Постанова № 53650649, 10.11.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2015 року 810/4821/15

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лиска І.Г., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" до Київської міської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" з позовом до Київська міська митниця Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості від 06.04.2015 року №100260002/2015/000212/1, від 03.04.2015 року №100260002/2015/000204/1, від 06.04.2015 року №100260002/2015/000207/1, від 09.06.2015року №100260002/2015/0003182/1, від 09.06.2015р. №100260002/2015/000322/1, від 09.06.2015року №100260002/2015/000316/1, від 09.06.2015року №100260002/2015/000324/1, від 23.06.2015 року №100260002/2015/000345/1, від 01.07.2015 року №100260002/2015/000359/1, від 07.07.2015року №100260002/2015/000366/1, від 07.07.2015 року №100260002/2015/000365/1, від 07.07.2015 року №100260002/2015/000376/1, від 07.07.2015року №100260002/2015/000374/1, від 07.07.2015 року №100260002/2015/000377/1, від 28.07.2015року №100260002/2015/000393/1, 04.08.2015 року №100260002/2015/000398/1, від 04.08.2015 року №100260002/2015/000398/1, від 04.08.2015 року №100260002/2015/000397/1.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при митному оформленні товарів, які ввозились на територію України, їх митна вартість визначалась за основним методом - ціною договору (контракту), відповідні відомості заявлялися у деклараціях митної вартості, до яких додавалися усі необхідні документи для підтвердження ціни. Стверджували, що митний орган безпідставно не погодився із заявленою декларантом митною вартістю товарів, визначеною за ціною договору (контракту), та незаконно прийняв рішення про коригування митної вартості із застосуванням резервного методу. Позивач зазначає про відсутність підстав для витребування у позивача додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів, а також на невідповідність рішень про коригування вимогам до їх оформлення і недотримання порядку щодо черговості застосування методів визначення митної вартості. Також наголошували на непроведенні процедури консультацій і на обов'язку митниці доводити наявність обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості.

Посилаючись на порушення відповідачем положень Конституції України та Митного кодексу України, просив визнати протиправними та скасувати оскаржувані рішення про коригування митної вартості.

10.11.2015 року на адресу суду надійшло клопотання представника позивача Туз Я.В. про розгляд справи без його участі.

Відповідач позов не визнав, 28.10.2015 року на адресу суду надійшли письмові заперечення, в яких відповідач вказав, що надані позивачем документи виявились недостатніми для визнання заявленої митної вартості за основним методом, тому митний орган законно та обґрунтовано прийняв рішення про коригування митної вартості, підстави для їх скасування відсутні. Стверджував про правомірність дій органу доходів і зборів, а також те, що відповідальність за обґрунтування цін за зовнішньоекономічними контрактами покладається на суб'єктів підприємницької діяльності. Зазначив, що підставою для витребування додаткових документів у позивача слугували розбіжності у поданих первинних документах.

Представник відповідач у судове засідання 07.04.2015 року не з'явився, хоча був повідомлений про дату, час та місце судового засідання належним чином, причин неявки суду не повідомив.

Згідно ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Відповідачем не надано суду доказів поважності причин неможливості забезпечення явки представника відповідача на судове засідання, а тому суд на підставі ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає за можливим розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає таке.

Як вбачається із матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" є юридичною особою, зареєстроване 2 грудня 2002 року Києво-Святошинською районною державною адміністрацією Київської області .

26 грудня 2013 року між ТОВ «Фоззі-Фуд» та "Danish Crown A/S" був укладений контракт купівлі-продажу товарів № 182.

ТОВ «Фоззі-Фуд» імпортувало в Україну товар, а саме свиняча печінка морожена, код УКТЗЕД 0206410000, виробник Danish Crown A/S. Зокрема, до Київської міської митниці ДФС (надалі - КММ) були подані такі митні декларації:

№ 100260002/2015/170786 від 06.04.2015 року (поставка № 182-473);

№ 100260002/2015/170741 від 03.04.2015 року (поставка № 182-474);

№ 100260002/2015/170781 від 06.04.2015 року (поставка № 182-475);

№ 100260002/2015/171873 від 09.06.2015 року (поставка № 182-476);

№ 100260002/2015/171886 від 09.06.2015 року (поставка № 182-477);

№ 100260002/2015/171871 від 09.06.2015 року (поставка № 182-478);

№ 100260002/2015/171891 від 09.06.2015 року (поставка № 182-479);

№ 100260002/2015/172173 від 23.06.2015 року (поставка № 182-480);

№ 100260002/2015/172338 від 01.07.2015 року (поставка № 182-481);

№ 100260002/2015/172444 від 07.07.2015 року (поставка № 182-482);

№ 100260002/2015/172438 від 07.07.2015 року (поставка № 182-483);

№ 100260002/2015/172478 від 07.07.2015 року (поставка № 182-484);

№ 100260002/2015/172476 від 07.07.2015 року (поставка № 182-485);

№ 100260002/2015/172483 від 07.07.2015 року (поставка № 182-486);

№ 100260002/2015/172863 від 28.07.2015 року (поставка № 182-487);

№ 100260002/2015/173043 від 04.08.2015 року (поставка № 182-488);

№ 100260002/2015/173042 від 04.08.2015 року (поставка № 182-489);

На підтвердження задекларованої митної вартості ТОВ «Фоззі - Фуд» надало наступні документи, які відповідно до ст. 53 Митного кодексу України (далі - МК України) підтверджують митну вартість (перелік вказано у графах 44 вказаних МД під кодами зазначеними поряд з кожним документом у дужках), зокрема:

- картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами (код 1602);

- міжнародні автомобільні накладні (CMR) (код 2730);

- документи, що підтверджують вартість перевезення товару (код 3007);

- рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг (код 3004);

- рахунки-фактури (інвойси) (код 3105);

- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів (код 4104);

- договір (контракт) про перевезення (код 4301);

- додатки до зовнішньоекономічного договору;

- страховий поліс (код 3530);

- ветеринарні свідоцтва форм Ф-1, Ф-2 (ввезення товарів) (використовуються для підтвердження проведення ветеринарно-санітарного контролю при митному оформленні товару) (Держветфітослужба України) (код 5053);

- сертифікат про походження товару (код 7011);

- інформацію про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного контролю товару (код 5501);

- інформація про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару (код 5504);

- інформація про позитивні результати здійснення фітосанітарного контролю товару (код 5503);

- сертифікати якості (код 9000);

- заявка на перевезення вантажу (код 9000);

- договір страхування (код 9000);

- додатки до договору перевезення (код 9000);

Крім того, до цього позивачем подавалась попередня митна декларація про що міститься відмітка в рядку 40 митної декларації.

Аналогічні документи були подані позивачем по всім поставкам.

Надалі відповідач повідомив декларанта ТОВ «Фоззі-Фуд», що відповідно до ст. 53 МК України необхідно подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товару: виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; -висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару; за бажанням інші додаткові наявні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.

При цьому, митний орган в електронних вимогах про надання додаткових документів не вказав, які саме відомості, числові значення складових митної вартості потрібно підтвердити такими документами.

Вищевказане підтверджується електронними повідомленнями, які надсилались митним органом.

Після чого, листами № 476 від 06.04.2015 року, № 457 від 03.04.2015 року, № 479 від 07.07.2015, № 942 від 09.06.2015, №945 від 09.06.2015, № 941 від 09.06.2015, №947 від 09.06.2015, №1080 від 23.06.2015, №1134 від 01.07.2015, №1167 від 07.07.2015, №1166 від 07.07.2015, №1178 від 07.07.2015 №1177 від 07.07.2015, №1179 від 07.07.2015, №1379 від 28.07.2014, №1413 від 04.08.2015, .№1414 від 04.08.2015 декларантами позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, на виконання вимоги відповідача, було надано прайс-листи, комерційні пропозиції, копію листа Держслужби статистики України, копію митної декларації країни відправлення, а також вказано, що запитуванні у позивача документи вже подавались останнім до митної декларації, а інших документів на даний момент немає можливості надати, так як останні надаються лише у випадку їх наявності.

Проте, відповідачем без врахування додатково поданих документів та без зазначення обґрунтованих підстав, були прийняті рішення про коригування митної вартості товарів: від 06.04.2015 року №100260002/2015/000212/1, від 03.04.2015 року №100260002/2015/000204/1, від 06.04.2015 року №100260002/2015/000207/1, від 09.06.2015року №100260002/2015/0003182/1, від 09.06.2015р. №100260002/2015/000322/1, від 09.06.2015року №100260002/2015/000316/1, від 09.06.2015року №100260002/2015/000324/1, від 23.06.2015 року №100260002/2015/000345/1, від 01.07.2015 року №100260002/2015/000359/1, від 07.07.2015року №100260002/2015/000366/1, від 07.07.2015 року №100260002/2015/000365/1, від 07.07.2015 року №100260002/2015/000376/1, від 07.07.2015року №100260002/2015/000374/1, від 07.07.2015 року №100260002/2015/000377/1, від 28.07.2015року №100260002/2015/000393/1, 04.08.2015 року №100260002/2015/000398/1, від 04.08.2015 року №100260002/2015/000398/1, від 04.08.2015 року №100260002/2015/000397/1, що підтверджується копіями рішень

Таким чином, митна вартість товарів була збільшена і відповідно збільшений розмір переплаченого мита та ПДВ по даним поставкам на 508 445,10 грн.

В оскаржуваних рішеннях митного органу вказано, що митна вартість товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) у зв'язку з тим, що: Наданні документи містять неповні відомості (у наданих документах містяться розбіжності); Невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам наведеним у главі 9 МК України; Неподання додаткових документів в повному обсязі на письмову вимогу митного органу, а надані додаткові документи не підтверджують числові значення митної вартості.

Також, в Рішеннях зазначено, що митна вартість визначена за резервним методом. Процедура консультацій між митним органом та декларантом проведена.

ТОВ «Фоззі-Фуд» не погоджується з винесеним рішенням про коригування митної вартості, тому звернулось з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відносини, що пов'язані із справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Відповідно до статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з статтею 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 Митного кодексу України).

Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (частини четверта та п'ята статті 58 Митного кодексу України.

Відповідно до статті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до положень статті 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, статтею 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Відповідно до положень статті 53 Митного кодексу України одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Під час судового розгляду справи встановлено, що позивачем було подано всі документи, перелік яких наведений у положеннях статті 53 Митного кодексу України.

В силу положень частини п'ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.

Разом з цим, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 Митного кодексу України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію) (частини третя та четверта статті 53 Митного кодексу України).

Крім цього, відповідно до частини шостої статті 54 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналіз положень статті 53, частин першої, другої та п'ятої статті 54, статті 58 Митного кодексу України надає підстави для висновку, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України та у випадках, встановлених цим Кодексом (якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни) письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Водночас, суд звертає увагу на те, що повідомляючи позивача про необхідність надати додаткові документи митний орган має обґрунтовувати свої вимоги щодо їх надання, узгоджуючи таке надання документів з правовою суттю правовідносин, які склалися між позивачем та його контрагентом. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 20.03.2012 у справі № К/9991/89900/11.

В силу приписів частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено).

Разом з цим, відповідач під час розгляду справи не повідомив суду жодних обставин та не надав доказів на підтвердження наявності у митного органу законодавчо визначених підстав для витребування у позивача додаткових документів, зокрема, що позивач в деклараціях митної вартості зазначив не всі документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, вніс до декларації недостовірні або неточні відомості або що надані митному органу документи містили розбіжності.

В свою чергу, відповідно до частини сьомої статті 54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Водночас, відповідно до положень частини другої статті 55 Митного кодексу України, прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених ч.3 ст.53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: a) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органом доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органом доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Як вбачається із змісту оскаржуваних рішення, коригування митної вартості товарів було здійснено у зв'язку з ненаданням позивачем додаткових документів у повному обсязі на письмовий запит митного органу.

Щодо зазначеного в рішеннях неподання додаткових документів, слід зазначити, що ТОВ «Фоззі-Фуд» не подало виключно ті документи, які були відсутні на час митного оформлення.

Відповідно до п. 8 ч. 3 ст. 53 МКУ у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи.

Отже, додаткові документи надаються на письмову вимогу митниці виключно у випадку їх наявності у декларанта.

При цьому, в листах ТОВ «Фоззі-Фуд», які подавались митниці під час митного оформлення, зазначено про причини їх неподання - через їх відсутність у ТОВ «Фоззі-Фуд».

Проте, представники митного органу не довели декларанту про те, що подані документи для підтвердження митної вартості не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Також у вимогах про витребування додаткових документів митним органом не зазначено того, які саме обставини повинні бути підтверджені такими додатковими документами.

Зі змісту наданих позивачем документів вбачається, що всі відомості, необхідні для перевірки числового значення складових митної вартості, наявні .

У зв'язку з цим судом встановлено, що витребовування додаткових документів було безпідставним, при цьому, МКУ зобов'язує надавати додаткові документи лише у разі їх наявності у декларанта.

Щодо наявних, на думку відповідача, розбіжностей у поданих документах, суд зазначає наступне.

У своїх запереченнях митниця зазначає, що в наданих інвойсах зазначені інші умови оплати (30 днів від дати інвойсу) ніж у пункті 8.1 контракту від 26.12.2013 № 182 (30 днів з моменту отримання товару). Судом встановлено, що такі зауваження є безпідставними та суперечать товаро-супровідним документам внаслідок наступного.

Відповідно до п.8.1. Контракту від 26.12.2013 № 182, оплата здійснюється через 30 днів з моменту отримання Покупцем товару, згідно п.3.1., 3.2. контракту і при умові надання повного пакету документів, вказаних в розділі 7 контракту.

З товаро-супровідних документів до оскаржуваних рішень, дата поставки товару (дата вказана в СМR) збігалась з датою видачі інвойсу. Відтак, жодних розбіжностей у вказаних датах немає.

Крім того, контроль митної вартості відповідно до ч. 1 ст. 54 МК України здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, а не шляхом перевірки виконання сторонами зовнішньоекономічного договору його умов, що не належить до компетенції митного органу.

Щодо зауважень відповідача про ненадання договору страхування та додатку №1 до договору страхування суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, страхування здійснювалось ТОВ «Фоззі-Фуд» за власний рахунок шляхом укладання відповідного договору із страховиком - ПрАТ «Страхова компанія «Граве Україна».

Зазначені витрати на страхування включались до митної вартості товарів та підтверджувались страховими полісами, які надавались разом із митними деклараціями до митного оформлення (код 3530 у графі 44 митної декларації).

Згідно із ст. 18 Закону України «Про страхування» факт укладання договору страхування може посвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), що є формою договору страхування.

При цьому, згідно із п. 8 ч. 2 ст. 53 МКУ документами, які підтверджують митну вартість товарів, є, якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Отже, страховий поліс є належним страховим документом, що посвідчує вартість страхування.

Окрім того, зауваження щодо надання незаповненого додатку № 1 до договору страхування є абсолютно безпідставними, зважаючи на те, що відповідно до умов договору генерального страхування вантажів ПрАТ «Страхова компанія «Граве Україна», форма повідомлення про страхування була затверджена сторонами з метою подальшого використання у подальших взаємовідносинах. Проте, укладаючись як додаток до договору, зазначена форму документа не могла та не повинна була бути заповненою.

Щодо твердження відповідача про ненадання додатку №2 до договору на перевезення судом встановлено, що по усім поставкам товару договори про перевезення були надані під час митного оформлення разом з митними деклараціями та листами про надання додаткових документів.

При цьому, разом з митною декларацією були надані міжнародні автомобільні накладні та довідки про транспортні витрати.

Відповідно до ч. 1 ст. 334 МКУ органи доходів і зборів вимагають від осіб, які переміщують товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України тільки ті документи та відомості, які необхідні для здійснення митного контролю та встановлені цим Кодексом.

Отже, митні органи не мають права вимагати від декларантів для підтвердження митної вартості документи, які не передбачені ст. 53 МКУ, крім випадку надання таких документів за власним бажанням декларанта.

Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 53 МКУ документами, які підтверджують митну вартість, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Відповідно до пп. «б» п. 1 ч. 1 ст. 335 МКУ при перевезенні автомобільним транспортом транспортним (перевізним) документом є міжнародна товаротранспортна накладна (тобто - СМR).

Відповідно до ст. 4 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення від 19.05.1956 (Конвенція СМR), ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», ст. 6 Закону України «Про транзит вантажів», п. 1 ч. 2 ст. 191 МКУ перевезення вантажів автомобільним транспортом супроводжується міжнародною автомобільною накладною (СМR).

Судом встановлено, що СМR були надані до митних декларацій по всіх поставках, що оскаржуються, про що свідчить їх наявність у графі 44 МД (під кодом 2730), та у картках відмови у митному оформленні до всіх МД.

Щодо документів, які підтверджують вартість перевезення, то до таких документів відповідно до Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.06.2012 р. за № 984/21296 (далі - Правила заповнення ДМВ), можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів.

Враховуючи не виключний характер переліку документів у Порядку заповнення ВМД , імпортером може бути наданий будь-який з документів, які можуть підтвердити транспортні витрати. Зокрема, ТОВ «Фоззі - Фуд» по всім поставкам надавало довідки про транспортні витрати, в яких містяться всі необхідні для підтвердження транспортних витрат відомості.

Отже, для підтвердження транспортних витрат по вказаним поставкам разом з митними деклараціями ТОВ «Фоззі-Фуд» подавало КМММ: міжнародні автомобільні накладні СМR (код 2730); довідки про транспортні витрати (код 3007); договори про надання транспортних послуг (код 4301).

Тобто, для підтвердження транспортних витрат по всім зазначеним поставкам було надано транспортні перевізні документи (міжнародні автомобільні накладні СМR) та документи, що підтверджують вартість перевезення (довідки про вартість перевезення від виконавців транспортних послуг).

Таким чином, для підтвердження вартості перевезення позивачем було надано всі документи, подання яких передбачено ч. 2 ст. 53, пп. «б» п. 1 ч. 1 ст. 335 МКУ.

Щодо зауважень відповідача стосовно прайс-листа судом встановлено наступне.

Прайс-лист міститься у п. 6 ч. 3 ст. 53 МК України як додатковий документ, який митниця має право витребувати тільки у разі якщо документи, зазначені у ч. 2 ст. 53 МК України , містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;2)зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3)рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі- продажу);4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;5)за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;6)транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезенім оцінюваних товарів;7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;8)якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Таким чином, прайс-лист не передбачений в зазначеній нормі, і тому зазначені відповідачем зауваження до прайс-листа не є розбіжностями в основних документах, тим паче розбіжностями в числових значеннях складових митної вартості.

Тобто, право митниці на витребуванім додаткових документів закон пов'язує з вичерпним переліком підстав, які стосуються недоліків у наданих для митного оформлення товарів основних документах для підтвердження митної вартості товарів, перелік яких наведено у ч. 2 ст. 53 МК України.

На вичерпний перелік визначених в ч. З ст. 53 МК України підстав для витребування митним органом додаткових документів звертає увагу Міністерство доходів і зборів України у своєму листі від 31.03.2014 №7420/7/99-99-24-02-04-17.

Крім того, національне та міжнародне законодавство не містить вимог, які повинен відповідати прайс-лист.

Згідно з ч. 3 статті 5 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», втручання державних органів у зовнішньоекономічну діяльність її суб'єктів у випадках, не передбачених цим Законом, в тому числі і шляхом видання підзаконних актів, які створюють для її здійснення умови гірші від встановлених в цьому Законі, є обмеженням права здійснення зовнішньоекономічної діяльності і як таке забороняється.

Частина 2 статті 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

До компетенції органів митної служби не відноситься встановлення правил та порядку заповнення прайс-листів, тим паче, що останній видається Продавцем (нерезидентом), згідно вимог нормативних актів країни нерезидента.

Лист заступника Голови ДМС України О. Шейко від 27 травня 1999 року № 11/3-5777 прямо зазначає, що до компетенції органів митної служби не відноситься встановлення правил та порядку заповнення рахунків-фактур. За аналогією ідентичне слід вказати стосовно прайс-листу.

Як наголошено у листі Державного казначейства України від 20.02.2009 р. N 15-08/527- 2652, рахунок (рахунок-фактура) за своїм призначенням не відповідає ознакам первинного документа, оскільки ним не фіксується будь-яка господарська операція, розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції, а носить лише інформаційний характер. Форма рахунка (рахунка-фактури) не відноситься до типових форм, які затверджуються Державним комітетом статистики України, застосування її нормативно-правовими актами не передбачено (листи-роз'яснення Міністерства фінансів України від 27.11.2006 р. N 31-34000-20- 23/25136 та від 09.07.2007 р. N 31-34000-20/23-4579/4800).

Таким чином, у митного органу відсутня компетенція встановлювати вказані вимоги до прайс-листа. До того ж, митний орган ніяким чином не довів, що дані положення будь-яким чином вплинули на числові значення митної вартості товару.

Також слід зазначити, що прайс-лист є додатковим документом для підтвердження митної вартості товарів і може вимагатись лише у разі встановлення розбіжностей в основних документах, до яких він не відноситься.

Щодо доводів відповідача про те, що прайс-лист видано не виробником товару, а відправником, який є продавцем, суд зазначає, що прайс-лист не може бути видано виробником, оскільки у ТОВ «Фоззі-Фуд» договір укладено з відправником, що є продавцем по контракту, а не з виробником.

Стосовно посилань митного органу, щодо страхового тарифу, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 54 МК України, контроль митної вартості здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, а не шляхом перевірки виконання сторонами умов договору, що не належить до компетенції митного органу.

Тому КММ не має права посилатись на зазначене, як на підставу для невизнання заявленої ТОВ «Фоззі-Фуд» митної вартості.

Щодо проведення процедури консультацій з позивачем, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 4 ст. 57 МКУ застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Відповідно до вимог графи 33 «Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів», затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, зареєстрованого в Мін'юсті 01.06.2012 за № 883/21195 у графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.

В графі 33 оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів зазначено, що процедура консультацій проведена та вказані причини через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів, окрім резервного.

Визначення цього в рішенні не є достатнім доказом проведення консультації у разі заперечення цього факту ТОВ «Фоззі-Фуд», так як консультація проводиться до прийняття рішення.

Так, митне оформлення товарів здійснювалось шляхом електронного декларування. При цьому, ніякої іншої інформації, крім вимог про надання додаткових документів та прийнятих рішень про коригування митної вартості до ТОВ «Фоззі-Фуд» не надходило, що свідчить про відсутність зі сторони митного органу будь якої спрямованості на діалог з декларантом з метою визначення основи митної вартості.

Також ТОВ «Фоззі-Фуд» не засвідчувало жодним чином запис у рішеннях про коригування митної вартості про проведення консультацій, що також підтверджується матеріалами справи.

При цьому, в графі 33 оскаржуваних рішень не зафіксовані результати проведеної консультації, а лише вказані причини через які не можуть бути застосовані попередні методи визначення митної вартості товарів.

Верховний Суд України неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів, у разі незгоди митного органу із митною вартістю імпортованого товару він відповідно до вимог статті 266 Митного кодексу України зобов'язаний цровести процедуру консультацій, у ході яких мав би дійти висновків щодо застосування того чи іншого методу визначення митної вартості товарів (постанови Верховного Суду України від 14.05.2013 у справі № 21- 130а13, від 21.01.2011 у справі № 21-56а10, від 07.02.2011 у справі № 21-76а10, від 14.11.2011 у справі № справа N 21-213а11, від 06.02.2012 у справі № 21-418а11, від 03.07.2012 у справі № 21-197а12).

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень про коригування митної вартості

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а рішення оскаржувані рішення відповідача є протиправними та таким, що підлягають скасуванню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано. Таким чином, витрати по сплаті судового збору підлягають присудженню з Державного бюджету України на користь позивача.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати Рішення Київської міської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 06.04.2015 року №100260002/2015/000212/1, від 03.04.2015 року №100260002/2015/000204/1, від 06.04.2015 року №100260002/2015/000207/1, від 09.06.2015року №100260002/2015/0003182/1, від 09.06.2015р. №100260002/2015/000322/1, від 09.06.2015року №100260002/2015/000316/1, від 09.06.2015року №100260002/2015/000324/1, від 23.06.2015 року №100260002/2015/000345/1, від 01.07.2015 року №100260002/2015/000359/1, від 07.07.2015року №100260002/2015/000366/1, від 07.07.2015 року №100260002/2015/000365/1, від 07.07.2015 року №100260002/2015/000376/1, від 07.07.2015року №100260002/2015/000374/1, від 07.07.2015 року №100260002/2015/000377/1, від 28.07.2015року №100260002/2015/000393/1, 04.08.2015 року №100260002/2015/000398/1, від 04.08.2015 року №100260002/2015/000398/1, від 04.08.2015 року №100260002/2015/000397/1.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" сплачений ним судовий збір у сумі 7626 (сім тисяч шістсот двадцять шість) грн. 68 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя: Лиска І.Г.