Ухвала суду № 53653769, 17.11.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" листопада 2015 р. м. Київ К/800/63905/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2014

у справі № 823/2372/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотоніський лікеро-горілчаний завод "Златогор"

до Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 19.08.2014 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2014 скасовано постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 19.08.2014 та прийнято нове рішення, яким позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 05.06.2014 №306/0001372200.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2014 та залишити в силі рішення суд першої інстанції.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Золотоніський лікеро-горілчаний завод «Златогор» з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаємовідносин з ТОВ «Крістенс» у січні 2014 року, за результатами якої складено акт від 26.05.2014 № 194/23-13-2200/31082518, у висновках якого зафіксовано порушення позивачем вимог: п. 198.1, п. 198.3, 1.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.2 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено до сплати до бюджету податку на додану вартість за січень 2014 року у розмірі 488040,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.06.2014 № 306/0001372200 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 488040,00 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) в розмірі 244020,00 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що договірні зобов'язання між позивачем та його контрагентами лише документально відображені у первинних документах, без їх фактичного здійснення, а тому, наявність у позивача виданих йому податкових накладних не є достатньою підставою для формування податкового кредиту, з урахуванням відсутності підтвердження реального здійснення господарської операції.

Суд апеляційної інстанції не погодився з наведеним висновком суду першої інстанції, зазначивши, що в матеріалах справи наявні первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Однак, колегія суддів касаційної інстанції вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними та такими, що зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.01.2014 між позивачем та ТОВ «Крістенс» було укладено договір поставки № 140102.

На підтвердження виконання укладених між позивачем та його контрагентом зобов'язань, позивачем були надані податкові накладні, видаткові накладні та товарно-транспортні накладні.

Разом з тим, як вбачається з акта від 26.05.2014 № 194/23-13-2200/31082518, в ході проведення перевірки використано матеріали акта від 31.03.14 №352/26-58-22-07-17/38022110 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Крістенс» щодо підтвердження господарських відносин з платниками за січень 2014 року, складеного ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, висновками якого не встановлено факту реального здійснення господарських операцій ТОВ «Крістенс» у січні 2014 року.

Зокрема, у вказаному акті зазначено про відсутність у ТОВ «Крістенс» виробничих потужностей, необхідних для проведення операцій з поставки матеріалів для виробництва лікеро-горілчаної продукції, складських приміщень, необхідних для зберігання матеріальних цінностей, транспортних засобів.

Крім того, ТОВ «Крістенс» мало взаємовідносини ще з 143 контрагентами-покупцями та отримувачами послуг, які розташовані в різних областях України, а саме: АР Крим (2 суб'єкти у м. Сімферополь); Дніпропетровській області (44 суб'єкти юридичні особи та 13 фізичних осіб у 14 районах); Запорізькій області (4 суб'єкти у 3-х районах); Київській області (6 суб'єктів у 3-х районах); Полтавській області (1 суб'єкт); Харківській області (6 суб'єктів у 4-х районах); Херсонській області (1 суб'єкт); м. Черкаси (1 суб'єкт) та м. Києві (63 суб'єкти у 12-ти районах міста), на загальну суму взаємовідносин 140810121,31 грн., в т. ч. 23468353,55 грн. ПДВ, що фізично неможливо за умови наявної кількості працюючих - 1-ї особи.

При цьому, згідно податкових накладних за січень 2014 року, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, ТОВ «Крістенс» відображає здійснення різних господарських операцій за видами діяльності, які ніяким чином не пов'язані між собою, а саме: надання юридичних послуг, організація та проведення рекламного заходу, надання інформаційно- консультаційних послуг, надання послуг щодо розміщення банерної реклами в мережі Інтернет, виготовлення та розповсюдження рекламних листівок, надання послуг з перевезення вантажу у межах міста та послуги з перевезення вантажу у міжміському сполученні, розміщення, техобслуговування реклами, надання послуг зі збору інформації та оперативне коригування схем дислокації постів та технічних засобів, комплекс робіт по технічному обслуговуванню друкарської машини та інші.

На момент здійснення господарських взаємовідносин із ТОВ «Золотоніський ЛГЗ «Златогор», стан платника ТОВ «Крістенс» « 0» - платник податків за основним місцем обліку, на момент перевірки « 9» - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності із п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З аналізу наведених законодавчих приписів вбачається, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів (послуг) з метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. А тому, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарських операцій; встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарських операцій та встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

В даному випадку, судами попередніх інстанцій не досліджено обставин, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій між позивачем та його контрагентом, а саме: можливостей контрагентів позивача щодо виконання укладеного з позивачем договору, зокрема, наявності технічних та технологічних можливостей; питання щодо фактичної оплати позивачем податку на додану вартість в ціні отриманого товару (послуг), не досліджено руху активів у процесі здійснення господарських операцій, з відповідним документальним підтвердженням.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ч. 2 ст. 227 КАС України.

При новому розгляді, слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального, процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам справи, з урахуванням чого встановити правомірність прийняття податковим органом спірного податкового повідомлення-рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 227, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області задовольнити частково.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 19.08.2014 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2014 скасувати.

Справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль