Ухвала суду № 53646974, 17.11.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 листопада 2015 року м. Київ К/800/54513/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області

на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.10.2014

та постанову Волинського окружного адміністративного суду від 11.10.2012

у справі № 2а/0370/2508/11

за позовом Луцької об'єднаної державної податкової інспекції

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніколь», Закритого акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Укрзахіденерго»

про стягнення коштів, одержаних за нікчемними правочинами

ВСТАНОВИВ:

Луцька об'єднана державна податкова інспекція (правонаступник - Луцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Волинській області) звернулась до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніколь» та Закритого акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Укрзахіденерго» в дохід держави все одержане ними за нікчемним правочином № 81/10 від 01.10.2010 в сумі по 1 035 321 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на ст. ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України та ст. 208 Господарського кодексу України.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 11.10.2012, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.10.2014, відмовлено в задоволенні позовних вимог.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

В запереченнях на касаційну скаргу ТОВ «Ніколь» просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, як такі, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, підставою для звернення податкового органу з позовом став акт від 19.05.2011 № 3959/23-2/20148124 про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Ніколь» з питань підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником - ЗАТ «Науково-виробниче підприємство «Укрзахіденерго» за січень 2011 року, яким встановлено порушення вимог ч. 1 ст. 203, ст. 215, ст. 228, ст. 662, ст. 655, ст. 628, ст. 638, ст. 664 Цивільного кодексу України, в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п. 5 ст. 203 ЦК України), договір поставки № 81/10 від 01.10.2010, укладений між позивачем і ЗАТ «Науково-виробниче підприємство «Укрзахіденерго» відповідно до ч. ч. 1, 5 ст. 203, п. п. 1, 2 ст. 215, ст. 228 ЦК України, зазначені правочини мають ознаки нікчемності.

Також перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні товарів з 01.01 по 31.01.2011, які підпадають під визначення ст. 185, п. 186.1 ст. 186, п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого зменшено податковий кредит на суму 172 553,50 грн.

Висновок податкового органу про завищення ТОВ «Ніколь» податкового кредиту за період з 01.01 по 31.01.2011 базується на тому, що угоди по придбанню від ЗАТ «Науково-виробниче підприємство «Укрзахіденерго» товарно-матеріальних цінностей мають протиправний характер, суперечать інтересам держави, здійснені без мети настання реальних наслідків, отже є нікчемними в силу закону. На підтвердження зазначеної позиції податковий орган вказує на відсутність фактичних поставок товарів, здійснення контрагентом ЗАТ «Науково-виробниче підприємство «Укрзахіденерго» діяльності без мети настання реальних наслідків, укладення фіктивних угод.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно з ч. ч. 1, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ст. 228 Цивільного кодексу України).

При кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Зважаючи на те, що публічний порядок держави порушується у разі недотримання нормативних актів, у яких він закріплений, а порушення податкового законодавства є злочин, відповідальність за який встановлена Кримінальним кодексом України, тому кваліфікації правочину як такого, що порушує публічний порядок, повинен передувати вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який би набрав законної сили, саме за злочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави.

Стосовно висновку податкового органу про нікчемність правочинів з тих підстав, що такий не направлений на реальне настання наслідків, то такий висновок суперечить нормам цивільного законодавства, з огляду на те, що всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину.

Отже, підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, прямо встановлена законом, а не висновки акту податкової перевірки. Вказані в актах податкових органів порушення, допущені суб'єктами господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину.

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

За вчинення таких правочинів застосовуються конфіскаційні санкції, передбачені частиною першою статті 208 Господарського кодексу України.

Однак, положення статей 207, 208 Господарського кодексу України слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок. А тому, згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215, ч. 2 ст. 228 Цивільного кодексу України правочин є нікчемним і визнання його недійсним судом не вимагається.

Санкції застосовуються за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, лише за наявності умислу і не можуть застосовуватися на підставі висновків проведеної перевірки однієї із сторін договору.

З урахуванням того, що в судовому порядку податковим органом не доведено умислу жодної із сторін, який спрямований на досягнення мети, що суперечить інтересам держави та суспільства, суд касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про необґрунтованість заявлених позовних вимог.

Враховуючи вказані обставини, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відмову в задоволенні позовних вимог є вірним, а касаційна скарга позивача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області відхилити.

Ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.10.2014 та постанову Волинського окружного адміністративного суду від 11.10.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний