Ухвала суду № 53646759, 09.11.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2015 року м. Київ К/9991/60700/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Каховської державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби

на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 25.03.2011 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.01.2012

у справі №2-а-6533/10/2170

за позовом Дочірнього підприємства Агрофірма «Рубанівська»

до Великолепетиської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області

про часткове скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 25.03.2011, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.01.2012, позов задоволено повністю. Скасовано податкове повідомлення-рішення Великолепетиської МДПІ Херсонської області від 04.11.2010 №0001382301/3 в частині визначення суми податкового зобов?язання з ПДВ за основним платежем 20415,22 грн. та штрафними санкціями 10207,61 грн.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову в позові, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 по 30.06.2009, за результатами якої складено акт № 39/2301/30070145 від 17.12.2009.

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення, зокрема, вимог пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.4.1, 7.4.2 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7, ст.81 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 35328,00 грн.

На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.11.2010 №0001382301/3, яким визначено податкове зобов?язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 52992 грн., у т.ч. основного платежу 35328 грн. та штрафних санкцій 17664 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення оспорюється позивачем в частині визначення суми податкового зобов?язання з податку на додану вартість в розмірі 20415,22 грн. основного платежу та 10207,61 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Таке донарахування пов?язане з висновками податкового органу про порушення позивачем вимог ст.81 Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок не включення позивачем до податкових декларацій (загальних) з ПДВ за період з 01.01.2009 по 30.06.2009 по операціях з поставки продукції (робіт, послуг), які не відносяться до спеціального режиму оподаткування, податкові зобов?язання по ПДВ від операцій з поставки послуг харчування, випічки хліба та борошна і висівок, вироблених на давальницьких умовах, на загальну суму 20781,00 грн.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, та вважає, що судами повно встановлені обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.01.2009 позивачем отримано свідоцтво про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб?єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість.

Відповідно до п.81.6 ст.81 Закону України «Про податок на додану вартість» сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є поставка вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів (послуг) становить не менше 75 відсотків вартості всіх товарів (послуг), поставлених протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно.

В розумінні п.81.7 ст.81 Закону України «Про податок на додану вартість», сільськогосподарськими вважаються товари, зазначені у групах 1 - 24 УКТ ЗЕД згідно із Законом України «Про Митний тариф України», якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовляються) безпосередньо платником податку - суб'єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів у інших осіб), а також продукти обробки (переробки) таких товарів, які поставляються зазначеним платником податку - їх виробником.

При цьому, судом апеляційної інстанції вірно відзначено, що вказаний пункт Закону не містить вимог чи застережень з приводу необхідності здійснення обробки (переробки) сільськогосподарських товарів самостійно платником податків.

Згідно з пп.81.15.5 п.81.15 ст.81 Закону, обробка чи переробка продукції, одержаної в результаті діяльності платника податку у сфері сільського та лісового господарства і рибальства, вважається діяльністю у сфері сільського та лісового господарства і рибальства за умови, якщо така продукція вирощується, відгодовується, виловлюється або збирається (заготовлюється) безпосередньо платником податку (крім їх придбання в інших осіб).

Підпунктом 81.15.6 п.81.15 ст.81 Закону передбачено, що виходячи з норм цього пункту, Кабінет Міністрів України визначає та оприлюднює повний перелік видів діяльності, на які поширюються норми цієї статті, згідно з Національним класифікатором України «Класифікація видів економічної діяльності», затвердженим відповідно до Закону України «Про стандартизацію».

Постановою КМУ від 21.01.2009 №23 затверджений перелік видів діяльності за кодами згідно КВЕД, на які поширюється спеціальний режим. Редакція Постанови КМУ №23, що діяла до 03.07.2009 до дати набрання чинності змін, внесених Постановою КМУ №648 від 01.07.2009, не передбачала окремих кодів згідно КВЕД для діяльності з переробки (обробки) сільськогосподарської продукції власного виробництва.

Згідно вказаної постанови КМУ, діяльність по переробці сільськогосподарської продукції власного виробництва вважається діяльністю в сфері сільського господарства.

Відповідно до п.п.3.1 п.3 «Терміни, визначення та правила користування КВЕД» НК України «КВЕД», затвердженого відповідно до Закону України «Про стандартизацію», замовників, які є власниками давальницької сировини і беруть на себе ризик, пов'язаний із виробництвом продукції, класифікують так, немов би вони самі виробляють цю продукцію.

Отже, замовники, які є власниками давальницької сировини і беруть на себе ризик, пов'язаний з виробництвом продукції, згідно КВЕД класифікуються як виробники такої продукції у сфері діяльності з переробки сільськогосподарської продукції.

Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що позивач, як власник безпосередньо вирощеної ним давальницької сировини - зерна, яке на давальницьких умовах було перероблено на борошно, хліб, висівки та поставлялося підприємством у 2009 році, є виробником цієї продукції та класифікується за КВЕД як самостійний виробник у сфері діяльності з переробки сільськогосподарської продукції власного виробництва, на яку поширюються норми ст.81 Закону України «Про податок на додану вартість».

З огляду на викладене, судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивач, в силу ст.81 даного Закону мав право на спеціальний режим оподаткування поставок борошна, висівок та хліба, вироблених з власної сировини на давальницьких умовах.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суди першої та апеляційної інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права та постановили обґрунтоване рішення, що повно відображає обставини, які мають значення для справи, підстав для їх скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Каховської державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 25.03.2011 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.01.2012 - без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-2391 КАС України безпосередньо до Верховного Суду України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун