Рішення № 53662884, 09.11.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 373/2991/14-ц Головуючий у І інстанції Колодко Л.В.Провадження № 22-ц/780/4863/15 Доповідач у 2 інстанції Волохов Л. А.Категорія 46 09.11.2015

РІШЕННЯ

Іменем України

09 листопада 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого Волохова Л.А.,

суддів: Мельника Я.С., Матвієнко Ю.С.,

при секретарі: Роговській Д.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за позовом першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі: Кабінету міністрів України до Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області, Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_2, Корпорації «Енергоімпекс-Україна» про визнання недійсним рішень, розпоряджень, державних актів та витребування земельних ділянок на користь держави за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 09 липня 2015 року,

встановила:

Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайоного суду Київської області від 09 липня 2015 року позовні вимоги першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі: Кабінету міністрів України до Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області, Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_2, Корпорації «Енергоімпекс-Україна» про визнання недійсним рішень, розпоряджень, державних актів та витребування земельних ділянок на користь держави задоволено частково.

Визнано недійсним рішення Циблівської сільської ради 22 сесії 23 скликання «Про переоформлення земельної ділянки в зв'язку із зміною землекористувача» від 19.06.2001 року №88.

Визнано недійсним рішення Циблівської сільської ради 22 сесії 23 скликання «Про надання земельної ділянки корпорації «Енергоімпекс-Україна» від 19.06.2001р. № 89.

Визнано недійсним розпорядження Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації «Про продаж земельної ділянки корпорації «Енергоімпекс-Україна» від 14.03.2007 року № 146.

Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1, виданий ОСОБА_2 01.06.2007 року.

Витребувано із незаконного володіння ОСОБА_2 на користь держави в особі Кабінету Міністрів України земельну ділянку площею 3,0545 га, (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_2),що розташована на території Переяслав-Хмельницького району Київської області.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Вважає рішення суду незаконним, необґрунтованим, ухваленим з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд, зокрема, вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам оскаржуване судове рішення не відповідає, враховуючи наступне.

Так, в обґрунтування прийнятого рішення, суд першої інстанції виходив з того, що в порушення вимог ст.ст.19, 74 Земельного кодексу України ( у редакції 1990 року), рішенням Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області №№ 88, 89 від 19.06.2001 року надано земельні ділянки площею 1,5 га та 1,56 га за межами населеного пункту Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області корпорації «Енергоімпекс-Україна» для ведення мисливсько-рибальського господарства.

Крім того, у рішенні суду зазначено, що відповідно до ч.1 ст. 128 ЗК України (у редакції на момент прийняття розпорядження Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації від 14.03.2007 року) продаж громадянам і юридичним особам земельних ділянок державної власності, крім земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації та комунальної власності для потреб, визначених цим Кодексом, проводиться місцевими державними адміністраціями, Радою Міністрів Автономної республіки Крим або органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень. При прийнятті оспорюваного розпорядження Переяслав-Хмельницька районна державна адміністрація вийшла за межі своїх повноважень, визначених Законом України „ Про місцеві державні адміністрації" та Земельного кодексу України.

Визнаючи недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, суд у своєму рішенні мотивував це тим, що виданий 01.06.2007 року ОСОБА_2 державний акт на право власності серії НОМЕР_1 на земельну ділянку рекреаційного призначення розміром 3,0545 га, розташованої на території Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області, слід визнати недійсним, оскільки набуття права власності спірної земельної ділянки відбулось з порушенням вимог Земельного кодексу України.

Суд також у рішенні зазначив, що позовні вимоги про витребування земельної ділянки із незаконного володіння ОСОБА_2 підлягають задоволенню, оскільки в силу ст.16 ЦК України способом відновлення становища, яке існувало до видачі оспорюваних рішень і державного акту є повернення земельної ділянки державні в особі Кабінету Міністрів України, зважаючи, що право розпоряджатись оспорюваною земельною ділянкою віднесено до повноважень Кабінету Міністрів України.

Про те, з такими висновками суду не можна погодитись, виходячи з наступного.

Із матеріалів справи вбачається, що згідно державного акту на право постійного користування землею серії НОМЕР_3 від 1993 року Мисливському рибальському господарству „Переяславський" належала земельна ділянка площею 1,5 га.

Відповідно до договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу від 09.04.2001 року Корпорація „Енергоімпекс-Україна"(Покупець) та Київська обласна організація Українського товариства мисливців та рибалок (Продавець) продала цілісний майновий комплекс, що розташований в селі Циблі Переяслав-Хмельницького району Київської області, з відповідними надвірними спорудами: будинок цегляний - загальною площею 49,70 кв.м, єгерський пункт - загальною площею 306,00 кв.м, пташник - загальною площею 183,30 кв.м, будинок єгеря - загальною площею 15,10 кв.м, будинок цегляний - загальною площею 125,00 кв.м, будинок дерев'яний - загальною площею 30,40 кв.м, двох вольєрів та одного колодязя, що зареєстрований в Переяслав-Хмельницькому МБТІ за №55/2 Київської області.

У п.2 договору зазначено, що цей Цілісний майновий комплекс належить Продавцю на підставі свідоцтва про право власності на Цілісний майновий комплекс в с.Циблі, виданого Циблівською сільрадою Переяслав-Хмельницького району 11.07.2000 року.

Цей договір 09 квітня 2001 року було посвідчено державним нотаріусом Переяслав-Хмельницької державної нотаріальної контори Герасько С.І. та зареєстровано в реєстрі за № 506.

Відповідно до вимог ст.ст. 142 - 145 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування належить, зокрема, земля, управління якою здійснюють територіальні громади через ограни місцевого самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.

Рішення Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області від 19.06.2001 року №88 за заявою Київської обласної організації Українського товариства мисливців та рибалок припинено право постійного користування земельною ділянкою площею 1,5 га районно-мисливсько-рибальського господарства „Переяславський", що розташований на території Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області та надано у постійне користування зазначену земельну ділянку корпорації „Енергоімпекс-Україна".

05.07.2001 року за заявою ТОВ „Енергоімпекс-Україна" про розширення земельної ділянки на території мисливсько-рибальської бази комісією, в складі: заступника голови Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації, завідуючого відділом містобудування, архітектури та ЖКГ, сільського голови с. Циблі Переяслав-Хмельницького району Київської області, начальника районного відділу земельних ресурсів, головного санітарного лікаря, начальника СДПЧ-27 м. Переяслав-Хмельницький, начальника Дніпровського басейного управління водних ресурсів, начальника районної державної екологічної інспекції, директора Переяслав-Хмельницького держлісгоспу, президента корпорації „Енергоімпекс-Україна" проведено обстеження ряду земельних ділянок біля мисливсько-рибальської бази „Циблі" корпорації „Енергоімпекс-Україна" з метою її розширення та складено акт вибору земельної ділянки під розширення мисливсько-рибальської бази „Циблі" на землях Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області площею 1,56 га.

На підставі матеріалів вибору земельної ділянки під розширення бази мисливців та рибалок корпорації „Енергоімпекс-Україна", Циблівська сільська рада Переяслав-Хмельницького району Київської області, розглянувши проект відведення земельної ділянки площею 1,56 га, згідно рішення №89 від 19.06.2001 року надала корпорації „Енергоімпекс-Україна" земельну ділянку площею 3,056 га в постійне користування, що знаходиться на території Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області для ведення мисливсько-рибальського господарства.

У подальшому, 14.11.2001 року, на підставі зазначеного рішення Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області корпорації „Енергоімпекс-Україна" видано акт №1-КВ №000135, згідно якого передано в постійне користування земельну ділянку розміром 3,056 га для ведення мисливського-рибальського господарства.

Згідно розпорядження голови Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації Київської області від 14.03.2007 року №146 „Про продаж земельної ділянки корпорації „Енергоімпекс-Україна" вирішено продати корпорації „Енергоімпекс-Україна" земельну ділянку площею 3,056 га вартістю 678432,00 гривень, розташованої на території Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області, що перебуває в постійному користуванні корпорації „Енергоімпекс-Україна" на підставі державного акту на право постійного користування землею серії І-КВ №000135 від 14.11.2001 року.

Цього ж дня укладено договір купівлі-продажу зазначеної земельної ділянки між Переяслав-Хмельницькою районною державною адміністрацією в особі в.о. голови адміністрації Коваленка О.С. та корпорацією „Енергоімпекс-Україна", в особі президента корпорації Куковальського В.О.

23.03.2007 року на підставі зазначеного договору корпорації „Енергоімпекс-Україна" видано державний акт на право власності на земельну ділянку рекреаційного призначення (дачне будівництво) площею 3,0545 га.

24.04.2007 року, згідно із договором купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого державним нотаріусом Переяслав-Хмельницької районної державної нотаріальної контори Київської області Мусієнко М.М. і зареєстрованого в реєстрі за №2-952, корпорація „Енергоімпекс-Україна" продала громадянину Російської Федерації ОСОБА_2 земельну ділянку рекреаційного призначення (дачне будівництво), що розташована на території Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області розміром 3,05456 га вартістю 698907,20 гривень.

На підставі вищезазначеного договору купівлі-продажу ОСОБА_2 видано державний акт на право власності на земельну ділянку рекреаційного призначення (дачне будівництво) розміром 3,0545 га, що розташована на території Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області.

Вищеназваний державний акт серії НОМЕР_1, зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010733200017.

Вищезазначені обставини встановлено судом та визнаються сторонами у справі, а тому відповідно до ст.61 ЦПК України не підлягають доказуванню.

Таким чином судом встановлено, що корпорація „Енергоімпекс-Україна" набула право власності на цілісний майновий комплекс, що розташований в селі Циблі Переяслав-Хмельницького району Київської області, з відповідними надвірними спорудами на підставі цивільно-правової угоди, а саме - на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу нерухомого майна від 09.04.2001 року, який у встановленому законом порядку було зареєстровано в Переяслав-Хмельницькому МБТІ Київської області за №55/2.

Право власності на спірну земельну ділянку загальною площею 3,0545 га корпорація „Енергоімпекс-Україна" набула також за цивільно-правовою угодою - договором купівлі-продажу від 14.03.2007 року і 23.03.2007 року на підставі зазначеного договору корпорації „Енергоімпекс-Україна" було видано державний акт на право власності на цю земельну ділянку.

Під час розгляду справи апеляційним судом встановлено, що 24 квітня 2007 року корпорація „Енергоімпекс-Україна" продала, а ОСОБА_2 купив цілісний майновий комплекс загальною площею 850,30 кв.м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (т.1 а.с.260) за договором купівлі-продажу, посвідченому Мусієнко М.М., державним нотаріусом Переяслав-Хмельницької державної нотаріальної контори Київської області, зареєстрованому в реєстрі за №2-950. Право власності на нерухоме майно було зареєстровано 01.06.2007 року Переяслав-Хмельницьким бюро технічної інвентаризації (т. 1 а.с. 261) і на час розгляду справи судом першої інстанції та апеляційним судом ОСОБА_2 є власником нерухомого майна, а саме: верхнього будинку «А» - 266,20 кв.м., будинку єгеря «Д» - 25,2 кв.м., санітарного вузла «Г» - 19,60 кв.м., нижнього будинку «Б» - 125,00 кв.м., контрольно- пропускного пункту №1 «В» - 53,40 кв.м., контрольно-пропускного пункту №2 «Е» - 11,10 кв.м., будинку дерев'яного «3» - 41,00 кв.м., пташника «К» - 80,60 кв.м., колодязю, житлового будинку «А-1», житлового будинку з підвалом «А-2» - 228,20 кв.м.

Після купівлі цілісного майнового комплексу, у той же день - 24 квітня 2007 року корпорація „Енергоімпекс-Україна" продала, а ОСОБА_2 купив земельну ділянку розташовану на території Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області розміром 3,0545 га і це договір також було посвідчено Мусієнко М.М., державним нотаріусом Переяслав-Хмельницької державної нотаріальної контори Київської області та зареєстровано в реєстрі за №2-952 (т.1 а.с.265-266).

На підставі вищезазначеного договору купівлі-продажу ОСОБА_2 видано державний акт на право власності на земельну ділянку рекреаційного призначення (дачне будівництво) розміром 3,0545 га серії НОМЕР_1, зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010733200017 .

Встановлено судом та визнається сторонами, що саме на цій земельній ділянці розташований цілісний майновий комплекс.

На час розгляду справи судом першої інстанції та апеляційним судом ОСОБА_2 є власником цілісного майнового комплексу та спірної земельної ділянки.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність права власності не встановлена судом.

Усі зазначені вище договори купівлі-продажу є чинними.

Статтею 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, прийнятого у Парижі 20 березня 1952 р., було гарантовано захист права власності. Згідно з нею кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Непорушність права власності передбачена ст. 41 Конституції України, яка передбачає право кожного володіти і розпоряджатися своєю власністю. При цьому ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану. Згідно ст. 14 Конституції України право власності на землю гарантується.

Відповідно до ч.6 ст. 319 ЦК України Держава не втручається у здійснення власником права власності, а ст.321 ЦК України аналогічно Конституції України закріплює непорушність права власності.

Статтею 120 ЗК України (у редакції, чинній на 24.04.2007 р.) встановлено, що при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.

Статтею 377 ЦК України (у редакції, чинній на 24.04.2007 р.) до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування.

При розгляді справи судом першої інстанції вказані положення закону не було взято до уваги і не було враховано при вирішенні судового спору.

Таким чином, судом першої інстанції помилково зроблено висновок про те, що права власності на спірну земельну ділянку та оформлення Державного акту на право власності відбулося на підставі рішень Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області від 19.06.2001 р. №88,89, та на підставі Розпорядження Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації Київської області від 14.03.2007 р. №146 «Про продаж земельної ділянки корпорації „Енергоімпекс-Україна"».

Відповідно до ч.1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно, серед іншого, вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі.

У рішенні суду першої інстанції недійсними визнаються рішення органів місцевого самоврядування - Циблівської сільської ради та державної влади - Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації. Оскільки вони, як і Кабінет Міністрів України, відповідно до ст.13 Конституції України, є інституціями, через які здійснюється право власності народу України на природні ресурси та через які згідно ст. 5 Конституції народ здійснює владу як її єдине джерело, колегія суддів погоджується з обґрунтованістю доводів апеляційної скарги про те, що не можна вважати, що дії та рішення вказаних органів про відчуження земельної ділянки є підставою вважати таке відчуження таким, що відбулося поза волі власника, а тому спірна земельна ділянка не може бути витребувана із володіння ОСОБА_2

На думку колегії суддів відсутні підстави, передбачені ч. 1 ст. 388 ЦК України для витребування нерухомого майна - земельної ділянки із власності ОСОБА_2, який є добросовісним набувачем.

Позивачем не надано належних, допустимих доказів на підтвердження тих обставин, що земельна ділянка вибула із володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі. Судом першої інстанції також не наведено таких доказів на підтвердження підстав для задоволення позову у цій частині.

Колегія суддів вважає необґрунтованим та таким, що не відповідає нормам законодавства висновок суду першої інстанції про те, що Циблівська сільська рада вийшла за межі своєї компетенції при прийнятті рішень №88 та №89 від 19.06.2001 р.

Відповідно до листа начальника головного управління Держземагентства у Київській області вбачається, що земельна ділянка яка рахується за ОСОБА_2 відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_1, згідно Державної статистичної звітності «Про наявність земель та розподіл їх по землекористувачах, власниках землі та угідь» (форма 6-зем) облікована в рядку 7.3 «Рекреаційного призначення» шифр рядка 86, графа 23-вкриті лісовою (деревною та чагарниковою)рослинністю 1,6000 га, графа 57-кемпінгів, будинків для відпочинку або проведення відпусток - 1,4545 га на території Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області.

Відповідно до ст.7 Земельного кодексу України від 18.12.1990 р. із змінами від 08.06.2000 р., що діяли на момент винесення спірних рішень, у постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності промисловим, транспортним та іншим несільськогосподарським підприємствам, установам, організаціям.

Згідно із ст. 9 ЗК України 1990 р. до відання сільських, селищних і міських районного підпорядкування Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить передача земельних ділянок у власність, надання їх у користування, в тому числі на умовах оренди, у порядку, встановленому статтями 17 і 19 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 19 Земельного кодексу України в редакції від 18 грудня 1990 року до відання сільських, селищних і міських районного підпорядкування Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території зокрема належить: передача земельних ділянок у власність, надання їх у користування, в тому числі на умовах оренди, у порядку, встановленому статтями 17 і 19 цього Кодексу; вилучення (викуп) земель відповідно до статті 31 цього Кодексу.

Статтею 23 ЗК України в редакції Закону України від 18 грудня 1990 року передбачалось, що право власності на землю або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Відповідно до ч. 7 ст. 122 ЗК України Кабінет Міністрів України надає земельні ділянки із земель державної власності у постійне користування юридичним особам у випадках, визначених статтями 149,150 цього Кодексу.

Статтею 127 ЗК України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень здійснюють продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності громадянам та юридичним особам, які мають право на набуття земельних ділянок у власність, а також іноземним державам відповідно до цього Кодексу. Продаж земельних ділянок державної та комунальної власності громадянам та юридичним особам здійснюється на конкурентних засадах (аукціон), крім викупу земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що є власністю покупців цих ділянок, в яких відсутні акції (частки, паї), що належать державі.

У відповідності до статті 128 ЗК України продаж громадянам і юридичним особам земельних ділянок державної (крім земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації) та комунальної власності для потреб, визначених цим Кодексом, провадиться місцевими державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації, сільської, селищної, міської ради про продаж земельної ділянки є підставою для укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки.

Слід звернути увагу, що відповідно до п.12 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на момент прийняття розпорядження) до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади (районні Державні адміністрації).

Таким чином, Переяслав-Хмельницька районна державна адміністрація Київської області діяла в межах повноважень, наданих чинним на той час законодавством.

Колегія суддів вважає, що в рішенні суду першої інстанції безпідставно зазначено, що доводи представника корпорації «Енергоімпекс-Україна» Муравського С.П. щодо пропуску позивачем строку позовної давності, не ґрунтуються на законі, оскільки судом не правильно зроблено трактування п.5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства» від 20.12.2011 року №4176-УІ, який набрав чинності 15.01.2012 року.

Судом першої інстанції не було враховано, що згідно з підпунктом 2 пункту 2 розділу 1 Закону України від 20 грудня 2011 року №4176-УІ пункт 4 частини першої статті 268 ЦК України виключено.

Відповідно до пункту 5 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного вище Закону. Протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом особа має право звернутися до суду з позовом про визнання незаконним правового акту органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або речове право.

Згідно із частинами першою та третьою статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулюються актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

До правовідносин, які виникли під час нормативно-правового акту, який згодом втратив чинність, застосовуються його норми. До правовідносин, які виникли раніше і регулюються нормативно-правовим актом, який втратив чинність, але права й обов'язки зберігаються і після набрання чинності новим нормативно-правовим актом, застосовуються положення нових актів цивільного законодавства.

Проте положення пункту 4 частини першої статті 268 ЦК України за своєю суттю направлене на захист прав власників та інших осіб від держави.

Оскільки держава зобов'язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за прийняті її органами правові акти, їх скасування не повинне ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, підтримувати яку покликані норми про позовну давність, тому, на відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава несе ризик спливу строку позовної давності на оскарження нею незаконних правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право.

Отже з огляду на статус держави та її органів як суб'єктів владних повноважень, положення пункту 4 частини першої статті 268 ЦК України не поширюються на позови прокуратури, які пред'являються від імені держави і направлені на захист права державної власності, порушеного незаконними правовими актами органу державної влади.

На такі позови поширюється положення статті 257 ЦК України щодо загальної позовної давності, і на підставі частини першої статті 261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб'єкт владних повноважень довідалась або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів.

Оскільки рішення Циблівської сільської ради №№88,89 приймались 19.06.2001 року, розпорядження Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації №146 - 14.03.2007 року, а державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 виданий 01.06.2007 року, строк позовної давності фактично сплинув до прийняття Закону України від 20 грудня 2011 року, а тому представник відповідача обґрунтовано зазначав про пропуск позивачем - першим заступником прокурора Київської області, який діяв в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, строку позовної давності.

Враховуючи ті обставини, що колегія суддів дійшла висновку про недоведеність позовних вимог позивачем та необхідність ухвалення нового рішення про відмову у позові з цих підстав, колегія не застосовує норми закону щодо відмови у позові через пропущення строку позовної давності без поважних причин.

Відповідно до п.11 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» №14 від 18.12.2009 року зазначено, встановивши що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Керуючись ст.ст. 209, 218, 309 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 09 липня 2015 рокускасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі: Кабінету міністрів України до Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області, Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_2, Корпорації «Енергоімпекс-Україна» про визнання недійсним рішень, розпоряджень, державних актів та витребування земельних ділянок на користь держави -відмовити.

Судове рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий Волохов Л.А.

Судді Мельник Я.С.

Матвієнко Ю.О.