Ухвала суду № 53662829, 18.11.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 378/752/15-ц Головуючий у І інстанції Галич Ю. М.Провадження № 22-ц/780/6180/15 Доповідач у 2 інстанції Приходько К. П.Категорія 2 18.11.2015

УХВАЛА

Іменем України

18 листопада 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого Приходька К.П.,

суддів Голуб С.А., Таргоній Д.О.,

при секретарі: Бобку О.В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Ставищенського районного суду Київської області від 16 вересня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тілігул», треті особи Відкрите акціонерне товариство «Ставищепродтовари» в особі керуючого санацією Менчака Вячеслава Володимировича, Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВ-Альянс+» про визнання недійсним договору купівлі - продажу нежитлових будівель,-

встановила:

до суду з вказаним позовом звернулись ОСОБА_2 та його дружина ОСОБА_3 які є власниками іменних цінних паперів ВАТ «Ставищепродтовари» у кількості 122458,00 акцій, загальна частка яких в статутному капіталі ВАТ «Ставищепродтовари» становить 14,5296%.

В травні 2015 року позивачів було опитано у якості потерпілих, слідчим Ставищенського РВ ГУ МВС України в Київській області у рамках відкритого кримінального провадження зареєстрованого в ЄДРДР під №12014110280000015 за заявою ДП «Статус і К».

Позивачам стало відомо, що вказане вище кримінальне провадження було порушено у зв'язку із незаконним відчуженням нерухомого майна, яке належить ВАТ «Ставищепродтовари» на праві приватної власності. Вказане вище відчуження відбувалось шляхом підписання договору купівлі-продажу №01/12-03 від 15 січня 2003 року укладеного між ВАТ «Ставищепродтовари» та ТОВ «Тілігул».

Крім того позивачам стало відомо, що підписання договору купівлі-продажу №01/12-03 від 15 січня 2003 року укладеного між ВАТ «Ставищепродтовари» та ТОВ «Тілігул» відбувалось на підставі рішення загальних зборів ВАТ «Ставищепродтовари» від 16.08.2002 року.

Так як, у відповідності до Ухвали Господарського суду Київської області від 13.06.2008 року у справі № Б11/195-08/3 за заявою Дочірнього підприємства «Статус і К», було порушено провадження про банкрутство ВАТ «Ставищепродтовари», в квітні 2015 року. Позивачі звернулися до арбітражного керуючого Менчак В.В., якого ухвалою Господарського суду Київської області у справі № Б11/195-08/3 було призначено керуючим санацією ВАТ «Ставищепродтовари».

Керуючим санацією ВАТ «Ставищепродтовари» Менчак В.В. було повідомлено що, на виконання ухвали Господарського суду Київської області від 29.08.2012 року, на ВАТ «Ставищепродтовари» проведено інвентаризацію майна та складено відповідний Акт від 17.07.2013 року.

У відповідності до акту приймання-передачі документів та матеріальних цінностей ВАТ «Ставищепродтовари» від 18.06.2013 р., арбітражному керуючому Менчак В.В. документів які підтверджують відчуження вказаних вище споруд ВАТ «Ставищепродтовари» не надавалось.

З інформації наданої Ставищеньким РУ МВС України в Київській області, нежитлові будівлі та споруди, які знаходяться за адресою: Київська обл., с.м.т. Ставище, Перший провулок Радянський 1, б. З та належать ВАТ «Ставищепродтовари», були відчужені Товариством з обмеженою відповідальністю «ТІЛІГУЛ» Товариству з обмеженою відповідальністю «ВВ-Альянс+» на підставі Договору купівлі-продажу нежитлових будівель від 06.06.2013 року, який посвідчений приватним нотаріусом Білоцерківського нотаріального округу Київської області Римаренком Ю.В..

У якості правовстановлюючого документа на відчужуване майно ТОВ «ТІЛІГУЛ» приватному нотаріусу Римаренком Ю.В було надано договір купівлі-продажу № 01/12-03, укладеного між ВАТ «Ставищепродтовари» та ТОВ «ТІЛІГУЛ» 15 січня 2003 року на підставі протоколу Загальних зборів акціонерів ВАТ «Ставищепродтовари» №4 16.08.2002 року, та Акт приймання-передачі нерухомого майна підписаний сторонами вказаного договору 17 січня 2003 року.

З положень Статуту ВАТ «Ставищепродтовари», вбачається, що відповідно до п.10.1.1. Вищим органом Товариства є загальні збори; відповідно до п.10.1.3. Реєстрація акціонерів (їх представників) здійснюється згідно з реєстром Акціонерів в день проведення загальних зборів виконавчим органом Товариства або реєстратором; -літ. И, п. 10.1.5. до компетенції Загальних зборів товариства належить, прийняття рішення (надання згоди) про надання в заставу, передачу в оренду будь яким чином відчуження нерухомого майна; -10.1.12. про час та місце проведення Загальних зборів сповіщаються власники іменних акцій шляхом публікації в місцевій пресі та публікується інформація в одному з офіційних видань ВР України, КМ України, Комісії по цінним паперам та фондового ринку. У повідомленні вказується: дата та час проведення Загальних зборів товариства, адреса за якою будуть Проводитися Загальні збори товариства, порядок денний. Повідомлення повинно бути зроблено не менш як за 45 днів до проведення зборів.

Оскільки, жодних повідомлень або публікацій про проведення 16.08.2002 року Загальних зборів ВАТ «Ставищепродтовари» не робилось, можна прийти до висновку, що Загальні збори товариства не проводились, а протокол №4 від 16.08.2002 року, про наявність якого стало відомо з матеріалів кримінальної справи, є підробленим.

Так як в жодному фінансовому звіті ВАТ «Ставищепродтовари» в період з 2003 року по сьогоднішній день (який повинен передаватись на затвердження Загальних зборів товариства) не відображається зарахування оплати за відчуження вказаних вище споруд на розрахунковий рахунок ВАТ «Ставищепродтовари», то вказані обставини є доказом того, що договір купівлі-продажу №01/12-03 від 15 січня 2003 року не укладався і реальне відчуження ВАТ «Ставищепродтовари» на користь ТОВ «ТІЛІГУЛ» нерухомого майна не здійснювалось.

Згідно з ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

У відповідності до ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, а ч.2,4 ст.203 ЦК України визначено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Враховуючи викладене позивачі просили визнати недійсним, з моменту укладання, договір купівлі - продажу №01/12-03 від 15.01.2003 року між ВАТ «Ставищепродтовари» та ТОВ «ТІЛІГУЛ», та покласти судові витрати на ТОВ «ТІЛІГУЛ» та стягнути на користь Позивачів суму судового збору, сплаченого за розгляд позову судом.

Рішенням Ставищенського районного суду Київської області від 16 вересня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подали апеляційну скаргу, в якій просили скасувати рішення Ставищенського районного суду Київської області від 16 вересня 2015 року, прийняти нове рішення, яким визнати недійсним з моменту укладення, договір купівлі-продажу №01/12-03 від 15.01.2003 року між ВАТ «Ставищепродтовари» та ТОВ «ТІЛІГУЛ». Зазначили, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом було допущено неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими.

Також зазначили, що рішення в незаконне, ухвалене в результаті неправильного застосування норм матеріального та процесуального права, що суд першої інстанції неналежно дослідив подані сторонами докази та дійшов висновків, які не відповідають обставинам справи.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

У відповідності до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_2 та його дружина ОСОБА_3 є власниками іменних цінних паперів ВАТ «Ставищепродтовари» у кількості 122458,00 акцій, загальна частка яких в статутному капіталі ВАТ «Ставищепродтовари» становить 14,5296% (а.с.31).

Відповідно до п.3 постанови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року №3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні виходити з того, що відповідно до ст.ст.15,16 ЦПК у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (ст.17; далі - КАС), Господарським процесуальним кодексом України (ст.ст.1,12; далі - ГПК), Кримінальним процесуальним кодексом України (далі - КПК) або Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) віднесено до компетенції адміністративних, господарських судів, до кримінального провадження чи до провадження в справах про адміністративні правопорушення. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

У зв'язку з наведеним суди мають виходити з того, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

Відповідно до п.4 ч.1 ст.12 ГПК України справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів, підвідомчі господарським судам.

При визначенні підвідомчості (підсудності) справ цієї категорії судам необхідно керуватись поняттям корпоративних прав, визначеним ч.1 ст.167 ГК України, згідно з якою корпоративними є права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочність на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

У п.6,2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року за №13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» роз'яснено, що усі спори між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, пов'язані із здійсненням ними корпоративних прав та виконанням обов'язків учасника господарського товариства, на підставі п.4 ч.1 ст.12 ГПК підвідомчі (підсудні) господарським судам незалежно від суб'єктивного складу учасників спору.

У п.51 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року за №13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» роз'яснено, що законом не передбачено право акціонера (учасника) господарського товариства звертатися до суду за захистом прав чи охоронюваних законом інтересів товариства поза відносинами представництва. На цій підставі господарським судам належить відмовляти акціонерам (учасникам) господарського товариства в задоволенні позову про укладення, зміну, розірвання чи визнання недійсними договорів та інших правочинів, вчинених господарським товариством. Спори цієї категорії є підвідомчими (підсудними) господарським судам незалежно від їх суб'єктного складу на підставі пункту 4 частини першої статті 12 ГПК, якщо акціонер (учасник) господарського товариства обґрунтовує відповідні позовні вимоги порушенням його корпоративних прав.

У відповідності до вимог ч.1 ст.205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Згідно до вимог ч.1 ст.310 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню в апеляційному порядку із закриттям провадження у справі або залишенням заяви без розгляду з підстав, визначених статтями 295 і 207 цього Кодексу.

Враховуючи вище викладене колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, із закриттям провадження по даній справі, оскільки суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що даний спір безпосередньо пов'язаний зі здійсненням корпоративних прав учасників товариства, і, відповідно, підсудний господарським судам.

Керуючись ст.ст.303,307,310,314,315,317 ЦПК України, колегія судів, -

ухвалила :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Ставищенського районного суду Київської області від 16 вересня 2015 року скасувати і провадження по справі закрити.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді