Ухвала суду № 53663832, 18.11.2015, Полтавський районний суд Полтавської області

Справа №545/2309/15-ц

2п/545/31/15

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" листопада 2015 р. Полтавський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Потетія А.Г.,

при секретарі Задорожній Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду заяву ОСОБА_1 яка діє в інтересах ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення від 13 жовтня 2015 року по цивільній справі № 545/2309/15-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання правочину недійсним та відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ :

Представник відповідача ОСОБА_1 яка діє в інтересах ОСОБА_5 звернулася до суду із заявою про перегляд заочного рішення від 13 жовтня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання правочину недійсним та відшкодування моральної шкоди.

Заявник посилається на те, що відповідач ОСОБА_2 не зявився до суду на призначену дату у звязку із тим, що не був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, оскільки повісток не отримував. При ухваленні рішення про визнання правочину недійсним та відшкодування моральної шкоди, судом не було враховано, що позивачкою не надано доказів, що її стан здоровя погіршився в порівнянні з тим,в якому вона знаходила до 2005р. та, що між цим погіршенням та наслідками укладення договору від 30.12.2005р. є причинний зв'язок, коли ухвалював рішення про стягнення моральної шкоди.

В звязку з викладеним просив суд скасувати заочне рішення від 13.10.2015р. і призначити справу до розгляду.

В судове засідання призначене на 18.11.2015 року ОСОБА_1 яка діє в інтересах ОСОБА_2 не з»явилась та прохала перенести судове засідання аргументуючи необхідністю бути присутньою в судовому засіданні в м.Миколаїв 17.11.2015 року.

ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_6 в задоволенні заяви прохав відмовити надавши письмові заперечення та прохали розгляд заяви не перености на іншу дату.

Відповідно до положень ч.1 ст.231 ЦПК України неявка осіб, належним чином повідомлених про час і місце засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та матеріали, що додані до заяви про скасування заочного рішення, суд вважає заяву такою , що не підлягає до задоволення.

Відповідно до ч.1 ст. 232 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не зявився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Так судом встановлено , що рішенням від 13 жовтня 2015 року Полтавського районного суду Полтавської області позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі- продажу недійсним, задоволено в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 був належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду, однак 23 вересня 2015 року у судове засідання не з'явився. Так, відповідно до ч. 1 ст. 169 ЦПК України судом прийнято рішення про відкладення розгляду справи.

Відповідно до п.п. 3, 4 ч. 2 ст. 229 ЦПК України у заяві про перегляд заочного рішення повинно бути зазначено обставини, що свідчать про поважність причин неявки в судове засідання і неповідомлення їх суду, і докази про це; а також - посилання на докази, якими відповідач обгрунтовує свої заперечення проти вимог позивача.

Так, вимоги п.п. 3, 4 ч. 2 ст. 229 ЦПК України відповідачем, у поданій до суду заяві, не дотримано.

Зокрема, відповідач не надає суду доказів поважність причин неявки до судового засідання 23 вересня 2015 року. Документально не підтверджено, фактичне перебування відповідача, ОСОБА_2, за межами України. Також до суду не надходило заяв (клопотань) ні від ОСОБА_2, ні від його представника про відкладення розгляд справи 23 вересня 2015 року на іншу дату.

У заяві про перегляд заочного рішення вказано, що повістку про виклик до суду на 23 вересня 2015 року була отримана дружиною відповідача, ОСОБА_7

Відповідача слід вважати належним чином повідомленим про час і місце судового засідання, якщо повідомлення про час і місце розгляду справи проводилося відповідно до вимог статей 7476 ЦПК України.

Неявкою відповідача є його фактична відсутність у залі судового засідання при розгляді справи по суті. При цьому необхідно враховувати, що неявкою відповідача є його особиста відсутність, а також відсутність його представника.

Зі змісту п. 2 ч. 1 ст. 169, ч. 1 ст. 224 ЦПК України випливає те, що повідомлення про поважні причини неявки, які унеможливлюють безпосередню участь у судовому засіданні, відповідач має подати особисто, або, враховуючи ч. 1 ст. 44 ЦПК України, через свого представника. Заява дружини відповідача, ОСОБА_7, про те, що вона не мала змоги передати отриману повістку своєму чоловікові, оскільки він знаходиться за кордоном, не є повідомленням відповідача про поважні причини неявки 23 вересня 2015 року.

Відповідач, ОСОБА_2, мав та має представника у справі .

У заяві вказано, що відповідач нібито не був повідомлений належним чином про засідання 13 жовтня 2015 року. Хоча у матеріалах справи містяться докази того, що ОСОБА_2 був належним чином повідомлений про судове засідання 13 жовтня 2015 року, однак ОСОБА_2 не зявився повторно. Також до суду не надходило заяв ні від ОСОБА_2, ні від його представника про відкладення розгляду справи 13 жовтня 2015 року на іншу дату.

Відповідно до ч. 4 ст. 169 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Згідно вимог ч. 1 ст. 157 ЦПК України суд розглядає справи протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі.

У разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи (ст. 224 ЦПК України).

Таким чином, умовами проведення заочного розгляду справ є неявка відповідача в судове засідання; належне повідомлення відповідача про час і місце судового засідання; відсутність поважних причин неявки відповідача; відсутність клопотання відповідача про розгляд справи за його відсутності; відсутність заперечень позивача проти заочного розгляду справи.

У звязку з вчиненням оспорюваного правочину під впливом обману та вчинення щодо позивача ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, ОСОБА_3 завдано моральну шкоду.

Згідно з ч. 2 ст. 230 ЦК України сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину.

У ч. 1 ст. 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Постановою Пленум Верховного Суду України, від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» пунктом 5 передбачено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. А пунктом 9 Постанови передбачено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

У даному випадку моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких зазнала позивач у зв'язку з протиправною поведінкою ОСОБА_2 щодо неї та у звязку з вчиненням правочину (тут - договору купівлі-продажу) під впливом обману.

Зі змісту ст. 232 ЦПК України випливає, що скасування заочного рішення судом, що його ухвалив, можливе у випадку встановлення судом двох обставин: відповідач не зявився в судове засідання, в якому ухвалено заочне рішення, та не повідомив про причини неявки з поважних причин; докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

На підставі викладеного суд вважає, заяву про скасування заочного рішення такою , що не підлягає до задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 209-210, 231, 232 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_8 Олександрівни яка діє в інтересах ОСОБА_5 про перегляд заочного рішення від 13 жовтня 2015 року по цивільній справі № 545/2309/15-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання правочину недійсним та відшкодування моральної шкоди залишити без задоволення.

Роз'яснити заявникові про його право на апеляційне оскарження заочного рішення суду в загальному порядку, передбаченому ст. ст. 294-296 ЦПК України, а саме на заочне рішення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Полтавської області через Полтавський районний суд протягом 10 днів з моменту постановлення ухвали. А особи, що не були присутні під час постановлення ухвали можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя Полтавського районного суду А.Г. Потетій