Ухвала суду № 53665137, 27.10.2015, Тальнівський районний суд Черкаської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

справа № 704/1100/15-ц

27 жовтня 2015 р. Тальнівський районний суд Черкаської області в складі :

головуючого - судді Міщенко К.М.

за участю секретаря Самсонової І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тальне цивільну справу за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства «Лідер» до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди в розмірі 33775 грн.,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про відшкодування майнової шкоди в розмірі 33775 грн.

На підставу своїх вимог посилається на те, що згідно договору оренди землі укладеного між ПСП «Лідер» та ОСОБА_2, позивач взяв в оренду земельну ділянку ОСОБА_3 Рішенням Тальнівського районного суду від 25.02.2015 р. даний договір оренди було визнано недійсним, однак позивачем на даній земельній ділянці було посіяно люцерну, яку відповідач ОСОБА_1 неодноразово скошував, внаслідок чого позивач вважає, що йому завдано збитків на суму 33775 грн..

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав повністю.

В судовому засіданні відповідач та його представник позов не визнали та пояснили, що рішенням Тальнівського районного суду від 25.02.2015 р. було визнано договір оренди землі №227 від 24.09.2012 року укладений між ПСП «Лідер» і ОСОБА_3 недійсним. Рішення суду набрало законної сили. Він має право розпоряджатись земельною ділянкою на власний розсуд, тому не вчиняв будь-яких перешкод позивачеві, більш того, він надав змогу позивачеві навесні скосити і зібрати урожай люцерни. Вимоги позивача щодо стягнення з нього матеріальної шкоди вважає необґрунтованими, посилаючись на те, що позивач не надав доказів, які б підтвердили його твердження, що він скошував люцерну і реалізовував її на свій розсуд. Крім того, представник відповідача просив провадження по справі закрити, в звязку з тим, що відповідач не є стороною в договорі оренди землі, а власником земельної ділянки і стороною в договорі оренди земельної ділянки №227 від 24.09.2012 р. який визнано судом недійсним є ОСОБА_2.

Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає до задоволення, виходячи з наступного:

Згідно рішення Тальнівського районного суду від 25.02.2015 р. визнано договір оренди землі №227 від 24.09.2012 року укладений між Приватним сільськогосподарським підприємством «Лідер» і ОСОБА_2 зареєстрований в Державному реєстрі земель 09.10.2012 р. за №712408664007186 недійсним і зобовязано ПСП «Лідер» повернути ОСОБА_3 земельну ділянку загальною площею 4,36 га., яка належить їй на праві приватної власності згідно Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку сер ЧР №014020.

Згідно ч. 1 ст 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановленічастинами першою - третьою,п'ятоюташостою статті 203цього Кодексу.

Згідно ст 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

При цьому слід врахувати, що зобовязання припиняються на майбутнє не на підставі відповідної вказівки в рішенні суду, а в силу закону, тому при визначенні недійсним правочину зобовязання його сторін припиняються на майбутнє з моменту набрання чинності рішення суду про визнання договору недійсним, хоча б у судовому рішенні й не було зазначено про таке припинення.

Згідно Ухвали Апеляційного суду Черкаської області від 09.04.2015 р. рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 25.02.2015 року залишено без змін і ухвала набрала законної сили з часу проголошення.

Якщо зобовязання припинено на майбутнє, то у відповідних випадках неможливо повернення одержаного за зобовязанням у натурі.

Разом з тим, якщо правочин визнаний недійсним права та обовязки передбачаються лише на майбутнє, то наслідки у вигляді реституції застосовані бути не можуть, але згідно з ч.2 ст 236 ЦК України можливість настання таких прав та обовязків у майбутньому припиняється.

Вимоги позивача про нанесення відповідачем йому збитків необґрунтовані, не надано належних доказів для підтвердження заподіяних збитків. Сума збитків заявлена без урахування вимог ч. 3 та ч. 4 ст. 623 ЦК України, згідно якої збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Пленуму Верховного суду України від 16.04.2004 р. №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ».

Відповідно до ст. 28 Закону України «Про оренду землі» вбачається, що правовою підставою для відшкодування збитків орендарю є чинний договір оренди землі, а не договір, який визнаний судом недійсним.

Наслідки недійсності правочину підлягають застосування лише стосовно сторін даного правочину, тому на особу, яка не брала участі в правочині не може бути покладено обовязок повернення майна за цим правочином.

Як встановлено в судовому засіданні стороною правочину є ОСОБА_2, а не ОСОБА_1.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ст. 59 ЦПК України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до ч.4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку відмовити позивачеві в позові.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 209, 212, 214-215, 217, 218 ЦПК України, ст. 215, 216, 238, 241, 1166, 1167 ЦК України, керуючись суд,-

В И Р І Ш И В :

Відмовити в позові Приватного сільськогосподарського підприємства «Лідер» до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди в розмірі 33775 грн.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Черкаської області через Тальнівський районний суд на протязі 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий К.М. Міщенко