Ухвала суду № 53651692, 12.11.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/1101/15 Головуючий у 1-й інстанції: Балаклицький А.І. Суддя-доповідач: Желтобрюх І.Л.

У Х В А Л А

Іменем України

12 листопада 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючої-судді: Желтобрюх І.Л.,

суддів: Мамчура Я.С.,

Шостака О.О.,

при секретарі: Вітковській К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 30 березня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альпініст» до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Альпініст» звернулося до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.12.2014 №0000062201/142 та №0000052201/141.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 30 березня 2015 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що при винесенні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень податковий орган діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явилися у судове засідання, вивчивши матеріали справи, дослідивши й проаналізувавши доводи апеляційної скарги і докази на їх підтвердження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, ДПІ в Обухівському районі ГУ Міндоходів у Київській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Альпініст» з питань дотримання вимог податкового законодавства за взаємовідносинами з ТОВ «Консалтингова група «Стратегії і технології» за період з 01.01.2012 по 31.12.2012, за результатами якої відповідачем складено Акт від 14.11.2014 №3616/10-16-22-09/32724732.

В ході проведення перевірки встановлено порушення позивачем: п. 138.2 ст. 138, п.п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого позивачем занижено податку на прибуток за 2012 рік на загальну сум 70321,00 грн.; п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість за грудень 2012 року на загальну суму 66972,00 грн.

На підставі вищеозначеного Акту перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 08.12.2014 №0000062201/142, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 105482,00 грн., та №0000052201/141, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на суму 100458,00 грн.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем як суб'єктом владних повноважень не наведено достатніх доводів та не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання спірних господарських операцій, доводили б невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування податкового кредиту.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до п.п.134.1.1. п. 134.1. ст.131 ПК України об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо, - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як вбачається з матеріалів справи, у період, що перевірявся, позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ «Консалтингова Група «Стратегії і Технології».

Так, 03.12.2012 між ТОВ «Альпініст» (Замовник) та ТОВ «Консалтингова група «Стратегії і Технології» (Виконавець) укладено Договір субпідряду №57, згідно умов якого Виконавець зобов'язується надати послуги з Антикорозійного захисту металевих конструкцій.

На підтвердження реальності господарських операцій та мети використання придбаних товарів та робіт у власній господарській діяльності позивач надав суду копії наступних первинних бухгалтерських документів: договір, акти приймання виконаних робіт, довідки про вартість виконаних будівельних робіт, податкові накладні.

Вищеозначені документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. На момент укладення договору ТОВ «Консалтингова Група «Стратегії і Технології» мало Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

В свою чергу, висновок податкового органу про фіктивний характер спірних господарським операцій ґрунтується на даних перевірки його контрагента, викладених в Акті ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів в у м. Києві від 27.05.2013 №347/22-509/35507330 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Консалтингова група «Стратегії і Технології» з питань своєчасності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.01.2011 по 31.12.2012, яким встановлено нереальність проведення ТОВ «Консалтингова група «Стратегії і Технології» господарських операцій з придбання та реалізації товарів (робіт, послуг) за період, що перевірявся, у зв'язку з відсутністю підприємства та його первинної документації за адресою місцезнаходження, відсутності інформації про задекларовані підприємством основні засоби, тощо.

Крім того, зазначено про наявність в провадженні СВ ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС кримінального провадження №32012110090000029, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України, за фактами фіктивного створення (придбання) невстановленими слідством особами ряду підприємств, в тому числі ТОВ «Консалтингова Група «Стратегії і Технології», з метою прикриття незаконної діяльності, вчиненими повторно, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі, що, на переконання податкового органу, також свідчить про те, що спірні господарські операції були проведені за межами правового поля та були спрямовані виключно на отримання податкової вигоди позивачем.

Аналізуючи доводи апеляційної скарги податкового органу, колегія суддів вважає за необхідне відзначити наступне.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, відповідно до частини 2 статті 71 КАСУ, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (ст. 69 ч. 1 КАСУ).

Згідно з ч. 1 ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не приймає до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Так, з акту перевірки позивача вбачається, що податковим органом не здійснювалось належної перевірки первинно-бухгалтерських документів ТОВ «Консалтингова група «Стратегії і Технології»; не перевірялась наявність господарсько-правових стосунків з іншими суб'єктами господарювання по оренді основних засобів виробництва, складських приміщень, транспортних засобів; наявність правовідносин зі зберігання матеріальних цінностей; наявність укладених цивільно-правових угод з іншими суб'єктами господарювання щодо надання послуг або виконання робіт. Так само податковим органом не надано жодних належних та допустимих доказів щодо відсутності у ТОВ «Консалтингова група «Стратегії і Технології» матеріальних ресурсів.

Сама по собі відсутність основних фондів не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб'єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб'єктів господарювання для виконання зобов'язань по укладених ним договорах.

Окрім того, в законодавстві відсутня норма, яка б зобов'язувала підприємство перевіряти наявність таких ресурсів у контрагента та формувати податковий кредит лише за їх наявності.

Також колегія суддів зауважує, що право на податковий кредит та бюджетне відшкодування не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Податковим органом не надано доказів обізнаності позивача про недобросовісний характер діяльності його контрагентів або про допущені ними порушення податкового законодавства.

Допущені попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару певні порушення податкового законодавства тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість постачальникам товару та заявлення до бюджетного відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників, чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань може свідчити про незаконність формування податкового кредиту .

Зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Стосовно посилань апелянта на наявність в провадженні СВ ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС кримінального провадження №32012110090000029, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Самі по собі матеріали кримінального провадження в силу приписів кримінального-процесуального законодавства України є лише одним із засобів доказування в кримінальній справі, а наявність порушеної кримінальної справи, до моменту прийняття судом вироку не засвідчує наявність або відсутність в діях особи складу злочину.

Таким чином, результати оперативно-розшукових заходів в межах кримінальної справи є не доказами, а лише відомостями про джерело тих фактів, які можуть стати доказами у податковому спорі лише у разі їх закріплення належним процесуальним шляхом.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 22.08.2012 по справі № К-39842/10.

Так, з метою повного та всебічного розгляду апеляційної скарги ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.11.2015 було витребувано від Державної податкової інспекції у Обухівському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області відомості про рух кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32012110090000029. Однак, жодних відомостей на виконання вимог вищеозначеної ухвали апелянтом суду надано не було.

Окрім того, у матеріалах справи відсутні судові рішення з приводу визнання зазначеного правочину недійсним, немає відомостей щодо наявності вироків суду, які набрали законної сили у кримінальних справах відносно посадових осіб позивача або за фактом скоєння злочину за ознаками статті 205 Кримінального кодексу України.

Натомість, на спростування доводів податкового органу позивачем, серед іншого, надано письмові докази на підтвердження наявності ділової мети та використання отриманих товарів та послуг у подальшій господарській діяльності.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, колегія суддів вважає, що TOB «Альпініст» виконано усі необхідні умови, передбачені податковим законодавством, які надають йому правові підстави для нарахування податкового кредиту та включення до валових витрат, сум за господарськими операціями з ТОВ «Консалтингова група «Стратегії і Технології».

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що доводи, викладені відповідачем у акті перевірки та апеляційній скарзі, не містять правового підґрунтя та спростовуються матеріалами справи, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, з огляду на що підстави для її задоволення відсутні.

Допущення судом першої інстанції порушень норм матеріального та процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не виявлено, а тому підстав для скасування оскаржуваної постанови суду немає.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 30 березня 2015 року, - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 17 листопада 2015 року.

.

Головуючий суддя Желтобрюх І.Л.

Судді: Мамчур Я.С

Шостак О.О.