Постанова № 53659605, 17.11.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" листопада 2015 р. Справа № 5023/1170/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В. О., суддя Здоровко Л.М. , суддя Крестьянінов О.О.

при секретарі судового засідання Курченко В.А.

за участю представників:

позивача ОСОБА_1 -адвоката Сунцова В.В. (свідоцтво НОМЕР_34 від 29.07.2008р. від 23.09.2015р.)

1-го відповідача - ОСОБА_3 (довіреність від 13.01.2015р.)

2-го відповідача - не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 (вх.№ 4516 Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від "07" липня 2015 р. у справі № 5023/1170/12

за позовом:

1. ОСОБА_1.

2. ОСОБА_4

3. ОСОБА_5

4. ОСОБА_6

5. ОСОБА_7.

6. ОСОБА_8

7. ОСОБА_9

8. ОСОБА_10

9. ОСОБА_11

10. ОСОБА_12

11. ОСОБА_13

12. ОСОБА_42

13. ОСОБА_14

14. ОСОБА_15

15. ОСОБА_16

16. ОСОБА_17

17. ОСОБА_18

18. ОСОБА_19

19. ОСОБА_20

20. ОСОБА_21

21. ОСОБА_22

22. ОСОБА_23

23. ОСОБА_24

24. ОСОБА_25

25. ОСОБА_26

26. ОСОБА_27

27. ОСОБА_28

28. ОСОБА_29

29. ОСОБА_30

30. ОСОБА_31

31. ОСОБА_32

32. ОСОБА_33

33. ОСОБА_34

34. ОСОБА_35

35. ОСОБА_36

до 1)Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут "Харківпроект",

2) Харківського міського управління юстиції у Харківській області,

про стягнення 7413600,71 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 07.07.15 р. по справі № 5023/1170/12 (головуючий суддя Бринцев О.В., суддя Аюпова Р.М., суддя Макаренко О.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з першого відповідача на користь позивачів вартість належної їм пропорційної частки прибутку, одержаного товариством у 2010 році, а саме на користь:

1. ОСОБА_1 (НОМЕР_1): 73,08 грн.

2. ОСОБА_5 (НОМЕР_2): 73,08 грн.

3. ОСОБА_6 (НОМЕР_3): 73,08 грн.

4. ОСОБА_7 (НОМЕР_4): 73,08 грн.

5. ОСОБА_8 (НОМЕР_5): 73,08 грн.

6. ОСОБА_9 (НОМЕР_6): 73,08 грн.

7. ОСОБА_10 (НОМЕР_7): 73,08 грн.

8. ОСОБА_11 (НОМЕР_8): 73,08 грн.

9. ОСОБА_12 (НОМЕР_9): 73,08 грн.

10. ОСОБА_13 (НОМЕР_10): 73,08 грн.

11. ОСОБА_42 (НОМЕР_11): 73,08 грн.

12. ОСОБА_14 (НОМЕР_35): 73,08 грн.

13. ОСОБА_15 (НОМЕР_12): 73,08 грн.

14. ОСОБА_16 (НОМЕР_13): 73,08 грн.

15. ОСОБА_17 (НОМЕР_14): 73,08 грн.

16. ОСОБА_18 (НОМЕР_15): 73,08 грн.

17. ОСОБА_19 (НОМЕР_16): 73,08 грн.

18. ОСОБА_20 (НОМЕР_17): 73,08 грн.

19. ОСОБА_21 (НОМЕР_18): 73,08 грн.

20. ОСОБА_22 (НОМЕР_19): 73,08 грн.

21. ОСОБА_23 (НОМЕР_20):73,08 грн.

22. ОСОБА_24 (НОМЕР_21): 73,08 грн.

23. ОСОБА_25 (НОМЕР_22): 73,08 грн.

24. ОСОБА_26 (НОМЕР_23): 73,08 грн.

25. ОСОБА_27 (НОМЕР_24): 73,08 грн.

26. ОСОБА_28 (НОМЕР_25): 73,08 грн.

27. ОСОБА_29 (НОМЕР_36): 73,08 грн.

28. ОСОБА_30 (НОМЕР_26): 73,08 грн.

29. ОСОБА_31 (НОМЕР_27): 73,08 грн.

30. ОСОБА_32 (НОМЕР_28): 73,08 грн.

31. ОСОБА_33 (НОМЕР_29): 73,08 грн.

32. ОСОБА_34 (НОМЕР_30): 73,08 грн.

33. ОСОБА_35 (НОМЕР_31): 73,08 грн.

34. ОСОБА_36 (НОМЕР_32): 73,08 грн.

Також стягнуто з 1-го відповідача на користь кожного з позивачів вартість належної їм пропорційної частки у майні товариства станом на грудень 2010 року, а саме на користь:

1. ОСОБА_1 (НОМЕР_1): 460,27 грн.

2. ОСОБА_4 (НОМЕР_33): 460,27 грн.

3. ОСОБА_5 (НОМЕР_2): 460,27 грн.

4. ОСОБА_6 (НОМЕР_3): 460,27 грн.

5. ОСОБА_7 (НОМЕР_4): 460,27 грн.

6. ОСОБА_8 (НОМЕР_5): 460,27 грн.

7. ОСОБА_9 (НОМЕР_6): 460,27 грн.

8. ОСОБА_10 (НОМЕР_7): 460,27 грн.

9. ОСОБА_11 (НОМЕР_8): 460,27 грн.

10. ОСОБА_12 (НОМЕР_9): 460,27 грн.

11. ОСОБА_13 (НОМЕР_10): 460,27 грн.

12. ОСОБА_42 (НОМЕР_11): 460,27 грн.

13. ОСОБА_14 (НОМЕР_35): 460,27 грн.

14. ОСОБА_15 (НОМЕР_12): 460,27 грн.

15. ОСОБА_16 (НОМЕР_13): 460,27 грн.

16. ОСОБА_17 (НОМЕР_14): 460,27 грн.

17. ОСОБА_18 (НОМЕР_15): 460,27 грн.

18. ОСОБА_19 (НОМЕР_16): 460,27 грн.

19. ОСОБА_20 (НОМЕР_17): 460,27 грн.

20. ОСОБА_21 (НОМЕР_18): 460,27 грн.

21. ОСОБА_22 (НОМЕР_19): 460,27 грн.

22. ОСОБА_23 (НОМЕР_20): 460,27 грн.

23. ОСОБА_24 (НОМЕР_21): 460,27 грн.

24. ОСОБА_25 (НОМЕР_22): 460,27 грн.

25. ОСОБА_26 (НОМЕР_23): 460,27 грн.

26. ОСОБА_27 (НОМЕР_24): 460,27 грн.

27. ОСОБА_28 (НОМЕР_25): 460,27 грн.

28. ОСОБА_29 (НОМЕР_36): 460,27 грн.

29. ОСОБА_30 (НОМЕР_26): 460,27 грн.

30. ОСОБА_31 (НОМЕР_27): 460,27 грн.

31. ОСОБА_32 (НОМЕР_28): 460,27 грн.

32. ОСОБА_33 (НОМЕР_29): 460,27 грн.

33. ОСОБА_34 (НОМЕР_30): 460,27 грн.

34. ОСОБА_35 (НОМЕР_31): 460,27 грн.

35. ОСОБА_36 (НОМЕР_32): 460,27 грн.

Крім того, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут "Харківпроект" на користь ОСОБА_1 371,88 грн. судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

ОСОБА_1 з рішенням господарського суду Харківської області не погодилась, звернулась до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить:

- змінити рішення господарського суду Харківської області від 07.07.2015 року (в частині відмови у позові);

- визнати за позивачем право на частку у статутному (складеному) капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут "Харківпроект" у розмірі 0,303%;

- зобов'язати відповідачів № 1 та № 2 поновити правовий статус позивача щодо розміру його частки у статутному (складеному) капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут "Харківпроект" у розмірі 0,303% в статуті цього товариства;

- стягнути з відповідача № 1 на користь позивача вартість належної йому пропорційної частки прибутку, одержаного товариством у 2010 році, у розмірі 9967000 грн. х 0,303% = 30200,01 грн.;

- стягнути з відповідача № 1 на користь позивача вартість належної йому пропорційної частки у майні товариства станом на грудень 2010року, а саме: 52619000 грн. х 0,303% = 159435,57 грн.;

- стягнути з відповідача № 1 на користь позивача його втрати на інфляції за прострочку розрахунку при вибутті зі складу учасників товариства у розмірі 10113, 73 грн.;

- стягнути з відповідача № 1 на користь позивача три проценти річних від простроченої суми виплат у розмірі 189635,58 х 0,008219% х (786 + 505 = 1291 днів/07.07.2015р.) = 15,59 грн. х 1291 день = 20126,69 грн.;

- стягнути з відповідача № 1 на користь позивача пропорційні судові витрати по справі, включаючи витрати на оплату правових послуг адвоката.

Свої вимоги, апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції встановлені факти, які не відповідають обставинам справи. Зокрема, апелянт зазначає, що суд задовольняючи частково позовні вимоги, виходив з частки ОСОБА_1 у розмірі 0,002%, тоді як, наполягає апелянт, частка позивача дорівнює 0,303 % від вартості майна товариства. Крім того, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції приписів Господарського процесуального кодексу України, Закону України «Про судову експертизу» та ін., вказуючи про те, що проведена у справі товарознавча експертиза не відповідає вимогам вказаного закону та Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень (наказ Мінюста України від 26.12.2012р. №1950/5), та безпідставні відмови у клопотанні про проведення будівель-технічної та економічної судових експертиз. До того ж, апелянт зазначає, що суд при вирішенні даної справи повинен був застосувати приписи ч. 2 ст. 35 ГПК України при визначенні частки позивачів у статутному капіталі ТОВ «Інститут Харківпроект», оскільки постановою ХАГС від 05.12.2011р. у справі №5023/091/11, залишеною без змін постановою ВГСУ від 07.02.2012р. задоволено аналогічний позов про стягнення з ТОВ «Інститут Харківпроект» на користь ОСОБА_37 вартості частки майна ТОВ у розмірі 148782,90 грн., та частину прибутку ТОВ за перший квартал 2007р. у розмірі 2330,98 грн., виходячи з її частки у статутному капіталі товариства у розмірі 0,303%.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 11.09.2015р. апеляційну скаргу ОСОБА_1 прийнято до провадження та призначено до розгляду на 06.10.2015р.

Від позивачів - ОСОБА_29, ОСОБА_34, ОСОБА_28, ОСОБА_21, ОСОБА_6, ОСОБА_17, ОСОБА_11, ОСОБА_35 ОСОБА_13, ОСОБА_30, ОСОБА_10 надійшли заяви про підтримку апеляційної скарги ОСОБА_1

Від ТОВ «Інститут Харківпроект» надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. 13776 від 05.10.2015р.).

Від представника апелянта - адвоката Сунцова В.В. надійшла заява про долучення документів (вх.13847 від 06.10.2015р.).

Від представника апелянта - адвоката Сунцова В.В. надійшла заява про надання матеріалів справи для ознайомлення (вх.13848 від 06.10.2015р.).

В судовому засіданні 06.10.2015р. представник апелянта звернувся до суду з усним клопотанням про відкладення розгляду справи, у зв'язку необхідністю ознайомлення з матеріалами справи.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 06.10.2015р. розгляд справи відкладено на 27.10.2015р.

Від представника апелянта - адвоката Сунцова В.В. надійшла заява про долучення документів (вх.14582 від 26.10.2015р.).

27.10.2015р. у зв'язку з відпусткою судді Шевель О.В., розпорядженням Секретаря другої судової палати для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Здоровко Л.М., суддя Крестьянінов О.О.

Пунктом 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" від 23.03.2012р. №6 встановлено, що в разі необхідності заміни судді в процесі розгляду справи або додаткового введення судді (суддів) до складу суду розгляд справи з огляду на встановлений пунктом 3 частини четвертої статті 47 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" принцип незмінності судді слід починати спочатку. При цьому заново розпочинається й перебіг передбачених статтею 69 ГПК строків вирішення спору, а його подальше продовження новим (зміненим) складом суду здійснюється у випадках і в порядку, передбачених частиною третьою цієї статті.

Враховуючи викладене, колегія суддів у новому складі розпочала розгляд апеляційної скарги з початку.

27.10.2015р. від представника апелянта - адвоката Сунцова В.В. надійшло клопотання про долучення розрахунку вартості фактично наданих правових послуг, в якому він просить долучити до матеріалів апеляційної скарги та до матеріалів справи документи про розрахунок та оплату вартості правових послуг у розмірі 63051,20 грн., що надані ОСОБА_1

В судовому засіданні 27.10.2015р. оголошено перерву до 17.11.2015р. до 11-00 год.

17.11.2015р. від позивача надійшли письмові пояснення (вх.15503).

Після перерви 17.11.2015р. в судовому засіданні апелянт заявив усне клопотання про витребування у 1-го відповідача протоколи (рішення) загальних зборів, якими було затверджено річні звіти ТОВ «Інститут Харківпроект» за 2010р. та 2011 р., а також баланс ТОВ за 2011р.

Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів відмовила в його задоволенні, оскільки це клопотання розцінюється колегією суддів як витребування та надання нових доказів, які не були предметом дослідження при розгляді справи судом першої інстанції. До того ж вказане клопотання не було заявлене апелянтом під час розгляду справи в суді першої інстанції, що згідно приписів статті 101 ГПК України унеможливлює його розгляд в суді апеляційної інстанції.

В судовому засіданні сторони підтвердили свої вимоги, апелянт наполягав на задоволенні вимог апеляційної скарги в повному обсязі, а також просив суд покласти на 1-го відповідача судові витрати, зокрема, послуги адвоката, розрахунок яких наданий до матеріалів справи.

Відповідач наполягав на правомірності рішення суду першої інстанції, просив залишити його без змін, апеляційну скаргу позивача без задоволення.

Відповідно до статті 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

У березні 2012р. учасники ТОВ «Інститут «Харківпроект» (35 учасників прізвища яких зазначено у вступній частині постанови) звернулись до ТОВ «Інститут «Харківпроект» з позовом про стягнення з ТОВ «Інститут «Харківпроект» вартості належної кожному з них пропорційної частки прибутку, одержаного товариством у 2010 році у розмірі 9323,92 грн. на кожного, що у загальному розмірі складає 326337,20 грн., та стягнення з товариства на користь позивачів вартості належної їм пропорційної частки у майні товариства станом на грудень 2010 року у розмірі 145492,75 грн. на кожного, що у загальному розмірі складає 5092246,25 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивачі неодноразово звертались до суду першої інстанції з заявами про збільшення розміру позовних вимог (заяви від 19.03.2012р. вх.№5781, від 10.04.2012р. вх. №7656, від 04.05.2012р. вх.№1516, від 18.02.2014р. №5745) Вказані заяви були прийняті до розгляду судом першої інстанції.

07.05.2012р. від відповідача надійшло клопотання (вх. №4691) про призначення судової товарознавчої експертизи, в якому він просить поставити на розгляд експерта питання щодо визначення дійсної (ринкової) вартості майна відповідача станом на грудень 2010р.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 23.05.2012р. клопотання відповідача задоволено, призначено у справі судову товарознавчу експертизу. На вирішення експерта поставлені такі питання:

- Яка дійсна (ринкова) вартість майна (включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги), що перебувало на балансі ТОВ "Інститут Харківпроект" (61166, м. Харків, пр. Леніна, 38, код 02497996) станом на грудень 2010 р.?

- Яка дійсна (ринкова) вартість будівлі, що розташована за адресою - м. Харків, пр. Леніна, 38, станом на листопад - грудень 2010 р.?

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.02.2013р. провадження у справі поновлено у зв'язку з закінченням проведення експертизи на надісланням висновку експерта до суду.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 03.06.2013р. у справі призначено додаткову судову товарознавчу експертизу за клопотанням позивачів про проведення додаткової експертизи. Вказана експертиза проведена, та висновок експерта надіслано до суду.

14.02.2014р. відповідач надав до суду першої інстанції заяву про часткове визнання позовних вимог, в якій не заперечує проти стягнення з нього на користь кожного із позивачів 460,27 грн. (крім ОСОБА_4.) вартості частки майна товариства пропорційної частці учасника у статутному капіталі товариства та 73,08 грн. (крім ОСОБА_38.) прибутку товариства отриманого товариством у 2010 р. пропорційної частці учасника у статутному капіталі товариства

Як зазначалось, 18.02.2014р. позивачами до суду першої інстанції подано уточнену позовну заяву (вх.№ 5745), відповідно до якої позивачі просять

- визнати за кожним із позивачів право на частку у статутному капіталі ТОВ «Інститут Харківпроект» у розмірі 0,303%;

- зобов'язати відповідачів поновити правовий статус позивачів щодо розміру їх часток у статутному капіталі ТОВ «Інститут Харківпроект» у розмірі 0,303% в статуті цього товариства;

- стягнути з відповідача кошти у розмірі - 7413600,71 грн., в т.ч. по 30200,01 грн. кожному з позивачів вартості належної пропорційної частки прибутку, одержаного товариством у 2010 році (окрім ОСОБА_39, якій - 28312,32 грн.), по 159435,57 грн. кожному з позивачів вартість належної їм пропорційної частки у майні товариства станом на грудень 2010 р.; по 10113,73 грн. кожному з позивачів витрати інфляції за прострочку розрахунку при вибутті зі складу учасників товариства; по три відсотки річних від простроченої суми виплат.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.02.2014 р. до участі у справі в якості 2-го відповідача залучено Реєстраційну службу Головного управління юстиції у Харківській області.

04.03.2014р. ухвалою Господарського суду Харківської області замінено 2-го відповідача з Головного управління юстиції у Харківській області на Харківське міське управління юстиції.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 28.04.2014р. у справі за клопотанням позивача призначено будівельно-технічну та економічну експертизи.

Проте, у зв'язку з нездійсненням оплати за проведення експертизи, зазначені вище експертизи зняті з виконання, провадження у справі поновлено ухвалою Господарського суду Харківської області від 02.06.2015р.

07.07.2015р. позивачем ОСОБА_4 надано клопотання про призначення у справі судової оціночної експертизи (вх. 27342), в задоволенні якого відмовлено Господарським судом Харківської області, з мотивів викладених у рішенні суду.

Приймаючи по суті рішення у даній справі, Господарський суд Харківської області, з урахуванням приписів статей 148 ЦК України та 54 Закону України «Про господарські товариства» дійшов висновку про те, що матеріалами справи підтверджується обов'язок 1-го відповідача по сплаті вартості позивачам часток в майні товариства, та часток в прибутку товариства за 2010р. Що стосується суми виплат визначених позивачем, господарський суд з урахуванням приписів ч. 1 ст. 35 ГПК України, дійшов висновку про задоволення позову в частині визнання 1-м відповідачем суми позову та відхилив розміри виплат, визначені позивачем, часток в майні товариства, та часток в прибутку товариства за 2010р., як такі, що не підтверджені матеріалами справи.

Що стосується заяви про уточнення позовних вимог від 18.02.2014р., господарський суд вказав, що за своєю суттю вона є заявою про одночасну зміну предмету та підстав позову. А враховуючи, що вказана заява подана після початку розгляду справи по суті, відмовив в її задоволенні та розглянув позовні вимоги викладені у заяві від 04.05.2012р.

З такими висновками погоджується колегія суддів апеляційного господарського суду з наступних підстав.

Статтею 148 ЦК України, положення якої кореспондуються зі статтею 54 Закону України «Про господарські товариства», передбачено, що учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом.

Учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства.

За домовленістю між учасником та товариством виплата вартості частини майна товариства може бути замінена переданням майна в натурі.

Якщо вклад до статутного капіталу був здійснений шляхом передання права користування майном, відповідне майно повертається учасникові без виплати винагороди.

Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному капіталі, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом.

Спори, що виникають у зв'язку з виходом учасника із товариства з обмеженою відповідальністю, у тому числі спори щодо порядку визначення частки у статутному капіталі, її розміру і строків виплати, вирішуються судом.

При вирішенні спорів, пов'язаних із виходом учасника з товариства, господарські суди повинні керуватися тим, що відповідно до ЦК та Закону про господарські товариства учасник ТОВ чи ТДВ вправі у будь-який час вийти з товариства незалежно від згоди інших учасників та самого товариства. Вихід зі складу учасників товариства не пов'язується ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства. У зв'язку з цим моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами зв'язку. Положення установчих документів, які обмежують чи забороняють право на вихід учасника з товариства, є незаконними (п. 28 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008р №13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів»).

Статтею 54 Закону України «Про господарські товариства» передбачено, що при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі. Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу. Майно, передане учасником товариству тільки в користування, повертається в натуральній формі без винагороди.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачі у даній справі (крім ОСОБА_4.) у період з 24.12.2010р. по 28.12.2010р. подали нотаріально завірені заяви про вихід зі складу учасників ТОВ «Інститут Харківпроект» та про виплату належної їм частки в майні та в прибутку товариства. ОСОБА_4 подала заяву про вихід з ТОВ - 05.09.2011р.

25.10.2010р. державним реєстратором Виконавчого комітету Харківської міської ради 25.10.2010р. зареєстровано нову редакцію статуту ТОВ «Інститут Харківпроект».

Відповідно до п. 5.1 статуту, кожен з учасників Товариства має право вийти з Товариства у встановленому цим Статутом порядку.

Учасник може вийти з Товариства, попередивши про це інших учасників, але не пізніше, ніж за два тижні до дня виходу (п. 5.4 статуту).

Пунктом 5.5. статуту встановлено, що при виході з Товариства учаснику виплачується вартість частини майна Товариства, пропорційна його долі в Статутному капіталі. Учасник, що вийшов з Товариства, має право на належну йому частину прибутку, отриманого в поточному році до моменту виходу Учасника з Товариства (п. 5.6 статуту).

Як правильно встановлено судом першої інстанції та не заперечується 1-м відповідачем, ТОВ «Інститут Харківпроект» не здійснило на користь позивачів виплату належної їм частини прибутку ТОВ «Інститут Харківпроект» станом на 2010р. та пропорційної їм частки в майні ТОВ «Інститут Харківпроект». Зазначене призвело до порушених прав позивачів та є підставою для звернення останніх до суду з даним позовом.

Позивач у позові (в редакції заяви про збільшення позовних вимог від 04.05.2012р. вх.№ 1516, яка прийнята судом першої інстанції до розгляду ухвалою від 07.05.2012р.), зазначає про те, що до стягнення з 1-го відповідача на користь 35 позивачів підлягає частка прибутку товариства станом на грудень 2010р. у розмірі 30200,01 грн. на кожного позивача (на користь ОСОБА_4 - 28312,32 грн.) та пропорційної частки у майні товариства у розмірі 159435,57 грн. на кожного позивача. Вказані суми встановлені позивачем виходячи з частки кожного із позивачів у Статутному капіталі товариства у розмірі 0,303 %. При цьому, позивач посилається на постанову ХАГС від 05.12.2011р. у справі №5023/091/11, залишеною без змін постановою ВГСУ від 07.02.2012р., якою задоволено позов ОСОБА_37 про стягнення з ТОВ «Інститут Харківпроект» на її користь вартість частки майна ТОВ у розмірі 148782,90 грн., та частину прибутку ТОВ за перший квартал у розмірі 2330,98 грн., виходячи з її частки у статутному капіталі товариства у розмірі 0,303%. Позивачем зазначено, судом першої інстанції у даній справі безпідставно не застосовано приписи ч. 3 ст. 35 ГПК України (обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини), оскільки приймаючи рішення у справі №5023/091/11 суди виходили із розміру частки ОСОБА_37 яка складала 0,303%.

Проте, такі доводи апелянта (позивача) не мають під собою фактичного та правового підгрунття, а також спростовуються матеріалами справи.

З обставин, встановлених у постанові ХАГС від 05.12.2011р. у справі №5023/091/11, вбачається, що ОСОБА_37 звернулась до ТОВ «Інституту Харківспроект» з нотаріально засвідченою заявою її про вихід зі складу засновників відповідача 07.03.2007р., на той момент мала частку у статутному капіталі ТОВ «Інститут Харківпроект» у розмірі 0,303%, з чого і виходили суди, приймаючи рішення у справі №5023/091/11.

В матеріалах даної справи міститься Статут 1-го відповідача, затверджений протоколом Загальних зборів учасників ТОВ «Інститут Харківпроект» від 10.12.2007р. та зареєстрований державним реєстратором Виконавчого комітету Харківської міської ради 26.01.2008 року (номер запису 14801050007013322). Відповідно до положень даного статуту, розмір частки учасників ТОВ «Інститут Харківпроект», які є позивачами у даній справі, складає 0,303%.

На положення даного статуту і посилався позивач при зверненні до суду з даним позовом.

Проте, як зазначалось раніше, 25.10.2010р. державним реєстратором Виконавчого комітету Харківської міської ради 25.10.2010р. зареєстровано нову редакцію статуту ТОВ «Інститут Харківпроект», відповідно до якого розміри часток учасників ТОВ «Інститут Харківпроект», які є позивачами у даній справі, становить 0,002% статутного капіталу товариства.

Отже, для розрахунку суми стягнення, як вартості частки майна товариства так і частини прибутку товариства, мають використовуватись відомості, що містяться в статуті ТОВ «Інститут Харківпроект» в редакції від 21.05.2010 р., а саме частка кожного з позивачів в розмірі - 0,002%.

Таким чином, судом правомірно відхилено доводи позивача щодо необхідності застосування приписів ч.3 ст. 35 ГПК України у даній справи щодо визначення розміру часток позивачів у статутному капіталі 1-го відповідача.

Що стосується розрахунку позовних вимог, наданого позивачем щодо вартості частки кожного з позивачів у прибутку підприємства 1-го відповідача за 2010 рік та вартості частки кожного з позивачів в майні ТОВ «Інститут Харківпроект», який наведений у заяві про збільшення позовних вимог від 04.05.2012р. №1516, колегія суддів зазначає наступне.

Вказаним розрахунком позивачем визначено вартість частки лише нерухомого майна товариства, проте, як підлягає визначенню вартість частки всього майна товариства.

Відповідно до ч. 1 ст. 190 ЦК України, майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.

Згідно ч. 1 ст. 66 ГК України, майно підприємства становлять виробничі і невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 ГК України, майном визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб'єктів.

Майно підприємства обліковується на його балансі, де відображається вартість активів підприємства та джерел їх формування. Тому в основу розрахунку вартості частини майна товариства, належної до сплати учаснику, що виходить з товариства, за загальним правилом, повинна братись балансова вартість майна товариства. Активи (майно і в тому числі майнові вимоги) товариства відображаються у статтях активу балансу за кодами 010, 020, 030, 035, 040, 045, 050, 060, 100, 110, 120, 130, 140, 150, 160, 170, 180, 190, 200, 210, 230, 240, 250. Зобов'язання товариства та забезпечення майбутніх витрат і платежів товариства визначаються у статтях пасиву балансу за кодами 400, 410, 420, 440, 450, 460, 470, 500, 510, 520, 530, 540, 550, 560, 570, 580, 590, 600, 610 (п.3.7 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України «Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин»).

До того ж, у своїй постанові від 18.11.2014р. при перегляді постанови ВГСУ у справі №910/10168/13, Верховний Суд України дійшов висновку про те що, вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості чистих активів товариства, яка визначається в порядку, встановленому законодавством, пропорційно його частці в статутному капіталі товариства на підставі балансу, складеного на дату виходу (виключення).

Як вбачається розрахунок позивача вказаним приписам не відповідає, оскільки ним не враховано зобов'язань товариства станом на грудень 2010 р., що суперечить чинному законодавству.

Що стосується розрахунку вартості частки позивачів у прибутку ТОВ за 2010 р., позивачем визначено суму 9967000,00 грн., як нерозподілений прибуток ТОВ станом на 01.01.2011р. за даними балансу у розділі «Власний капітал». Виходячи з цієї суми і були визначені частки позивачів у прибутку ТОВ за 2010р.

Проте, вказаний розрахунок здійснений без урахування приписів чинного законодавства. Зокрема, частиною 2 ст. 54 ЗУ «Про господарські товариства» передбачено, що учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу. Майно, передане учасником товариству тільки в користування, повертається в натуральній формі без винагороди.

Виходячи з наведеного, позивачі мають право на виплату частини прибутку отриманого товариством лише у 2010р.: при розрахунку суми прибутку, що належить виплатити кожному з позивачів, необхідно застосовувати різницю показника рядка 350 балансу "на кінець звітного періоду" та показника цього ж рядка "на початок звітного періоду". Така різниця відображатиме розмір нерозподіленого прибутку, отриманого підприємством саме у 2010 році.

Розрахунку з урахуванням наведених приписів закону, позивачами до матеріалів справи не надано.

Отже, висновок місцевого господарського суду щодо необґрунтованості розрахунку позовних вимог колегія суддів вважає правильним, таким що здійснений судом з урахуванням норм чинного законодавства та фактичних обставин справи. Зазначене є наслідком відхилення вказаного розрахунку позовних вимог, що і було правомірно зроблено судом першої інстанції.

Розраховуючи суму визнаних вимог щодо стягнення з ТОВ «Інститут Харківпроект» на користь позивачів вартості частки в майні ТОВ, відповідач виходив з вартості фактичного належного йому нерухомого майна станом на день звернення з заявою про часткове визнання позовних вимог та з урахуванням висновків експертизи, проведеної у даній справі.

Розраховуючи вартість частки позивачів у прибутку ТОВ «Інститут Харківпроект» за 2010 р. та визнаючи їх у заяві, відповідач правомірно зазначає, що розрахунку підлягає сума чистого прибутку підприємства за 2010 р., яка має бути встановлена виходячи з даних балансу за 2010р. Тобто, необхідно застосовувати різницю показника рядка 350 балансу «на кінець звітного періоду» та показника цього ж рядка «на початок звітного періоду». Така різниця відображатиме розмір нерозподіленого прибутку, отриманого підприємством саме у 2010 р.

Отже, наведений відповідачем розрахунок розміру прибутку ТОВ «Інститут Харківпроект» отриманого у 2010 р. (9967000,00 - 6313000,00 = 3654000,00), свідчить, що вартість частки позивачів в прибутку 1-го відповідача за 2010р. необхідно визначати виходячи саме із суми прибутку ТОВ за 2010р. - 3654000,00 грн.

Перевіривши наведений 1-м відповідачем у заяві про часткове визнання позовних вимог розрахунок вартості частки кожного позивача у майні ТОВ та вартості частки кожного позивача у прибутку ТОВ за 2010 р., колегія суддів дійшла висновку, що він здійснений з урахуванням положень чинного законодавства та вимог загальних математичних правил.

Положеннями ч.1 ст.35 ГПК України передбачено, що обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Таким чином, господарський суд дійшов до правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог, з урахуванням обставин даної справи та заяви 1-го відповідача про часткове визнання позовних вимог.

Що стосується вимог ОСОБА_39, яка подала свою заяву про вихід з ТОВ у 2011 році, колегія суддів також вважає обґрунтованим те, що підстави для задоволення позову в частині стягнення на її користь частки в прибутку одержаному 1-м відповідачем у 2011 році, відсутні, оскільки згідно даних балансу ТОВ за 2011 рік (т.V а.с.128-129) в 2011 році прибуток у товариства відсутній (різниця рядку нерозподілений прибуток (непокритий збиток) має від'ємне значення (на початок звітного періоду 9.967 тис. грн., на кінець звітного періоду - 9.344 тис. грн.)).

Що ж до частки в майні товариства належної ОСОБА_39, господарський суд дійшов обгрунтованого висновку, що стягненню вартості частки в майні ТОВ підлягає на загальних з іншими учасниками підставах (460,27 грн.), оскільки відповідачем-1 не доведено, що вартість майна товариства змінилася по відношенню до розміру вартості майна, визнаного ним стосовно вимог інших позивачів.

Як зазначалось, в апеляційній скарзі позивач (ОСОБА_1.) ставить питання щодо визнання за позивачем право на частку у статутному (складеному) капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут "Харківпроект" у розмірі 0,303% та зобов'язання відповідачів №1 та №2 поновити правовий статус позивача щодо розміру його частки у статутному (складеному) капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут "Харківпроект" у розмірі 0,303% в статуті цього товариства. Крім того, апелянт просить стягнути з відповідача № 1 на користь позивача його втрати від інфляції за прострочку розрахунку при вибутті зі складу учасників товариства у розмірі 10113, 73 грн.; стягнути з відповідача № 1 на користь позивача три проценти річних від простроченої суми виплат у розмірі 189635,58 х 0,008219% х (786 + 505 = 1291 днів/07.07.2015р.) = 15,59 грн. х 1291 день = 20126,69 грн.

Як вбачається вказані вимоги були викладені позивачем у заяві про уточнення позовних вимог, поданій до суду першої інстанції 18.02.2014р. (вх. №5745). Місцевий господарський суд встановив, що ця заява фактично є заявою про зміну підстав та предмету позову, а враховуючи, що вона подана позивачем після початку розгляду справи по суті, у задоволенні її вимог було відмовлено.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Статтею 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви (частина 4 цієї статті).

У постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», зокрема у п. 3.11, надано такі роз'яснення: ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові.

У пункті 3.10 цієї постанови Пленуму господарським судам роз'яснено, що під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Враховуючи, що в заяві від 18.02.2014р. позивачем додатково викладені інші вимоги, ніж ті, що було заявлено позивачем у позові та заяві від 04.05.2012р., а також наведено інші мотивування додатково заявленим вимогам, господарським судом правомірно було розцінено заяву позивача від 18.02.2014р. як заяву про зміну предмету та підставу позову.

Відповідно до п. 3.12 Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» початок розгляду справи по суті має місце з того моменту, коли господарський суд після завершення підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК) відкриття судового засідання, роз'яснення (за необхідності) сторонам та іншим учасникам судового процесу їх прав та обов'язків і розгляду інших клопотань і заяв (про відкладення розгляду справи, залучення до участі в ній інших осіб, витребування додаткових доказів тощо) переходить безпосередньо до розгляду позовних вимог, тобто до з'ясування у передбаченому ГПК порядку обставин справи та здійснення їх правової оцінки, про що зазначається в протоколі судового засідання.

Відповідно до протоколу судового засідання Господарського суду Харківської області у даній справі від 17.02.2014р., станом на той час, розгляд справи по суті вже був продовжений, тобто тривав.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що вказана заява (від 18.02.2014р.) була подана позивачем після початку розгляду справи по суті, що унеможливлює її розгляд, як позовних вимог, в силу наведених приписів ГПК України, а тому господарським судом правильно, з додержанням вимог чинного законодавства відмовлено у її задоволенні.

Що ж до заперечень представника позивачів наданих в суді апеляційної інстанції стосовно прийняття вказаної заяви до розгляду ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.02.2014р., а потім відмови в її задоволенні, з мотивів викладених у рішенні суду, колегія суддів зазначає наступне.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.02.2014р. заяву позивача (від 18.02.2014р. №5745) прийнято до розгляду. Цією ж ухвалою розгляд справи відкладено на іншу дату.

В силу приписів статті 106 ГПК України ухвала про відкладення розгляду справи не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Під час вирішення справи по суті в суді першої інстанції суд, розглянувши заяву позивача від 18.02.2014р., дійшов висновку про те, що вона в силу приписів процесуального законодавства не може бути предметом розгляду, тому відмовив в її задоволенні та враховуючи, що позивачі не заявили про відмову від вимог зазначених у заяві про збільшення позовних вимог за вхідним №1516. від 04.05.2012р., розглянув позовні вимоги в редакції заяви від 04.05.2012р. №1516.

Про зазначене було вказано судом у своєму рішенні, яке, в силу приписів статей 83-85 ГПК України, є остаточним судовим актом у справі та повинно відображати зміст та оцінку всіх вимог сторін, обставин справи та доказів на їх підтвердження.

Як роз'яснено у постанові Пленуму Вищого господарського суду України «Про судове рішення» від 23.03.2012 № 6, зокрема у пунктах 1, 2, що рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Рішення має бути викладено чітко, зрозуміло, грамотно (тобто не містити граматичних і стилістичних помилок, виправлень).

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого:

- чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються;

- чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин;

- яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Отже, враховуючи, що ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.02.2014р. заява позивача від 18.02.2014р. тільки прийнято до розгляду, її розгляд здійснено судом в подальшому, під час вирішення справи по суті, та їй надана відповідна процесуальна оцінка в рішенні суду, тобто за результатами вирішення всіх обставин справи та дослідження доказів на їх підтвердження, колегія суддів не вбачає в цьому порушень вимог чинного процесуального законодавства та ставиться критично до вказаних вище заперечень представника позивача.

Частиною 3 статті 101 ГПК України передбачено, що в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відтак, з урахуванням наведеного вище, а також приписів статті 101 ГПК України, колегія суддів зазначає, що заявлені в апеляційній скарзі вимоги щодо:

- визнання за позивачем право на частку у статутному (складеному) капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут "Харківпроект" у розмірі 0,303% та зобов'язання відповідачів №1 та №2;

- поновлення правового статусу позивача щодо розміру його частки у статутному (складеному) капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут "Харківпроект" у розмірі 0,303% в статуті цього товариства;

- стягнення з відповідача № 1 на користь позивача його втрати на інфляції за прострочку розрахунку при вибутті зі складу учасників товариства у розмірі 10113, 73 грн.;

- стягнення з відповідача № 1 на користь позивача три проценти річних від простроченої суми виплат у розмірі 189635,58 х 0,008219% х (786 + 505 = 1291 днів/07.07.2015р.) = 15,59 грн. х 1291 день = 20126,69 грн.,

не можуть бути предметом розгляду в апеляційній інстанції та залишаються колегією суддів без розгляду.

Що ж до, посилання апелянта в скарзі на безпідставну відмову у задоволенні клопотання про проведення будівель-технічної та економічної судових експертиз, заявленого позивачем, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ст. 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Як зазначалось раніше, у даній справі було проведено дві експертизи: судову товарознавчу експертизу та додатку комісійну судову оціночну експертизу.

Крім того, ухвалою Господарського суду Харківської області від 28.04.2014р. у справі за клопотанням позивача призначено будівельно-технічну та, за ініціативою суду, економічну експертизи.

Проте, у зв'язку з нездійсненням оплати за проведення експертизи, вказані експертизи зняті з виконання та не проведені.

На думку колегії суддів, подача клопотань спрямованих на штучне затягування судового процесу, суперечить, зокрема, вимогам статті 6 Конвенції про захист праві людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі „Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

З матеріалів справи вбачається, що учасникам судового процесу були створені належні умови, надано достатньо часу для обґрунтування своїх позовних вимог та надання відповідних доказів. Незважаючи на це позивачі покладені на них процесуальні обов'язки по доведенню власних позовних вимог не виконали.

Таким чином, колегія суддів не погоджується з такими доводами апелянта та зазначає, що відмова у черговому призначенні експертизи є вимушеним заходом, направленим на захист всіх учасників судового процесу.

За таких обставин, доводи, викладені в апеляційній скарзі не відповідають приписам чинного законодавства та не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи.

Що стосується вимоги апелянта стосовно стягнення з відповідача витрат на оплату правових послуг адвоката, колегія суддів зазначає наступне.

За змістом статей 44, 48, 49 ГПК України, сума, сплачена за послуги адвоката, є складовою судових витрат і її розмір визначається в порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених ч.5 ст. 49 ГПК України, відповідно до якої, судові витрати правої сторони відшкодовуються за рахунок винної.

Вимоги до особи, яка вправі займатися адвокатською діяльністю наведені у ст.2 Закону України "Про адвокатуру", якою визначено, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України. Статтею 12 Закону встановлено, що оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті у випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. При цьому, формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту є гонорар, який повинен бути законним за формою і порядком внесення і розумно обґрунтованим за розміром. Фактори, які можуть бути враховані при визначенні обґрунтованого розміру гонорару визначені, зокрема, ст. 33 Правил адвокатської етики.

З розрахунку наданих правових послуг, наданого представником позивача, адвокатом Сунцовим В.В., вбачається, що сума заявлена до відшкодування, визначена адвокатом за надання ним правових послуг за період з 11.05.2011р. по 27.10.2015р., тобто за час до порушення провадження у даній справі, час провадження справи у суді першої інстанції та за апеляційний перегляд даної справи та розраховується останнім виходячи з 126 годин фактично наданих правових послуг (100 годин до 01.09.2015р. та 26 годин з 02.09.2015р. по 27.10.2015р.) на загальну суму 63051,20 грн.

З матеріалів справи вбачається, що розрахунку фактично наданих правових послуг за час до порушення провадження у даній справі, час провадження справи у суді першої інстанції (з 11.05.2011р. до 01.09.2015р.) адвокатом Сунцовим В.В. до суду першої інстанції надано не було, тому, відповідно до вимог чинного процесуального законодавства, вимога про стягнення з відповідачів вартість наданих правових послуг за період з 11.05.2011р. по 01.09. 2015р. не може бути предметом розгляду в суді апеляційної інстанції.

Стягнення вартості наданих правових послуг за цей період може бути предметом окремого позову, заявленого до суду.

Дійшовши висновку про неправомірність доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення її без задоволення, а тому, стягнення з відповідача послуг адвоката за період з 02.09.2015 по 27.10.2015р., тобто за період апеляційного розгляду справи, колегія суддів вважає неправомірним та залишає їх за позивачем, оскільки згідно приписів статті 49 ГПК України, при відмові в позові судові витрати покладаються на позивача.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи наведені обставини справи та норми права, колегія суддів дійшла висновку про відповідність оскаржуваного рішення нормам чинного законодавства та матеріалам справи на підставі чого, рішення Господарського суду Харківської області від 07.07.2015р. у справі № 5023/1170/12 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись 44, 49, 99, 101, 102, п. 1, ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, одностайно, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 07.07.2015р. по справі №5023/1170/12 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 20.11.2015р.

Головуючий суддя Фоміна В. О.

Суддя Здоровко Л.М.

Суддя Крестьянінов О.О.