Ухвала суду № 53646721, 18.11.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 листопада 2015 року м. Київ К/800/55825/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Лосєва А.М.,

Бившевої Л.І.,

Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргуМіжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників на постановуОкружного адміністративного суду міста Києва від 03 липня 2014 рокута постановуКиївського апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2014 рокуу справі№826/7815/14за позовомПублічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра»доМіжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платниківпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» (далі по тексту - позивач, ПАТ «КБ «Надра») звернулось до суду з позовом до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 14 червня 2013 року №0000354320.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 липня 2014 року позов задоволено.

За результатами перегляду рішення суду першої інстанції Київським апеляційним адміністративним судом 14 жовтня 2014 року винесено постанову, якою постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 липня 2014 року скасовано в частині задоволення позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників №0000354320 від 14 червня 2013 року в частині збільшення Публічному акціонерному товариству «Комерційний банк «Надра» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі на 45031,21 грн., з них 36024,97 грн. - за основним платежем та 9006,24 грн. - за штрафними санкціями. У цій частині прийнято нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено. В решті постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 липня 2014 року залишено без змін.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 липня 2014 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2014 року в частині задоволення позовних вимог і постановити в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу, в яких у її задоволенні просив відмовити.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову документальну виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2012 року.

За підсумками перевірки 06 червня 2013 року складено акт №645/43-20/20025456.

В результаті проведення перевірки податковим органом виявлено, зокрема, порушення:

- підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість», які полягали у безоплатній передачі орендованих деякими філіями позивача приміщень (основних фондів), у яких були проведені капітальні ремонти, тобто поліпшено їх якісні характеристики, орендодавцям без розрахунку та сплати за цими операціями податку на додану вартість на суми недоамортизованих поліпшень об'єктів, що призвело до заниження податку на додану вартість в загальному розмірі 36024,97 грн., в тому числі за березень 2011 року - на суму 1338,97 грн., за серпень 2011 року - на 25600,00 грн., за грудень 2011 року - на 9086,00 грн.;

- пунктів 198.4, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2, 200.3 статті 200 Податкового кодексу України, які полягають у тому, що позивач не зменшив від'ємне значення податку на додану вартість на суму 43406198,00 грн. усупереч висновкам попереднього акта перевірки його господарської діяльності (від 06 червня 2012 року №645/43-20/20025456), в ході якої було виявлено порушення податкового законодавства, що призвели до такого завищення, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 4607224,00 грн. Відтак, загальна суму податку на додану вартість, що не надійшла в бюджет, внаслідок допущених позивачем порушень податкового законодавства (за висновком контролюючого органу) становить 4643248,97 грн.

У зв'язку з виявленням зазначених порушень відповідачем 14 червня 2013 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000354320, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі на 5803727,47 грн., з них 4643248,97 грн. - за основним платежем, 1160478,50 грн. - за штрафними санкціями.

Приймаючи рішення про задоволення позову суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що обов'язок щодо зменшення залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного періоду за період березень - грудень 2012 року, що ґрунтується на висновках попереднього акта перевірки від 04 липня 2012 року №634/43-10/20025456, для позивача наступає з моменту узгодження грошового зобов'язання, визначеного попереднім актом перевірки. З огляду на те, що на час проведення перевірки грошове зобов'язання, що ґрунтується на попередньому акті перевірки від 04 липня 2012 року №634/43-10/20025456, було оскаржено в судовому порядку, тобто було неузгодженим, позивач правомірно включив до складу податкового кредиту поточного звітного періоду залишок від'ємного значення попереднього звітного періоду, який був предметом перевірки, за результатом якої складено цей акт.

Не погоджуючись із рішеннями судів, відповідач посилається на їх прийняття без повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення, з огляду на наступне.

Як вірно встановлено судами, за результатами раніше проведеної перевірки позивача на предмет достовірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість за січень та лютий 2012 року, що зафіксовано в акті від 04 липня 2012 року №634/43-10/20025456, встановлено завищення залишку від'ємного значення попереднього звітного податкового періоду, що включається до складу податкового звітного періоду за березень 2012 року (р.21) у розмірі 43406198,00 грн. У той же час, всупереч висновкам цієї перевірки, в податковій звітності за березень 2012 року ПАТ «КБ «Надра» включено до складу залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду згадану суму.

На підставі акта перевірки 04 липня 2012 року №634/43-10/20025456 податковим органом було винесено податкові повідомлення-рішення від 13 липня 2012 року №0001954310, №0001924310, №0001934310, №0001954310.

Зазначені податкові повідомлення-рішення оскаржувались позивачем в судовому порядку.

Так, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 травня 2013 у справі 2а-15075/12/2670 відмовлено у задоволенні адміністративного позову ПАТ «КБ «Надра» до Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13 липня 2012 року №0001954310, №0001924310, №0001934310, №0001954310. Зазначене судове рішення залишене без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2014 року.

Таким чином, постанова Окружного адміністративного суду від 22 травня 2013 року набрала законної сили, відповідно до приписів статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, 06 лютого 2014 року.

Отже, станом на дату податкової перевірки позивача та складання відповідного акта (06 червня 2013 року), вищевказане судове рішення не набрало законної сили.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що обов'язок щодо зменшення залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного періоду за період березень - грудень 2012 року, що ґрунтується на висновках попереднього акта перевірки від 04 липня 2012 року №634/43-10/20025456, для позивача наступає з моменту узгодження грошового зобов'язання визначеного попереднім актом перевірки.

До моменту узгодження грошових зобов'язань платник податків повинен діяти за загальними правилами Податкового кодексу України, визначеними, зокрема, пунктами 200.1, 200.3 Кодексу, якими передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно вищенаведених норм, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

З огляду на те, що на час проведення перевірки грошове зобов'язання, що ґрунтується на попередньому акті перевірки від 04 липня 2012 року №634/43-10/20025456, було оскаржено в судовому порядку, тобто було неузгодженим, позивач правомірно включив до складу податкового кредиту поточного звітного періоду залишок від'ємного значення попереднього звітного періоду, який був предметом перевірки, за результатом якої складено акт від 06 червня 2013 року №645/43-20/20025456 та винесено податкове повідомлення - рішення, яке є предметом оскарження у даній справі.

Враховуючи викладене, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини 3 статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 210, 214, 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 частиною 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 липня 2014 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2014 року у справі №826/7815/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: А.М. Лосєв

Судді: Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна