Ухвала суду № 53652, 03.07.2006, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

21 липня 2006 року

Справа № 2-25/116-2006

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Волкова К.В.,

суддів Дугаренко О.В.,

Черткової І.В.,

секретар судового засідання Алєєва А.М.

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився;

відповідача: не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Керчі Автономної Республіки Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Маргарітов М.В.) від 16.01.-13.03.2006 року у справі № 2-25/116-2006

за позовом Державного підприємства "Керченський морський торговельний порт" (вул. Кірова, 28,Керч,98312)

до Державної податкової інспекції в місті Керчі Автономної Республіки Крим (вул. Борзенка, 40,Керч,98300)

про визнання частково недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Керченський морський торговельний порт" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом про визнання частково недійсним податкового повідомлення-рішення № 0005112301/1 від 04.02.2005 року про донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 159998,61 грн., у тому числі 106665,97 грн. - основний платіж, та 53332,99 грн. - штрафні санкції за жовтень 2003 року та за квітень 2004 року.

21.03.2005 року позивач доповнив позовні вимоги та просив визнати недійсним податкове повідомлення-рішення № 0005112301/1 від 04.02.2005 року в частині донарахування податкового зобов'язання у сумі 105923,58 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 52961,78 грн.

Крім того, Державне підприємство "Керченський морський торговельний порт" звернулось з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0005122301/1 від 04.02.2005 року про донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 72795,00 грн.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 16.05.2005 року зазначені позови об'єднані в одне провадження.

Постановою господарського суду міста Севастополя від 16.01-13.03.2006 у справі № 2-25/116-2006 (суддя Маргарітов М.В) позов задоволено повністю. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення № 0005122301/1 від 04.02.2005 року про донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 72795,00 грн. та № 0005112301/1 від 04.02.2005 року в частині донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 105923,58 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 52961,78 грн.

Додатковою постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 25.04.2006 року у справі № 2-25/116-2006 стягнуто з Державного бюджету України на користь Державного підприємства "Керченський морський торговельний порт" 1918,40 грн. витрат за проведення судово-бухгалтерської експертизи.

Задовольняючи позов, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про те, що: по-перше, позивач здійснював продаж послуг, призначених використання і споживання за межами митної території України, якої є територія іноземного судна, що зберігає за собою юрисдикцію іноземної держави. Тобто, порт здійснював продаж послуг відповідно до підпункту 6.2.2 пункту 6.2 статті 6 Закону України „Про податок на додану вартість” і не включав до складу податкового кредиту суми, вказані в Акті документальної перевірки і податковому повідомленні-рішенні. Відповідно, немає підстав виключати спірну суму з податкового кредиту порту. По-друге, позивач правомірно відніс до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, отриманих від суб’єкта підприємницької діяльності Морозова О.І., оскільки, на думку суду, позивач не зобов’язаний нести відповідальність за порушення, які допущені його контрагентом.

Не погодившись з постановою суду, Керченська міжрайонна державна податкова інспекція в Автономній Республіці Крим звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційні вимоги податкової інспекції мотивовані наступним. Позивач, на думку податкового органу, повинен був віднести суми податку на додану вартість сплачену (нараховану) у зв’язку з придбанням послуг, товарів, матеріалів, які споживаються для підтримки каналу в необхідному для судноплавства стані, до складу валових витрат, а не до складу податкового кредиту, тому підлягає виключенню з податкового кредиту суми податку на додану вартість, як добуток частки в % коштів, що надійшли в національній валюті за надані послуги з транзиту каналом. До того ж відповідач вважає, що позивач безпідставно відніс суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту по операціях з суб’єктом підприємницької діяльності Морозовим О.І, оскільки останній придбав товарно-матеріальні цінності у товариства з обмеженою відповідальністю „САН” на підставі угод, які були визнані недійсними у судовому порядку, тому він не міг бути постачальником порту.

Розпорядженням першого заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду Шевченко Н.М. від 20.06.2006 року у зв’язку з відпусткою у складі колегії було замінено суддю Фенько Т.П. на суддю Шевченко Н.М.

Розпорядженням першого заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду Шевченко Н.М. від 18.07.2006 року у зв’язку з поважних причин у складі колегії було замінено суддю Шевченко Н.М. на суддю Дугаренко О.В.

20.06.2006 року та 04.07.2006 року слухання справи було відкладено у зв’язку з неявкою представників сторін.

У судовому засіданні 18.07.2006 року представник Керченської міжрайонної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим у судовому засіданні надав заяву, в якій просив колегію суддів апеляційної інстанції здійснити заміну відповідача, оскільки Наказом Державної податкової адміністрації в Автономній Республіці Крим № 162 від 30.03.2006 року „Про реорганізацію Керченської міжрайонної державної податкової інспекції” було припинено юридичну особу Керченську міжрайонну державну податкову інспекцію та створено Державну податкову інспекцію у місті Керчі та Державну податкову інспекцію у Ленінському районі з правами юридичних осіб шляхом поділу Керченської міжрайонної державної податкової інспекції, які є правонаступниками останньої. Згідно з свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи № 641820 від 20.06.2006 року зареєстровано юридичну особу –Державну податкову інспекцію в місті Керчі Автономної Республіки Крим –та внесено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Згідно з статтею 55 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає можливим здійснити заміну позивача –Керченської міжрайонної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим –її правонаступником –Державною податковою інспекцією в місті Керчі Автономної Республіки Крим.

У судовому засіданні, призначеному на 18.07.2006 року, було оголошено перерву. Після оголошеної перерви 21.07.2006 року сторони не з’явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Судова колегія вважає можливим розглянути спір за відсутністю сторін, оскільки матеріалів справи достатньо для розгляду спору по суті, а згідно частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Переглянувши постанову суду першої інстанції відповідно до статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія встановила наступне.

Керченською міжрайонною державною податковою інспекцією 13.12.2004 року було проведено комплексну документальну перевірку дотримання вимог податкового і валютного законодавства Державним підприємством "Керченський морський торговельний порт" у період з 01.07. до 30.06.2004 року. По результатах перевірки було складено акт № 16/23-2/01125554 від 13.12.2004 року.

На підставі акту перевірки податковою інспекцією було прийнято податкові повідомлення-рішення від 14.12.2004 року № 0005112301/0 про донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 159998,61 грн., у тому числі 106665,97 грн. - основний платіж, та 53332,99 грн. - штрафні санкції за жовтень 2003 року та за квітень 2004 року та № 0005122301/0 про донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 72795,00 грн.

За наслідками адміністративного оскарження Керченською міжрайонною державною податковою інспекцією в Автономній Республіці Крим ухвалено рішення від 04.02.05р. № 1340/10/25-0 про залишення без змін податкових повідомлень-рішень від 14.12.04 року № 0005112301/0 та № 0005122301/0, а скаргу без задоволення. На адресу порту направлені податкові повідомлення-рішення від 04.02.05 року № 0005112301/1 та № 0005122301/1.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції у зв’язку з наступним.

Перевіркою було встановлено завищення бюджетного відшкодування у періодах: жовтень 2003 року та квітень 2004 року в сумі 103204,00 грн.; травень та червень 2004 року в сумі 73611,00 грн. у результаті порушення підпункту 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість”: позивачем частина оплати за транзит каналу суднами нерезидентів отримана у національній валюті, але портом зі складу податкового кредиту не виключені суми податку від оплати послуг з транзиту каналу, сплачених у гривнях.

Згідно з підпунктом 7.4.3 пункту 7.4 статті 7Закону України „Про податок на додану вартість” у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо неправомірності застосування цього підпункту до спірних правовідносин з огляду на наступне.

При проходженні судів під іноземним прапором транзитом Керч - Еникальськім каналом порт надавав послуги з лоцманської проводки судів, послуги центру регулювання рухом судна і стягував канальний збір. Перш за все, ці послуги не виготовлялися і не отримувалися. У вартість послуг не включалася вартість товарів (робіт, послуг), які виготовлялися б і/або отримувалися. Портові збори і плати за послуги стягувалися по фіксованих ставках, встановленою Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2000р. № 1544 (канальний збір), наказом Міністерства транспорту України від 15.12.2000р. № 711 (лоцманський збір, збір за послуги центру регулювання рухом судів). Ці послуги не є частиною якого-небудь товару (роботи, послуги), який би виготовлявся і/або отримувався.

Відповідно до підпункту 7.4.2 пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” у разі, коли платник податку здійснює операції з поставки товарів (робіт, послуг), що звільнені від оподаткування або не є об'єктом оподаткування згідно з статтями 3 та 5 цього Закону, суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації, відносяться відповідно до складу валових витрат виробництва (обігу) та на збільшення вартості основних фондів і нематеріальних активів і до податкового кредиту не включаються.

Як було встановлено актом перевірки порт здійснював продаж послуг, призначених використання і споживання за межами митної території України, якої є територія іноземного судна, що зберігає за собою юрисдикцію іноземної держави. Тобто, порт здійснював продаж послуг відповідно до підпункту 6.2.2 статті 6 Закону України „Про податок на додану вартість”, що податковою інспекцією не оспорюється, і не включав до складу податкового кредиту суми, вказані в акті перевірки, про що свідчать дані податкових декларацій, де одержані портом в зв'язку продажем послуг, відображені в розділі 1 податкової декларації —«податкові зобов'язання», а не в розділі «податковий кредит».

До того ж постановою Вищого господарського суду України від 08.06.2006 року у справі № 2-27/7381-2005 за позовом Державного підприємства "Керченський морський торговельний порт" до Керченської міжрайонної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим про визнання частково недійсними податкових повідомлень-рішень було встановлено, оскільки операції з надання нерезидентам послуг з транзиту каналом не є такими, по яких позивачем сплачувався (нараховувався) податок у зв’язку з їх виготовленням або придбанням, то правильним є висновок про неправомірність зменшення задекларованої суми бюджетного відшкодування за листопад 2004 року на підставі підпункту 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість”.

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновками господарського суду першої інстанції щодо неправомірності донарахування податку на додану вартість у періодах: жовтень 2003 року та квітень 2004 року в сумі 103204,00 грн.; травень та червень 2004 року в сумі 73611,00 грн. податковими повідомленнями-рішеннями від 04.02.05 року № 0005112301/1 та № 0005122301/1 відповідно.

Перевіркою також було встановлено, що позивачем було занижено податкове зобов’язання з податку на додану вартість в березні 2004 року на суму 2427,58 грн., в квітні 2004 року на суму 292,00 грн., а всього на суму 2719,58 грн. в результаті завищення позивачем сум податкового кредиту відповідних періодів. На вказану суму податкового зобов'язання нараховані штрафні санкції у розмірі 1359,79 грн.

Обґрунтовуючи зазначене донарахування податку, податкова інспекція посилалась на те, що фактично суб’єктом підприємницької діяльності Морозовим О. І. у 2004 році не проводилися операції з придбання товарно-матеріальних цінностей і, відповідно, суб'єктом підприємництва при оформленні витратних документів не здійснювалося фактичне відвантаження яких-небудь товарно-матеріальних цінностей в адресу контрагентів, одним з яких є позивач.

В апеляційній скарзі податкова інспекція також робить висновок про відсутність у позивача права на податковий кредит по операціях з суб’єктом підприємницької діяльності Морозовим О.І. на підставі того факту, що угоди між товариством з обмеженою відповідальністю „САН” та суб’єктом підприємницької діяльності Морозовим О.І. були визнані недійсними. Оскільки ніяких товарно-матеріальних цінностей Морозов О.І. не одержував, то і не міг бути їх постачальником.

Однак, з цими висновками податкової інспекції погодитись не можна з огляду на наступне.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7. статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається зокрема дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як свідчать матеріали справи позивачем було включено до складу податкового кредиту у березні та квітні 2004 року суми податку на додану вартість у відповідності до вимог Закону України „Про податок на додану вартість” на підставі належним чином оформлених податкових накладних, платіжними дорученнями підтверджено сплату сум податку та підтверджено використання придбаних товарно-матеріальних цінностей у власній господарський діяльності.

До того ж податковою інспекцією не доведено причинно-наслідковий зв’язок між угодами, які було визнано недійсними, та угодами по яких позивач отримав товари від суб’єкта підприємницької діяльності Морозова О.І.

Вищевказане свідчить про необґрунтованість донарахування податковим органом податкового зобов’язання позивачу у сумі 2719,58 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 1359,79 грн.

Таким чином, судова колегія не знаходить підстав для задоволення апеляційних вимог та вважає постанову, прийняту судом першої інстанції, обґрунтованою та заснованою на законі. Підстав для скасування постанови господарського суду Автономної Республіки Крим колегією не знайдено.

Керуючись статтею 195, пунктом 1 частини 1 статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини 1 статті 205, статтями 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Керчі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

2. Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 16.01.-13.03.2006 року у справі № 2-25/116-2006 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвалу може бути оскаржено протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя К.В. Волков

Судді О.В. Дугаренко

І.В. Черткова