Ухвала суду № 53646589, 12.11.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2015 року м. Київ К/800/44287/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Голубєвої Г.К.

Федорова М.О.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04.03.2013

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2013

у справі №1570/6129/2012

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рошен-Юг»

до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби

про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Рошен-Юг» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Рошен-Юг») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Одеської області ДПС) про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02.10.2012 №0011472301, №0011462301, №0011452301.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 04.03.2013, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2013, позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

В зв'язку з цим касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем було проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.03.2012, за результатами якої складено акт від 18.09.2012 №190/23-213/33568672/2118.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем вимог: п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 та абз. 9 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України), внаслідок чого занижено позивачем суму ПДВ, що підлягає сплаті, у розмірі 159802,00 грн.; п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємства» (далі по тексту - Закон №334/94-ВР) та пп. 139.1.1 п. 139.1 ст. 139, п. 138.2, пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 ПК України, внаслідок чого позивачем занижено податок на прибуток на загальну суму 358123,00 грн. та завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток в сумі 869654,00 грн.

Зазначений висновок податковим органом зроблено з огляду на те, що позивачем під час перевірки не надано первинні документи, які містять вичерпну інформацію щодо наданих видів послуг, характеру проведених робіт та моніторингів продукції, виготовленої під знаком ТМ «Roshen» та ТМ «Мрія», і їх підсумки. Крім того, на думку відповідача, оскільки основним постачальником товарів під знаком ТМ «Roshen» та ТМ «Мрія» є ДП «Кондитерська корпорація «Рошен», яка виконує моніторинг для використання у власній господарській діяльності, витрати позивача з отримання таких послуг від ДП «Кондитерська корпорація «Рошен» не можна визнавати витратами, пов'язаними з подальшим використанням у власній господарській діяльності.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення від 02.10.2012: №0011462301, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 358123,00 грн. за основним платежем та 1,00 грн. за штрафними санкціями; №0011472301, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 869654,00 грн.; №0011452301, яким позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на 159802,00 грн. та застосовано до товариства штрафні санкції у розмірі 16023,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону №334/94-ВР визначено, що валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону №334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону №334/94-ВР передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пп. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Таким чином, обов'язковою умовою для врахування витрат для визначення об'єкта оподаткування є наявність первинних документів, що підтверджують здійснення платником податків цих витрат.

Згідно 138.4 ст. 138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено поняття витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім зміни капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Для підтвердження включення витрат на оплату виконаних робіт до складу валових витрат підприємства, а також для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за виконані роботи до складу податкового кредиту, необхідні первинні документи (платіжні доручення, податкові накладні, акти виконаних робіт тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст. 9 даного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судами попередніх інстанцій, що ТОВ «Рошен-Юг» було укладено договір від 31.12.2009 №162 з ДП «Кондитерська корпорація «Рошен».

За умовами договору ДП «Кондитерська корпорація «Рошен» зобов'язується надати послуги, направлені на збільшення обсягів збуту кондитерської продукції ТОВ «Рошен-Юг» на території замовника, а також провести моніторинг наявності площ під розміщення продукції, наявності в точках продажу товарного асортименту, контролювати наявність інформації та рекламних матеріалів стосовно продукції замовника та інше.

Судами зазначено, що витрати за надані послуги по зазначеній вище угоді безпосередньо пов'язані з основною статутною діяльністю позивача та направлені на можливе збільшення обсягів продажу продукції підприємства, а отже і на збільшення його доходів. При цьому позивачем доведено, що результати моніторингу ринку за вказаним договором були використані ним в подальшій господарській діяльності.

Фактичне виконання договору підтверджується належним чином оформленими податковими накладними, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), договором, додатками до договору тощо.

В подальшому, позивач на підставі отриманих від ДП «Кондитерська корпорація «Рошен» податкових накладних включив до складу валових витрат та податкового кредиту суми ПДВ, у відповідності до договору від 31.12.2009 №162.

Крім того, судами вірно зазначено, що первинні бухгалтерські документи, копії яких надані позивачем до перевірки в повній мірі підтверджують факт реальності здійснення господарських операцій між позивачем та ДП «Кондитерська корпорація «Рошен», а також дають змогу стверджувати, що вони відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки, містять в собі всі необхідні реквізити (назви підприємств від імені яких складений документ, назви документів та дати їх складання, зміст господарської операції та її вимірники, посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за складання первинних документів).

Отже, суди дійшли вірно висновку, що позивачем правомірно включено до складу валових витрат вартість маркетингових послуг на загальну суму 1314369,00 грн., отриманих від ДП «Кондитерська корпорація «Рошен», а також правомірно сформовано податковий кредит з включенням до нього податку на додану вартість на загальну суму 159802,00 грн., сплаченого у складі вартості послуг, отриманих від ДП «Кондитерська корпорація «Рошен».

Шодо порушення позивачем п. 5.9 ст. 5 Закону №334/94-ВР в частині заниження задекларованих ТОВ «Рошен-Юг» показників у рядку 01.2 декларації (приріст балансової вартості запасів) у сумі 1049467,00 грн. за І квартал 2011 року, то судами зазначено наступне.

Так, відповідно до п. 5.9 ст. 5 Закону №334/94-ВР (чинного на час виникнення спірних правовідносин) протягом першого кварталу 2011 року платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі по тексту - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих) платником податку - покупцем, до приросту запасів не включається.

Вартість запасів оплачених, але не відвантажених (не знятих з обліку) платником податку - продавцем, до убутку запасів не включається.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Судами зазначено, що висновок щодо заниження задекларованих ТОВ «Рошен-Юг» показників у рядку 01.2 декларації (приріст балансової вартості запасів) у сумі 1049467,00 грн. відповідачем зроблено на підставі журналів-ордерів по бухгалтерським рахункам №20 «Виробничі запаси», №22 «МБП», №28 «Товари», відомостей до них та первинних документів.

Проте, з наданих позивачем до суду оборотно-сальдової відомості по рахунках №20 «Виробничі запаси», №22 «МБП», №28 «Товари» за І квартал 2011 року та оборотно-сальдової відомості по рахунку №28-1 за І квартал 2011 року не вбачається заниження підприємством від'ємного значення, і, крім того, інформація, зазначена в відомостях, повністю співпадає з цифрами, визначеними в додатку К1/1 до декларації з податку на прибуток приватних підприємств, поданої ТОВ «Рошен-Юг» 27.04.2011 до податкового органу.

Будь-якого розрахунку щодо збільшення балансової вартості запасів на 1049467,00 грн. відповідачем не зроблено ні в акті перевірки, ні під час розгляду справи судами ї, ні в касаційній скарзі.

Судами вірно зазначено, що відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що сальдо на кінець періоду по рахунку 28 «Товари» дійсно становило 4855908,00 грн.

Отже, позивачем протягом перевіреного податковим органом періоду було додержано встановлений чинним законодавством порядок визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість, а тому податкові повідомлення-рішення прийнятті відповідачем неправомірно та необґрунтовано.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами попередніх інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04.03.2013 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)Г.К. Голубєва (підпис)М.О. Федоров