Ухвала суду № 53646695, 17.11.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 листопада 2015 року м. Київ К/800/45867/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Кошіля В.В. Моторного О.А.розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києвіна ухвалу та ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.04.2014 Київського апеляційного адміністративного суду від 07.08.2014за заявою проДержавної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві зміну способу і порядку виконання судового рішенняу справі№ 826/9247/13-аза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «НЛ Континент Київ»доДержавної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києвіпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.04.2014, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.08.2014, відмовлено в задоволенні заяви Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про зміну способу і порядку виконання постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.07.2013.

Не погоджуючись з вказаними ухвалами судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким змінити спосіб і порядок виконання постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.07.2013 по даній справі в частині стягнення судового збору у сумі 1 031,26 грн. з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби на стягнення судових витрат у розмірі 1 031,26 грн., присуджених на користь ТОВ «НЛ Континент Київ», за рахунок Державного бюджету України.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.07.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.10.2013, адміністративний позов задоволено; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби № 0002182203 та № 0002172203 від 18.03.2013; присуджено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НЛ Континент Київ» судовий збір у сумі 1 031,26 грн. з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби.

При цьому, вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, судами зроблено посилання на норми ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Проте, на думку відповідача, рішення судів попередніх інстанцій в частині стягнення судового збору з Державного бюджету на користь позивача є необґрунтованими, оскільки не досліджено питання зарахування коштів (судових витрат) на рахунок ДПІ, а тому відсутні підстави для стягнення цих витрат з відповідача.

Судова колегія Вищого адміністративного суду України вважає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні заяви відповідача про зміну способу і порядку виконання судового рішення, з огляду на таке.

Згідно ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.

Наведена норма не містить виключного переліку обставин, що є підставою для вирішення судом питання про зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.

Підставою для зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення є обставини, що роблять виконання судового рішення неможливим.

Крім того, під порядком виконання рішення слід розуміти законодавчу послідовність і зміст виконавчих дій державним виконавцем, а також права і обов'язки суб'єктів виконавчого провадження під час їх вчинення.

Під зміною способу та порядку виконання рішення слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленим судом.

Тому суд, за наявності обґрунтованих підстав та належних доказів їх існування, може змінити спосіб та порядок виконання рішення суду.

Разом з тим, під обґрунтованими підставами слід розуміти наявність обставин, які є об'єктивно непереборними, тобто, такими, що ускладнюють або унеможливлюють виконання рішення суду у раніше встановлений судом спосіб. Наявність таких обставин має бути підтверджена належними та допустимими доказами.

Механізм стягнення судових витрат з Державного бюджету України визначено Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845.

Відповідно до пп. 3 п. 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас п.19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Державної казначейської служби України з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Згідно ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних судових рішень) якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, колегія суддів вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій про необґрунтованість заяви відповідача про зміну способу і порядку виконання судового рішення, оскільки відповідачем не надано належних та допустимих доказів існування виняткових обставин, що можуть ускладнити або унеможливити виконання рішення суду у раніше встановлений судом спосіб.

Доводи касаційної скарги вищенаведеного не спростовують.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами попередніх інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм процесуального права, які могли б призвести до скасування оскаржуваних ухвал судів, не встановлено.

Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.

2. Ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.04.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.08.2014 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко

Судді В.В. Кошіль

О.А. Моторний