Постанова № 53659168, 19.11.2015, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2015 року Справа № 922/2364/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - суддіГрека Б.М., - (доповідача у справі),суддів :Бондар С.В., Малетича М.М.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Інформаційно-технологічна лабораторія"на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 02.09.15у справі№922/2364/15господарського судуХарківської областіза позовомХарківської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Інформаційно-технологічна лабораторія"

простягнення суми

за участю представників від:позивачаТіхов О.С. (дов. від 03.11.14)відповідачаУдовенко Ю.О., Волохай І.Ю. (дов. від 11.11.15)

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Харківської філії ПАТ "Укртелеком" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю "Інформаційно-технологічна лабораторія" 17920,97 грн. заборгованості за договором про надання послуг електрозв'язку №057001547/468 від 04.06.04, 1191,31 грн. пені; 308,89 грн. - 3% річних; 3418,71 грн. інфляційних.

Рішенням господарського суду Харківської області від 03.06.15 (суддя Сальнікова Г.І.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 02.09.15 (колегія суддів у складі: головуючого-судді Тихого П.В., суддів: Россолова В.В.,

Черленяк М.І.), позов задоволено з підстав доведеності та обґрунтованості позовних вимог.

Не погоджуючись із рішенням та постановою, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, винести нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити лише в частині стягнення 2161,68 грн., а в решті позову відмовити. Скарга обґрунтована тим, що відповідач не зобов'язаний платити по нових тарифах позивача.

Позивач надав відзив, у якому заперечує проти доводів скаржника, касаційну скаргу просить залишити без задоволення, в постанову - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, 04.06.04 між ВАТ "Укртелеком" (правонаступником якого є позивач) та ТОВ "Інформаційно-технологічна лабораторія" був укладений типовий договір №057001547/468 про надання послуг електрозв'язку. В додатках до договору про надання послуг електрозв'язку №057001547/468 від 04.06.04 перелічені види телекомунікаційних послуг, які погоджені сторонами. У додатку №4 до договору зазначений вид послуги БЗ у кількості 28 шт. Даний договір діяв до 04.06.14. З 05.06.14 строк дії договору припинено.

Протягом строку дії договору позивач виконував свої обов'язки за вищевказаним договором і надавав відповідачу визначені договором послуги. Після припинення дії договору відповідач продовжував отримувати визначені договором послуги. Відповідно до умов договору (додатку №4 до договору) відповідач користувався послугою - лінією безпосереднього зв'язку між двома кінцевими пунктами на місцевій телефонній мережі (БЗ). Розділом 4 договору, був встановлений порядок оплати та розрахунків за надані позивачем послуги.

Зокрема п.п. 4.1, 4.2 договору передбачено, що послуги, які надаються Підприємством зв'язку (позивачем), оплачуються за тарифами, затвердженими згідно з чинним законодавством. Споживач сплачує послуги за спільно погодженою авансовою системою оплати. Позивачем своєчасно відповідно до умов договору виставлялись відповідачу рахунки-акти до сплати за спірний період, що підтверджується матеріалами справи і не спростовано відповідачем у судовому засіданні.

Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з того, що відповідач зобов'язаний оплатити отримані послуги за тарифами позивача, при чому, встановлення позивачем тарифу на телекомунікаційні послуги є правомірним.

Колегія суддів вважає за необхідне підтримати правову позицію судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Законом України "Про телекомунікації" встановлено право оператора телекомунікацій змінювати тарифи та порядок проведення таких змін.

Пунктом 62 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою КМУ від 11.04.12 № 295 (Правила) передбачено, що оплата отриманих послуг здійснюється за тарифами, тарифними планами, що діють на момент надання послуг.

Згідно п. 5 частини 1 статті 38 Закону України "Про телекомунікації" оператори телекомунікацій мають право на: установлення тарифів на телекомунікаційні послуги, що ними надаються, крім тих послуг, тарифи на які регулюються державою відповідно до цього Закону. Пунктом 58 Правил тарифи на послуги встановлюються операторами, провайдерами самостійно, крім тих, що згідно із Законом України "Про телекомунікації" підлягають державному регулюванню.

Відповідно до ст. 66 Закону України "Про телекомунікації", тарифи на телекомунікаційні послуги встановлюються операторами, провайдерами телекомунікацій самостійно, за винятком наступних випадків: 1) тарифів на загальнодоступні послуги; 2) тарифів на надання в користування каналів електрозв'язку операторів телекомунікацій, з істотною ринковою перевагою на ринках певних телекомунікаційних послуг; 3) розрахункових такси за послуги пропуску трафіка до телекомунікаційних мереж операторів телекомунікацій з істотною ринковою перевагою на ринках певних телекомунікаційних послуг; 4) тарифів на надання в користування кабельної каналізації електрозв'язку операторів телекомунікацій.

Пунктом 59 Правил передбачено, що оператор, провайдер у разі зміни тарифів, тарифних планів, які він встановлює самостійно, не пізніше ніж за сім календарних днів до їх зміни зобов'язаний: оприлюднити змінені тарифи, тарифні плани у засобах масової інформації та/або на своєму веб-сайті (за його наявності); повідомити абонентові про зміну тарифів, тарифних планів на послуги, що йому надаються.

Таким чином, законом передбачено можливість для підприємства зв'язку самостійно встановлювати, змінювати тарифи, змінюючи таким чином в односторонньому порядку умови договору щодо оплати послуг.

Як вірно зазначено судами, позивач не є оператором телекомунікацій з істотною ринковою перевагою на ринках певних телекомунікаційних послуг. Доводи касаційної скарги про протилежне не ґрунтуються на доказах (відповідач не надає ґрунтовних досліджень та доказів на підтвердження того, що позивач має істотну перевагу на ринку телекомунікаційних послуг, тим більше, враховуючи долю ринку, яка належить операторам мобільного зв'язку), а відтак, є лише переконанням (точкою зору) відповідача, а не доведеним фактом, тому такі доводи не приймаються до уваги судом касаційної інстанції.

Право на встановлення тарифу на телекомунікаційні послуги (організацію та користування лінією безпосереднього зв'язку між двома кінцевими пунктами на місцевій телефонній мережі) було реалізовано позивачем з урахуванням вищезазначених норм, шляхом опублікування у газеті центральних органів виконавчої влади України "Урядовий кур'єр" №74 (5203) від 23.04.14 відповідного оголошення та розміщення інформації на сайті www.ukrtelekom.ua.

Згідно ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п.п.6 п.36 Правил споживачі зобов'язані виконувати умови договору, в тому числі своєчасно оплачувати отримані послуги.

Частина 2 ст.632 Цивільного кодексу України дозволяє в односторонньому порядку змінити ціну договору, якщо така зміна передбачена Законом (в даному випадку Закон України "Про телекомунікації"). Зазначене виключення передбачено і статтями 651, 654 Цивільного кодексу України та у ст.188 Господарського кодексу України.

Таким чином, суди дійшли вірного висновку щодо правомірності встановлення позивачем тарифу на телекомунікаційні послуги, тому заборгованість відповідача за отримані послуги за період з червня 2014 року по жовтень 2014 року за фактично надані послуги складає 19662,99 грн. При розрахунку заборгованості позивачем враховано часткову сплату заборгованості (передплата за телекомунікаційні послуги за червень 2014 р. у розмірі 1746,00грн.) та на час розгляду справи заборгованість складає 17920,97 грн.

Доводи відповідача про те, що в матеріалах справи відсутній наказ позивача №159 про встановлення тарифів, на підставі якого розрахована сума позову, не відповідають дійсності, оскільки даний наказ є в матеріалах справи (а.с. 8-10 т.2).

Доводи відповідача про те, що відповідно до умов договору (п.3.1.1) сума оплати має визначатися не на підставі тарифів, встановлених позивачем, а на підставі Граничних тарифів, також не відповідають дійсності, оскільки відповідно до п.4.1 договору, послуги позивача мають оплачуватися за тарифами, затвердженими згідно з чинним законодавством.

А п.3.1.1, на який посилається скаржник, не регулює питання оплати, а визначає право відповідача ознайомитися з рядом нормативних документів (в тому числі, з Граничними тарифами) в Підприємстві зв'язку.

Отже, доводи касаційної скарги спростовуються вищевикладеним та не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, а тому, постанову апеляційного господарського суду слід залишити без змін, так як вона ухвалена при повному з'ясуванні всіх обставин справи та при вірному правозастосуванні.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інформаційно-технологічна лабораторія" залишити без задоволення, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02.09.15 у справі №922/2364/15 залишити без змін.

Головуючий - суддя Б. М. Грек

Судді С. В. Бондар

М.М. Малетич