спору у третейському суді та стосуються виконання умов кредитного договору, ці відносини регулюються Законом України «Про захист прав споживачів», тому дана справа не підвідомча третейському суду відповідно до пункту 14 частини першої статті 6 Закону України «Про третейські суди».

Виходячи з суб'єктивного складу сторін та характеру спірних правовідносин, що були предметом розгляду у Постійно діючому третейському суді при Асоціації українських банків за позовом Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення боргу, цей спір непідвідомчий третейському суду, що дає підстави скасувати рішення третейського суду на підставі п. 1 ч. 2 ст. 389-5 ЦПК України.

Відповідно до ст.34 Закону України «Про третейські суди» учасниками третейського розгляду є сторони та їх представники.

Як передбачено у ст. 39 Закону України «Про третейські суди», третейський розгляд здійснюється у засіданні третейського суду за участю сторін або їх представників, якщо сторони не домовилися про інше щодо їхньої участі в засіданні. Третейський суд вправі визнати явку сторін у засідання обов'язковою. Сторонам має бути направлене повідомлення про день, час та місце проведення засідання третейського суду не пізніше ніж за 10 днів до такого засідання. Повідомлення направляється або вручається в порядку, визначеному статтею 15 цього Закону. Третейський суд під час розгляду справи повинен забезпечити додержання принципу змагальності сторін, рівні можливості та свободу сторонам у наданні ними доказів і у доведенні перед третейським судом їх переконливості.

Рішення третейського суду приймається після дослідження усіх обставин справи третейським суддею, що одноособово розглядав справу, або більшістю голосів третейських суддів, які входять до складу третейського суду. Рішення оголошується у засіданні третейського суду. (ч.1 ст. 45 Закону України «Про третейські суди»)

Виходячи з викладеного, суд вважає безпідставним посилання заявників ОСОБА_1 та ОСОБА_2, як підставу для скасування рішення третейського суду, на положення п.5 ч.2 ст.389-5 Цивільного процесуального кодексу України, оскільки законом не передбачено такої підстави для скасування рішення третейського суду, як розгляд справи за відсутності будь-кого зі сторін, які не повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи, в той же час у п. 5 ст.51 Закону України «Про третейські суди» визначено як одну із підстав для скасування рішення третейського суду випадок, коли третейський суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участі у справі, однак в даному випадку мова йде про склад осіб по справі, а не про розгляд справи без участі сторін.

Згідно з Конституцією України Україна є демократичною, соціальною, правовою державою; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (ст. ст. 1, 3 Конституції України).

Гарантуючи судовий захист з боку держави, Конституція України одночасно визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань (ч. 5 ст. 55 Конституції України). І це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ч. 2 ст. 22, ст. 64 Конституції України).

Способами реалізації права кожного захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань у сфері цивільних правовідносин є звернення до третейського суду (у передбаченому Законом України «Про третейські суди» випадках і порядку) та судовий захист.

Ураховуючи положення ст. ст. 55, 64, 124 Конституції України, аналізуючи зміст Закону України «Про третейські суди» та ст. 17 ЦПК України третейський суд як недержавний орган за цим Законом має повноваження вирішення спорів лише тих сторін, якими укладено угоду (прийнято рішення) про передачу спору на розгляд третейського суду, і ці повноваження третейського суду не поширюються на спори, в яких, крім цих осіб, сторонами є інші особи, які не були сторонами третейської угоди, або спори, які стосуються прав і обов'язків інших осіб, що не є сторонами третейської угоди.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а норми Конституції України є нормами прямої дії.

Виходячи з принципу верховенства права, положень ст. ст. 21, 22 Конституції України щодо непорушності конституційних прав особи, положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує права особи на доступ до суду і справедливий розгляд його справи судом, та положень ст. ст. 3, 15 ЦК України, ст. ст. 1, 3, 4 ЦПК України щодо права особи на судовий захист цивільного права та інтересу слід дійти висновку про пріоритетність права особи на судовий захист цивільних прав і інтересів, у тому числі шляхом оскарження дій і рішень.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що заява ОСОБА_1, ОСОБА_2, заінтересована особа: Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк» про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 30 червня 2015 року по справі №985/15, є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 5, 6, 34, 39, 45, 51 Закону України „Про третейські суди", ст.ст.1, 3, 4, 17, 360-7, 389-5 Цивільного процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в:

Заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2, заінтересована особа: Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк» про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 30 червня 2015 року по справі №985/15 задовольнити.

Скасувати рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 30 червня 2015 року по справі №985/15 за позовом Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення боргу.

На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду міста Києва, яка подається через Дніпровський районний суд мста Києва, протягом десяти днів з дня її проголошення Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення ухвали суду, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.

С у д д я