Ухвала суду № 53654027, 02.11.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 листопада 2015 року м. Київ К/800/47505/13

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Бившевої Л.І.

Ланченко Л.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 03.07.2013

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.08.2013

у справі №812/5063/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахта «Рассвет-1»

до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 03.07.2013, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.08.2013, позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Алчевської ОДПІ Луганської області ДПС від 17.05.2013 № 0000672230.

Алчевська ОДПІ ГУ Міндоходів у Луганській області подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову. Посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права: п.п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, ст.ст. 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для визначення позивачу за податковим повідомленням-рішенням від 17.05.2013 № 0000672230 грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 3094027,5 грн., в т.ч.: 2062685 грн. основного платежу та 1031342,5 грн. штрафних (фінансових) санкцій, слугували висновки документальної планової виїзної перевірки за період з 01.10.2011 по 31.12.2012, викладені в акті від 23.04.2012 № 753/223/35038195, про порушення вимог п.п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України. Порушення позивачем вимог вказаних норм закону полягали в неправомірному включенні до складу податкового кредиту податку на додану вартість за операціями з ТОВ «Алчевський карбідний завод», ТОВ «Листбуд» та ТОВ «Пром Альянс ЛТД».

Податковий орган вважає, що правочини позивача з вказаними контрагентами в силу вимог ст. 228 Цивільного кодексу України є нікчемними, оскільки не спрямовані на настання реальних правових наслідків.

В обґрунтування вказаної позиції податковий орган посилається на відсутність первинних документів, які б підтверджували фактичне здійснення поставки товарів, в т.ч. товарно-транспортних накладних. Відповідач також вказує на безпідставність формування податкового кредиту за операціями з ТОВ «Листбуд», посилаючись на факт здійснення оперативно-розшукових дій головним слідчим управлінням УМВС України у м. Запоріжжя в межах кримінальної справи за фактом вчинення злочинів, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України.

При перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, правової оцінки встановлених судами обставин суд касаційної інстанції виходить з такого.

Платник податків при формуванні податкового кредиту повинен був діяти у відповідності до ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

За умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання товару, у межах господарської діяльності, за відсутністю з боку такого платника порушення вимог наведених норм закону при формуванні податкового кредиту, підстави для позбавлення його права на податковий кредит відсутні.

Висновки про нереальність господарських операцій з придбання платником податку товарів мають підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами.

Усі документи в їх сукупності, складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, які за змістом відповідають вимогам закону та які відображають реальні господарські операції, належать до первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності. Тому, питання реального вчинення господарських операцій має з'ясовуватися на підставі оцінки усіх таких доказів в їх сукупності.

В результаті дослідження питання щодо фактичного придбання позивачем товару (робіт) судами попередніх інстанцій встановлено, що господарські операції підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, які оцінені судами як такі, що відповідають дійсності та підтверджують реальне вчинення господарських операцій. Зокрема, судами попередніх інстанцій досліджено такі первинні документи: договори поставки, договір зберігання, специфікації до договорів, видаткові накладні, податкові накладні, накладні на внутрішнє переміщення товару, прибуткові накладні, акти прийому-передачі.

Встановлення певних фактів в ході оперативно-розшукових заходів, слідства у кримінальній справі, порушеній щодо осіб, причетних до створення підприємств (постачальників), не є підставою для звільнення від доказування обставин в адміністративній справі і без відповідного судового рішення у кримінальній справі такі факти самі собою не є достатнім доказом допущення суб'єктом господарювання (покупця) чи відсутності з боку останнього певного порушення і може оцінюватися адміністративним судом у сукупності лише з іншими допустимими доказами. До того ж докази мають бути належними, тобто такими, що містять інформацію щодо предмета доказування, у даному випадку яким є обставини щодо реального вчинення позивачем господарських операцій та дотримання ним вимог законів при формуванні податкового кредиту.

Доводи податкового органу щодо нікчемності вчинених позивачем господарських зобов'язань є необґрунтованими, оскільки для цього необхідно встановити наявність у платника податку при вчинення таких зобов'язань мети, суперечної інтересам держави і суспільства. Про наявність такої мети у платника податку (покупця) не можуть свідчити лише факти певних порушень правил ведення господарської діяльності чи оподаткування постачальниками товару.

Суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального права та надали правову оцінку встановленим обставинам. Підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області залишити без задоволення, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 03.07.2013 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.08.2013 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою безпосередньо до Верховного Суду України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.І. Бившева

Л.В. Ланченко