Ухвала суду № 53652075, 28.10.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2015 року м. Київ К/9991/11118/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.

суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва

на постанову Господарського суду Миколаївської областi від 29.07.2008

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2011

у справі № 1/176/08 Господарського суду Миколаївської областi

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Антарес-Буд»

до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Миколаївської областi від 29.07.2008 , залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2011, позов задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення від 15.11.2007 № 002832360/0.

У касаційній скарзі ДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Позивач не реалізував своє процесуальне право надати заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для визначення ТОВ «Антарес-Буд» податкового зобов'язання із податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 07.11.2007 № 3636/23-600/31159868. Згідно з цими висновками позивач порушив норми підпункту «а» пункту 2.1 ст.2, підпункту 7.2.4 пункту 7.2, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР): включено до складу податкового кредиту податок на додану вартість у загальній сумі 93583,17 грн. за податковими накладними, виписаними ПВКП «Пульсар-система», свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника ПДВ якого визнані недійсними з дня реєстрації та дати видачі відповідно постановою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 12.06.2007, у результаті чого ТОВ «Антарес-Буд» занижено податок на додану вартість у сумі 93583,00 грн. у податковому обліку за період з березня по вересень 2005 року.

На підставі акту перевірки ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.11.2007 № 002832360/0 про визначення позивачу податкового зобов'язання із податку на додану вартість у сумі 140374,50 грн., у тому числі: 93583,00 грн. - за основним платежем та 46791,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

У судовому процесі встановлено, що позивач сформував податковий кредит у податковому обліку за період з березня по вересень 2005 року у загальній сумі 93583,17 грн. за податковими накладними, виписаними ПВКП «Пульсар-система» за наслідками господарських операцій з поставки послуг з виконання підрядних робіт та будівельних матеріалів. Факт виконання вказаних господарських операцій, як і сплата позивачем ПДВ у ціні поставлених послуг і будівельних матеріалів, податковим органом під час перевірки та в судовому процесі не оспорювався.

У відповідності до абзаців 1 та 2 підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР (у редакції чинній, на час виникнення відносин, з приводу прав і обов'язків сторін у яких виник спір) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 -1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 цього ж пункту визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту)..

Визначаючи позивачу податкові зобов`язання з податку на додану вартість у податковому обліку за період з березня по вересень 2005 року, податковий орган виходив з факту визнання недійсними свідоцтва про державну реєстрацію ПВКП «Пульсар-Система» з дня реєстрації та його свідоцтва платника податку на додану вартість з дати його видачі згідно з постановою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 12.06.2007 (а.с 48-49).

Відповідно до частини 2 статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Застосувавши наведені норми Закону № 168/97-ВР, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що з врахуванням обставин належної реєстрації ПВКП «Пульсар-система» на дати виконання господарських операцій з надання послуг та поставки будівельних матеріалів платником ПДВ, неспростування з боку ДПІ реальності вказаних господарських операцій, визнання у подальшому недійсними установчих документів та свідоцтва платника ПДВ контрагента позивача (ПВКП «Пульсар-система») рішенням суду не може бути наслідком визнання недійсними всіх господарських операцій за участю цієї юридичної особи за відсутності доказів безтоварного характеру господарських операцій та обізнаності позивача щодо обставин державної реєстрації ПВКП «Пульсар-система», які стали підставою для визнання недійсними установчих документів останнього згідно з рішенням суду.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновку судів попередніх інстанцій, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Миколаївської областi від 29.07.2008 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя підписЄ.А. УсенкоСудді підписО.А. Веденяпін підписМ.П. Зайцев