Ухвала суду № 53646949, 17.11.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" листопада 2015 р. м. Київ №К/800/16044/15,

№ К/800/16050/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

за участю секретаря - Калініна О.С.

та представників сторін:

від позивача - Гулейков І.Ю., Шимонович Ю.В.,

від відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Публічного акціонерного товариства "Дочірній банк Сбербанку Росії" та Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2015

у справі № 826/20418/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "Дочірній банк Сбербанку Росії"

до Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії» звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 17.12.2014 № 0002054801, № 0002074301, № 0002104302, № 0002124301, № 0002134301, № 0002144301 та рішень про застосування штрафних санкцій від 17.12.2014 № 0002064301, № 0002084301, № 0002094301.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.02.2015, з урахуванням ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.02.2015, адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 17.12.2014 № 0002134301, № 0002104302, № 0002124301, № 0002144301, № 0002084301, № 0002094301, винесені Міжрегіональним Головним управлінням ДФС - Центральним офісом з обслуговування великих платників. Відмовлено в задоволенні решти позовних вимог.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2015 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.02.2015 в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.12.2014 № 0002134301, №0002104302, №0002124301, №0002144301, №0002094301 скасовано. В цій частині прийнято нову постанову, якою позовні вимоги залишено без задоволення. В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.02.2015 залишено без змін.

Не погодившись з вказаним рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2015, залишивши в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідач в касаційній скарзі просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволених позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Також, відповідачем були подані заперечення на касаційну скаргу позивача, в яких він з доводами та вимогами скаржника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції в частині незадоволених позовних вимог - без змін.

В судове засідання з'явилися представники позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом було проведено виїзну планову документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 по 30.06.2014, за результатами якої складено акт від 01.12.2014 № 1418/28-10/25959784, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог:

- п. 137.8 ст. 137 з урахуванням п. 135.1 пп. 135.4.1 п. 135.4 ст.135, п. 137.4 ст. 137, п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139 ст. 139, п. 140.2 ст. 140 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 3985007,00 грн. та встановлено завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування по податку на прибуток на загальну суму 1286544,00 грн.;

- абз «б» п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України з урахуванням вимог абз «а» пп. 14.1.185 п. 14.1 ст. 14, абз «д» п. 186.3 ст. 186, п. 188.1 ст. 188, п. 202.1 ст. 202, п. 208.5 ст. 208 Податкового кодексу України в частині заниження обсягу продаж на вартість отриманих послуг, які надані компанією «Visa International Service Association» (США) на загальну суму 21933536,14 грн., що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 438707,23 грн.; п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України та неправомірно віднесено до податкового кредиту Розділу ІІ «операції з придбання з ПДВ, які не надають право на формування податкового кредиту» додатка 5 до декларації з ПДВ на загальну суму ПДВ у розмірі 2394951,73 грн.;

- абз «б» пп. 176.2 ст. 176 з урахуванням пп. 49.18.2 ст. 49 Податкового кодексу України позивачем подано податкові розрахунки про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, і сум утриманого з них податку за період з 3 кварталу 2013 року по 2 квартал 2014 року з недостовірними відомостями ат з помилками, що призвело до порушення п. 119.2 ст. 119 Податкового кодексу України;

- п. 7 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в частині донарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в частині донарахованого єдиного внеску в звітах за червень, вересень, жовтень 2011 року на суму 290,85 грн. у звіті за листопад 2012 року; дані порушення виявлені самостійно;

- абз 2 ч. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в частині неповної сплати єдиного внеску одночасно із видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (авансових платежів) та п. 2 ст. 24 Закону в частині прийняття банком платіжних доручень та інших розрахункових документів на видачу (перерахування) коштів для виплати заробітної плати, на які нараховується єдиний внесок з квітня 2011 року по вересень 2013 року на загальну суму 31663,46 грн.;

- п. 103.1, п. 103.2, п. 103.4 ст. 103 гл. 10 пп. 134.1.2 п. 134.1 ст. 134, пп. 163.2.2 п. 163.2 ст. 163 Податкового кодексу України встановлено порушення вимог п. 103.3 ст. 103, пп. «в» п. 160.1, п. 160.2 ст. 160 Податкового кодексу України, а саме: позивач не утримував податок з доходу нерезидента із джерелом походження з України до або в момент виплати такого доходу, зокрема, дохід у вигляді сплачених роялті на суму 219202,65 грн.;

- п. 69.2 ст. 69 Податкового кодексу України та пп. 2.1 п. 2 Порядку подання повідомлень про відкриття/закриття рахунків податків у банках та фінансових установ до органів державної податкової служби, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.04.2012 № 426, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.04.2012 за № 613/20926, несвоєчасно повідомлено ДПІ файлами в електронному вигляді через ДПА України про відкриття/закриття рахунків.

На підставі вказаного акта перевірки, відповідачем прийнято податкові повідомлення рішення від 17.12.2014:

- № 0002054301, яким позивачу нараховано штрафну санкцію у розмірі 510,00 грн.;

- № 0002074301, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем адміністративні штрафи та інші санкції у розмірі 21760,00 грн.;

- № 0002104302, яким збільшено грошове зобов'язання за платежем податок на прибуток іноземних осіб на загальну суму 274003,32 грн. (за основним платежем 219202,65 грн., штрафні (фінансові) санкції - 54800,67 грн.);

- № 0002124301, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1286544,00 грн.;

- № 0002134301, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з ПДВ на загальну суму 321778,28 грн. (за основним платежем - 737422,63 грн., штрафні (фінансові) санкції - 184355,65 грн.);

- № 0002144301, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток банківських організацій на загальну суму 75507,50 грн. (за основним платежем - 60406,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 15101,50 грн.);

Крім того, на підставі вказаного акта перевірки, податковим органом прийнято рішення про застосування штрафних санкцій від 17.12.2014:

- № 0002064301, яким нараховано штрафні санкції в сумі 290,85 грн. за своєчасне ненарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування;

- № 0002084301, яким нараховано штрафні санкції в сумі 3166,35 грн. за неодночасну сплату ЄСВ з виплатою заробітної плати та допомоги по тимчасовій непрацездатності;

- № 0002094301, яким нараховано штрафні санкції в сумі 31663,46 грн. за порушення позивачем вимог, передбачених ч. 2 ст. 24 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із неправомірності прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень від 17.12.2014 № 0002134301, № 0002104302, № 0002124301, № 0002144301, № 0002084301, № 0002094301.

Суд апеляційної інстанції не погодився з висновками суду першої інстанції в частині задоволення позовних про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.12.2014 № 0002134301, №0002104302, №0002124301, №0002144301, №0002094301, зазначивши, що суд першої інстанції ухвалив рішення не у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права.

Однак, колегія суддів касаційної інстанції вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними та такими, що зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин у справі.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та компанією «Visa International Service Assiation» (США) договір про прийняття в членство та надання ліцензійних прав на використання торгових марок від 28.04.2005 №14-1/22-06 та додаткову угоду від 04.06.2009.

В ході виконання умов вказаного договору та додаткової угоди Компанією надано позивачу інвойси (рахунки) за отримані послуги на загальну суму 29 545 412,66 грн.

З акта перевірки вбачається, що податковим органом класифіковано отримані позивачем від компанії послуги як інформаційно-телекомунікаційні та інші послуги, що надані на митній території України, визначивши інший, ніж застосовано позивачем, порядок оподаткування з посиланням на абз «а» пп. 14.1.185 п. 14.1 ст. 14, абз «б» п. 185.1 ст. 185, абз «д» п. 186.3 ст. 186 Податкового кодексу України.

Разом з тим, як стверджує позивач, послуги, надані позивачу компанією «Visa International Service Assiation» (США), є послугами міжнародної платіжної системи, пов'язані з переказом коштів та відповідно до пп.196.1.5 п. 196.1 ст. 196 Податкового кодексу України не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Колегією суддів слід зазначити, що для цілей оподаткування має значення не договір, а спосіб розрахунку, тобто, саме операція, що прямо зазначено у ст. 186 Податкового кодексу України.

Таким чином, для визначення чи є операція із здійснення розрахунку за зазначеним договором такою що підпадає, або не підпадає під оподаткування ПДВ, судам слід досліджувати не зміст договору, а зміст операції.

Також, як вбачається з акта перевірки, податковий орган дійшов висновку про безпідставне неутримання та не нарахування позивачем податку з доходу нерезидента (компанії «Open Wey Technologies Ltd» (Кіпр) на території України. Підставою для донарахування позивачу податку з доходів нерезидента відповідач вважає ненадання під час перевірки позивачем документів щодо фактичної належності у власності (бенефіціарство) компанії «Open Wey Technologies Ltd» (Кіпр) ліцензії на програмне забезпечення «WAY4».

Так, судами встановлено, що між ПАТ «Сбербанк Росії» та компанією «Open Wey Technologies Ltd» (Кіпр) укладено договір ліцензії на програмне забезпечення від 18.02.2013 щодо придбання у ліцензіата ліцензії на використання електронної системи обробки інформації розповсюджувальної ліцензіатом на ринку під назвою «WAY4».

Задовольняючи позовні вимоги в цій частині, суд першої інстанції зазначив, що позивачем до перевірки надано сертифікат Міністерства фінансів Республіки Кіпр, який засвідчує, що компанія «Open Wey Technologies Ltd» (Кіпр) є резидентом республіки Кіпр відповідно до Конвенції між Урядом Республіки Кіпр та Урядом СРСР про уникнення подвійного оподаткування доходів та майна, підписаної 20.10.1982.

Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позову в цій частині, зазначив, що докази права власності на ліцензію позивачем надані не були.

Пунктом 103.2. ст. 103 ПК України встановлено, що особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено відповідний міжнародний договір України. Застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови наданні нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідне з вимогами п. 103.4. ст. 103 ПК України.

Згідно з п. 103.3. ст. 103 ПК України, бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу для цілей застосування пониженої ставки податку згідно з правилами міжнародного договору України до дивідендів, процентів, роялті, винагород тощо нерезидента, отриманих із джерел в Україні, вважається особа, що має право на отримання таких доходів. При цьому бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу не може бути юридична або фізична особа, навіть якщо така особа має право на отримання доходу, але є агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником) або тільки посередником щодо такого доходу.

Однак, судами попередніх інстанцій не перевірена роль компанії «Open Wey Technologies Ltd» (Кіпр) та не встановлена її істотна участь у створенні доходу, оскільки наявності самого права на отримання доходів не достатньо для того, щоб вважатись бенефіціарним (фактичним) отримувачем доходу.

При новому розгляді, судам слід перевірити, які дії вчинила компанія «Open Wey Technologies Ltd» (Кіпр) для виконання умов договору від 18.02.2013, а також вплив компанії «Open Wey Technologies Ltd» (Кіпр) на отримання доходу, її роль у цьому процесі, розмір грошової винагороди (прибутку), яку отримала компанія при виконанні зазначеної господарської операції, обсяг та види господарської діяльності цієї компанії, яку вона здійснювала у спірний період.

Статтею 69 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення вказаним вимогам не відповідають.

Слід зазначити, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

Суди попередніх інстанцій посилались на докази, які є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій, а відтак, і обґрунтованість формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Отже, судам, при вирішенні даної справи, слід звернути увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому, приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Також, судами попередніх інстанцій не досліджувалось питання щодо правомірності формування позивачем у декларації з податку на прибуток за півріччя 2014 року від'ємного значення об'єкта оподаткування в розмірі 1286544,00 грн., зі встановленням при цьому правильності розрахунку та формування відповідних сум від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ч. 2 ст. 227 КАС України.

При новому розгляді, слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального, процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційні скарги Публічного акціонерного товариства "Дочірній банк Сбербанку Росії" та Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.02.2015 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2015 скасувати.

Справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: (підпис)О.А. МоторнийСудді(підпис)І.В. Борисенко (підпис)В.В. Кошіль