Ухвала суду № 53651744, 18.11.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/9841/15 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О. Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

18 листопада 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Карпушової О.В, Кобаля М.І.,

при секретарі: Погорілій К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.09.2015 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Ком Інвест" до Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

ТОВ "Трейд Ком Інвест" звернулися до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.12.2014 року № 177626552209.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.09.2015 року позов задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу про скасування незаконної, на їх думку, постанови суду першої інстанції та просять постановити нову про відмову в задоволення позовних вимог в повному обсязі. При цьому посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, а також порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування постанови суду.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що спірне рішення прийнято відповідачем незаконно та необґрунтовано. Апеляційна інстанція повністю підтримує таку правову позицію та вважає, що Окружним адміністративним судом м. Києва при вирішенні спору вірно застосовано норми матеріального права та надано правильну оцінку обставинам справи, з огляду на слідуюче.

Судом встановлено, що ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Трейд Ком Інвест» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Еколайн-СТ», ТОВ «Фінпромгруп «Діоніка» за період з 01.07.2014 р. по 31.07.2014 р., за результатами якої складено акт від 03.12.2014 р. № 1159/26-55-22-09/37567761.

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4 ст. 201, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість за липень 2014 року у сумі 335 706,00 грн.

Зазначені обставини слугували підставою для прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення від 18.12.2014 року № 177626552209, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 419633,00 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 335706,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 83927,00 грн.

Вирішуючи питання щодо правомірності спірного рішення відповідача, апеляційна інстанція виходить з наступного.

Свої доводи щодо законності спірного рішення апелянт обґрунтовує нереальністю господарських відносин позивача з його контрагентами. Проте, апеляційна інстанція підтримує позицію суду першої інстанції, що вказані твердження апелянта не ґрунтуються на приписах чинного законодавства та є помилковими, з огляду на слідуюче.

Так, основним видом діяльності позивача є оптова торгівля електронним і телекомунікаційним устаткуванням, деталями до нього.

Торгівля ведеться на орендованих площах, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Звірінецька, буд. 63 та м. Київ, вул. Желябова, 2-а, що підтверджується наявними в матеріалах справи договором оренди нежитлового приміщення № 04/07/18 від 01.01.2014 р., договором суборенди № 04/07/18 від 17.02.2011 р., договором позички нежитлового приміщення № 04/2014 від 01.01.2014 р.

ТОВ "Трейд Ком Інвест" (покупець) укладено з ТОВ "Еколайн-СТ" (постачальник) укладено договір поставки № 204614 від 20.06.2014 р., з ТОВ "Фінансово-промислова група "Діоніка" (постачальник) - договір поставки № 140418 від 18.04.2014 р., відповідно до умов яких постачальник зобов'язується поставляти покупцеві товар у встановлені строки, а покупець зобов'язується приймати такий товар і сплачувати за нього певні грошові суми. Предметом поставки є визначений товар. Найменування і кількість товару, його асортимент та ціна визначаються у рахунках-фактурах та видаткових накладних.

Відповідно до п. 2.1 договору постачальник зобов'язується поставляти товар на склад покупця. Разом із товаром постачальник зобов'язаний передати покупцю супровідні первинні бухгалтерські документи. До таких документів належать: рахунок-фактура, видаткова та податкова накладна. Первинні бухгалтерські документи надаються постачальником безпосередньо разом із товаром (п. 2.2 договору).

Відповідно до п. 3.1 договору загальна кількість товару, що підлягає поставці, одиниці вимірювання, його часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією або рахунком-фактурою за згодою сторін.

На підтвердження приймання товару надано видаткові накладні: від 08.07.2014 р. № 51, від 09.07.2014 р. № 52, від 10.07.2014 р. № 53, від 14.07.2014 р. № 90, від 16.07.2014 р. № 91, від 21.07.2014 р. № 168, від 23.07.2014 р. № 189, від 28.07.2014 р. № 292, рахунки-фактури: від 08.07.2014 р. № 0807/48, № 0907/42 від 09.07.2014 р., від 10.07.2014 р. № 1007/37, від 14.07.2014 р. № 1407/34, від 16.07.2014 р. № 1607/30, від 21.07.2014 р. № 2107/40, від 23.07.2014 р. № 2307/44, від 28.07.2014 р. № 2807/53.

Податкові зобов'язання відображено у податкових накладних: від 08.07.2014 р. № 51, від 09.07.2014 р. № 52, від 10.07.2014 р. № 53, від 14.07.2014 р. № 90, від 16.07.2014 р. № 91, від 21.07.2014 р. № 168, від 23.07.2014 р. № 189, від 28.07.2014 р. № 292.

Про отримання придбаного товару свідчать наявні в матеріалах справи довіреності на отримання матеріальних цінностей: від 08.07.2014 р. № 89, від 09.07.2014 р. № 90, від 10.07.2014 р. № 92, від 14.07.2014 р. № 96, від 16.07.2014 р. № 100, від 21.07.2014 р. № 105, від 23.07.2014 р. № 107, від 28.07.2014 р. № 109.

Оплату товару підтверджують платіжні доручення: від 18.03.2015 р. № 765, від 19.03.2015 р. № 770, від 28.05.2015 р. № 812, від 28.05.2015 р. № 813, від 28.05.2015 р. № 811, від 28.05.2015 р. № 814.

На підтвердження виконання договору від 18.04.2014 р. № 140418, укладеного з ТОВ "Фінпромгруп "Діоніка", зокрема, придбання електронного устаткування, позивачем надано суду наступні первинні та бухгалтерські документи.

Підтвердженням приймання товару являються видаткові накладні:.

Податкові зобов'язання відображено у наступних податкових накладних: від 02.07.2014 р. № 23, від 07.07.2014 р. № 54, від 08.07.2014 р. № 59, від 09.07.2014 р. № 60, від 10.07.2014 р. № 61, від 11.07.2014 р. № 62, від 14.07.2014 р. № 89, від 21.07.2014 р. № 122, від 28.07.2014 р. № 166,

Про отримання придбаного товару свідчать наявні в матеріалах справи довіреності на отримання матеріальних цінностей: від 02.07.2014 р. № 85, від 07.07.2014 р. № 86, від 08.07.2014 р. № 88, від 09.07.2014 р. № 91, від 10.07.2014 р. № 93, від 11.07.2014 р. № 94, від 14.07.2014 р. № 95, від 21.07.2014 р. № 101, від 28.07.2014 р. № 108.

Факт оплати за договором № 140418 від 18.04.2014 р. підтверджується належними платіжними дорученнями.

Варто зауважити, що податкові зобов'язання за спірний період декларувалися ТОВ "Трейд Ком Інвест".

Як вірно встановлено судом першої інстанції, замовлення привозяться кур'єрами постачальників за адресою: м. Київ, вул. Звіринецька, буд. 63 або м.Київ, вул. Желябова, 2-а.

У штаті позивача перебуває 7 осіб відповідної кваліфікації.

Придбанні електронні комплектуючі було придбано з метою їх використання у торгівельній діяльності та були реалізовані наступним покупцям: ТОВ "Інтегратор-Плюс", ТОВ "Компанія "Ютас".

Таким чином, за рахунок продажу придбаних у липні 2014 р. товарів позивач отримав дохід 50891,69 грн. Вартість реалізованих товарів склала 2014236,31 грн.

На підтвердження факту оприбуткування товарів позивачем надано суду оборотно-сальдову відомість по рахунку 281 за вказаний період.

Висновки відповідача щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблені з огляду на те, що позивачем не надано пояснень та документального підтвердження щодо транспортування товару, придбаного у ТОВ "Еколайн-СТ". Також висновки відповідача ґрунтуються на аналізі податкової звітності ТОВ "Еколайн-СТ" та його постачальників ТОВ "Оптова база "Чай-Агропродукт", ТОВ "Термалайн", на підставі яких відповідач приходить до висновку про неможливість підтвердження джерела походження товару.

Наведене свідчить, що нереальність та безтоварність господарських операцій позивача з його контрагентами ґрунтуються лише на можливому недотриманні контрагентами своїх податкових зобов'язань, а також недоведеності отримання ними товару, переданого позивачу, по ланцюгу постачання. Разом з тим, належних та допустимих доказів підтвердження вказаних апелянтом обставин матеріали справи не містять, а висновки ґрунтується виключно на припущеннях податкового органу

З матеріалів справи слідує, що правові наслідки (результат), які передбачені договорами, були досягнуті: позивач отримав послуги та товари, що підтверджено відповідними документами бухгалтерського обліку.

Відтак, сукупність зазначених вище обставин, а також наявних в справі документів підтверджують фактичне виконання спірних операцій, а також їх взаємозв'язок з господарською діяльністю позивача.

Окрім іншого, ДПІ не доведено доводів своєї апеляційної скарги щодо недостатності кількості трудових ресурсів для виконання спірних операцій та не доведено обсягів інших ресурсів, які були необхідні контрагентам для виконання спірних операцій, але були відсутні, враховуючи при цьому те, що вказані операції по суті носили характер перепродажу продукції, що не заборонено законодавством та не потребує значних трудових та організаційних ресурсів для організації виконання таких операцій.

Слід також зауважити, що доводи апелянта також обґрунтовуються «маніполюванням даними податкової звітності» з боку контрагента - ТОВ «Фінпрогруп «Діоніка», однак письмові докази зазначеного в справі відсутні.

Також, колегія суддів відзначає, що співставлення даних податкової звітності з бази автоматизованого контролю, як етапу контроль-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника. Адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку.

У податковому праві визначається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 13.02.2013 року по справі № К/9991/74156/12.

Контрагенти позивача на момент вчинення господарських операцій, видачі податкових накладних були зареєстровані платниками ПДВ, що не заперечується в акті перевірки, а отже видача ними податкових накладних є правомірною.

Таким чином, апелянтом не було надано доказів відсутності у контрагентів позивача спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання описаних вище правочинів, зокрема того, що вказані товариства не були зареєстровані в якості платників податку на додану вартість або того, що їх реєстрація платниками податку на додану вартість була анульована в період укладення і виконання спірних правочинів. Відтак, наявні в матеріалах справи копії податкових накладних, на підставі яких позивач сформував податковий кредит за звітні періоди відповідає вимогам, встановленим ст. 201 ПК України. Також відповідачем не було надано до суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про відсутність у підприємств умов для здійснення господарської діяльності (відсутність майна, складських приміщень, обладнання та виробничих потужностей, в т.ч. орендованих, а також трудових ресурсів, тощо), в т.ч. із залученням третіх осіб, на момент вчинення спірного правочину. Позиція апелянта ґрунтується виключно на актах податкових органів, складених відносно контрагентів позивача.

Окрім вищевикладеного судова колегія вважає за необхідне відзначити, що за умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками/продавцями товару (послуг) податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит.

Платник податку на додану вартість (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару (послуг) вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 03.07.2013 року по справі № К/800/27746/13.

Укладаючи угоду зі своїм контрагентом, позивач мав всі документальні підтвердження їх господарської правосуб'єктності: здійснювати господарську діяльність, реалізовувати господарську компетенцію, мати зобов'язання, нести за ними відповідальність тощо.

Колегія суддів повністю підтримує позицію суду першої інстанції, що позивачем були вчинені всі необхідні дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що для формування податкового кредиту, необхідно мати первинні документи, які можуть довести реальність здійснення господарської операції, підтвердити факт використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Перевіривши дійсність господарських взаємовідносин позивача з контрагентом, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для формування податкового кредиту, з огляду на те, що надана позивачем документація у повній мірі відображає реальні наслідки, що наступили після укладення договорів та мають силу первинної документації в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України».

Слід відмітити, що податковим органом не було надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, або іншого належного доказу на підтвердження «фіктивності» здійснених позивачем господарських операцій. Отже, спірні податкові повідомлення-рішення прийняті податковим органом передчасно.

Не надано також добутих, у визначений процесуальним законодавством спосіб, доказів підробки документів або складання фіктивних документів на підтвердження здійснених позивачем господарських операцій.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 25.03.2008 року по справі № К-23642/07.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину, податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в дохід держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства.

Дана правова позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 14.11.2012 року № К/9991/50772/12.

Крім того, викладені в актах обставини, не є підставою вважати правочини недійсними, або такими, що не відбулись, та не спростовують реальності виконання господарських операцій, оскільки угоди не визнані недійсними судами, а також позивач не може нести відповідальності за дії своїх контрагентів.

Зазначена позиція відповідає рішенню Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 року у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03), згідно якого Європейський суд з прав людини визнав, що «справедливий баланс» не додержується, коли платника ПДВ позбавляють права на податковий кредит (бюджетне відшкодування) за відсутності доказів його залучення до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, чи доказів того, що йому було відомо про таку діяльність його постачальників.

За ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Ч. 2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладає на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам апелянт, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду апеляційної інстанції достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним спірного податкового повідомлення-рішення.

Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення постанови суду першої інстанції без змін.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.11.15р. частково задоволено клопотання апелянта та в порядку ст. 88 КАС України відстрочено сплату судового збору за подачу апеляційної скарги до ухвалення судового рішення у справі.

Приймаючи до уваги те, що рішення у справі ухвалено не на користь апелянта, судовий збір за подачу апеляційної скарги за майновий спір у розмірі 535,92 грн. підлягає стягненню з Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205 та 206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.09.2015 року - без змін.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (адреса: 01010, м. Київ, вул. Лєскова, 4) судовий збір у розмірі 535 (п'ятсот тридцять п'ять) грн. 92 коп. за подачу апеляційної скарги до Київського апеляційного адміністративного суду (отримувач коштів: УДКСУ у Печерському р-ні; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38004897; банк отримувача: ГУДКСУ у м. Києві; код банку отримувача: 820019; рахунок отримувача: 31211206781007; код класифікації доходів до бюджету: 22030001).

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 19.11.2015 року.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Саприкіна І.В.

Судді: Карпушова О.В.

Кобаль М.І.