Ухвала суду № 53646771, 12.11.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2015 року м. Київ К/800/25967/15

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Карася О.В., Рибченка А.О.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом Державного підприємства «Перечинське лісове господарство» до Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 2 грудня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2015 року,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2013 року Державне підприємство «Перечинське лісове господарство» (далі - позивач, ДП «Перечинське лісове господарство») звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області (далі - відповідач) від 19.09.2013 року № 0000332200 та № 0000342200.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 2 грудня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2015 року, адміністративний позов задоволено.

Суди попередніх інстанцій мотивували свої рішення тим, що реальність господарських операцій підтверджується первинними документами, що є підставою для виникнення права на формування валових витрат, встановлено добросовісність дій позивача, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на формування валових витрат.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить про їх скасування, як таких, що постановлені із порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні адміністративного позову. У доводах касаційної скарги відповідач зазначає, що позивачем порушено пп. 138.8.2. п.138.8 ст.138, пп. 139.1.9. п. 139.1 ст. 139, п. 149.1. ст. 149, п. 151.1. ст.151, п. 152.1. ст. 152 Податкового Кодексу України (далі - ПК України), а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесено правомірно.

Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні, відповідно до ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.

Посадовими особами відповідача проведено виїзну планову документальну перевірку ДП «Перечинське лісове господарство» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт від 19.09.2013 року № 416/22-0/22114603.

У вказаному акті зазначено про порушення позивачем:

- п. 138.2. ст.138, пп.139.1.9. п.139.1. ст.139 Податкового кодексу України в результаті чого завищено витрати та відповідно донараховано податок на прибуток в сумі - в сумі 98073,00 грн., у тому числі за: за 1-й квартал 2012 року - 22205, 00 грн., за 2-й квартал 2012 року - 37796,00 грн., за 3-й квартал 2012 року - 31083, 00 грн., за 4-й квартал 2012 року - 6989,00 грн.;

- п. 149.1. ст. 149 п. 151.1. ст. 151 п. 152.1. ст. 152 ПК України перевіркою питання перерахунку частини прибутку, що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами донараховано всього в сумі - 29079,00 грн., в тому числі за 2-й квартал 2012 року - 17149,00 грн., 3-й квартал 2012 року -11930,00 грн.

На підставі акту перевірки, 19.03.2013 року Ужгородською ОДПІ прийнято податкові повідомлення - рішення:

- за № 0000332200 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 147110,00 грн. в тому числі, основний платіж - 98073,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 49037,00 грн.

- за № 0000342200 про збільшення суми грошового зобов'язання по частині прибутку державних підприємств, що вилучаються до бюджету, у розмірі 36349,00 грн. в тому числі, основний платіж - 29079,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 7270,00 грн.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Щодо податкового повідомлення-рішення відповідача № 0000332200 від 19.03.2013 року суд касаційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ст. 134 ПК України, у цьому розділі (розділ III «Податок на прибуток підприємств» ПК України) об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі ст. 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі ст. ст. 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених ст. 152 цього Кодексу.

Згідно з пп. 4.1.27 п.4.1 ст. 4 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно із п. 137.1 ст. 137 ПК України дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу права власності на такий товар до покупця. Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

Пунктом 138.2 статті 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України).

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування валових витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ДП «Перечинське лісове господарство» та ТОВ «Транспортно-лісові інвестиції України» було укладено договір на розробку лісосіки, у відповідності до якої ТОВ «Транспортно-лісові інвестиції України» проводить повний комплекс робіт по лісорозробці та лісозаготівлі з подальшою передачею заготовленої кубомаси деревини ДП «Перечинське лісове господарство».

Реальність господарських операцій по зазначеній угоді підтверджується наявними доказами, зокрема, копіями: договору про виконання лісозаготівельних робіт, договорів підряду, нарядами-актами на виконання робіт; актами здачі-прийняття робіт (надання послуг); платіжними дорученнями про сплату на рахунок ТОВ «Транспортно-лісові інвестиції України» коштів; копіями лісорубних квитків.

Вказані документи оформлені належним чином, що встановлено судами попередніх інстанцій. Позивач здійснював оплату за отримані послуги/виконані роботи шляхом безготівкових розрахунків через банківську установу з урахуванням ПДВ.

Вказаний контрагент, ТОВ «Транспортно-лісові інвестиції України», та позивач під час здійснення спірних господарських операцій були зареєстровані як юридичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності та платники ПДВ.

Судами попередніх інстанцій не встановлено порушення позивачем вимог законодавства, яким регламентується порядок формування валових витрат, які б позбавляли позивача права на податковий кредит за наслідками здійснення господарських операцій із зазначеними контрагентами.

З огляду на зазначене, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що позивачем правомірно сформовано валові витрати по господарським операціям з ТОВ «Транспортно-лісові інвестиції України», а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000332200 від 19.03.2013 року підлягає скасуванню.

Податкове повідомлення-рішення відповідача № 0000342200 від 19.09.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання по частині прибутку державних підприємств, що вилучаються до бюджету, у розмірі 36349,00 грн. прийнято відповідачем відповідно до положень ст. 29 Бюджетного кодексу України з на підставі виявлених порушень, на думку податкового органу, позивачем пп. 138.8.2. п.138.8 ст.138, пп. 139.1.9. п. 139.1 ст. 139 ПК України, що викладено в розділі 3.1.2 акту перевірки (завищення валових витрат в зв'язку з не підтвердженністю здійснення платником податків витрат первинними документами (неналежним оформленням актів здачі прийняття - робіт), інших підстав для перерахування прибутку до сплати до бюджету в акті перевірки не наведено.

Враховуючи встановлені обставини, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення відповідача від 19.09.2013 року № 0000342200, як похідного від податкового повідомлення-рішення № 0000332200 від 19.03.2013 року.

Доводи касаційної скарги спростовуються викладеними вище нормами права та встановленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування оскаржуваних судових рішень.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в

адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 220-1, 230, 231 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області відхилити, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 2 грудня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2015 року у справі № 807/3609/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає, може бути переглянута в порядку передбаченому ст.ст. 235-244-2 КАС України.

Судді: І.Я. Олендер О.В. Карась

А.О. Рибченко