Ухвала суду № 53655557, 18.11.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 826/15768/15 Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б. Суддя-доповідач: Старова Н.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

18 листопада 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Старової Н.Е.,

суддів: Мєзєнцева Є.І., Чаку Є.В.,

за участю секретаря: Тищенко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково - виробниче підприємство «Темп - 3000» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Темп - 3000» звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.02.2015 року №0001632206.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.09.2015 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, апелянтом було подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник апелянта у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу.

Представник позивача просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явилися до судового засідання, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що податковим органом проведена документальна позапланова перевірка ТОВ «НВП «ТЕМП-3000» з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість по взаєморозрахунках з ПП «ІН КАР» (код ЄДРПОУ 38438640), за період з 01.08.2014 р. по 30.09.2014 року, результати якої оформлено актом перевірки від 30.01.2015 року №55/1/-26-50-22-06/31778043, яким встановлено порушення п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 ПК України, в результаті чого позивачем завищено суму податкового кредиту декларації з податку на додану вартість.

В результаті виявлених порушень податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.02.2015 року №0001632206, яким збільшено суму податку на додану вартість на 10 000 000 грн., (за основним зобов'язанням - 8 000 000 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 2 000 000 грн.).

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, після процедури адміністративного оскарження, позивач звернувся до суду.

Висновок про порушення ТОВ «Темп - 3000» вимог податкового законодавства податковий орган зробив з огляду на господарські операції та взаєморозрахунки з ПП «ІН КАР», та нікчемність договорів ТОВ «Темп - 3000» з контрагентами.

Як видно з матеріалів справи, між позивачем (Покупець), з однієї сторони, та ПП «ІН КАР» (постачальник), з іншої сторони, укладено Договір №040814 від 04.08.2014 року (т.1 а.с.42-43).

У відповідності до п.1.1 - 1.3 та п.2.1 Договору №040814, Постачальник зобов'язав поставити і передати у власність Покупцю, а Покупець зобов'язав прийняти тканину параарамідну, і здійснити оплату в кількості і за цінами, вказаними у видаткових накладних та специфікаціях. Якість продукції повинна відповідати діючим стандартам країни-виробника. Загальна сума Договору складає: 30 000 000,00 грн. (Тридцять мільйонів гривень 00 копійок), в т.ч. ПДВ - 5 000 000,00 грн. згідно специфікацій. Доставку Постачальник здійснює своїм транспортом.

Крім того, між Позивачем (Покупець), з однієї сторони, та ПП «ІН КАР» (постачальник), з іншої сторони, укладено Договір №020914 від 02.09.2014 року (т.1 а.с.45-46).

Відповідно до п.1.1 - 1.3 та п.2.1 Договору №020914, Постачальник зобов'язав поставити і передати у власність Покупцю, а Покупець зобов'язав прийняти тканину технічну особливо міцну, здійснити оплату в кількості і за цінами, вказаними у видаткових накладних та специфікаціях. Якість продукції повинна відповідати діючим стандартам країни-виробника. Загальна сума Договору складає: 24 000 000,00 грн. (Тридцять мільйонів гривень 00 копійок), в т.ч. ПДВ - 4 000 000,00 грн. згідно специфікацій. Доставку Постачальник здійснює своїм транспортом.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів робіт/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 ПК України).

Згідно п.138.2 ст.138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Як зазначено у пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Позивачем на підтвердження реальності господарських операцій з вищевказаним контрагентом надано копії таких документів: специфікація №1 від 04.08.2014 року на поставку товару за Договором №040814 на загальну суму з ПДВ 30 000 000 грн. (т.1 а.с.44); специфікація №1 від 02.09.2014 року на поставку товару за Договором №020914 на загальну суму з ПДВ 24 000 000 грн. (т.1 а.с.47); податкові накладні: від 29.09.2014 року №2815, від 30.09.2014 року №2991, від 29.08.2014 року №2827, від 28.08.2014 року №2708 (т.1 а.с.48-51); видаткові накладні: №2827 від 29.08.2014 року, №2708 від 28.08.2014 року, №2991 від 30.09.2014 року, №2815 від 29.09.2014 року (т.1 а.с.52-55); товарно-транспортні накладні: №30/09 від 30.09.2014 року, №29/08 від 29.08.2014 року, №28/08 від 28.08.2014 року, №29/09/2 від 29.09.2014 року, №29/09/1 від 29.09.2014 року, №29/09/3 від 29.09.2014 року, №29/08/01 від 29.08.2014 року (т.1 а.с.56-61, 63); видаткова накладна (повернення) №ВП-0000001 від 29.08.2014 року (т.1 а.с.62) та платіжні доручення (т.1 а.с.64-81), які містять обов'язкові реквізити згідно вимог законодавства, а відтак господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача, що цілком підтверджує реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, з урахуванням самого змісту господарських операцій та видів діяльності позивача та його контрагента.

Суд першої інстанції також вірно вказав, що в матеріалах справи міститься постанова Одеського окружного адміністративного суду від 10.12.2014 року по справі №815/6634/14 за адміністративним позовом ПП «ІН КАР», якою було задоволено та визнано протиправними дії ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області по внесенню до діючих електронних автоматизованих систем співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту (Податковий блок аналітична система співставлення податкового кредиту та податкових зобов'язань) в розрізі контрагентів інформацію, на підставі листа ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області від 22.09.2014 року за № 32940/7/15-53-22-3-/09. Також зобов'язано ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області вилучити з діючих електронних автоматизованих систем співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту (Податковий блок аналітична система співставлення податкового кредиту та податкових зобов'язань) в розрізі контрагентів інформацію, внесену на підставі листа ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області від 22.09.2014 року за № 32940/7/15-53-22-3-/09, яку залишено без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2015 року, а ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.02.2015 року було відмовлено у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга є необгрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Також, постановою Одеського окружного адміністративного суду від 03.122014 року у справі №815/6631/14 за адміністративним позовом ПП «ІН КАР» був задоволений та визнано протиправними дії ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області. Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2015 року дана постанова по суті була залишена без змін.

Відтак, з огляду на те, що податковим органом не доведено належними доказами нереальність господарських операцій позивача з контрагентом, і як встановлено під час дослідження матеріалів справи, кошти сплачені позивачем є пов'язаними з основною діяльністю, та витрати підтверджуються документально, суд апеляційної інстанції вважає вимоги апелянта неправомірними.

Крім того, враховуючи позицію Вищого адміністративного суду України, викладену у листі №742/11/13-11 від 02.06.2011 року, в зв'язку з тим, що нікчемність правочинів між позивачем та його контрагентами, у відповідності до ч.2 ст.71 КАС України, відповідачем не доведена, зокрема, вироком суду та спростовується копіями первинних документів, наявних в матеріалах справи, що підтверджують правомірність формування податкової звітності позивачем, колегія суддів вважає, що відповідачем всупереч норм чинного законодавства прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 14.02.2015 року.

Окрім того, п.18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними», серед іншого вказано, що при кваліфікації правочину за ст.228 Цивільного кодексу України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі.

Стосовно доводів податкового органу відносно недобросовісності контрагента позивача в особі ПП «ІН КАР», то колегія суддів звертає увагу на те, що згідно КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. В контексті наведеного рішенням Європейського суду з прав людини у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» від 22.01.2009 року зазначено, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. Слід брати до уваги те, що при розгляді даної категорії справ Європейський суд з прав людини виходить з того, що держава в особі податкових органів може і повинна вживати заходів для недопущення та/або зупинення зловживань у сфері сплати податку на додану вартість та бюджетного відшкодування, але відмова у бюджетному відшкодуванні платнику податків, який добросовісно виконав свої зобов'язання перед бюджетом і виконав всі передбачені національним законодавством умови для отримання такого відшкодування, тільки на тій підставі, що податковий орган не встановив сплати податку на додану вартість з боку постачальника та/або його контрагентів у ланцюгу, за умови відсутності шахрайських дій з боку отримувача відшкодування, на думку Європейського суду з прав людини, порушує права такого платника податків.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що доводи про допущення позивачем податкових правопорушень не знайшли свого підтвердження, а податкове повідомлення-рішення від 14.02.2015 року №0001632206 є протиправним та підлягає скасуванню. Відповідно, позовні вимоги є обґрунтованими та правомірно задоволені судом першої інстанції.

Згідно ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач як суб'єкт владних повноважень, всупереч вимог ч.2 ст.71 КАС України не надав до суду належних доказів правомірності своїх дій, та не обґрунтував свою правову позицію у встановленому порядку.

Судова колегія апеляційної інстанції не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається апелянт в апеляційній скарзі, та вважає, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справи, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні правовідносини.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у постанові від 03.09.2015 року, та не можуть бути підставою для її скасування.

За таких обставин, у відповідності до ст.200 КАС України, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Крім того, приписами положень пп.2 п.3 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» встановлено розміри ставок судового збору за подання апеляційної скарги до адміністративного суду, в розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви. Відтак, з огляду на те, що апелянтом при поданні апеляційної скарги не було надано документу про сплату судового збору за подання апеляційної скарги, то судовий збір підлягає стягненню з останнього в розмірі 5359,2 грн.

Керуючись ст.ст. 41, 98, 160, 186, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.09.2015 року - без змін.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на користь Державного бюджету України судові витрати у розмірі 5359,2 (п'ять тисяч триста п'ятдесят дев'ять) грн.

Ухвала набирає законної сили згідно ст.254 КАС України, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Старова Н.Е.

Судді: Мєзєнцев Є.І.

Чаку Є.В.