Ухвала суду № 53646889, 17.11.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" листопада 2015 р. м. Київ К/800/43299/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Кошіля В.В. Моторного О.А.за участю секретаряТитенко М.П.та представників сторін: від позивача Мельник А.Ю.від відповідачане з'явився,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуЗвенигородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській областіна постановуЧеркаського окружного адміністративного суду від 13.05.2014та ухвалуКиївського апеляційного адміністративного суду від 15.07.2014у справі № 823/924/14за позовомВатутінського комунального виробничого підприємства «Водоканал»до1. Звенигородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області 2. Головного управління Міндоходів у Черкаській областіпровизнання дій неправомірними, скасування рішення про розстрочення сплати податкового боргу ,-

ВСТАНОВИВ:

Ватутінське комунальне виробниче підприємство «Водоканал» звернулось до суду з адміністративним позовом до Звенигородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області, Головного управління Міндоходів у Черкаській області, в якому просить визнати дії Звенигородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області по розстроченню сплати податкового боргу в період другого півріччя 2012 року неправомірними, а також скасувати рішення Державної податкової служби у Черкаській області про розстрочення сплати податкового боргу в період другого півріччя 2012 року.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 13.05.2014, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.07.2014, позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, оскільки вважає, що рішення судів попередніх інстанції були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У письмовому заперечені на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтованими, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, який проти задоволення касаційної скарги заперечував, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено та з матеріалів справи вбачається наступне:

- 31.06.2012 позивач звернувся до Звенигородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області, з листом №429 про розстрочення податкового боргу на суму 3 114 042 грн. до кінця поточного року. До даного листа позивачем додано графік погашення розстроченого податкового боргу з кінцевим строком погашення податкового боргу в сумі 3 199 530 грн. 80 коп. до 20 грудня 2012 року. Згідно даного листа до кінця 2012 року позивач очікує надходження коштів як за вже надані послуги в сумі 655 900 грн., так і має підписані договори на 2012 рік на загальну суму 8 000 000 грн., що дасть можливість повернення наданої розстрочки платежів та нарахованих процентів за користування вказаною розстрочкою;

- розглянувши цей лист позивача, Головне управління Міндоходів у Черкаській області прийняло рішення про розстрочення податкового боргу № 64/19-015 від 31.07.2012, яким вирішено надати розстрочення сплати податкового боргу з податку на додану вартість під проценти на загальну суму 2 978 996,35 грн.; розстрочення надається з 31.07.2012 по 20.12.2012; строки і сума сплати розстроченого податкового боргу становлять: 20.08.2012 - 595 799,27 грн., 20.09.2012 - 595 799,27 грн., 20.10.2012 - 595 799,27 грн., 20.11.2012 - 595 799,27 грн., 20.12.2012- 595 799,27 грн.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що лист позивача не відповідає формі заяви про розстрочення податкового боргу, що до вказаного листа не додано економічне обґрунтування, а також, що між Звенигородською ОДПІ та позивачем не укладався договір про розстрочення податкового боргу.

Суд касаційної інстанції не може погодитися з висновками судів попередніх інстанцій, оскільки вважає їх передчасними та такими, що зроблені без всебічного та об'єктивного встановлення усіх обставин справи. При цьому, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно п.100.2 ст.100 Податкового кодексу України платник податків має право звернутися до контролюючого органу із заявою про розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу.

За змістом п.100.13 ст.100 Податкового кодексу України порядок розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків встановлюється центральним органом державної податкової служби або спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи в межах їх повноважень.

Відповідно до п.1.4 Порядку розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) платників податків, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України № 574 від 10.10.2013, розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) вважається наданим, якщо на підставі заяви платника податків прийнято відповідне рішення органу доходів і зборів та укладено договір про розстрочення (відстрочення).

Згідно п.3.5 названого Порядку не пізніше наступного робочого дня з дня прийняття або отримання рішення орган доходів і зборів за місцем обліку платника податків (або за місцем обліку його грошового зобов'язання (податкового боргу)) укладає з цим платником договір про розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) (додаток 4).

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що укладення договору є однією з кваліфікуючих обставин, за наявності яких розстрочення податкового боргу можна вважати наданим.

Однак, як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідний договір про розстрочення між позивачем та податковим органом за місцем обліку платника податків не укладався.

Судами попередніх інстанцій при розгляді даного спору не було враховано, що наслідком розв'язання публічно-правового спору по суті має бути захист порушеного суб'єктивного права позивача, а тому при розгляді позовних вимог про скасування рішення про розстрочення сплати податкового боргу № 64/19-015 від 31.07.2012 та визнання неправомірними дій щодо розстроченню сплати податкового боргу судом має бути встановлено, чи є таке рішення та оскаржувані дії податкових органів такими, що породжують для позивача настання будь-яких юридичних наслідків і безпосередньо впливають на його права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

Право на захист є самостійним суб'єктивним правом, яке з'являється у власника прав лише в момент їх порушення або оспорювання та реалізується в межах охоронюваних правовідносин, які при цьому виникли.

Судам слід врахувати, що питання про можливість задоволення конкретних позовних вимог платника податків до податкового органу, спрямованих на відновлення його прав, має вирішуватися, виходячи із суті заявлених вимог та наявності спірних правовідносин, які виникли безпосередньо між позивачем та контролюючим органом, протиправні дії якого, на суб'єктивну думку позивача, порушили його право. При цьому, факт порушення права позивача та, як наслідок, наявність спірних правовідносин потребують доведення та встановлення в ході судового розгляду справи.

Отже, судам попередніх інстанцій при розгляді даної справи необхідно дослідити відповідні обставини та встановити, чи є оскаржуване позивачем рішення про розстрочення сплати податкового боргу рішенням суб'єкта владних повноважень в розумінні ч.1 ст.6 Кодексу адміністративного суду України, прийняття якого має правовим наслідком порушення прав позивача, які саме дії податкового органу за місцем обліку платника податків по розстроченню податкового боргу позивач вважає протиправними, чи впливають безпосередньо на права та обов'язки позивача такі дії податкового органу, чи порушені права позивача (за захистом яких він звернувся до суду) саме оскаржуваними діями відповідача-1.

Вищевказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, що, з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), виключає можливість перевірити Вищим адміністративним судом України правильність висновків судів попередніх інстанцій в цілому по суті спору.

З огляду на неповноту встановлення судами усіх обставин справи, що входять до предмету доказування по даному спору, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ст.227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги вищевикладене, встановити повно і правильно фактичні обставини відповідно до заявлених позовних вимог та предмету доказування у справі та, в залежності від встановленого й у відповідності до норм матеріального та процесуального права, вирішити даний спір.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160, 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Звенигородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області задовольнити частково.

2. Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 13.05.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.07.2014 скасувати та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.В. Борисенко СуддіВ.В. Кошіль О.А. Моторний