Рішення № 53664487, 12.11.2015, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/19726/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2015 року м. Рівне

Рівненський міський суд в складі судді Бердія М.А.,

при секретарі Абашиній О.В.,

з участю прокурора Грисюка Ю.І.,

представника відповідача ОСОБА_1 міської ради ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3 комунальною власністю виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради ОСОБА_4,

представника відповідача ОСОБА_5 ОСОБА_6,

представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_3 освіти виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради ОСОБА_7,

представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 загальноосвітньої школи ОСОБА_1 міської ради № 11 ОСОБА_8,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне цивільну справу за позовом заступника прокурора м. Рівне в інтересах держави до ОСОБА_1 міської ради, ОСОБА_3 комунальною власністю виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради, ОСОБА_5, ОСОБА_9, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_3 освіти Виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради, ОСОБА_1 загальноосвітня школа ОСОБА_1 міської ради № 11 про визнання недійсним рішення ОСОБА_1 міської ради № 1868 від 25.09.2008, визнання недійсним договору купівлі-продажу обєкта нерухомості та витребування майна, суд

В С Т А Н О В И В:

Представник відповідача ОСОБА_1 міської ради ОСОБА_2, в судовому засіданні, позовні вимоги прокурора не визнала і пояснила суду, що оспорюване рішення ОСОБА_1 міської ради приймалося на підставі Конституції України та законів України. Спірні приміщення не включені до майнового комплексу, є окремим обєктом, в навчальних цілях не використовувалися та підлягали знесенню, є обєктом комунальної власності, і їх відчуження відбулося за рішенням ОСОБА_1 міської ради, яка діяла на підставі та в межах повноважень, у спосіб передбачений законами України. Також вважає, що заступником прокурора пропущений строк позовної давності, тому що про оспорюване рішення прокурору було відомо в день його прийняття 25.09.2008 року, так як прокурор був присутнім на пленарному засіданні міської ради і йому були вручені усі проекти рішень. Пізніше укладені міської радою договори купівлі-продажу були предметом нагляду прокуратури під час перевірки у 2010 році, і під час постійної роботи прокуратури, порушень зі сторони міської ради встановлено не було. Просить суд в позові прокурору відмовити.

Представник відповідача ОСОБА_3 комунальною власністю виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради ОСОБА_4, в судовому засіданні, позовні вимоги прокурора не визнала і пояснила суду, що оспорюване рішення міської ради прийняте в межах повноважень та реалізоване у визначений законом спосіб. Спірне приміщення не використовувалося в навчальних цілях, є окремим обєктом комунальної власності, який був відчужений в інтересах територіальної громади з метою залучення до місцевого бюджету коштів за аварійне комунальне майно. ОСОБА_3 комунальною власністю, діючи виключно в межах повноважень, як орган місцевого самоврядування реалізувало свої повноваження. Оспорюване рішення міської ради неодноразово було предметом перевірки органів прокуратури, оскільки прокурор міста був присутнім під час прийняття оспорюваного рішення на засідання міської ради, а також на вимогу прокуратури, управлінням у 2010 році надавалися матеріали прокуратурі щодо продажу спірного майна для перевірки. Вважає, що прокурором також пропущено строк позовної давності. Просить суд в позові прокурору відмовити.

Представник відповідача ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_6, в судовому засіданні, позовні вимоги прокурора не визнала і пояснила суду, що оспорювань рішення міської ради щодо розпорядження комунальним майном прийняте в межах компетенції та у спосіб, встановлений законом. Спірне майне не належать до обєктів освіти, що використовуються в навчальних чи наукових цілях. ОСОБА_5 набула право власності на спірний обєкт на законних підставах, сплативши до бюджету міста значну суму, а також понесла значні затрати на ремонт будівлі. Прокурором не надано доказів порушення інтересів держави та пропущено строк позовної давності для звернення до суду, з часу прийняття рішення, про яке прокурору міста було відомо у день його прийняття, прокуратура маючи значно ширші повноваження мала можливість неодноразово перевірити законність оспорюваного рішення. Подала письмову заяву про застосування строків давності. Просить в позові прокурору відмовити за безпідставністю позовних вимог.

Відповідач ОСОБА_9, повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи, в судові засідання не зявився, причини неявки суду не повідомив.

Представник третьої особи ОСОБА_3 освіти виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради ОСОБА_7, підтримала доводи представників відповідачів ОСОБА_1 міської ради та управління комунальною власністю.

Представник третьої особи ОСОБА_1 загальноосвітньої школи ОСОБА_1 міської ради № 11 ОСОБА_8 підтримала доводи представників відповідачів.

В судовому засіданні прокурор Грисюк Ю.І. позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві і, крім того, пояснив суду, що спірні приміщення є обєктами освіти, так як знаходилися на балансі управління освіти, а у 2007 році передавалися в оренду. Згідно вимог Закону України «Про освіту», спірні приміщення як обєкти освіти не підлягали приватизації, тому при прийнятті рішення 25.09.2008 р. міська рада вийшла за межі своїх повноважень. Вважає, що строк позовної давності прокуратурою не пропущений, так як перебіг строку розпочався не від дати прийняття рішення, а згідно із положеннями Закону України «Про прокуратуру», з часу отримання прокуратурою інформації 14.08.2014 р. на сайті чесних новин, за якою проведено прокурорську перевірку. Просить суд позовні вимоги задоволити повністю. Визнати недійсним рішення ОСОБА_1 міської ради № 1868 від 25.09.2008 року «Про приватизацію нежитлових приміщень за адресою: м. Рівне, вулиця Д. Галицького № 14-а. Визнати недійсним договір купівлі-продажу будівлі від 02.10.2009 року, яка складається з підсобного приміщення літера Б-2, загальною площею 92,3 м. кв. та будівлі літера В-1, загальною площею 29,0 м. кв., які знаходяться за адресою: м. Рівне, вулиця Д.Галицького № 14-а. Витребувати у ОСОБА_9 приміщення літера Б-2, загальною площею 92,3 м.кв. та будівлю літера В-1, загальною площею 29,0 м. кв., вартістю 108360,00 гривень, які знаходяться за адресою: м. Рівне, вулиця Д.Галицького № 14-а, та повернути їх територіальній громаді міста Рівне.

Суд, заслухавши позивача прокурора Грисюка Ю.І., представника відповідача ОСОБА_1 міської ради ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3 комунальною власністю виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради ОСОБА_4, представника відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_6, представників третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 освіти виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради ОСОБА_7, ОСОБА_1 загальноосвітньої школи № 11 ОСОБА_8, дослідивши письмові докази по справі, приходить до наступного:

Рішенням ОСОБА_1 міської ради № 1868 від 25 вересня 2008 року «Про приватизацію нежитлових приміщень за адресою: м. Рівне, вул. Данила Галицького, 14-А», затверджено перелік обєктів комунальної власності (окремого індивідуально визначеного майна), що підлягають приватизації шляхом викупу орендарями цих обєктів нежитлові приміщення, розташовані у двоповерховій цегляній будівлі та одноповерховій цегляній будівлі за адресою: м. Рівне, вул. Д.Галицького, 14-А, площею 128, 6 кв.м., залишковою балансовою вартістю 60 900 гривень, сумою затрачених орендарем коштів 18 414 гривень, що становить 25,2 відсотки поліпшень. Підставою для прийняття рішення ради були Закони України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» та «Про Державну програму приватизації», Указ Президента України від 16 листопада 2000 року № 1242 «Про додаткові заходи щодо посилення боротьби з корупцією, іншими протиправними діями в соціально-економічній сфері та забезпечення економного витрачання державних коштів» та враховуючи те, що нежитлові приміщення - будівля теплиць з побутовими приміщеннями з 1996 року не використовується безпосередньо в навчально-виховному процесі загальноосвітньої шкоди №11 (орендодавця) і не планується їх використання, що вони відключені від інженерних комунікацій (газопостачання, водопостачання та водовідведення, електропостачання).

02 жовтня 2009 р. між територіальною громадою м. Рівне в особі ОСОБА_3 комунальною власністю виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради та фізичною особою підприємцем ОСОБА_5 укладено договір купівлі-продажу індивідуально визначеного майна (нежитлове приміщення) за ціною 108 360, 00 грн. Договір нотаріально посвідчено 02.10.2009 р. ОСОБА_10, приватним нотаріусом ОСОБА_1 міського нотаріального округу.

22 травня 2012 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_9 укладено договір купівлі-продажу будівель за адресою: м. Рівне, вул. Д.Галицького, 14-а. Договір нотаріально посвідчений 22.05.2012 р. ОСОБА_10, приватним нотаріусом ОСОБА_1 міського нотаріального округу.

Відповідно до Акту прийняття в експлуатацію десятирічної загальноосвітньої школи на 1568 учнів на вулиці Новоросійській в м. Рівне від 31.08.1977 р. до її складу спірні нежитлові приміщення будівлі теплиці не входять.

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 19.02.2009 р. будівлі за адресою: м. Рівне, вул. Д.Галицького (Новоросійській), 14-а зареєстровані за територіальною громадою міста Рівне.

Відповідно до додатку до протоколів №21/1, 21/2, 21/3 двадцять першої сесії ОСОБА_1 міської ради у списку осіб присутніх 25.09.2008 р. та 02.10.2008 р. значиться прокурор міста Рівне ОСОБА_11

Відповідно до договору оренди № 40 від 01.03.2007 р. орендодавцем нежитлових приміщень, які знаходяться на балансі управління освіти, є ОСОБА_12 ступенів №11, та орендарем ПП ОСОБА_5

03.06.2015 р. та 07.07.2015 р. представником відповідача ОСОБА_5 адвокатом ОСОБА_6 подано письмові заяви про застосування судом строку позовної давності.

Відповідно до пункту 30 частини 1ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року, №280/97 виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, зокрема прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об'єктів права комунальної власності; вирішенняпитаньпро придбання в установленому законом порядку приватизованого майна, про включення до об'єктів комунальної власності майна, відчуженого упроцесіприватизації,договіркупівлі-продажуякого в установленому порядку розірвано або визнано недійсним, про надання у концесію об'єктів права комунальної власності, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади.

Відповідно до ч.ч. 2-3 ст. 18 Закону України «Про освіту» навчальні заклади, засновані на загальнодержавній або комунальній власності, мають статус державного навчального закладу. Навчальні заклади незалежно від їх статусу і належності забезпечують якість освіти в обсязі вимог державних стандартів освіти.

Відповідно до ч. 4 ст. 36 Закону України «Про освіту» створення загальноосвітніх навчальних закладів здійснюється відповідно доЗакону України «Про загальну середню освіту". Реорганізація і ліквідація загальноосвітніх навчальних закладів комунальної форми власності здійснюється за рішенням сесії місцевої ради, державної і приватної форм власності - за рішенням засновника (засновників).

Згідно із ч.ч. 1, 5 ст. 63 Закону України «Про освіту» матеріально-технічна база навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші цінності. Майно навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених чинним законодавством. Об'єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним танауковим процесом, не підлягають приватизації,перепрофілюванню або використанню не за призначенням.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 10 Закону України «Про загальну середню освіту» загальноосвітній навчальний заклад є юридичною особою. За своїми організаційно-правовими формами загальноосвітні навчальні заклади можуть бути державної, комунальної та приватної форм власності. Статус державного має загальноосвітній навчальний заклад, заснований на державній формі власності. Статус комунального має загальноосвітній навчальний заклад, заснований на комунальній формі власності. Статус приватного має загальноосвітній навчальний заклад, заснований на приватній формі власності.

Відповідно до ст. 43 Закону України «Про загальну середню освіту» фінансово-господарська діяльність загальноосвітніх навчальних закладів здійснюється відповідно до цього Закону, законів України«Про освіту», «Про місцеве самоврядування в Україні», Бюджетного кодексу України та інших нормативно-правових актів. Утримання та розвиток матеріально-технічної бази загальноосвітніх навчальних закладів фінансуються за рахунок коштів засновників (власників) цих закладів.

Згідно із ст. 44 Закону України «Про загальну середню освіту»матеріально-технічна база загальноосвітніх навчальних закладів включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші цінності. Майно загальноосвітніх навчальних закладів належить їм на правах, визначених законодавством України. Вимоги до матеріально-технічної бази загальноосвітніх навчальних закладів визначаються відповідними будівельними і санітарно-гігієнічними нормами і правилами, а також типовими переліками обов'язкового навчального та іншого обладнання (в тому числі корекційного), навчально-методичних та навчально-наочних посібників, підручників, художньої та іншої літератури.

Згідно частини 1ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до вимог ст.ст.213, 215 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим, а за змістом має містити встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини. При встановленні фактів суд оцінює належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідност. 214 ЦПК України суд, ухвалюючи рішення повинен вирішити такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Системний аналіз наведених норм законодавства про освіту та загальну середню освіту вказує на те, що ОСОБА_1 загальноосвітня школа ОСОБА_1 міської ради має статус комунального загальноосвітнього навчального закладу, заснованого на комунальній формі власності. Розпорядження обєктами комунальної власності територіальної громади міста Рівного належить до компетенції ОСОБА_1 міської ради.

Прокурор не надав суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували ті обставини, що спірні будівлі теплиці, яка розташована за адресою: м. Рівне, вул. Д.Галицького, 14-А, відповідно до положень ч. 1ст. 63 Закону України «Про освіту» належали на відповідній правовій підставі юридичній особі, яка мала статусдержавного навчального закладу, який фінансувався з державного бюджету або технологічно пов'язані з навчальним танауковим процесом, а також, що необхідність їх використання навчальним закладом передбачена будівельними і санітарно-гігієнічними нормами, і правилами.

Таким чином, в результаті прийняття ОСОБА_1 міською радою рішення від 25 вересня 2008 року та укладенням договору купівлі-продажу від 02 жовтня 2009 року не були порушені права держави у сфері освіти.

Також, суд погоджується із доводами відповідачів про пропуск прокурором строку позовної давності для звернення до суду.

Судом було встановлено, що прокурор міста Рівного ОСОБА_11 25.09.2008 р. та 02.10.2008 р. був присутнім на 1-му та 2-му пленарних засіданнях ОСОБА_1 міської ради, а в 2010 році прокуратурою міста Рівного перевірялися укладені ОСОБА_1 міською радою договори купівлі-продажу. Участь прокурора у пленарних засіданнях міської ради забезпечувала здійснення прокурором його повноважень щодо загального нагляду за законністю прийнятих радою рішень відповідно Закону України «Про прокуратуру» у редакції, чинній на той час. Тому про оскаржуване рішення прокуратурі міста Рівного стало відомо 25.09.2008 р.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Згідно із ст. 261 ЦП України перебіг позовної давності починається від дня коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Пунктом 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція), ратифікованоїЗаконом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», яка набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що «позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу» (п. 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; п. 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).

Відповідно до висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 16.09.2015 р. по справі № 6-68цс15 на статус держави та її органів як суб'єктів владних повноважень, положення пункту 4 частини першоїстатті 268 ЦК Українине поширюються на позови прокуратури, які пред'являються від імені держави і направлені на захист права державної власності, порушеного незаконними правовими актами органу державної влади.

На такі позови поширюється положеннястатті 257 ЦК Українищодо загальної позовної давності, і на підставі частини першоїстатті 261 цього Кодексуперебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб'єктів владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів.

Відповідно до ч.2 ст. 360-7 ЦПК України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Оскільки судом встановлено, що позовні вимоги заступника прокурора безпідставні та недоведені, то в позові належить відмовити із цієї підстави, а не за пропуском строку давності.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 60, 208-209, 212-215, 218, 224-226, 367 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову заступника прокурора м. Рівне в інтересах держави до ОСОБА_1 міської ради, ОСОБА_3 комунальною власністю виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради, ОСОБА_5, ОСОБА_9, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_3 освіти Виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради, ОСОБА_1 загальноосвітня школа ОСОБА_1 міської ради № 11 про визнання недійсним рішення ОСОБА_1 міської ради № 1868 від 25.09.2008, визнання недійсним договору купівлі-продажу обєкта нерухомості та витребування майна відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Рівненської області через Рівненський міський суд за апеляційною скаргою на рішення суду, яка подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Рівненського

міського суду ОСОБА_13