Ухвала суду № 53660511, 19.11.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

0,2

УХВАЛА

про відмову у прийнятті позовної заяви

19.11.2015

№ 910/29263/15

Господарський суд міста Києва у складі судді Марченко О.В., розглянувши матеріали позовної заяви відкритого акціонерного товариства «Тольяттіазот», м. Тольятті Самарської області, Російська Федерація,

до Антимонопольного комітету України, м. Київ,

про визнання недійсним акта (рішення) та зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Тольяттіазот» (далі – ВАТ «Тольяттіазот») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Антимонопольного комітету України (далі - АМК) про:

визнання недійсним акта (рішення) АМК про відмову у залученні ВАТ «Тольяттіазот» як третьої особи до участі у справі №136-26/50-15 про порушення публічним акціонерним товариством «Одеський припортовий завод» (далі – ПАТ «Одеський припортовий завод») законодавства про захист економічної конкуренції;

зобов’язання АМК залучити ВАТ «Тольяттіазот» як третю особу до участі у справі №136-26/50-15, про що прийняти відповідне розпорядження.

Господарський суд міста Києва дійшов висновку про необхідність відмови у прийнятті позовної заяви з огляду на таке.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 62 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо заява не підлягає розгляду в господарських судах України.

Відповідно до частини першої статті 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Підвідомчість – це визначена законом сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції (стаття 12 ГПК України).

З огляду на приписи частини третьої статті 22 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, згідно з якими місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності, та на вимоги статей 1, 41, 12 ГПК України господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 ГПК України, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.

Судом встановлено, що позов мотивовано тим, що:

АМК розглядається справа №136-26/50-15 за ознаками зловживання ПАТ «Одеський припортовий завод» монопольним (домінуючим) становищем на ринку приймання, захолоджування, зберігання та перевалки аміаку, що транспортується магістральним аміакопроводом;

розгляд вказаної справи розпочато розпорядженням АМК від 14.04.2015 №04/72-р за заявою українського державного підприємства «Укрхімтрансаміак» (далі – УДП «Укрхімтрансаміак»);

відповідно до контракту від 24.12.2007 №026/А/2007, укладеного УДП «Укрхімтрансаміак» та позивачем, УДП «Укрхімтрансаміак» забезпечує транзит аміаку виробництва позивача територією України шляхом надання послуг транспортування аміаку магістральним аміакопроводом від кордону з Російською Федерацією до перевалочного комплексу ПАТ «Одеський припортовий завод», а також отримання від ПАТ «Одеський припортовий завод» послуг перевалки для завершення транзиту аміаку;

в період 2014 та 2015 років ціни на послуги перевалки аміаку ВАТ «Тольяттіазот» кілька разів суттєво і необґрунтовано підвищувалися і були дискримінаційними, що порушило права позивача та завдало йому значної матеріальної шкоди;

оскільки дії ПАТ «Одеський припортовий завод» містять ознаки зловживання монопольним (домінуючим) становищем, суттєво порушують права позивача на транзит аміаку територією України і завдають ВАТ «Тольяттіазот» значної шкоди, а можливість захисту та відновлення порушених прав позивача безпосередньо залежать від встановлення рішенням АМК фактів зловживання ПАТ «Одеський припортовий завод» монопольним (домінуючим) становищем, позивач звернувся до АМК з заявою від 03.09.2015 №772 про залучення його як третьої особи до участі у справі №136-26/50-15, в якій мотивовано пояснив та надав відповідні докази, що вказують на те, що рішення у антимонопольній справі може суттєво зачепити права та інтереси ВАТ «Тольяттіазот»;

АМК листом від 24.09.2015 №136-29/07-9781 повідомило ВАТ «Тольяттіазот» про відмову у залученні ВАТ «Тольяттіазот» як третьої особи до участі у справі №136-26/50-15, посилаючись на те, що відносини позивача та ПАТ «Одеський припортовий завод», зокрема, вплив зміни тарифів УДП «Укрхімтрансаміак» на собівартість та ціну аміаку ВАТ «Тольяттіазот» не є предметом розгляду у справі №136-26/50-15, а тому надані позивачем матеріали не дають підстав АМК вважати, що рішення у вказаній антимонопольній справі може суттєво вплинути на права та інтереси ВАТ «Тольяттіазот», охоронювані Законом України «Про захист економічної конкуренції».

Одним із способів захисту порушених цивільних прав та інтересів є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України).

У пункті 1 роз’яснення президії Вищого господарського суду України від 26.01.2000 № 02-5/35 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» зазначено, що акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні.

Нормативний акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Що ж до актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони породжують права і обов'язки тільки у того суб'єкта (чи визначеного ними певного кола суб'єктів), якому вони адресовані.

У підпункті ж 6.2 пункту 6 названого роз’яснення президії наведено, що не підлягають розгляду господарськими судами, зокрема, заяви про визнання недійсними різного роду листів, інформацій, роз'яснень і т. п., які надсилаються державними чи іншими органами на адресу підпорядкованих їм структур та ін. з приводу конкретних ситуацій;

Не можуть оспорюватися в господарському суді також акти ревізій, документальних перевірок, дії службових осіб, вчинені у процесі чи за результатами перевірок тощо, оскільки ці акти не мають обов'язкового характеру.

У разі надходження заяв про визнання недійсними актів, зазначених у цьому підпункті, господарський суд повинен відмовити у їх прийнятті з посиланням на пункт 1 частини першої статті 62 ГПК, а у разі помилкового прийняття позову - припинити провадження у справі згідно з пунктом 1 статті 80 ГПК.

Враховуючи, що лист АМК від 24.09.2015 №136-29/07-9781 не є ні нормативним актом, ані актом індивідуальної дії, то у прийнятті позову про визнання недійсним такого листа слід відмовити.

Керуючись пунктом 1 частини першої статті 62 ГПК України, господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

У прийнятті позовної заяви відкритого акціонерного товариства «Тольяттіазот» відмовити.

Суддя О. Марченко