Ухвала суду № 53654039, 17.11.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" листопада 2015 р. м. Київ К/800/56573/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

при секретарі Калініні О.С.

за участю представників сторін:

позивача - Пашутіна Є.В.

відповідача - Гортатенко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія-Інвест»

на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.10.2014

та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.06.2014

у справі № 826/5561/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія-Інвест»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мрія-Інвест» звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві № 0007932208 від 18.12.2013.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.06.2014, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.10.2014, у задоволенні позовних вимог відмовлено, з мотивів правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Відповідач в запереченнях на касаційну скаргу просить відмовити в задоволенні касаційної скарги, з огляду на прийняття оскаржуваних судових рішень з правильним застосуванням норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права.

Представником відповідача в судовому засіданні заявлено клопотання про заміну відповідача, у зв'язку із реорганізацією, із Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на правонаступника - Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

Суд касаційної інстанції, розглянувши заявлене клопотання, дійшов висновку про його задоволення.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Мрія-Інвест» з питань дотримання вимог податкового законодавства, правильності та повноти нарахування та сплати податків за період з 01.01.2012 по 01.08.2013, складено акт № 2123/22-08/32670462 від 03.12.2013, в якому зафіксовано порушення: пп. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138, п. 146.5 ст. 146, п. 44.1 та 44.2 ст. 44, пп. пп. 135.5.4, 135.5.12 п. 135.5 ст. 135, п. 137.16 ст. 137 Податкового кодексу України, ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що призвело до завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 5 286 291 грн.

На підставі результатів проведеної перевірки, 18.12.2013 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0007932208 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 5 286 291 грн.

Матеріалами справи встановлено, що між позивачем (позичальник) та Компанією «ХХІ Century Investments Public Limited» (позикодавець) укладено договір позики від 05.10.2006 № 32-10/2086, за умовами якого позикодавець надає позичальнику позику, не раніше реєстрації цього договору в НБУ в сумі 20 310 000 доларів США; позика надається на платній основі; відсоткова ставка за користування позикою встановлюється у розмірі 9% річних. Проценти нараховуються за методом «факт/факт», тобто за фактичний час існування боргу за цим договором і виходячи з фактичної кількості календарних днів у році. Проценти нараховуються, починаючи з наступного дня після надання позики і до дня, що передує дню фактичного повернення позики; повернення позики здійснюється єдиним платежем не пізніше ніж 31.10.2009 (дата повернення позики). У випадку порушення передбаченого строку повернення позики (затримки) позичальник зобов'язаний заплатити відсотки по простроченій сумі боргу у розмірі 1% річних, який нараховується з моменту настання дати повернення позики (31.10.2009) до повного розрахунку за договором. Про нарахування відсотків (1%) позичальник повідомлятиме позикодавця протягом 10 календарних днів з дати початку затримки.

Під час проведення перевірки позивача податковим органом встановлено, що в бухгалтерському обліку ТОВ «Мрія-Інвест» нарахування (сплата) відсотків за користування позикою за період з 01.11.2009 по 31.12.2012 відсутня, а тому фактично користуючись коштами за договором позики від 05.10.2006 № 32-10/2006 товариство в період з 01.11.2009 по 31.12.2012 отримувало послуги безоплатно.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач, використовуючи кошти у розмірі 2 031 000 доларів США, надані йому як позика за відповідним договором в період з 01.11.2009 по 31.12.2012 не здійснював нарахування відсотків за їх користування та відсотків по простроченій сумі боргу, а отже фактично використовував вказані кошти на безоплатній основі, в зв'язку з чим позивач не відобразив та не сплатив відсотки за користування кредитними коштами за договором № 32-10/2006 від 05.10.2006 у розмірі 5 146 109 грн.

Однак, висновки судів попередніх інстанцій є передчасними та такими, що зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин у справі.

Так, статтею 69 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Слід зазначити, що згідно пп. 14.1.267 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України позика - грошові кошти, що надаються резидентами, які є фінансовими установами, або нерезидентами, крім нерезидентів, які мають офшорний статус, позичальнику на визначений строк із зобов'язанням їх повернення та сплатою процентів за користування сумою позики.

Відповідно до пп. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138 цього Кодексу до складу інших витрат включаються: фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку).

Порядок оподаткування операцій з борговими вимогами та зобов'язаннями, встановлений пп. 153.4.1 п. 153.4 ст. 153 Податкового кодексу України, передбачає, що з урахуванням особливостей, установлених цим розділом, не включаються в дохід і не підлягають оподаткуванню кошти або майно, залучені платником податку у зв'язку з: отриманням платником податку основної суми фінансових кредитів, у тому числі субординованого боргу, позик від інших осіб - кредиторів, а також поверненням основної суми фінансових кредитів, позик, наданих платником податку іншим особам - дебіторам, отриманням частини консолідованого іпотечного боргу власниками іпотечних сертифікатів участі, заміною однієї частки консолідованого іпотечного боргу на іншу.

Одночасно з цим, пп. 153.4.2 п. 153.4 ст. 153 зазначеного Кодексу встановлено, що з урахуванням особливостей, встановлених цим розділом, не включаються до витрат кошти або майно, надані платником податку у зв'язку з: поверненням платником податку основної суми кредиту, у тому числі субординованого боргу, позики, частини консолідованого іпотечного боргу при погашенні іпотечного сертифіката участі, але не більше суми, сплаченої за придбання такого сертифіката іншим особам - кредиторам, процентної позики, а також з наданням основної суми кредиту, позики іншим особам - дебіторам, викупу (заміни) однієї частки консолідованого іпотечного боргу на іншу відповідно до закону.

Таким чином, якщо позика відповідає критеріям встановленим пп. 14.1.267 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, то облік доходів і витрат здійснюється у відповідності до пп. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138, ст. 141, пп. 153.4.1 та пп. 153.4.2 п. 153.4 ст. 153 Податкового кодексу України.

В даному випадку, судами попередніх інстанцій не досліджено чи відповідає позика за договором № 32-10/2086 від 05.10.2006 критеріям встановленим пп. 14.1.267 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України.

Також, судами не досліджено питання щодо правомірності зменшення позивачу суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 5 286 291 грн. в розрізі із розрахунками податкового органу, на підставі яких відповідач дійшов висновку про допущені порушення.

Слід також врахувати, що в справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За вказаних обставин, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Допустити заміну по даній справі відповідача - Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві її правонаступником - Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія-Інвест» задовольнити.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.10.2014 та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.06.2014 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний