Ухвала суду № 53654153, 17.11.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 листопада 2015 року м. Київ К/800/59778/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

при секретарі Калініні О.С.

за участю представників сторін:

позивача - Якименка Ю.В.

відповідача - Шила М.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30.10.2014

у справі № 826/10513/14

за позовом Публічного акціонерного товариства «Укртранснафта»

до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників

про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Укртранснафта» звернулось до суду з позовом про визнання протиправною бездіяльності Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників щодо не зарахування переплати з частини чистого прибутку у сумі 26 035 650 грн. (код КБК 21010100) у сплату податкового зобов'язання з податку на додану вартість (код КБК 14010100); зобов'язання відповідача провести зарахування переплати частини чистого прибутку у сумі 26 035 650 грн. (код КБК 21010100) у сплату податкового зобов'язання з податку на додану вартість (код КБК 14010100) відповідно до заяв позивача від 21.03.2014 № 18-00/109/957 та від 24.04.2014 № 18-00/139/1526 шляхом внесення відповідних змін до картки особового рахунку позивача.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.08.2014 у задоволенні позову відмолено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.10.2014 постанову суду першої інстанції скасовано, прийнято нову постанову про часткове задоволення позовних вимог; визнано протиправною бездіяльність Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників щодо не зарахування переплати з частини чистого прибутку у сумі 26 035 650 грн. (код КБК 21010100) у сплату податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 25 449 349 грн. (код КБК 14010100); зобов'язано відповідача провести зарахування переплати з частини чистого прибутку у сумі 26 035 650 грн. (код КБК 21010100) у сплату податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 25 449 349 грн. (код КБК 14010100); в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог та залишити в силі рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Представником відповідача в судовому засіданні заявлено клопотання про заміну відповідача, у зв'язку із реорганізацією, із Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників на правонаступника - Міжрегіональне головне управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників.

Відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

Суд касаційної інстанції, розглянувши заявлене клопотання, дійшов висновку про його задоволення.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, Державна податкова інспекція у Шевченківському районі міста Києва прийняла податкове повідомлення-рішення від 10.08.2005 № 882/23-4/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 7 664 143 грн.

Позивач оскаржив зазначене податкове повідомлення-рішення у судовому порядку та постановою Господарського суду міста Києва від 10.11.2005 № 25/315, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.04.2009, позов задоволено, визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва від 10.08.2005 № 882/23-4/0.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29.11.2011 № К-22220/09 постанова Господарського суду міста Києва від 10.11.2005 № 25/315 та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 28.04.2009 скасовані, а справа № 25/315 направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.07.2012 № 2а-350/12/2670, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.01.2014, відмовлено ПАТ «Укртранснафта» у задоволенні позову про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 10.08.2005 № 882/23-4/0.

У зв'язку з набранням законної сили постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.07.2012 № 2а-350/12/2670 у позивача виникло податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 7 664 143 грн., яке позивачем не погашено.

Відповідно до акту № 1536-20 від 11.03.2014 інспектором відповідача проведено звірку розрахунків платника з бюджетом за період 01.01 по 01.03.2014, за наслідком якої встановлено, що на початок звітного періоду за позивачем рахувалося позитивне сальдо розрахунків з бюджетом на суму 26 035 650 грн. Ця ж сума залишалася і на кінець звітного періоду.

В акті відповідача № 359-20 від 07.04.2014 про проведення звірки за період з 01.01 по 01.04.2014 зазначено, що станом на 01.01.2014 за позивачем рахувалось позитивне сальдо на суму 26 035 650 грн., однак, встановлено розбіжність між даними відповідача та позивача щодо повернення частини вказаної суми позивачу.

Так за даними податкового органу на кінець перевіряємого періоду позивач має позитивне сальдо у сумі 26 035 650 грн. натомість, за даними позивача сума, повернута з бюджету позивачу становить 7 664 143 грн., а позитивне сальдо, відповідно, 18 371 507 грн.

Представником позивача в акті розшифровано арифметичну різницю в даних: подано заяву на зарахування переплати в рахунок сплати ПДВ від 21.03.2014.

Згідно з п. 87.1 ст. 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Відповідно до п. 43.4 ст. 43 зазначеного Кодексу платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.

Як встановлено матеріалами справи, у позивача станом на 01.03.2014 рахувалася переплата платежу з частини чистого прибутку (доходу) державних унітарних підприємств та їх об'єднань у розмірі 26 035 650 грн.

Згідно з пп. 14.1.49 п. 14.1 ст. 14 ПК України дивіденди - платіж, що здійснюється юридичною особою - емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів та інших цінних паперів, що засвідчують право власності інвестора на частку (пай) у майні (активах) емітента, у зв'язку з розподілом частини його прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку. До дивідендів прирівнюється також платіж, що здійснюється державним унітарним, комерційним, казенним чи комунальним підприємством на користь відповідно держави або органу місцевого самоврядування у зв'язку з розподілом частини прибутку такого підприємства, платіж, який виплачується власнику сертифіката фонду операцій з нерухомістю в результаті розподілу доходу фонду операцій з нерухомістю. При цьому позитивне або від'ємне значення об'єкта оподаткування, розраховане згідно з розділом III цього Кодексу, не впливає на порядок нарахування дивідендів.

Таким чином, сплачена до бюджету частина чистого прибутку (доходу) (а також сума авансових внесків з податку на прибуток, сплачених при виплаті частини чистого прибутку) повинні відображатися в декларації з податку на прибуток підприємства і зменшувати суму податку на прибуток, нарахованого в такій декларації.

Відповідно до пп. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 ПК України дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді, зокрема, процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України.

З метою реалізації волевиявлення щодо зарахування переплати (з інших платежів) у сплату податкового зобов'язання з ПДВ на суму 7 664 143 грн. позивач 21.03.2014 звернувся до відповідача з відповідною заявою за № 18-00/109/957, зареєстрованою відповідачем 21.03.2014.

У відповідності до абз. 2 ч. 7 Порядку взаємодії територіальних органів Міністерства доходів і зборів України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України, Міністерства фінансів України від 30.12.2013 № 882/1188, за платежами, належними державному бюджету, орган Міндоходів у строк не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви передає висновки згідно з Реєстром висновків за платежами, належними державному бюджету, для виконання відповідному органу Казначейства.

Відповідачем надіслано на адресу позивача податкову вимогу, датовану 24.03.2014 роком за № 84-11 на суму 4 731 199 грн.

В процесі оскарження вказаної податкової вимоги Міністерством доходів і зборів України у відповідь на скаргу листом від 03.04.2014 № 18-00/124/1164 роз'яснено, що термін сплати узгодженої суми 7 664 143 грн. сплинув 07.02.2014.

Внаслідок цього, відповідачем самостійно було зараховано в рахунок боргу наявну на той момент переплату позивача з ПДВ на суму 2 932 944 грн., з огляду на що сума боргу позивача склала саме 4 731 199 грн.

З огляду на встановлені обставини справи, судом апеляційної інстанції зроблено висновок, що відповідачем допущено порушення норм Податкового кодексу України, що полягає у не розгляді у 12-денний термін заяви позивача про зарахування переплати в рахунок податкового боргу.

Натомість, відповідач стверджує, що самостійне зарахування боргу з ПДВ за рахунок переплати ПДВ здійснене відповідачем до дня подачі заяви позивачем про зарахування в рахунок цього боргу з іншого виду платежу, відмінного від ПДВ.

Незважаючи на це, в матеріалах справи вмотивований висновок податкового органу щодо розгляду заяви відсутній, а також не вирішено питання стосовно зарахування 4 731 199 грн. переплати частини чистого прибутку в рахунок заборгованості з ПДВ.

В подальшому, позивач 24.04.2014 звернувся з однопредметним листом до відповідача, в якому просив зарахувати в рахунок податкового боргу з ПДВ вже 18 371 507 грн. переплати частини чистого прибутку.

Вказану заяву відповідач отримав 24.04.2014, натомість, протягом 12 днів, як і в попередньому випадку, не відреагував.

Згідно акта звірки розрахунків платника з бюджетом по ПДВ від 07.04.2014 № 361-20 позитивне сальдо позивача за даними податкового органу вже становило 5 449 982,96 грн. на початок перевірямого періоду, а на кінець перевіряємого періоду позивач мав вже від'ємне сальдо з ПДВ у сумі 5 516 645 грн.

Суми погашення податковим органом зобов'язань з ПДВ за рахунок переплати з частини чистого прибутку в даному акті не відображені.

Також, в акті звірки розрахунків платника з бюджетом за період з 01.01 по 01.07.2014 відносно частини чистого прибутку № 59-78-20 від 08.07.2014, позитивне сальдо станом на 01.07.2014 з частини чистого прибутку становило 26 035 650 грн.

Таким чином, за умови існування безспірної суми переплати податкового зобов'язання та за умови звернення позивача до податкового органу про зарахування такої переплати в рахунок податкового боргу з інших платежів в межах діючого законодавства, відповідач мав надати позитивний висновок органу казначейства про зарахування такої переплати в межах 7-денного строку з дати отримання заяви платника податку.

Матеріалами справи встановлено, що у відповідності до податкової декларації позивача з ПДВ за березень 2014 року ним самостійно визначено суму грошового зобов'язання з ПДВ, що становила 36 952 690 грн. (позитивне значення - 36 239 023 грн.).

Згідно платіжного доручення № 0000017572 від 30.04.2014 податкове зобов'язання сплачено до бюджету у розмірі 16 479 133 грн.

Залишок податкового боргу становив 19 759 890 грн., що в сумі з боргом за податковою вимогою від 24.03.2014 № 84-11 становило 24 491 089 грн.

На підставі витягу з карти особового рахунку позивача за платежем: ПДВ, відповідачем за рахунок переплати грошового зобов'язання з ПДВ позивача самостійно зменшено частину податкового боргу з загальної суми 7 664 143 грн. наступним чином: 20.03.2014 зменшено борг за рахунок переплати на суми 1 973 548 грн., 791 грн., 327 грн. та 18 грн., що в загальному обсязі становить 1 974 684 грн.

Того ж дня відповідачем було збільшено позивачу недоїмку за ППР від 10.08.2005 № 0008822340 за двома кодами операцій на загальну суму 5 689 459 грн.

Наступна операція в картці особового рахунку з коштами, що мають відношення до податкового повідомлення-рішення від 10.08.2005 № 0008822340 відбулася 24.03.2014.

Натомість, заяву про зарахування частини переплати з частини чистого прибутку у сумі 7 664 143 грн. відповідач отримав 21.03.2014 згідно відбитку штампу відповідача на заяві, наявній в матеріалах справи.

Тобто, 20.03.2014 відповідачем вчинено дії по зарахування в частину податкового боргу з ПДВ частини існуючої переплати з ПДВ у сумі 1 974 684 грн., що є правомірним.

Однак, дії відповідача по самостійному погашенню податкового боргу за рахунок надходжень коштів на рахунок державного бюджету за платежем № 14010100 вчинені з 21.03.2014 (після отримання відповідної заяви позивача) є неправомірними, а тому при вирішення справи по суті не можуть прийматися до уваги.

З огляду на вищенаведене, на момент звернення до суду з адміністративним позовом позивач мав податковий борг у сумі 5 689 459 грн., зважаючи на те, що 1 974 684 грн. відповідачем правомірно списано з картки позивача на погашення частини боргу, а 21.03.2014 відповідач отримав заяву позивача про спрямування на погашення решти боргу переплати з іншого виду платежу.

Також, позивач залишив недоплаченою частину узгодженого податкового зобов'язання з ПДВ згідно декларації за березень 2014 року на суму 19 759 890 грн.

Отже, загальна частина непогашеного податкового боргу з ПДВ у загальній сумі 25 449 349 грн.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що загальна сума заборгованості станом на 31.07.2014 згідно виписки з картки особового рахунку до уваги братися не може з огляду на те, що відповідачем при вчиненні дій на самостійне погашення податкового огляду на те, що відповідачем при вчиненні дій на самостійне погашення податкового боргу було допущено суттєве порушення Податкового кодексу України, що полягає у безпідставності самостійного визначення податковим органом джерела погашення податкового боргу за наявності на час такого визначення заяви платника податку із визначенням джерела погашення відмінного від того, що обране податковим органом.

Таким чином, заборгованість позивача станом на 31.07.2014 не скоригована на суму переплати з ПДВ, існуючу після 21.03.2014 внаслідок неправомірного погашення цією сумою податкового боргу позивача.

На основі викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що зарахуванню в рахунок податкового боргу з ПДВ підлягає переплата з частини чистого прибутку позивача у розмірі 25 449 349 грн.

За наведених обставин, меж перегляду, відсутності порушень норм матеріального і процесуального права, висновок суду апеляційної інстанції про часткове задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Допустити заміну по даній справі відповідача - Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників його правонаступником - Міжрегіональним головним управлінням ДФС - Центральним офісом з обслуговування великих платників.

Касаційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30.10.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний