Ухвала суду № 53652004, 28.10.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2015 року м. Київ К/9991/51755/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.

суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.02.2012

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.08.2012

у справі № 2а-685/12/2670 Окружного адміністративного суду міста Києва

за позовом Кредитної спілки (КС) «Ощадна каса»

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва (ДПІ)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.02.2012, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.08.2012, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від 11.11.2011 № 0000732201.

У касаційній скарзі ДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для збільшення у податковому обліку КС «Ощадна каса» грошового зобов'язання із податку на прибуток та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 17.08.2011 № 9266/22-1/35332686. Згідно з цими висновками позивач порушив норми підпунктів 7.11.4, 7.11.9 пункту 7.11 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (Закон № 334/94-ВР): занижено податок на прибуток на загальну суму 1615073,00 грн. у податковому обліку за 4-й квартал 2008 року, 4-й квартал 2009 року, 4-й квартал 2010 року, 1-й квартал 2011 року за операціями із залучення грошових коштів у сумі 25000000,00 грн. від ТОВ «Видавничий дім «Інтергра» під 14 % річних, які використані не на здійснення діяльності, передбаченої Законом України «Про кредитні спілки», з надання фінансових кредитів членам кредитної спілки.

За наслідками перевірки та адміністративного оскарження відповідачем відносно позивача прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.11.2011 № 0000732201 про збільшення грошового зобов'язання із податку на прибуток у сумі 1615073,00 грн. за основним платежем та 350529,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

У судовому процесі встановлено, що позивач є неприбутковою організацією, здійснює свою діяльність на підставі ліцензії від 28.10.2008 № 534822, згідно з якою отримав дозвіл на надання фінансових послуг (діяльність з надання фінансових кредитів за рахунок залучених коштів, крім внесків (вкладів) членів кредитної спілки на депозитні рахунки).

Між позивачем (позичальник) та ТОВ «Видавничий дім «Інтегра» (позикодавець) було укладено договір про залучення коштів юридичної особи (позики) від 21.11.2008, за яким позикодавець надав позичальнику, шляхом перерахування на поточний рахунок, грошові кошти у сумі 25000000,00 грн. строком на 7 років під 14% річних., з виплатою відсотків не пізніше 21 листопада наступного року.

Залучені кошти, в сумі 25000000 грн., згідно з платіжним дорученням від 21.11.2008 № 8 перераховані на депозитний рахунок, відкритий позивачу в ВАТ «Єврогазбанк» згідно з договором про залучення коштів на умовах субординованого боргу від 21.11.2008, укладеним з цим банком на 7 років під 14% з умовою про повернення коштів 21.11.2015.

Як свідчить акт перевірки, у подальшому до договору про залучення коштів юридичної особи (позики) від 21.11.2008 були укладені додаткові угоди, якими зменшувалась відсоткова ставка за позикою та частково поверталась сума депозиту, зокрема: додатковою угодою від 30.12.2008 № 1 відсоткову ставку зменшено на 4%; додатковою угодою від 30.06.2009 № 2 - на 3,5% з 01.07.2009 та частково повернуто депозит у сумі 1950000,00 грн.; додатковою угодою від 30.12.2009 № 4 - на 1 % з 01.01.2010; додатковою угодою від 19.11.2010 № 5 повернуто депозит у сумі 400000,00 грн.

За договором про залучення коштів юридичної особи (позики) від 21.11.2008 позивачем були сплачені користь ТОВ «Видавничий дім «Інтегра» відсотки на загальну суму 1476808,90 грн., зокрема: 23.11.2009 -1186000,00 грн., 22.11.2010 - 86200,68 грн. та 204608,22 грн.

У той же час за договором про залучення коштів на умовах субординованого боргу від 21.11.2008 позивач за період з 01.12.2008 по 01.03.2011 отримав від банку відсотки на загальну суму 7937097,69 грн.

Вказана сума відсотків була відображена позивачем у податковому обліку як доходи кредитних спілок від здійснення операцій з активами (у тому числі, пасивні доходи).

Статтею 21 Закону України «Про кредитні спілки» встановлено, що кредитна спілка, поміж іншим, відповідно до свого статуту розміщує тимчасово вільні кошти на депозитних рахунках в установах банків, які мають ліцензію на право роботи з вкладами громадян.

Відповідно до абзацу третього підпункту 7.11.4 пункту 7.11 ст.7 Закону № 334/94-ВР від оподаткування звільняються доходи неприбуткових організацій, визначених у абзаці "в" підпункту 7.11.1, отримані у вигляді: доходів від здійснення операцій з активами (у тому числі, пасивних доходів) недержавних пенсійних фондів та кредитних спілок, за пенсійними вкладами (внесками), рахунками учасників фондів банківського управління відповідно до закону з цих питань.

Абзацом другим підпункту 7.11.9 цього пункту встановлено, що незалежно від положень абзацу першого цього підпункту, у разі коли неприбуткова організація отримує доход з джерел, інших ніж визначені відповідними підпунктами 7.11.2 - 7.11.7 цього пункту, така неприбуткова організація зобов'язана сплатити податок на прибуток, який визначається як сума доходів, отриманих з таких інших джерел, зменшена на суму витрат, пов'язаних із отриманням таких доходів, але не вище суми таких доходів.

Під терміном "пасивні доходи" слід розуміти доходи, отримані у вигляді процентів, дивідендів, страхових виплат і відшкодувань, а також роялті (абзац другий підпункту 7.11.13 пункту 7.11 цієї статті).

Застосувавши ці правові норми, суди попередніх інстанцій зробили юридично правильний висновок, що відсотки, які були отримані позивачем від банку за користування грошовими коштами, розміщеними на депозитному рахунку, є пасивним доходом позивача як кредитної спілки, а отже у силу норми абзацу третього підпункту 7.11.4 пункту 7.11 ст. 7 Закону № 334/94-ВР звільняються від оподаткування. Ця норма не ставить звільнення пасивних доходів неприбуткових організацій - кредитних спілок від оподаткування в залежність від будь-яких умов.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновку судів попередніх інстанцій, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.02.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.08.2012 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя підписЄ.А. УсенкоСудді підписО.А. Веденяпін підписМ.П. Зайцев