Постанова № 53659569, 16.11.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" листопада 2015 р. Справа№ 910/341/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ропій Л.М.

суддів: Рябухи В.І.

Калатай Н.Ф.

за участю представників сторін:

від стягувача: Прокоф'єва Л.В. - представник, дов. № 14-4 від 13.01.2015;

від боржника: Матвеєва В.П. - представник, № 91/2015/09/22-1 від 01.10.2015;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.10.2015

у справі № 910/341/13 (суддя Грєхова О.А.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

про стягнення 29 516,13 грн.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.10.2015 у справі № 910/341/13 заяву Публічного акціонерного товариства "Київенерго" про визнання таким, що не підлягає виконанню наказу Господарського суду міста Києва № 910/341/13, виданого 26.06.2014, задоволено, визнано наказ Господарського суду міста Києва від 26.06.2014 у справі № 910/341/13 щодо стягнення з Публічного акціонерного товариства "Київенерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 19 069,98 грн. пені, 6 753,72 грн. інфляційних втрат та 3 692,44 грн. трьох відсотків річних з простроченої суми, таким, що не підлягає виконанню.

Ухвала мотивована тим, що станом на день подання позовної заяви до господарського суду (29.12.2012), заборгованість за основним зобов'язанням у відповідача перед позивачем за договором постачання природного газу відсутня; протягом червня-липня 2015р. ПАТ "Київенерго" здійснено погашення заборгованості за спожитий до 01.10.2014 природний газ за договорами 2013р., що також підтверджується актом звіряння розрахунків за газ, спожитий до 01.01.2014р., складеним та підписаним сторонами 02.07.2015; судовий збір у розмірі 1 609,50 грн. боржником погашено у повному обсязі; з урахуванням викладеного, на підставах, встановлених Законом України "Про засади функціонування ринку природного газу" (який діяв на час існування спірних правовідносин), зобов'язання ПАТ "Київенерго" перед НАК "Нафтогаз України" з оплати пені, інфляційних втрат, 3% річних, що підлягали стягненню на підставі рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/341/13, припинилися.

В апеляційній скарзі Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" просить ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.10.2015 у справі № 910/341/13 скасувати з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, порушення норм матеріального та процесуального права, неправильного застосування норм матеріального права і у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Київенерго" про видання наказу у справі № 910/341/13 таким, що не підлягає виконанню, відмовити у повному обсязі.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Скаржник наполягає на тому, що списання сум пені, штрафних та фінансових санкцій є одним із елементів, передбачених частиною 13 ст.18 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" процедури реструктуризації заборгованості (на підставі відповідного типового договору про реструктуризацію заборгованості, форма якого затверджується Кабінетом Міністрів України), і не може розглядатися як самостійна підстава для списання поза вищевказаною процедурою, тобто у відриві від контексту всієї ч.13 ст.18 Закону; одностороннє списання відповідачем пені, 3% річних та інфляційних втрат без дотримання положень Закону, є прямим втручанням у фінансову діяльність позивача.

Як зазначає скаржник, судом першої інстанції не досліджувались та не перевірялись всі обставини, необхідні для прийняття обґрунтованого та об'єктивного рішення відповідно до вимог ч.13 ст.18 Закону за результатами розгляду заяви відповідача.

Скаржник зауважує, що за отриманий газ відповідач остаточно розрахувався 30.01.2012, отже зазначені обставини виводять правовідносини сторін по договору від 30.09.2011 № 14/2268/11 купівлі-продажу газу за межі дії вищевказаного Закону.

Посилаючись на положення ст.230 ГК України, ст.625 ЦК України, скаржник вказує на те, що 3% річних та інфляційні втрати не підпадають під дію вимог ч.13 ст.18 Закону.

Також скаржник вважає, що, розглядаючи питання стосовно списання пені, 3% річних та інфляційних втрат, суд першої інстанції вийшов за межі повноважень, наданих ст.117 ГПК України.

У відзиві на апеляційну скаргу Публічне акціонерне товариство "Київенерго" заперечує проти доводів скарги, посилаючись, зокрема, на те, що абз.3 ч.13 ст.18 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" має імперативний характер; в контексті норми Закону (ч.13 ст.18) термін "штрафні та фінансові санкції, що підлягають списанню на підставі рішення суду" передбачає списання пені, штрафу, 3% річних та інфляційних нарахувань, про що свідчать аналогічні закони про списання заборгованості та нарахованих пені, штрафних та фінансових санкцій за енергоносії; що аналіз судової практики також свідчить про те, що під штрафними і фінансовими санкціями у аналогічних правовідносинах розуміються саме три відсотки річних та інфляційні нарахування.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників стягувача, боржника, враховуючи доводи відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів встановила наступне.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.03.2013 у справі № 910/341/13 позов задоволено повністю, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 19 069,98 грн. пені, 6 753,72 грн. інфляційних втрат, 3 692,44 грн. три відсотки річних з простроченої суми, 1 609,50 грн. витрат по сплаті судового збору.

У зазначеному рішенні судом встановлено, що станом на день подання позовної заяви до господарського суду заборгованість за основним зобов'язанням у відповідача перед позивачем за договором постачання природного газу від 30.09.2011 № 14/2268/11 відсутня, у позовній заяві позивач зазначив, що кошти у рахунок сплати за природний газ за грудень 2011р. надійшли на рахунок позивача 27.01.2012 та 30.10.2012.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.03.2014 рішення Господарського суду міста Києва від 21.03.2013 у справі № 910/341/13 скасовано. Постановою Вищого господарського суду України від 03.06.2014 постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.03.2014 скасовано, рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2013 у справі № 910/341/13 залишено в силі.

30.09.2015 до суду першої інстанції боржником подана заява про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню у порядку ст.117 ГПК України, посилаючись на сплату боржником на рахунок стягувача 1 609,50 грн. судового збору за платіжним дорученням від 31.08.2015 № 52 та припинення зобов'язань по сплаті пені, інфляційних нарахувань, 3% річних сумою 29 516,14 грн. на підставах, встановлених Законом України "Про засади функціонування ринку природного газу", з урахуванням Закону України від 14.05.2015 № 423-VIII "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України".

В ч.ч.2, 4 ст.117 ГПК України встановлено, що господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за наказом; господарський суд ухвалою вносить виправлення до наказу, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.

Згідно із преамбулою Закону України від 08.07.2010 № 2467- VI "Про засади функціонування ринку природного газу", який був чинним до 01.10.2015, (далі - Закон № 2467), цей Закон визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку природного газу.

Статтею 18 Закону № 2467 унормовано порядок проведення розрахунків за природний газ всіма категоріями споживачів з гарантованим постачальником природного газу.

Законом України від 14.05.2015 № 423-УШ "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", який набрав чинності з 06.06.2015, доповнено ст.18 Закону № 2467 частиною тринадцятою.

Відповідно до ч.13 ст.18 Закону № 2467 заборгованість теплогенеруючих та/або теплопостачальних організацій за природний газ, спожитий у період з 1 січня 2014 року до 31 грудня 2014 року (без урахування пені, штрафних та фінансових санкцій, що підлягають стягненню на підставі рішення суду), не погашена на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", підлягає реструктуризації шляхом розстрочення на 24 місяці на підставі типового договору про реструктуризацію заборгованості; ця реструктуризація здійснюється за умови погашення в трьохмісячний строк з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" теплогенеруючими та/або теплопостачальними організаціями заборгованості за природний газ, спожитий до 1 січня 2014 року (без урахування пені, штрафних та фінансових санкцій, що підлягають стягненню на підставі рішення суду), що залишилися непогашеними на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"; зазначені пені, штрафні та фінансові санкції підлягають списанню та не можуть бути предметом подальшого продажу за умови виконання вимог цієї частини.

У матеріалах справи є наявним акт звіряння розрахунків за природний газ, спожитий до 01.01.2014, складений 02.07.2015 між ПАТ "Київенерго" та ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", відповідно до якого вказано сальдо по основному боргу за природний газ на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" у сумі 0,00 грн. Зазначений акт підписано сторонами та скріплено відбитком печатки.

Комісією ПАТ "Київенерго" з питань реструктуризації та списання заборгованості перед НАК "Нафтогаз України" по реалізації норм Закону України від 14.05.2015 № 423-УШ на засіданні 31.07.2015 прийнято рішення списати з обліку заборгованість ПАТ "Київенерго" перед НАК "Нафтогаз України" з пені, інфляційних нарахувань та 3% річних, загальною сумою 187 676 757,64 грн., які підлягали стягненню за 22-ма судовими рішеннями. Перелік зазначених судових рішень наведено у протоколі № 1 від 31.07.2015, яким оформлено вказане рішення засідання комісії. Згідно із зазначеним протоколом № 1 від 31.07.2015 до переліку згаданих судових рішень включено і рішення у судовій справі № 910/341/13, із сумою припинених зобов'язань з оплати пені, інфляційних нарахувань та 3% річних, що підлягали стягненню, у розмірі 29 516,14 грн.

Наявною у справі копією платіжного доручення № 52 від 31.08.2105 підтверджено перерахування боржником стягувачу 1 609,50 грн. судового збору відповідно до наказу, виданого Господарським судом міста Києва від 26.06.2104 № 910/341/13.

04.08.2015 боржником направлено стягувачу лист від 04.08.2015 за № 42АУ/92ПЗ/6759 "Про зупинення зобов'язань та списання пені, штрафних та фінансових санкцій за природний газ по судових рішеннях", до якого були додані копії платіжних доручень про погашення боргів за природний газ за 2013 рік, листа від 01.07.2015 № 5Ф/45/1, протоколу засідання комісії № 1, реєстр судових рішень, які набрали законної сили.

Згідно із ч.1 ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.201 ГК України господарське зобов'язання припиняється, у тому числі й у випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.

Отже, оскільки боржником перераховано стягувачу судовий збір у розмірі 1 609,50 грн., зобов'язання щодо сплати залишку заборгованості за наказом, виданим Господарським судом міста Києва від 26.06.2014 № 910/341/13 про стягнення 19 069,98 грн. пені, 6 735,72 грн. інфляційних втрат, 3 692,44 грн. трьох відсотків річних, припинилися на підставах, встановлених Законом № 2467.

Доводи апеляційної скарги не є такими, що ґрунтуються на нормах чинного законодавства та матеріалах справи, враховуючи викладене та наступні обставини.

Оскільки боржник розрахувався за одержаний природний газ відповідно до договору від 30.09.2011 № 14/2268/11 остаточно 30.01.2012, то, відповідно, реструктуризація заборгованості за газ, спожитий до 01.01.2014 не потрібна, тому є безпідставним твердження про обов'язковість у даному випадку дотримання процедури реструктуризації заборгованості на підставі відповідного типового договору про реструктуризацію заборгованості, форма якого затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до змісту ч.13 ст.18 Закону № 2467 умовою реструктуризації шляхом розстрочення на 24 місяці на підставі типового договору про реструктуризацію заборгованості за газ, спожитий в період з 01.01.2014 по 31.12.2014, є така умова, як погашення заборгованості за газ в трьохмісячний строк з дня набрання чинності Законом України № 423, спожитий до 01.01.2014, тобто, ураховано весь період заборгованості за газ, а щодо пені, штрафних та фінансових санкцій встановлено, що такі підлягають списанню, за умови виконання вимог цієї частини.

Таким чином, зміст зазначеної норми Закону не надає підстави для висновку про вибіркове регулювання цим Законом питань щодо заборгованості залежно від дати її погашення до 01.01.2014 та нарахованих на таку заборгованість пені, штрафних та фінансових санкцій.

У заяві боржник зазначає, що на день набрання чинності Законом № 423, в обліку обох сторін значилась заборгованість за природний газ, спожитий до 01.01.2014 у розмірі 35 473 481,09 грн. за договорами від 28.12.2013 №№ 13/3409-БО-41, 13/3410-БО-41, 13/3411-БО-41; протягом червня-липня 2015р. боржником здійснення погашення заборгованості за спожитий до 01.01.2014 природний газ за вказаними договорами 2013р., що підтверджується актом звіряння розрахунків за природний газ, спожитий до 01.01.2014, складеним та підписаним сторонами 02.07.2015.

Скаржник, будучи стороною за вказаними правочинами та згаданим актом звіряння розрахунків, не спростував твердження боржника та наявні у справі докази.

Щодо того, у якому розумінні застосовано у Законі № 2467 визначення "пені, штрафні та фінансові санкції", слід зазначити про наступне.

Відповідно до ч.1.265 ст.14 Податкового кодексу України штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Законами України неодноразово вирішувались питання, пов'язані із заборгованістю у важливих галузях економіки країни, які були функціональними та чинними певний проміжок часу.

Так, статтею 2 Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" від 12.05.2011 № 3319- VI встановлено, що на умовах, визначених цим Законом, підлягає списанню, у тому числі, заборгованість (у тому числі встановлена судовими рішеннями) з пені, штрафних та фінансових санкцій (три відсотки річних та індекс інфляції), які нараховані підприємствам, визначеним у статті 1 цього Закону, на заборгованість за природний газ, спожитий ними у період з 1 січня 1997 року по 1 січня 2011 року, і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом (ч.2.2).

Також, статтею 2 Закону України від 06.09.2012 № 5213-У1 "Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну "Укроборонпром" та забезпечення їх стабільного розвитку" встановлено, що на умовах, визначених цією статтею, підлягають списанню, у тому числі, заборгованість (у тому числі встановлена судовими рішеннями та реструктуризована) з пені, штрафних та фінансових санкцій (3 відсотки річних та індекс інфляції), які нараховані підприємствам оборонно-промислового комплексу на заборгованість за природний газ та послуги з його транспортування, теплову енергію, електричну енергію та надані послуги з водопостачання та водовідведення станом на 1 вересня 2012 року і не сплачені станом на дату набрання чинності цим Законом (ч.4).

Отже, віднесення 3% річних та інфляційних нарахувань до фінансових санкцій унормовано податковим законодавством та законодавством про врегулювання питань заборгованості, зокрема, за природний газ.

Зазначена правова позиція відповідає судовій практиці, про що свідчать, зокрема, постанови Вищого господарського суду України від 10.07.2012 у справі № 17/191, від 17.07.2012 у справі № 42-153, від 06.12.2012 у справі № 6/338, від 15.01.2013 у справі № 42/128-35/461.

Оскільки положеннями статті 117 ГПК України передбачено підставами визнання господарським судом наказу таким, що не підлягає виконанню, такі підстави, як відсутність обов'язку боржника повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, то відсутні підстави для висновку про те, що суд першої інстанції вийшов за межі повноважень, наданих статтею 117 ГПК України, досліджуючи питання, пов'язані із списанням пені, 3% річних та інфляційних нарахувань.

Враховуючи те, що положення ст.230 ГК України та ст.625 ЦК України, на які посилається скаржник, не стосуються визначення "фінансові санкції", застосованого у ст.18 Закону № 2467, то підстави для посилання на ці статті відсутні.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав, встановлених нормами законодавства та відповідно до матеріалів справи, для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни ухвали суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105, 106, 117 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.10.2015 у справі № 910/341/13 залишити без змін, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

2. Справу № 910/341/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Повний текст постанови складено 20.11.2015.

Головуючий суддя Л.М. Ропій

Судді В.І. Рябуха

Н.Ф. Калатай