Ухвала суду № 53646531, 11.11.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2015 року м. Київ К/800/14012/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Головуючого судді: Чалого С.Я.

Суддів: Гончар Л.Я.

Конюшка К.В.

секретар

судового засідання Зубенко Д.В.

за участю представників сторін:

відповідача - Рябцун С.В.

третьої особи - ОСОБА_4

прокуратури - Гудименко Ю.В.

розглянувши в порядку касаційного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду касаційну скаргу Головного управління Держземагенства у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 23 січня 2015 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2015 року у справі за позовом Заступника прокурора Вінницької області до Головного управління Держземагентства у Вінницькій області, третя особа ОСОБА_6 про визнання протиправним та скасування наказу,-

в с т а н о в и л а :

У листопаді 2014 року Заступник прокурора Вінницької області звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держземагентства у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Держземагентства у Вінницькій області про надання ОСОБА_6 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок орієнтовною загальною площею 339,57 га в оренду на території Немирівського району із земель державної власності сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства №2-2504/15-14-СГ від 27 серпня 2014 року.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 23 січня 2015 року залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2015 року позов задоволено, визнано протиправним і скасовано спірний наказ відповідача.

Не погоджуючись з рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій, Головне управління Держземагентства у Вінницькій області звернулося до суду з касаційною скаргою, в якій посилаючись та порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, з метою отримання дозволу на розробку проекту землеустрою земельних ділянок, що знаходяться на території Немирівського району Вінницької області, а саме, Райгородської сільської ради площею 13,9 га, Ковалівської сільської ради площею 14,0 га, Кудлаївської сільської ради площею 8,0 га, 22,9599 га та 18,9000 га, Медвежанської сільської ради площею 3,8500 га та 5,15 га, Скрицької сільської ради площею 19,09 га, 18,00 га, 15,00 га, 20,4544 га, 49, 062 га та 36,8 га, Гринецької сільської ради площею 12,00 га та 5,17 га, Новоселівської сільської ради площею 55,8080 га, 21,6444 га, 8,0219, 11,0510 га та 11,80 га, ОСОБА_6 15.07.2014 та 24.07.2014 звернувся з клопотаннями до Головного управління Держземагенства у Вінницькій області.

27.08.2014 року головним управлінням Держземагенства у Вінницькій області видано наказ за №2-2504/15-14-СГ про надання ОСОБА_6 дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо зазначених вище земельних ділянок загальною площею 339,57 га в оренду із земель державної власності сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій, з висновками яких погодився і суд касаційної інстанції, виходили з протиправності спірного наказу відповідача, з огляду на таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Питання надання земельних ділянок державної або комунальної власності в оренду для створення фермерських господарств регулюється Земельним кодексом України та Законом України "Про фермерське господарство".

Так, відповідно до ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Фермерське господарство, згідно з положеннями ч.1 ст. 1 Закону України "Про фермерське господарство", є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

За приписами ч. 2. ст. 7 Закону України "Про фермерське господарство", фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім'ї, відповідно до закону.

Частиною 2 статті 123 Земельного кодексу України встановлено, що особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Згідно з п.1 Положення про Державне агентство земельних ресурсів України, яке затверджено Указом Президента України від 8 квітня 2011 №445, статусом центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів наділено Державне агентство земельних ресурсів України (Держземагентство України). Держземагентство України здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, а також через міськрайонні, міжміські, міжрайонні територіальні органи, у відповідності до п.7 вказаного Положення.

Пунктом 1 Положення про Головне управління Держземагентства в області затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 10.05.2012 №258 передбачено, що Головне управління Держземагентства в області (далі - Головне управління) є територіальним органом Державного агентства земельних ресурсів України та йому підпорядковане.

Поняття "землеустрою" визначено ст.1 Законом України "Про землеустрій", а саме, це сукупність нормативно-правових, економічних, технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити протягом 5-10 і більше років.

Землеустрій здійснюється на підставі: а) рішень органів виконавчої влади т органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою; б) укладених договорів між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою; в) судових рішень, у відповідності до ст.22 Законом України "Про землеустрій".

Статтею 122 ЗК України передбачено повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування, зокрема ч.4 встановлює, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Згідно з ч.2 ст. 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Положення ч.1 ст. 7 Закону України "Про фермерське господарство" аналогічно встановлюють, що для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради. У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.

Тобто, з метою реалізації права громадян на отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки останній звертається з відповідною заявою чи клопотанням до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Імперативність зазначених норм полягає в тому, що така заява чи клопотання має містити обов'язкові реквізити, зокрема, додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.

Як вірно враховано судами та підтверджується наявними у справі матеріалами, 15.07.2014 року та 24.07.2014 року третя особа у справі звернулася з клопотаннями до головного управління Держземагентства у Вінницькій області про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства. До вказаних клопотань також надано копію паспорту громадянина України, копію ідентифікаційного коду платника податків, копію диплому про закінчення Житомирського сільськогосподарського інституту за спеціальністю "Зоотехнія", а також викопіювання з чергового кадастрового плану запитуваних земельних ділянок, взятих на інтернет сайті.

При цьому, у поданих клопотаннях не було обґрунтовано розміри запитуваних земельних ділянок з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, зокрема, не наведено доказів наявності сільськогосподарської техніки та інших засобів для обробітку землі. Окрім того, визначені земельні ділянки розташовані не єдиним масивом та значній відстані одна від одної.

Тобто, ОСОБА_6 в ході подання зазначених клопотань самостійно визначив земельні ділянки для ведення фермерського господарства із земель резерву та запасу Немирівського району Вінницької області, зокрема, на територіях Райгородської сільської ради площею 13,9 га, Ковалівської сільської ради площею 14,0 га, Кудлаївської сільської ради площею 8,0 га, 22,9599 га та 18,9000 га, Медвежанської сільської ради площею 3,8500 га та 5,15 га, Скрицької сільської ради площею 19,09 га, 18,00 га, 15,00 га, 20,4544 га, 49, 062 га та 36,8 га, Гринецької сільської ради площею 12,00 га та 5,17 га, Новоселівської сільської ради площею 55,8080 га, 21,6444 га, 8,0219, 11,0510 га та 11,80 га.

При цьому, ОСОБА_6 без попереднього погодження з фахівцями відділу Держземагенства у Немирівському районі належного викопіювання з кадастрових планів району, подав із клопотаннями (15.07.14 року, 27.07.14 року) до відповідача викопіювання із схем землекористування, із інтернет сайту, що є інформацією для загального доступу громадян та вибору вільної земельної ділянки, яка сподобалась.

За змістом ч.5 ст. 7 Закону України "Про фермерське господарство" громадянам України - членам фермерських господарств передаються безоплатно у власність надані їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. Це положення не поширюється на громадян, які раніше набули права на земельну частку (пай). Земельні ділянки, розмір яких перевищує розмір, встановлений у частині 5 цієї статті, передаються громадянам у приватну власність для ведення фермерського господарства на підставі цивільно-правових угод.

Земельні ділянки надаються громадянам для ведення фермерського господарства єдиним масивом з розташованими на них водними джерелами та лісовими угіддями, наближеними до існуючих шляхів, електро- і радіотелефонних мереж, газо- і водопостачальних систем та інших видів інженерної інфраструктури, що передбачає ч.7 загаченої норми Закону України "Про фермерське господарство".

Таким чином, аналіз зазначених доказів свідчить про не дотримання третьою особою положень Земельного кодексу України та Закону України "Про фермерське господарства" в частині обов'язкових документів та інформації для отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та, як наслідок, неналежного виконання посадовими особами Головного управління Держземагентства у Вінницькій області покладених завдань.

Згідно з ч.3 ст. 123 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, за наявності підстав для відмови в надані дозволу на погодження проекту землеустрою, головне управління Держземагентства України у Вінницькій області зобов'язано відмовити у такому погодженні.

Крім цього, третьої особою зазначалось, що в наявності є необхідна техніка для обробітку визначених земельних ділянок, однак доказів наявності сільськогосподарської техніки та інших засобів для обробітку землі не надано, більше того, жодних обґрунтувань з зазначеного приводу також не наведено.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів погоджує висновки судів попередніх інстанцій щодо протиправності наказу відповідача від 27.08.2014 №2-2504/15-14-СГ "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою".

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що при розгляді справи судами попередніх інстанцій були повно встановлені фактичні обставини справи, характер правовідносин сторін і вірно застосовані до них норми матеріального та процесуального права. Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанції не спростовують.

Відповідно до ст. 224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Керуючись статтею 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Головного управління Держземагенства у Вінницькій області залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 23 січня 2015 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Судді: