Рішення № 53659460, 17.11.2015, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 листопада 2015 р. Справа № 345/1864/15-ц

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Матуляк П. Я. , секретар судового засідання Юрчак С. Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Комунального підприємства "Калуський муніципальний ринок" Калуської міської ради Івано-Франкіської області, вул. Івана Франка,1,м. Калуш,Івано-Франківська область,77300

до відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 вул. Стуса, 4/50,м. Калуш,Івано-Франківська область,77300

про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою

за участю:

від позивача: не з"явився

від відповідача: не з"явився

ВСТАНОВИВ:

комунальне підприємство "Калуський муніципальний ринок" Калуської міської ради Івано-Франківської області звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Позовні вимоги обгрунтовані використання відповідачем спірної земельної ділянки без жодних правових підстав.

Представники сторін в судове засідання не з"явилися, хоча про дату, час та місце судового розгляду належним чином повідомлені ухвалою суду від 03.11.15, однак відповідач направив суду заяву про відкладення розгляду справи вх.№17841/15 від16.11.15, стосовно якої суд констатує наступне.

Відповідно до приписів ст.77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Зазначена правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 03.06.09 №2-7/10608-2008.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами та виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно з п.3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України 26.12.2011 N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" з наступними змінами, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Виходячи з викладеного, відповідач мав час та можливість подати додаткові докази чи пояснення по справі. Крім того, в клопотанні про відкладення розгляду справи відповідач не визначає, чому саме його участь є обов"язковою, та не подає жодних доказів на підтвердження факту неможливості з"явитися в судове засідання.

Виходячи із вимог ст. 33 ГПК України дане клопотання є необґрунтованим та таким, що призведе до безпідставного затягування розгляду справи.

При цьому суд констатує, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті і розгляд справи можливий за відсутності сторін у відповідності до приписів ст.75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи із врахуванням вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, всебічно і повно з"ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

Згідно рішення Калуської міської ради №2297 від 17.12.13 позивачу передано у постійне користування земельну ділянку загальною площею 0,2101га по вул. Українській в м.Калуші. Право позивача на постійне користування зазначеною земельною ділянкою підтверджується наявною в матеріалах справи копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №16558715, виданого реєстраційною службою Калуського міськрайонного управління юстиції.

Однак, як вбачається з позовної заяви та пояснень представника позивача в попередніх судових засіданнях і підтверджується наявним в матеріалах справи актом обстеження зазначеної земельної ділянки від 14.10.14, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 самовільно захопила спірну земельну ділянку, що зумовило звернення позивача до суду з даним позовом.

Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Стаття 12 Земельного кодексу України визначає повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин, до яких, зокрема, належить розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування та в оренду врегульовано статтею 123 та статтею 124 Земельного кодексу України.

Відповідно до частини 1 - частини 4 статті 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Статті 125 та 126 Земельного кодексу України передбачають, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

У відповідача, в порушення вимог наведених норм матеріального права, відсутні правовстановлюючі документи на зайняття спірної земельної ділянки, і навпаки - позивач такими документами володіє.

Ухвалою суду від 03.09.15 було зупинено провадження у даній справі до вирішення у Калуському міськрайонному суді справи №345/2213/15-ц за позовом ОСОБА_1 до Калуської міської ради, ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно.

Провадження у справі №345/2213/15-ц за позовом ОСОБА_1 до Калуської міської ради, ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно у Калуському міськрайонному суді завершено - в позові ОСОБА_1 відмовлено.

Наведене дає підстави для висновку суду про те, що відповідач використовує спірну земельну ділянку без жодних правових підстав.

Відповідно до статті 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Отже, за приписами частини 2 статті 212 Земельного кодексу України, приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Згідно з частиною 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав та відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав, та застосування інших, передбачених законом, способів захисту, зокрема визначених у статті 16 Цивільного кодексу України.

Частина 1 статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" дає визначення "самовільного зайняття земельної ділянки" як будь-яких дій, що свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

У підпункті 3.1 пункту 3 постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17.05.11 № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" надано тлумачення, що обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.

Отже, обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, яка її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку. Відсутність у цієї особи на час ухвалення судового рішення таких документів є самовільним зайняттям земельної ділянки та підставою для вирішення питання щодо звільнення такою особою відповідної земельної ділянки.

З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку, що відповідач здійснив самовільне зайняття земельної ділянки та обмежив право позивача на доступ, вільне володіння, користування та розпорядження своїм майном. При цьому, відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Способи захисту прав на земельні ділянки визначені статтею 152 Земельного кодексу України.

Згідно пунктом 3.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" у вирішенні питання про застосування відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки господарським судам необхідно враховувати, що саме по собі встановлення судом наявності фактичного користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. Господарським судам у вирішенні таких спорів необхідно досліджувати, чи передбачено спеціальним законом отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку для розміщення певних об'єктів, причини відсутності таких документів у особи, що використовує земельну ділянку, наявність у особи права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування, вжиття нею заходів до оформлення права на земельну ділянку тощо.

Так, доказів вжиття відповідачем заходів до оформлення права на земельну ділянку сторонами суду не надано.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків(ст.152 Земельного кодексу України).

Вказані вище обставини свідчать, що відповідач не мав правових підстав для зайняття та використання спірної земельної ділянки, чим порушив право користування позивача на спірну земельну ділянку.

З огляду на викладене, позовні вимоги щодо усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покладаються на відповідача, як на сторону, з вини якої виник спір. Оскільки дана справа надійшла до суду за підсудністю, і позивачем не сплачувався судовий збір за подання позову до господарського суду, судовий збір слід стягнути з відповідача в дохід Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 14, 124 Конституції України, Конвенцією про захист прав та основоположних свобод, ст. ст.12, 123, 124, 125, 126, 152, 212 Земельного кодексу України, ст. ст.15, 16 Цивільного кодексу України, ст. ст. 22, 33, 49, 75, ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

задовольнити позов комунального підприємства "Калуський муніципальний ринок" Калуської міської ради Івано-Франківської області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 ( м.Калуш, вул.Стуса, 4/50, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) усунути перешкоди комунальному підприємству "Калуський муніципальний ринок" Калуської міської ради Івано-Франківської області у користуванні земельною ділянкою загальною площею 0,2101га по вул. Українській в м.Калуші шляхом демонтажу будівлі автостоянки.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( м.Калуш, вул.Стуса, 4/50, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) в дохід Державного бюджету України (отримувач коштів: Управління Державної казначейської служби України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37952250; ОСОБА_2 отримувача: ГУ ДКСУ у Івано-Франківській області; код банку отримувача (МФО): 836014; Рахунок отримувача: 31219206783002; код класифікації доходів бюджету: 22030001; Код ЄДРПОУ суду: 03499939) 182700,00 (сто вісімдесят дві тисячі сімсот гривень) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 20.11.15

Суддя Матуляк П. Я.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"______ ОСОБА_3 20.11.15