Постанова № 53649619, 01.08.2011, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2011 р. Справа № 2а/0470/5133/11 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Рябчук О.С.

при секретарі Павленко Д.В.

за участю:

представників позивача ОСОБА_1

ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ламінат" до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 21.04.2011 р., -

ВСТАНОВИВ:

29 квітня 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю «Ламінат» (далі позивач) звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська (далі - відповідач) про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 21.04.2011 р.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили суд задовольнити позов в повному обсязі. В обґрунтування позовних вимог зазначили, що позивач виконав усі передбачені законом умови щодо формування податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 21.04.2011 р. суперечить вимогами діючого законодавства та підлягає скасуванню.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, пояснивши свою позицію тим, що позивачем сформовано податковий кредит за рахунок контрагентів, які допустили порушення податкового законодавства, тому оскаржуване повідомлення-рішення є правомірним, винесено у відповідності до вимог діючого законодавства.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, представника відповідача, суд приходить до наступного висновку.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ламінат» включене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців України за кодом 35738313 та перебуває на обліку у Державній податковій інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська

31.03.2011 р. Державною податковою інспекцією у Кіровському районі м. Дніпропетровська була проведена позапланова невиїзна перевірка, на підставі якої складено акт від 07.04.2011 р. № 676/232/35738313.

Перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Ламінат» п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 р., що призвело до заниження податкових зобовязань з податку на додану вартість у серпні 2010 р. у сумі 906 грн., у вересні 2010 р. у сумі 15838 грн.

Наявність порушення законодавства позивачем обґрунтовано в акті перевірки тим, що податковий кредит товариства з обмеженою відповідальністю «Ламінат» у серпні 2010 р. сформовано у тому числі за рахунок ПП «Стальмаш», податковий кредит якого в серпні 2010 р. сформовано в тому числі за рахунок ТОВ «Е-Восток Україна» та ТОВ «Елфра Дисплей», при цьому ПП «Стальмаш», ТОВ «Е-Восток Україна» та ТОВ «Елфра Дисплей» не мали достатніх виробничих потужностей, працівників, офісних та складських приміщень, інших основних засобів для забезпечення ведення фінансово-господарської діяльності в обсягах задекларованих показників.

Представниками позивача на підтвердження реальності господарських операцій з ПП «Стальмаш» надано наступні документи: договір поставки товару № 440, видаткові та податкові накладні, журнали-ордери і відомості, картки складського обліку матеріалів, акти здачі-прийняття робіт.

Відповідно до п. 1 ст. 10 Закону України від 04.12.90 р. № 509-ХІІ "Про державну податкову службу в Україні" державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).

Відповідно п. 1.3. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 р., чинного на момент виникнення правовідносин, платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно п. 10.2. ст. 10 вказаного Закону України платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Відповідно до пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пп. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно пп. 7.7.1. п. 7.7 ст. 7 вказаного Закону України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.7.2. п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду; залишок від'ємного значення, за яким не проведено розрахунків з постачальниками відображається в податковій декларації з податку на додану вартість окремим рядком для визначення суми податку, яка може підлягати відшкодуванню в частині сплачених сум податку в наступних звітних періодах; залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування відображається у декларації з податку на додану вартість окремим рядком та включається до складу податкового кредиту починаючи з першого звітного періоду 2011 року.

Норми чинного (та чинного на момент виникнення правовідносин) законодавства, яке регулює порядок формування податкового кредиту, не передбачають позбавлення платника податків права на формування податкового кредиту в разі порушення його контрагентами вимог податкового законодавства. Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобовязаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

В акті від 07.04.2011 р. № 676/232/35738313 не наведено порушень позивачем вимог пп. 7.4.5. п. 7.4., пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Представниками позивача надано копії первинних документів на підтвердження реальності господарських операцій товариства з обмеженою відповідальністю «Ламінат» з приватним підприємством «Стальмаш».

Первинні документи відповідають вимогам ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88.

Товари були придбані товариством з обмеженою відповідальністю «Ламінат» для використання в господарській діяльності підприємства.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Представником відповідача не надано суду доказів порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Ламінат» вимог пп. 7.4.5. п. 7.4., пп. 7.7.1 п. 77 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Оцінюючи усі докази, досліджені судом, у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Ламінат» є обґрунтованими та такими, які підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова або службова особа), тому судові витрати в розмірі 3,40 грн. підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Ламінат».

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 8, 10, 11, 69, 71, 86, 94, 158-163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, Дніпропетровський окружний адміністративний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Ламінат» до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 21.04.2011 р. - задовольнити в повному обсязі.

Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 21.04.2011 р.

Судові витрати в розмірі 3,40 грн. стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Ламінат».

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови складений 25.07.2011 року.

Суддя ОСОБА_4