Ухвала суду № 53653894, 10.11.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2015 року м. Київ К/800/21522/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Веденяпіна О.А.

Юрченко В.П.

при секретарі судового засідання: Чайці О.С.,

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.03.2015 року

та постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.05.2014 року

у справі № 804/4683/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Металургійна транспортна компанія»

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Металургійна транспортна компанія» звернулось до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень форми «В1» від 20.03.2014 року №0000071501 та форми «Р» від 20.03.2014 року №0000081501.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.05.2014 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.03.2015 року у даній справі позов задоволено з огляду на правомірність заявлених вимог.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі п.п.78.1.8 п.78.1 ст.78 та п.200.11 ст.200 Податкового кодексу України посадовими особами ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Металургійна транспортна компанія» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в рахунок майбутніх платежів за жовтень, листопад та грудень 2013 року.

За результатами перевірки встановлено порушення позивачем приписів п.198.2 ст.198 та п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України.

Висновок податкового органу обґрунтований тим, що причиною виникнення від`ємного значення між сумою податкового зобов`язання з податку на додану вартість та сумою податкового кредиту є придбання ТОВ «Металургійна транспортна компанія» основних фондів (залізничних вагонів-хоперів для перевезення сипких товарів) на митній території України у ПАТ «Стахановський вагонобудівний завод» та ПАТ «Дніпровагонмаш» у вересні, жовтні та листопаді 2013 року за рахунок коштів, одержаних позивачем від проведення операцій з купівлі-продажу цінних паперів українських емітентів, проведених з залученням нерезидента - Наваро Дівелопмент Лімітед (Кіпр) та фактично спрямованих на отримання майнової вигоди у вигляді зменшення бази оподаткування з податку на додану вартість та ухилення від сплати податків. При цьому, договори купівлі-продажу цінних паперів з нерезидентом фактично є прихованою фінансовою допомогою. Так, позивач за умовами цих договорів мав докласти усіх зусиль для виконання своїх зобов'язань перед продавцем щодо оплати придбаних цінних паперів, однак, реалізувавши їх, спрямував отримані кошти не на погашення заборгованості за придбанні цінні папери, а на закупівлю залізничних вагонів. Таким чином, здійснення ТОВ «Металургійна транспортна компанія» зазначених операцій є фактичним приховуванням по суті фінансування, яке було спрямовано на поповнення обігових коштів з метою придбання вагонів-хоперів сипких вантажів та, як результат, формування від`ємного значення з податку на додану вартість, а не на завершення операцій з купівлі-продажу цінних паперів (погашення заборгованості за їх придбання). Операції, проведені з метою отримання майнової вигоди у вигляді зменшення бази оподаткування з податку на додану вартість та можливості отримання коштів з Державного бюджету, не можуть вважатися здійсненими у межах господарської діяльності платника податків.

На підставі вказаних висновків ДПІ у Жовтневому районі міста Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області 20.03.2014 року було прийнято податкове повідомлення-рішення форми «В1» №0000071501, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у загальному розмірі 28100026,00 грн., а також податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0000081501, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 1011297,00 грн., з яких 674198,00 грн. - за основним платежем та 337099,00 грн. - за штрафними санкціями.

Задовольняючи позов, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно п.200.1 - п.200.3 ст.200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

У п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст.198 цього Кодексу).

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У п.198.6 наведеної норми визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст. 201 ПК України).

При цьому, згідно з п. 201.8 ст. 201 ПК України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як було вірно встановлено судами, факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, виписаними позивачу його контрагентами, в саме - договорами, специфікаціями, видатковими накладними, податковими накладними, актами приймання-передачі, довіреностями, платіжними дорученнями та ін.

Жодних доказів, які б підтверджували порушення з боку позивача при укладанні договорів публічного порядку, відповідачем не надано. На час укладання договорів із позивачем, його контрагенти були платниками ПДВ згідно чинного законодавства та належним чином зареєстрованими у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, тобто мали достатній об'єм правоздатності для укладення спірних угод.

Доводи відповідача про нікчемність угод, укладених між позивачем та його контрагентами, судами правомірно не прийняті до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження такого факту.

Твердження відповідача про те, що вищевказаний податковий кредит сформовано протиправно, оскільки джерелом коштів, сплачених за поставлені позивачу залізничні вагони, є кошти, отримані ТОВ «Металургійна транспортна компанія» від проведення операцій з купівлі-продажу цінних паперів українських емітентів, проведених з залученням нерезидента - Наваро Дівелопмент Лімітед (Кіпр), які фактично є прихованою фінансовою допомогою та спрямовані на отримання майнової вигоди у вигляді зменшення бази оподаткування з податку на додану вартість та ухилення від сплати податків, спростовуються наступним.

Оподаткування операцій з торгівлі цінними паперами здійснюється відповідно до приписів п.153.8 ст.153 Податкового кодексу України, якими, зокрема, передбачено, що платники податку визначають фінансовий результат за операціями з цінними паперами відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку шляхом зменшення прибутків за операціями з цінними паперами на суму збитків від операцій з іншими цінними паперами протягом такого звітного періоду.

Як вбачається з матеріалів справи, жодних порушень ТОВ «Металургійна транспортна компанія» приписів п.153.8 ст.153 Податкового кодексу України при оподаткуванні господарських операцій з купівлі-продажу цінних паперів українських емітентів ПАТ «Екотехнології» та ПАТ «Силові електронні прилади управління» встановлено не було.

При цьому, на думку відповідача, такі господарські операції фактично є прихованою поворотною фінансовою допомогою у розумінні приписів пп.14.1.257 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України.

За змістом приписів пп.135.5.5 п.135.5. ст.135 Податкового кодексу України суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, що залишаються неповерненими на кінець такого звітного періоду, від осіб, які не є платниками цього податку (в тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із цим Кодексом мають пільги з цього податку, в тому числі право застосовувати ставки податку нижчі, ніж установлені пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу, відносяться до інших доходів платника податків, що, відповідно до п.135.1 ст.135 Податкового кодексу України враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток.

Однак, відповідачем не було надано доказів донарахування позивачеві податку на прибуток у зв'язку із заниженням останнім об'єкта оподаткування цим податком на суму поворотної фінансової допомоги, або доказів встановлення такого порушення з боку ТОВ «Металургійна транспортна компанія».

Таким чином, доводи відповідача про те, що господарські операції позивача з купівлі-продажу цінних паперів були здійснені з метою ухилення від сплати податків є необґрунтованими, оскільки останнім не надано жодного доказу на підтвердження наведеного факту.

За таких обставин, суди дійшли вірного висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.03.2015 року та постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.05.2014 року у справі № 804/4683/14 залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписГолубєва Г.К.Судді підписВеденяпін О.А. підписЮрченко В.П.

Ухвала складена у повному обсязі 13.11.2015 р.